20.Поняття спадкування. Основні поняття спадкового права. Види спадкування. Стаття 1216. Поняття спадкування

1. Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217. Види спадкування

1. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1218. Склад спадщини

1. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1220. Відкриття спадщини

1. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

2. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

3. Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них.

4. Якщо кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної, померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи тощо), припускається, що вони померли одночасно. У цьому випадку спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з цих осіб.

Стаття 1221. Місце відкриття спадщини

1. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

2. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна.

80. Спадкування за заповітом має місце у випадку, коли воно 1) не було змінено заповітом, заповіту немає взагалі, 2) заповіт було визнано повністю або частково недійсним, 3) спадкоємці за заповітом померли раніше за спадкодавця, 4) спадкоємці за заповітом усуненні від права на спадкування, 5) спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину або 6) відмовилися від прийняття спадщини. Спадкоємці за законом одержують право на спадкуванняпочергово (ч. 1 ст. 1258 ЦК). Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, (крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу(черговість одержання спадкоємцями за законом права наспадкуванняможе бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним післявідкриття спадщини)). Упершу чергу право на спадкуванняза законом маютьдіти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу – рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкуванняза законом мають ріднідядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкуванняза законом мають особи, якіпроживали зі спадкодавцем однією сім'єюне менш якп'ять років до часу відкриття спадщини. Уп'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. У п'яту чергу право на спадкуванняза законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами йогосім'ї. Утриманцем вважаєтьсянеповнолітняабонепрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченоюнотаріусом, якщо це стосуєтьсянерухомого майнааботранспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. У разі спадкування за закономусиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі - з другого, прирівнюються до родичів за походженням.

21. Особисті немайнові права: поняття, види. Особисте немайнове правовідношення. Особистим немайновим правам (далі - ОНП) присвячена Книга Друга та ст. 94. ЦК. ОНП – це права, які тісно пов’язані з особистістю їх носія, не мають економічного змісту, виникають з приводу особистих немайнових благ, мають абсолютний характер захисту і належать ф.о. за народженням або за законом і ю.о. на підставі закону. Види ОНП: 1) ОНП ю.о., до яких наежать: право на недоторканність ділової репутації, таємницю кореспонденції, інформацію тощо; 2) ОНП ф.о.. ОНП ф.о. діляться на 2 групи: 1) ОНП, що забезпечують природне існування ф.о. (сюди: право на життя, на усунення небезпеки, що загрожує життю, на охорону здоров’я, на медичну допомогу, на інформацію про стан свого здоров’я, на таємницю про стан здоров’я, права ф.о., яка перебуває на стаціонарному лікування у закладі охорони здоров’я, на свободу, особисту недоторканність, на донорство, на сім’ю тощо, на опіку або піклування, на безпечне для життя і здоров’я довкілля); 2) ОНП, що забезпечують соціальне буття ф.о. (це право на ім’я, право на зміну імені (з 16р. – на власний розсуд, з 14р. – за згодою батьків/одного з них), право на використання імені, на повагу до гідності і честі, на недоторканність ділової репутації, право на індивідуальність, на особисте життя та його таємницю, на інформацію, на особисті папери, на таємницю кореспонденції, на свободу літературної, художньої, наукової та технічної творчості, на місце проживання, на недоторканність житла, на вибір роду занять, на свободу пересування (до 14р. – лише за згодою батьків, з 14р. – вільне самостійне пересування по території У, з 16р. – вільний самостійний виїзд за межі У), право на свободу об’єднання, на мирні збирання). Особисті немайнові правовідносини – відносини, які виникають з приводу особистих немайнових благ, не мають товарно-грошової оцінки, тісно пов’язані з особистістю їх носія і мають абсолютний характер.

22.Поняття та ознаки зобов'язання. Зобов'язальне правовідношення та характеристика його елементів. Належне виконання зобов'язання: поняття і зміст. Припинення зобов'язання: підстави і наслідки. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надатипослугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Отже, зобов’язальні правовідносини – це такі суспільні відносини, об’єктом яких є дії боржника, а управомочена особа може вплинути на річ тільки через дії зобов’язаної особи.Ознаки: 1) Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості; 2) Зобов’язальні відносини завжди мають відносний характер (чітко визначений суб’єктний склад); 3) Зобов’язальні відносини закріплюють динаміку цивільного обороту (передачу благ від одного суб’єкта до іншого); 4) Зобов’язальне право можна визначити як інститут ЦП, що регулює економічний обіг (товарообмін). Підставами виникнення зобов’язання є юридичні факти, передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК, зокрема: 1) договорита іншіправочини; 2) створеннялітературних, художніх творів,винаходівта інших результатів інтелектуальної,творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) таморальної шкодиіншій особі; 4) інші юридичні факти.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Кредитор наділяється правом вимоги, на боржника покладається обов’язок. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Многосторонние обязательства следует отличать от множественности лиц в обязательстве. Множественность присутствует, когда на одной из сторон (кредитор или должник) выступает 2 и более лица. В зависимости от того, на какой стороне присутствует множественность лиц, выделяют: 1) обязательства с активной множественностью (кредиторы); 2) обязательства с пассивной множественностью (должники); 3) обязательства со смешанной собственностью. В обязательстве также могут принимать участие и третьи лица, не являющиеся ни должниками, ни кредиторами. Обязательства с участием третьих лиц включают: 1) Обязательства в пользу третьего лица; 2) Регрессные обязательства (переложение исполненного долга на третье лицо); 3) Обязательства, исполняемые за должников третьими лицами (перепоручение исполнения). Заміна учасників. Кредитор у зобов'язанніможе бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі заправочином(відступлення права вимоги – права цесії); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом тане може бути замінений, якщо це встановлено договоромабо законом.Правочинщодо заміни кредитора узобов'язаннівчиняєтьсяу такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Заміна кредитора у зобов'язанніздійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановленодоговоромабо законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.Цессия (cessio) – это акт передачи (уступки) права в силу заключённой между прежним кредитором (цедентом) и новым кредитором (цессионарием) сделки, приводящей к замене кредитора в обязательстве. При уступке права прежний кредитор отвечает перед новым только за действительность требований, но не за неисполнение этого требования должником (ст. 519 ГК). Суброгация (от лат. subrogare – «подставлять кого-либо в чье-то место») – это один из случаев уступки права, возникающий в силу закона; заключается в переходе к новому кредитору требований в размере реально произведенной за них оплаты или иного исполнения (понятие пришло из Страхового права). Боржник у зобов'язанніможе бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.Перевод долга подразумевает замену должника. Новый должник вправе выдвигать против требования кредитора все возражения, основанные на отношениях между кредитором и первоначальным должником. Договоры об уступке требования и переводе долга должны заключаться только в письменной форме под страхом их недействительности.

Під виконанням мається на увазі не будь-яке виконання, а саме належне виконання. Належне виконання тісно пов'язане з таким поняттям, як «договірна дисципліна», яке передбачає виконання в суворій відповідності з домовленістю сторін. Принцип сформульований у Статті 526; Загальні умови виконання зобов'язання 1. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належене виконання передбачає: належний час

(означає виконання зобов’язання в належний строк, який може бути певним терміном чи датою, періодом, протягом якого повинно бути виконано зобов’язання. Сторони можуть також встановити, що зобов’язання має бути виконано в розумний строк (згідно з існуючим зобов’язанням або за діловим звичаєм).

Стаття 530. - Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому боржник зобов'язаний виконати в 7-денний термін, якщо обов'язокнегайного виконання не випливає із закону, договору або змісту зобов'язання. Так, згідно Статті. 1049 передбачає: Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 531 Боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Недодержання строка виконання зобов’язання тягне за собою прострочку, яка дає право кредитору вимагати сплати штрафних санкцій (пені) + відшкодування завданих збитків. Стаття 612. Прострочення боржника

1. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

2. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

3. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. (мова йдеться про «жорсткі» строки)

4. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Особливі правила встановлені для грошових зобов’язань: Стаття 625.

1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пропустити строки може не тільки боржник, а й інша сторона. Так, Стаття 613. Прострочення кредитора

1. Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

2. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

3. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.

4. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

належне місце

Зобовязання повинно бути виконано в певному місці, яке встановлено законом або договором. Іноді належне місце можна встановити за сутністю договора (наприкл., побутові послуги – кіно, театр)

Стаття 532. Місце виконання зобов'язання

1. Місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.

Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:

1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна;

2) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові;

3) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання;

4) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання;

5) за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

2. Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

належному суб’єкту

Належний суб’єкт виконання –боржник.. Згідно закону боржник самостійно виконує свій обов’язок.

Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. В цьому випадку боржник не вибуває із правовідношення (відмінність від переводу борга) та відповідає за іншу особу. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою (якщо ін. не встановлено законом чи договором).

Новелеою ЦК є те, що третя особа без згоди боржника(не бажаючи, щоб боржник втратив своє майно) виконую зобов’язання перед кредитором. Тобто в такому випадку третя особа замінює в такому правовідношенні кредитора.

Кредитор (належна особа) може сказати виконати зобов’язання для третьої особи. Наприкл., доставити товар не на склад, а безпосередньо в магазин. Але в такому випадку третя особа не набуває жодних прав.

належного предмета

Предмет має бути визначений або такий, що може бути визначеним. Річ повинна бути індивід.-визначеною або хоча б родовою з можливістю її індивідуалізації.

До критеріїв визначеності відносять: ціну, кількість, якість, комплектацію товара.

Щодо валютних платежів: Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях

відповідним способом

Повинно відповідати договору, закону, звичаям ділового обігу.

Кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. – кредитор має право відмовитися від цього.

У господарській сфері оплата здійснюється між суб’єктами господарювання у безготівковій формі або готівкою через банки, якщо ЗУ не передбачено інше.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. (таким чином можна захищати сторону, яка бездоганно виконує зобов’язання). Ст 538 - Обовязок передати гроші або цінні папери, якщо кредитор відсутній або ухиляється від виконання, можна виконати шляхом внесення грошей або цінних паперів в депозит державного нотаріуса або приватного, за яким обов’язок сповістити про це кредитора.

+ ПРАВИЛЬНЕ ДОКУМЕНТАРНЕ ОФОРМЛЕННЯ (особливо в господарництві). Це забезпечує докази, якщо буде суперечка; а також бух.облік. Например, передача продукции по договору поставки оформляется актом приемки-передачи товара; исполнение подрядчиком обязанностей по договору подряда оформляется актом приемки выполненных работ. Помилки(підпис док-та не уповноваженою особою, неправильна дата) виключають можливість захисту свого права в суді тощо.

Підстави припинення:

1) належне виконання (нормальний спосіб припин. зобов’язання). За законом кредитор повинен повернути борговий док-т, інакше наступає прострочка кредитора.

2) Відступні (рус -отступное) Боржник повертає кредитору обумовлену в договорі суму грошей, майно.

3) залік (зачет) однорідних вимог у формі односторон. правочину шляхом простого повідомлення ін.. сторони про залік. Умови заліку: * наявність зустрічних вимог ; * наближення строку виконання або відсутність такого терміну; * однорідність вимог (найчастіше: гроші-гроші).

За ЦК не можна застосувати залік при 1) відшкодуванні шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів;3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

4) Згода сторін (новація) (напр., замена договора найма договором купли-продажи; трансформация обязанности по уплате денежной суммы из договора купли-продажи в обязанность из договора займа). Щодо особистих зобов’язань не допускається. Слід розмежовувати заміну виконання та пролонгацію(переукладення)

5) Зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Тобто відмова від своїх вимог.6) Збіг боржника та кредитора (може бути при правоприємстві)

7) неможливість виконання Розрізняють випадкову та винну неможливість. Також існують фізична, економічна, юридична неможливості.

8) Смерть ф\о, ліквідація ю\о