Модуль 1. Лекція 3. Базові стратегії досягнення сталого розвитку

1. Фактори ризику для стратегії сталого розвитку

2. Напрямки розв’язання проблем сталого розвитку.

3. Аспекти досягнення сталого розвитку.

4. Базові стратегії сталого розвитку

1. Фактори ризику для стратегії сталого розвитку

Ризик (від лат. risiсит), як відомо, характеризує ступінь імовірності певної негативної події, яка може відбутися в певний час на певній території.

Під час впровадження засад сталого розвитку також можуть бути певні ризики, пов'язані як з діяльністю людини, так і з космічними та геопланетарними факторами. Відповідно, фактори ризику поділяються на неантропогенні (не залежать від діяльності людини) та антропогенні (пов'язані з людиною й виникають під її впливом) (рис. 1).

Рис. 1. Фактори ризику сталого розвитку

Неантропогенні фактори ризику. Причини впливу неантропогенннх факторів лежать поза сферою діяльності людини. Як правило, де космічні або геопланетарні фактори. До них належать ті, що можуть спричинити фатальну для землян космічну катастрофу (падіння космічних тіл) чи земні катаклізми (землетруси, виверження вулканів, природна зміна клімату Землі та ін.) або не пов'язану з діяльністю людини загрозу бактеріологічного винищення людства. Здатність спрогнозувати та відвернути їх залежить головним чином від рівня розвитку науково-технічного потенціалу людства.

Антропогенні фактори ризику. Причини їх впливу прямо чи опосередковано залежать від діяльності людини. Зазначені фактори умовно можна поділити на дві групи: прямої та непрямої дії.

Фактори прямої дії створюють ризик або взагалі ставлять під сумнів існування цивілізації безпосередньо внаслідок дій людини. Зазвичай наслідки виливу цих факторів бувають стислі в часі й досить наочні. За формою до факторів прямої дії зараховують;

• війни чи воєнні конфлікти й пов'язане з ними застосування зброї масового знищення (ядерної, хімічної, біологічної і метеорологічної);

• терористичні акти

• техногенні катастрофи, які можуть мати глобальні або регіональні наслідки радіаційного, хімічного, біологічного та іншого впливу.

Фактори непрямої дії обумовлені вторинними наслідками діяльності людини. Найбільш показовими можна вважати екологічні наслідки господарської діяльності. Через багатофакторність і значну віддаленість у часі причин та наслідків дуже важко оцінювати зазначені фактори| ризику і прогнозувати реальні масштаби їх впливу на природу та людину.

Саме група факторів непрямої дії становить найбільшу загрозу не тільки забезпеченню сталого розвитку але й самому існуванню людства. І саме ця група факторів має стати головним предметом вивчення заради формування цілей і заходів забезпечення сталого розвитку людства.

2. Напрямки розв’язання проблем сталого розвитку.

Як відомо, проблема забезпечення сталого розвитку лежить у площині трьох базових сфер: соціальної, економічної та екологічної.

Часткове поєднання

Повне поєднання

Рис. 2. Сталий розвиток: поєднання економічних, соціальних і екологічних цілей

Тому і напрямки розв’язання проблем сталого розвитку повинні розроблятись на основі взаємного поєднання економічних, соціальних та екологічних цілей.

Методичну основу забезпечення сталого розвитку становлять два підходи до змін: консервативний та прогресивний.

Консервативний підхід базується на застосуванні негативних механізмів зворотного зв’язку. З їх допомогою людство протидіє всяким змінам, які можуть становити загрозу сталому стану екосистем. У сучасному природокористуванні консервативний підхід реалізують у таких формах:

1. Консервативні заходи: створення заповідників, заказників, національних парків, заборона промислу тварин певних біологічних видів, занесених до Червоної книги.

2. Обмежувальні заходи: ліцензії на використання природних ресурсів; квота промислу диких тварин на рівні забезпечення природного відтворення їх популяцій; стандарти на відходи або вміст шкідливих речовин у продуктах; ліміти (ГДВ, ГДС); часові обмеження (денні, сезонні) промислу тварин; заходи, скеровані на обмеження кількості дітей у сім'ї.

3. Заборонні заходи: заборона промислу певних видів тварин або рослин; заборона певних видів діяльності (зокрема, клонування); заборона виробляти та застосовувати певні речовини (окремі пестициди, озоноруйнуючі речовини).

4. Регламентувальні заходи: визначений порядок обробітку землі (види обробітку, які можна застосовувати на схилах, контурно-меліоративні системи рільництва), порядок транспортування та перевезення біологічно активних речовин, представників флори та фауни.

5. Стримувальні заходи: економічні санкції, штрафи підвищення цін.

Прогресивний підхід, на відміну від консервативного, не обмежує, а навпаки – стимулює зміни та умови, якщо вони сприяють зменшенню екодеструктивного тиску на довкілля. Такий підхід базується на застосування механізмів позитивного зворотного зв’язку. У сучасному природокористуванні прогресивний підхід реалізують у таких формах: технологічні революції, технологічні прориви і вдосконалення, які зменшують екологічний тиск на природу (заміна деревини на камя'не вугілля у виплавлюванні металу в Англії), економічні інструменти (пільгове оподаткування, заохочувальне кредитування, сприятливе ціноутворення для екологічно спрямованої продукції), екологічно скероване переозброєння (зміна суспільної думки, сприяння преси, адміністративні важелі та моральні стимули).