Лекція №7
Міжвоєнний період в історії українського народу (1921-1939 рр.).
План.
Соціально-економічні процеси на Україні в 20-ті роки.
Соціально-економічні та політичні процеси на Україні в 30-ті роки:
а) політичне становище на Україні;
б) індустріалізація: джерела, методи, наслідки;
в) колективізація українського села. Голодомор 1932-1933 рр.;
г) репресії.
1. Воєнний комунізм та НЕП на Україні.
На початку 1921 р. більшовики продовжували впроваджувати курс на форсований перехід до комунізму, якій пізніше визначили як вимушений, продиктований необхідністю військового часу і назвали політикою "воєнного комунізму", його сутність була такою:
В сільському господарстві: введення продрозкладки на селі, за якою, у селян вилучали насильницьким методом с/г продукцію.
В промисловості: націоналізація промисловості, фінансів, транспорту, системи зв'язку; сувора централізація управління; загальна трудова повинність.
В сфері торгівлі і розподілу: заборона вільної торгівлі і перехід до прямого товаро-обміну; карткова система розподілу продуктів за класовою ознакою; зрівняльна оплата праці; відміна плати за житло, комунальні послуги, проїзд в трамваях та ін.
В фінансовій сфері: курс на обезцінювання грошей і поступове знищення грошового обігу. "Воєнний комунізм" підривав матеріальну зацікавленість робітників в результатах своєї праці, руйнував промисловість і с/г. Ця політика викликала масове невдоволення більшовиками не тільки па Україні, де діяли десятки партизанських загонів, але і в Росії ("антоновщина", Кронштадтське повстання та ін.) Більшовики опинилися перед перспективою нової громадянської війни і змушені були змінити курс.
На Х з'їзді РКП(б) В. Ленін виступив з доповіддю "Про заміну продрозверстки продподатком, що поклало початок системі заходів, яку назвали НЕПом (нова економічна політика).
НЕП являвся формою перехідного періоду від капіталізму до соціалізму, який базувався на ринкових відносинах. Основне його завдання - заспокоїти селянство й забезпечити йому стимули для підвищення виробництва продуктів; встановлення економічної основи політичного союзу робітничого класу й селянства. Він передбачав:
В сільському господарстві - заміну продрозвертки продподатком, який був відомий кожному селянинові зарані, що зацікавлювало виростити більше продукції, щоб надлишок реалізувати на ринкові. Розмір податку зменшувався вдвічі. Ліквідувалася кругова порука, кожний розраховувався самостійно.
В промисловості - передача в приватні руки дрібних і частини; середніх підприємств на правах аренди, що стимулювало зростання продуктивності праці; об'єднання великих підприємств у трести і переведення їх на госрозрахунок; створення єдиного центру
планування, що дозволяло регулювати ресурси держави; перехід від зрівняльної оплати праці до відрядної, відміна загальної трудової повинності і вільний найм працівників; заохочення іноземного капіталу. Але командні висоти в економіці належали державі.
В сфері торгівлі - повернення до вільної торгівлі; організація ярмарок, торгівельних бірж.
В фінансовій сфері:- випуск в обіг червінця, золотих та срібних грошей.
Про те дозволивши НЕП в 1921 р. в Росії, радянське керівництво продовжувало в укр. селі політику "воєнного комунізму". Сюди НЕП прийшов тільки в кінці 1921р., але голод відсунув його введення ще нарік.
Наслідки НЕПу та причини його згортання. НЕП виявився великим досягненням більшовиків. Саме при НЕПІ були одержані самі високі темпи розвитку країни за осі 70 років Радянської влади; за короткий час було підбудоване народне господарство країни. Уже в 1925/26рр.
Україна досягла довоєнного рівня промислового виробництва і виробництва зернових.
Більшість селян приймала участь в різних формах кооперації. Зріс матеріальний добробут населення, що примирило українське село з більшовицьким режимом.
Але , як говорив лідер більшовиків В.Ленін, "цю політику ми проводимо всерйоз і надовго, але звичайно... не назавжди". НЕП був тактичною поступкою, а стратегічна мета залишалася незмінною - побудова комунізму. З зміцненням своєї влади , а також з приходом до керівництва СРСР Сталіна почалося згортання НЕПу.
Причини згортання НЕПу, насамперед, містилася в самій його природі, так як він базувався на 2-ох несумісних основах: ринкових відносинах в економіці і командно-адміністративній системі - в політиці. НЕП заважав лідерам РКП(б) встановленню своєї повної диктатури в країні і підпорядкуванню економіки своїм політичним цілям. Поява "НЕПманів"(по суті буржуазії) і майнового розмарування руйнувала мрію більшовиків урівняти всіх матеріально.
Голод в Україні в 1921-1922 рр.
Серед головних причин голоду в Україні в 1921-1922 рр. слід назвати заборону ринкової реалізації хлібних надлишків та їх примусове вилучення державою, що зумовило падіння товарності сільського господарства 1918-1920 рр.. Селяни не були зацікавлені в розвитку виробництва і зменшували посіви, зокрема в районах активного здійснення продрозкладки ( Чернігівська, Харківська, Полтавська губернії). Навіть світова і громадянська війни, які зруйнували матеріальну базу, сільського господарства, завдали менших збитків
селянським господарствам. "Викачування" містом хліба із села з одночасним скороченням промислового виробництва завершило процес занепаду ринкових відносин. Але голод 1921 р. був зумовлений ще й дією природної стихії. Поштовхом став неврожай, спричинений страшенною посухою.
Оскільки Поволжжя та Північний Кавказ були офіційно названі як райони стихійного лиха, керівництво РКП(б) ставило перед укр. керівництвом завдання продовжувати і нарощувати постачання продуктів для Росії. Навіть коли в південних районах України голод став очевидним, продзагони з Росії продовжували викачувати хліб для Москви, Петрограда , Поволжжя. На відміну від аналогічної ситуації в 30-х роках, уряд РСФРР не приховував голоду і мобілізував внутрішні та міжнародні зусилля для його подолання. Міжнародна продовольча допомога поступала здебільшого в порти Південної України.
Проте спеціальна охорона супроводжувала хлібні вантажі в Росію, нічого не залишаючи для України, оскільки вона офіційно не була оголошена зоною масового голоду. У Росії-голод, на Україні неврожай — такою була офіційна версія.
Визнання факту голоду в УРСР і надання допомоги, прийшло з запізненням, коли становище на півдні України стало трагічним, точних даних про кількість жертв голоду в Україні в 1921-22 рр. немає. Називають цифри від 800 тис. до 2-3 млн. чол. разом із загиблими від епідемій, які неминуче супроводжують голод і розруху. Становище в Україні вдалося стабілізувати тільки після врожаю 1923 р.
Процес створення СРСР.
До 1922 року радянські республіки, в тому числі УРСР, були формально незалежними державами. Щоправда, ще з літа 1919 року існував "воєнно-політичний союз радянських республік", який координував їх господарський розвиток. У грудні 1920 року між Росією та Україною було укладено угоду про воєнний та господарський союз. Українські національні комуністичні партії (УКП та українські ліві есери) жорстко критикували угоду, однако її було ратифіковано V Всеукраїнським з'їздом рад 1921 року. Уряд УРСР, очолюваний Х.Раковским, деякий час намагався зберегти формальну незалежність в укладанні міжнародних договорів, здійсненні зовнішньої торгівлі, але існування єдиних Комуністичної партії та Червоної армії звели наміри уряду нанівець. 1922 року за ініціативою В.Леніна комісія ЦК РКП(б), очолювана 1-І.Сталіним, розробила програму створення єдиної держави, так що Україна, Білорусія і Закавказька федерація повинні були увійти до складу Росії як автономні утворення. Проти такого рішення виступив В.Ленін, який запропонував свій план створення союзу незалежних республік.
Жовтневий пленум ЦК РКП(б) ухвалив ленінський план. ЗО грудня 1922 року в Москві відкрився 1з'їзд рад СРСР, який затвердив Декларацію про утворення СРСР і Союзний Договір. Було обрано Центральний виконавчий комітет СРСР, одним із чотирьох голів якого від України став Г.Петровський. У січні 1924 року на II з'їзді рад було затверджено Конституцію СРСР. У травні 1925 року було прийнято Конституцію УРСР. Формально при утворенні СРСР орієнтувалися на ленінський план створення союзу незалежних держав. Однак реально цей план було підмінено планом автономізації. Республіки втратили свою незалежність, були поставлені в залежність від політичних рішень центру, під контроль ЦК ВКП(б). ,
До останніх днів свого існування СРСР був унітарною централізованою державою, фактично імперією нового типу.