Висновки

У народних легендах про створення світу розповідаться про те, що творили його разом Бог і Сатанаїл. Отже, споконвіку у світі існували добро і зло, світло й темрява, щастя і горе. Цієї роздвоєності, боротьби протиріч не лише в природі та суспільстві, а й у власній свідомості, у своєму внутрішньому світі людина осягнути не могла і втілила своє розуміння діалектики життя в дивовижних демонологічних образах русалок, чортів, упирів, відьом та ін. Народжені народною уявою ще до утворення державності, за часів язичництва, пережили вони гоніння християнської церкви, середньовічні спалення і випробування водою, пережили і сімдесят років атеїстичного радянського виховання, коли міфологічні легенди і перекази, замовляння та заклинання, молитви й рецепти народної медицини сприймалися як прояви дореволюційної темноти, безграмотності, забитості мас. Образи ці і досі живуть у свідомості сучасної людини.

Переважна більшість демонологічних істот виникла з дохристиянських уявлень про потойбічне життя та мерців. Віра в те, що людина після смерті лише переходить в інший світ, спричинила, з одного боку, формування культу предків, вшанування покійних як охоронців роду, а з другого — природний страх перед смертю і мерцями. Так само неоднозначні й інші образи «дітей пітьми». Вони не тільки уособлюють зло, і при цьому з ними можна змагатись і перемагати їх (навіть обдурити, бо «перехитрити нечисть — не гріх»). Всупереч своїй демонологічній природі вони іноді допомагають добрим, бідним, скривдженим, чистим душею людям і помщаються скупим, ледачим, байдужим, тобто дотримуються певних принципів народної моралі.

В народній демонології існує комплекс характерних ознак, які маркують зовнішній вигляд та іпостась міфологічних персонажів. Для одних з них характерний антропоморфний вигляд, для інших – зооморфний, треті представляються невидимими або мають вигляд неясних атмосферних явищ. Деяким персонажам приписувався вигляд людини з зооморфними рисами – рогами, копитами, хвостом, крилами, курячими ногами тощо. Характерною рисою міфологічних персонажів також є здатність змінювати свій вигляд, обертатись твариною, людиною або предметом, тому більшість демонів має декілька личин, які змінюються в залежності від ситуації. Народна демонологія також приписує демонам статеві відмінності, вікові характеристики, національні та соціальні ознаки.

Чому ж ці дивні створіння такі живучі? А тому, що вони є відтворенням нас самих. Уся філософія народу, його внутрішній світ знайшли відображення в народних віруваннях і усній поетичній творчості. Прагнучи розгадати таємницю своєї появи на землі і свого призначення, людство звертається до вічних цінностей. Щоб пізнати самих себе, зрозуміти теперішню духовну культуру народу, треба знати його традиції, дохристиянські вірування.

Це не висновки!! Висновки повинні відповідати поставленим завдання у вступі, а ви знову слово в слово переписали Милорадивича!!!!

Список використаної літератури

1. Войтович В. М. Українська міфологія. – К., 2002.

2. Войтович В.М. Міфи та легенди давньої України. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. 2005. — 392 с.

3. Воропай О. Звичаї нашого народу: етнографічний нарис. В 2-х кн. – К., 1991.

4. Грушевський М. Історія української літератури: в 3-х тт. – К., 1993.

5. Завадська В., Музиченко Я., Таланчук О., Шалак О. С . 100 найвідоміших образів української міфології. — К.:Орфей, 2002. — 448 с.

6. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Іст. реліг. моногр. — К.: АТ «Обереги», 1991. — 424 с.

7. Милорадович В. П. Заметки о малорусской демонологии // Киевская старина. — 1899. — Т. 66.— № 8.— С. 196—209; № 9 С. 379—400; 1901. —Т. 72. — № 2. — С. 217—233.

8. Милорадович В. П. Українська відьма: нариси з української демонології / Упоряд., пер., передм. О. М. Таланчук; [Приміт. В. П. Милорадовича та О. М. Таланчук]; Худож. оформл. І. А. Вишинського. — К.: Веселка, 1993. — 72 с.: іл.

9. Міфи України. За кн. Георгія Булашева «Український народ у своїх легендах, реліг. Поглядах та віруваннях» / Пер. Ю. Буряка. – К.: Довіра, 2003. – 383 с.

10. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу: ескіз української міфології. – К., 1992

11. Персонажи словянской мифологии / Рис. словар / Сост.: А.А.Кононенко; Художник В.А. Кононенко . – К.: Фирма «Корсар», 1993 – 224 с.

12. Плачинда С. П. Словник давньоукраїнської міфології: — К.: Укр. письменник, 1993.— 63 с.

13. Скрипник Г. А. Словник української демонології http://www.ukrajinoznavstvo.iatp.org.ua/

14. Словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, М. К. Дмитренка, В. В. Куйбіди. – 3-е вид. – К.: Міленіум, 2005. – 352с.

15. Шелест В. «Переплуття» www.aratta-ukraine.com