55.Типологія партійних систем Дж. Сарторі

Дж. Сарторі враховував кількість партій, що змагаються (форма партійної системи), та ідеологічну відстань між ними (механізм партійної системи). Він ввів чотириелементну типологію конкуруючих демократичних партійних систем: система домінуючої партії, двопартійна система та два варіанти багатопартійної системи – помірної поляризації та поляризована.

Другою ознакою у типології Дж. Сарторі є категорія ідеологічної дистанції між політичними центрами (ступінь поляризації). Спрощену схему типології партійних систем Дж. Сарторі з узгодженням специфічних властивостей, механізмів конкуренції можна представити таким чином:

Однопартійна система – одна партія. Він виділяє однопартійну тоталітарну, авторитарну і догматичну партійні системи.

Гегемоністська система - наявність кількох політичних об’єднань, панівним становищем однієї партії за відсутності політичної конкуренції, визнанням іншими об’єднаннями (союзниками) керівної ролі правлячої партії (гегемона), інтеграцією об’єднань-союзників у систему державної влади, яка здійснюється партією-гегемоном, політичним режимом, близьким до тоталітарного.

Система з домінуючою партією - владу весь час утримує одна партія, але вона відрізняється від однопартійної системи тим, що тут діяльність інших політичних партій дозволена і здійснюється відкрито, але без достатньої ефективності.

Двопартійна система - поява двох сильних політичних партій, які репрезентують лівоцентристську та правоцентристську течії, що формують біполярну систему з виразними тенденціями доцентрової конкуренції. Ідеологічна дистанція між партіями є, звичайно, мінімальною.

Багатопартійна система поміркованого плюралізму (п’ять або шість політичних партій) - дистанція між партіями залишається відносно малою, досягається суспільний консенсус стосовно легітимації політичної системи.

Багатопартійна система поляризованого плюралізму (екстремально поляризована). - значний рівень фрагментації, тобто, партій є більш ніж п’ять чи шість. Ідеологічний простір системи залишається дуже розтягнутим, а на обох полюсах існують відносно сильні антисистемні партії. Внаслідок цього немає можливості застосування консенсусного механізму ухвалення рішень, домінує конфронтаційна політика.

Система роздрібненої партії – характеризується наявністю величезної кількості політичних партій, але їхня роль у політичному житті держави незначна. Цей тип партійних систем характерний для держав, у яких відбувається становлення багатопартійності.

56.Виборчі системи. Типологія

Виборча система — це встановлений законодавством спосіб голосування, визначення його результатів і розподілу мандатів у виборних органах. Вона базується на виборчому праві — сукупності правових норм, що регулюють порядок формування виборних органів публічної влади.

Ідея виборності покликана забезпечити народний суверенітет і представництво всіх заінтересованих соціальних спільнот і груп населення в системі влади через політичні партії. Вибори є одним із провідних інститутів легітимізації наявної політичної системи і політичного режиму. Становленню сучасних виборчих систем передувала тривала боротьба громадян багатьох країн світу за надання їм виборчих прав на демократичних умовах та скасування різноманітних станових, майнових й освітніх обмежень — цензів. Сукупність осіб, які користуються виборчими правами в даній країні, складає її електорат. Боротьба за підтримку електорату визначає стратегію і тактику політичних партій у виборчих кампаніях. Лише перемігши на виборах і здобувши виборні посади, партія та її керівництво можуть використовувати владу для досягнення проголошених цілей.

Результати виборів, які визначають переможців і переможених, значною мірою залежать від типу виборчої системи. Багатоманітність виборчих систем, за якими проводяться вибори до представницьких органів влади, може бути зведена до таких трьох типів: мажоритарна, пропорційна і змішана.