5. Перемога більшовиків.

Більшовицьке керівництво добре розуміло , що без укр. хліба, заліза, руди, чорноморських портів їх влада приречена на поразку. Тому постійно декларуючи право націй на самовизначення, вони не зупинялися ні перед чим, аби встановити своє панування на Україні. Це стало метою першого походу радянських військ на Україну. В січні-лютому 1918р. така ж мета була і 2 походу , який розпочався в грудні 1918р. В цей час війська Директорії опинилися в становищі. їм приходилося воювати з трьома супротивниками зразу; Червоною Армією, білогвардійцями та махновцями. (Так як, на Україні в період гетьманату виникло багато партизанських загонів на чолі зі своїми отаманами. Це загони Зеленого, Махна. Які воювали то з одного, то з іншого боку, часто самі контролювали величезні території). Просування більшовицьких військ було швидким і 5 лютого 1919р. вони оволоділи Києвом, а до середини квітня майже всією територією Правобережної України.

Закріпитися остаточно на Україні більшовикам не вдалося і на цей раз. Влітку 1919 білогвардійська армія генерала Денікіна прорвала фронт на півдні України і на протязі літа оволоділа її територією. Одночасно з Денікіним почали наступ проти більшовиків об'єднані армії УНР і ЗУНР. Вони ввійшли в Київ ЗО серпня, але змушені під тиском денікінців залишити місто. Спроба укр. лідерів домовитися про спільну боротьбу проти більшовиків не вдалося. Денікін виступав за відновлення, єдиної і неподільної Росії, і про незалежність України і слухати не хотів. Було встановлено жорстокий терористичний режим. Все українське зневажалося і переслідувалося, чинилися масові єврейські програми. Земля поверталася поміщикам, фабрики і заводи їх власникам. Все це викликало масовий антиденікінський рух на Україні. Особливо активно і успішно діяли загони Н.Махно, які захопили великі території півдня України, в т.ч. м. Бердянськ, Каховку, Апостолово, а 29 жовтня Катеринослав і контролювали його до початку грудня 1919р.

11 жовтня 1919р. більшовики перейшли в контрнаступ, а в лютому 1920р. звільнили територію України від денікінців. Це був третій прихід більшовиків на Україну і вони зробили все для того, щоб залишитися тут назавжди. Але за контроль над Україною їм ще прийшлося воювати. На заході в квітні розпочався наступ польсько-українських військ. Директорія 24 квітня підписала з урядом Ю.Пілсудського. Варшавську угоду про спільну боротьбу з більшовиками. Цей наступ мав успішний початок, уже 7 травня Київ був звільнений. Але антибільшовицьке повстання на яке розраховував Петлюра не розпочалося. Більшовики вже в червні перейшли в контрнаступ, а на початку липня вийшли до польського кордону. В жовтні 1920р. між Радянською Росією та Польщею було підписано перемир'я. Українські війська невзмозі були довго боротися самостійно і змушені були перейти на польську територію, де були інтерновані.

На півдні, в квітні 1920р., почали наступ проти більшовиків білогвардійці під керівництвом генерала Врангеля, які були зосереджені в Криму. Більшовикам вдалося досягти домовленості про спільну боротьбу проти Врангеля з самим Махно, загони якого відіграли важливу роль в боротьбі за Крим. 16 листопада 1920р. Крим опинився під контролем радянських військ, а 27 листопада більшовики оточили свого недавнього союзника - війська Н.Махна, розраховуючи швидко розправитися з ним і повністю розв'язати собі руки на Україні. Але повна перемога вдалася не відразу. Хоч махновці і зазнали величезних втрат, вони продовжували чинити опір до середини 1921р. В вересні Н.Махно з невеликою групою прибічників перейшов радянське-румунський кордон.

Політика більшовиків щодо українського селянства в 1918-1920 рр.

Одним із найважливіших питань для рос. більшовиків Україні було питання про хліб. Тільки за перші місяці панування на Україні в 1918р. вони вивезли в Росію 14-15млн. пудів хліба. Відбираючи хліб більшовики вдавалися до масового терору проти селян, реквізицій. Декларуючи гасло: "Земля-селянам", вони впроваджували комуни і артілі.

Другий прихід на Україну на початку 1919р. мало чим відрізнявся від першого. Більшовицький терор досяг ще більшого розмаху. Почалася реформа всієї економічної системи в Україні, що базувалась на товарне - грошових відносинах. Вони замінювалися прямим товарообміном. Безтоварні виробничі відносини насаджувалися адміністративними заходами серед них: заборона приватної торгівлі, загальна трудова повинність, карткова система в містах, націоналізація всієї промисловості.

На селі справжнім лихом для селян стало введення продрозверетки. За якою майже весь хліб селяни повинні здавати державі. На Україні рушили продовольчі загони сформовані з робітників з Москви, Петрограда, Шуї. Почалося примусове вилучення хліба. Кожний пуд зібраного хліба був орошений кров'ю.

Політика "воєнного комунізму" потребувала зовсім іншого підходу до аграрного питання -"перехід від одноосібного господарства до товариського". Розподіл землі було майже припинено, а на базі поміщицьких землеволодінь почали створювати радгоспи або комуни. Це викликало масове незадоволення селян, які піднялися на боротьбу проти продрозверетки та комун, (партизанські загони, Махно на Катеринославщині, Зеленого на Київщині, Григор'єва на Єлизаветградщині)

Свою тактику щодо України більшовики дещо змінили тільки в кінці 1919р.- на початку 1920р. (після третього приходу). Вона була визначена в тезах В.Леніна "Про радянську владу на Україні.

В аграрному питанні: замість створення комун передали колишню поміщицьку землю селянам. Однак основний курс на згортання ринкових відносин продовжувався. У лютому 1920р. Раднарком України прийняв закон про продрозверстку. На селі була впроваджена колективна відповідальність за здачу хліба. Хліб та інше продовольство почали вилучати не тільки за допомогою продзагонів, а й регулярної червоної армії. Була оголошена боротьба з куркульством. Найменша протидія державним органам розцінювалася як контрреволюція. В Україні було обладнано 18 концтаборів через які пройшло 25-30 тис. осіб. З кінця весни 1920р. знову спалахнув масовий повстанський рух, для боротьби з яким на Україну прибув сам Ф.Дзержинський. Але подавити його було не так то просто, він опирався на підтримку селян. Загони Н.Махна діяли до серпня 1921р.