ющук 2004

404	МОРФОЛОГІЯ І ПРАВОПИС

не затешеш (Нар. творчість). Але в реченні Коли я проходив Ботанічним садом, мою увагу привернули рідкісні в нас деревця мигдалю цього зробити не можна, бо тут кожна дія стосується іншого діяча: проходив — я; привернули увагу — деревця. Інща річ, якби речення було побудоване так: Коли я проходив Ботанічним садом, я звернув увагу на деревця мигдалю — тоді в ньому можна було б використати дієприслівник: Проходячи Ботанічним садом, я звернув увагу на деревця мигдалю.

§ 140

Особливості написання не з різними формами дієслова

З усіма формами дієслова (крім дієприкметника) не майже завжди пишеться окремо: не зупинити, не зупинив, не зупинять, не зупини, не зупинено, не зупинивши; не бачити, не бачили, не бачимо, не бачитиму, не бачив би, не бачено, не бачачи.

Разом не пишеться в дев'яти дієсловах, які без не не вживаються:неволити,ненавидіти,непокоїти,непритомніти,нехтувати,незчутися,нетерпеливитися,нездужатися,нетямитися.

Разом і окремо не пишеться залежно від значення в таких дієсловах: нездужати «хворіти» і не здужати «не могти, не подолати», неславити «ганьбити» і не славити «не прославляти», нестямитися «втратити самовладання» і не стямитися «не повернутися до тями», непокоїтися «турбуватися» і не покоїтися «не лежати».

У префіксі недо-, якщо він вказує на неповноту, половинчастість дії, не пишеться разом: недобачати «погано бачити»,

недочути «поганопочути»,недосипляти«малоспати», недоїдати«голодувати»,недооцінювати«знижуватиоцінку»,недолюблювати «відчувати неприязнь», недовиконувати «виконувати неповністю». Від цих дієслів треба відрізняти дієслова з префіксом до-, перед якими вжито заперечну частку не: не дочекатися, не доторкатися, не достукатися, не дорахувати.

З дієприкметниками не може писатися і окремо, і разомЯкщо при дієприкметнику є слово, яке пояснює його, т

		405
		'язково пишеться окремо: не знаний (д є?) тут, не чува-
не	і	ігм^ досі, не пізнаний (коли?) ще, не полоханий
ний (Д
	її і	О л И і /
V ,, м?) ніким.
(К	и»'»	и дієприкметнику немає пояснювального слова, то
	жяа писати і разом, і окремо, як із прикметником: поле

НЄ М°іяне (є незасіяне) і поле не засіяне (не є засіяне), робота НЄЗ°Сінчена (є незакінчена) і робота не закінчена (не є закінчена). НЄЗ°Стлрозрізняти заперечне слово немає (у нього немає часу),

можна замінити формою нема і в якому не пишеться ра-

Я К М та дієслово не має (він не має часу), яке не замінюється формою нема і з яким не пишеться окремо.

Поміркуйте

Дієприслівник у реченні називають ще «другорядним присудком». Які підстави є для цього?

Чим дієприслівники недоконаного виду подібні до активних дієприкметників недоконаного виду і чим вони відрізняються?

Яка різниця в значенні і написанні дієслів нетями-

тися і нестямитися?

Яка відмінність у написанні не з дієприкметниками і з іншими формами дієслова?

ПРИСЛІВНИК

їли

ОзРяди прислівників за значенням і походженням

Л І Р ^ Л Ш Н И К х а Ра к т еризує дію, стан або ознаку, названі ^вом, прикметником, іншим прислівником або,

денником.

406 МОРФОЛОГІЯ І ПРАВопИ с

Наприклад, у реченні Одна в нас голова, хоч би ми як несли її високо (М. Рильський) прислівник високо характеризує ді^ несли, а прислівник як — ознаку дії високо. У реченні Погода була напрочуд гарна (1. Франко) прислівник напрочуд характеризує ознаку предмета гарна.

Прислівник — незмінна частина мови. Частина прислівників може мати лише ступені порівняння.

За з н а ч е н н я м та р о л л ю в р е ч е н н і прислівники бувають обставинні, предикативні і модальні.

Обставинні прислівники вказують на різні обставини. Вони поділяються на дві великі групи: якісно-кількісні і власне обставинні.

До якісно-кількісних належать прислівники способу дії, міри й ступеня. Різницю між ними іноді буває важко встановити, настільки їхнє значення близьке.

Прислівники способу дії уточнюють значення дієслова, характеризуючи дію з погляду її перебігу, способу, якості, і відповідають на питання як? я к и м с п о с о б о м ? : добре, вдало, поволі, вголос, приємно, гуртом, по-нашому, подавньому, сам на сам, віч-на-віч.

Прислівники міри й ступеня уточнюють значення дієслів, прикметників та прислівників, указуючи на різний якісний і кількісний вияв дії або ознаки, і відповідають на питання с к і л ь к и ? н а с к і л ь к и ? я к о ю мірою? як багато? : настільки, дуже, надзвичайно, трохи, ледве, дотла, дощенту, двічі, утричі, вдруге. Сюди слід віднести й прислівники, вжиті у формі вищого й найвищого ступенів порівняння, та прислівники із значенням безвідносної міри ознаки: краще, найкраще, дужче, найдужче, холоднувато, заважко,пречудово,страшенно.

До власне обставинних належать прислівники, які характеризують дію з погляду місця, часу, причини, мети, умови.

Прислівники місця вказують на місце дії або напрямок руху і відповідають на питання де? куди? звідки? я к и м ш л я х о м ? : там, кругом, угорі, згори, вниз, праворуч,попереду,додому,здалеку,манівцями.

Прислівники часу позначають час дії, її початок, межу в часі, тривалість, повторюваність і відповідають на питання коли? д о к и ? в і д к о л и ? як довго?: тоді, досі,ра~

407

но-вранці,учора,напередодні,щоразу,дотемна,зроду,здав- ніх-давен,довіку.

Прислівники причини вказують на причину дії і відповідають на питання чому? з я к о ї п р и ч и н и ? : тому, згарячу,зосліпу, спересердя, знічев'я, зопалу,знестямки, спро- жогу,хоч-не-хоч.

Прислівники мети вказують на мету дії і відповідають на питання н а в і щ о? з я к о ю метою?: навмисне, наперекір, напоказ, жартома, на зло, у гості.

Прислівники умови вказують на умову дії і відповідають на питання за я к о ї умови?: принагідно, безнадійно, безперечно,безумовно,обов'язково,закономірно,випадково.

Цих прислівників, як і прислівників причини й мети, у мові небагато.

Предикативні прислівники виступають у ролі присудка в безособових реченнях. Вони можуть виражати:

а) стан природи: тихо, вітряно, морозно, хмарно, сонячно;

б) станлюдини:соромно,душно,страшно,байдуже,досадно, кривдно, образливо,радісно, приємно,лінь, гріх;

в) потребу: треба, потрібно, слід, необхідно, можна, важливо,варто,пора;

г) відсутність: ніде, ніколи, нема, не видно.

Модальні прислівники слугують для виявлення ставлення мовця до сказаного й у реченні виступають у ролі вставних слів. Сюди належать: мабуть, очевидно, безперечно, може, нажаль, нащастя, по-моєму, по-перше, по-другетощо. Наприклад, Мабуть, ніщо так нерадуєлюдськийзір, як зримий результатроботи(Ю.Мушкетик).

Поділ прислівників на обставинні, предикативні й модальні великою мірою умовний. Іноді ті самі прислівники можуть належати і до обставинних, і до предикативних, залежно від !хніх синтаксичних функцій. Наприклад, у реченні В кімнаті

пРиємнопахнесвіжимипасками(3.Тулуб)прислівникприємно

має обставинне значення способу дії. А в реченні В гості я до ^'ходитиму, бо в неї досить цікаво і приємно (Леся Українка) ^ и самий прислівник має предикативне значення. Такі самі ачення має, наприклад, і прислівник важко в реченнях:

"исн Настя важко, обтерла сльози дрібні (Марко Вовчок).

408

|

Чогось мені так важко на серці, така в мене журба, що я ц знаю, де й дітись! (І. Нечуй-Левицький). Є прислівники, Як* можуть однаково виконувати обставинні, предикативні й ^ о ' дальні функції, як, наприклад, у реченнях Антін очевидно ва гався. Для мене очевидно, що Ви не бережетесь (3 тв. М. |^0 цюбинського). З поїзда зійшло лише кілька пасажирів. Очевидно, то були місцеві, вони одразу кудись зникли (В. Козаченко) де прислівник очевидно виступає то як обставинний, то як предикативний, то як модальний.

За п о х о д ж е н н я м прислівники бувають:

а) первинні (їх ще називають займенниковими): де, куди тут, там, туди, сюди, коли, тоді, як, так;

б) похідні (утворені від первинних): деінде, подекуди, повсюди, звідки, звідти, відколи, досі, поки, ніде, ніколи, ніяк, десь, коли-небудь;

в) відіменникові:згори,завчасу,вночі,щодня,гуртом,бігом, нишком, жартома, жаль, сором;

г) відприкметникові: тихо, далеко, здалека, нашвидку, досита, знову, по-старому, по-військовому, по-україн- ському;

ґ) відчислівникові: вперше, вчетверо, надвоє, двічі, тричі, по-перше;

д) відзайменникові:нізащо,потім,зовсім,надто,по-моєму, є) віддієслівні: навстоячки, навприсядки, перегодя, хвилю-

юче,нехотячи;

є) складні (утворені складанням кількох основ): праворуч, обіруч, нашвидкуруч, натщесерце, босоніж, стрімголов, мимохідь, повсякчас, споконвіку, віч-на-віч, рано-вранці, тишком-нишком;

ж) складені (у вигляді словосполучень): плече в плече, день у день, раз у раз, раз по раз, раз за разом, час від часу, нога за ногою, сам на сам, кінець кінцем, ні в сих ні в тих, ні за що ні про що, куди завгодно.

Правопис прислівників досить складний. Більшість із них пишеться разом, проте є й такі, що пишуться через дефіс, через два дефіси, двома та більше словами тощо: удосвіта, додому, по-іншому, рано-вранці, коли-не-коли, віч-на-віч, з давніхдавен, на світанку, з дому, раз у раз, з дня на день.

409

§ 142

Прислівники, похідні від прикметників

Прислівники від прикметників утворилися в основному трьома способами:

а) за допомогою суфіксів -о, -є: радісний — радісно, що- денний—щоденно,схвильований—схвильовано,гарячий— гаряче,байдужий—байдуже;

б) злиттям прийменника з короткою формою прикметника в різних відмінках: здалека, стиха, дочиста, замолоду;

в) злиттям прийменника по з повним прикметником: по- українському,по-рідному,по-ведмежому.

Прислівники, утворені від прикметників за допомогою суфіксів -о, -є, повністю зберігають усі особливості творення й написання цих прикметників: туманний — туманно, нескінченний — нескінченно, шалений — шалено, скажений — ска- жено,нежданий—неждано,гарячий—гаряче.

Якщо такий прислівник походить від якісного прикметника, що має ступені порівняння, то він теж має ступені порівняння, які творяться так само, як і в прикметника: близько — ближче,найближче,якнайближче;високо—вище,найвище;лег- ко — легше, найлегше; голосно — голосніше, найголосніше.

За походженням прислівники на -о, -є — це колишні ко-

. откі прикметники середнього роду в називному (знахідному) відмінку.

Велика група прислівників утворилася поєднанням прийменників із короткими формами прикметника в непрямих відмінках, а саме:

а) прийменників з (с), за, до, від із прикметниками чоловічого або середнього роду в родовому відмінку: знову, згарячу, здалеку, зрідка, стиха, сповна, замолоду, затемна, засвітла, досита, допізна, віддавна;

б) прийменників на, за, в із прикметниками середнього роду в знахідному відмінку: начисто, нарізно, наліво, навмисне, заново, задовго, востаннє;

в) прийменників в (у), на, по з прикметниками чоловічого

410	МОРФОЛОГІЯ І П Р А В О -

або середнього роду в місцевому відмінку: уповні, На_ рівні,назовні,напоготові,помалу,пораненьку,попросту

Прислівники, утворені злиттям прийменника з короткою формою прикметника в Різних відмінках, пишуться разом-

віддавна, завидна, дочиста, насухо, потиху, помаленьку, згарячу, змалку, востаннє.

Три прислівники, які Утворені поєднанням прийменника з повною формою прикметника, пишуться окремо: в основному, в середньому, в цілому.

Продуктивним залишається й тепер спосіб творення прислівників поєднанням прийменника по з повною формою прикметника чоловічого роду в місцевому відмінку: по-батьків- ському,по-християнському,по-родинному,по-дилетантському, по-європейському.

Прислівники, утворені від прикметників на -ський (-цький, -зький), а також похідні від н а з в т в а р и н , замість -ому можуть мати кінцівку -и: по-батьщівськи, по-християнськи, по-німець- ки, по-французьки, по-вовчи, по-ведмежи.

Прислівники, утворені злиттям прийменника по з повним прикметником на -ому (-Н), пишуться через дефіс: по-новому, по-бойовому, по-братньому, по-давньому, по-солдатському і по-солдатськи, по-турецькому і по-турецьки, по-заячому, поведмежому.

Це стосується і прислівників, утворених таким само чином відзайменників:по-іншому,по-всякому,по-нашому,по-твоєму.

Прислівники на зразок по-новому треба відрізняти від поєднання прийменника з Прикметником по новому. Прислівник відповідає на питання як?: Живемо по-новому. Прийменник із прикметником відповідає на питання по якому?: Машини пішли по новому мосту. 1 Прийменник у цьому словосполученні пов'язується не з прикметником, а з іменником: по мосту.

Прислівники,похіднівідіменників

411

а) з називним відмінком іменників: жаль, шкода, сором, гріх,непервина;

5) з родовим відмінком іменників: руба, сторчака, кружка,голяка;

в) з орудним відмінком однини іменників: нишком, раптом, галопом, бігцем, мигцем, назирцем, прихапцем, похапцем; із давньою формою орудного відмінка множини: верхи, пішки, рачки, цапки, задки; з давньою формою орудного відмінка двоїни: ницьма, жартома, притьма, дарма,кружкома.

Більшість відіменникових прислівників утворилася внаслідок злиття прийменників з іменниками в непрямих відмінках, а саме:

а) прийменників без, від (од), до, з (с), за, з-під з іменниками в родовому відмінку однини: безвісти, безперестанку, відразу, докупи, дотла, зранку, зісподу, зарання, спідлоба;

6)прийменників в (у), на, за, над, під, по, о з іменниками в знахідному відмінку однини: вдень, украй, убрід, набік, насилу, навиворіт, заміж:, надвечір, надміру, підряд, поверх,повік,обік,осторонь;

в) прийменників з (с), за з іменниками в орудному відмінку однини: зрештою, згодом, заразом, замужем;

г) прийменників в (у), на, по з іменниками в місцевому відмінку однини: вранці, вночі, нарешті, надворі, наостанку, напередодні, наприкінці, попереду, позаду, поволі.

Прислівники, утворені злиттям прийменника з іменником, який уже не вживається, завжди пишуться разом: влітку (немає слова «літко»), дощенту (немає слова «щент»), згодом (слово «год» нині не вживається), знічев'я, навпростець, нанівець, навколішках, навшпиньки, спересердя, спросоння, упеРеміш,ущерть,попідвіконню.

Так само разом пишуться прислівники, утворені від те- П е Р уже не вживаних форм іменників: восени, безвісти, увіч,

воома.

	Прислівники, утворені злиттям прийменника з іменником,
Частина прислівників утворилася від застиглих відмінко-	який і тепер вживається, також пишуться разом: надворі, на-
вих форм іменників. Ці Прислівники співвідносні:	РУ, вдень. Але їх треба відрізняти від однозвучних сполучень

412	МОРФОЛОГІЯ І І

прийменника з іменником, які пишуться окремо: на двопі гору, в день.

Іменник називає якийсь конкретний предмет (певний дві подвір'я, певну гору, певний день), а прислівник лише аб страктно вказує на місце (надворі — тобто не в примиіеннп" напрямок (нагору — означає тільки напрямок руху), Ч а ' (удень — ідеться про пору, коли надворі видно) тощо. Так' ж абстрактні поняття виражають і прислівники звечора, надвечір, пополудні, опівдні, післязавтра, внизу, спереду, зсередини, вголос і т. д.

Наприклад, можна записати: Ми швидко збігли згори і А/« швидко збігли з гори. Але пі два висловлювання передають різний зміст: у першому стверджується, що хтось збіг із верхнього поверху на нижній (ідеться лише про напрямок дії), у другому мовиться про певну гору, з якої збігли вниз. Так само різне значення мають речення Слон ходить поволі (тобто непоквапливо, повільно) і Слон ходить по волі (тобто поза приміщенням, надворі).

Між прийменником та іменником можна вставити означення: У гурті робити, що з гори бігти (Нар. творчість) — що з

пологої гори бігти. Тим часом прислівник так роз'єднати не можна: Л згори лине жайворонкова пісня (Панас Мирний).

Іноді відрізнити прислівник від сполучення прийменника з іменником допомагає наголос: навіки — на віки, надворі — на дворі, набік — на бік, насміх — на сміх, заочі — за очі.

Частина прислівників (прислівникові сполучення), утворених поєднанням прийменника з іменником, пишеться окремо. Це зумовлено тим, що ці іменники ще не зовсім втратили своє конкретне значення (між ними нерідко можна вставити означення).

Сюди належать такі прислівникові сполучення: без відома, без жалю, без кінця, без кінця-краю, без краю, безладу, без ліку', без мети, без наміру, без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без угаву, без упину, в гості, в затишку, в міру, в нагороду,в ногу, в обмін, в позику, в цілості, до біса, до вподоби, до гур^У* до діла, до загину, до запитання, до краю, до крихти, до ладу, до лиха, до лиця, до міри, до ноги, до обіду, до останку (але' наостанку), до пари, до пня, до побачення, до пори, до путтЯ] доречі, дорешти (але: врешті), досмаку(але: всмак), до смер>п1' до снаги, до сьогодні, до часу, за дня, за рахунок, за світла* болю, з дому (але: додому), з-за кордону, з краю в край, з пер

Прислівник

413

ляку, з радості, з розгону, на бігу, на біс, на вагу, на весну (але- навесні), на вибір, на вигляд, на видноті, на виплат, на відчай на віку, на гамуз, на голову, на диво, на добраніч, на дозвіллі на Жаль, на зло, на зразок (але: наприклад), на льоту, на мить на ніщо (але: шнащо), на око, на поруки, на прощання, на радість на радощах, на руку, на самоті, на світанку, на скаку на славу на слово, на совість, на сором, на ходу, на шкоду, на щастя над силу (але: насилу), не з руки, ні на гріш, під боком під гору під силу, по закону, по змозі, по знаку, по можливості по правді по силі, по совісті, по сусідству, по суті, по черзі, по щирості у вигляді, у височінь, уві сні, у вічі (але: увіч), у поміч, через силу

Два прислівники, утворені від іменників, пишуться чеоез дефіс: на-гора і по-латині.

§ 144

Прислівники, похідні від числівників

Відчислівникових прислівників в українській мові небагато.

Два з них двічі і тричі утворені без префіксів за допомогою суфікса -чі. Похідні від них — подвічі, потричі, удвічі, утричі.

Інші прислівники виникли внаслідок злиття прийменників із відмінковими формами числівників, а саме:

а) прийменників в (у), на, по із збірними числівниками в знахідному відмінку: удвоє, утроє, учетверо, надвоє, натроє, начетверо, по двоє, по троє;

б) прийменників в (у), по, за з числівниками середнього роду в знахідному відмінку: вперше, вдруге, по-перше, по-друге,водно,заодно;

в) прийменника в (у) з кількісними числівниками в місцевому відмінку: удвох, утрьох, учотирьох.

ИСЛ^ШКИ' УТВ°Рен^ поєднанням прийменника з числів-

дн ПНШУТЬСЯ Разом: вперше, вп 'яте, водно, вдвоє, вчетверо,

Ви НатР°є' навосьмеро, утрьох, увісьмох, удвічі, потричі.

чинаіг,тЯ10К 3 " п о м і * цих прислівників становлять ті, які по- ї т ь с я на по. Вони пишуться:

414 МОРФОЛОГІЯ І ПРАВОГО

а) разом: поодинці, подвічі, потричі;

б) через дефіс: по-перше, по-друге і т. д.; в) окремо: по одному, по двоє, по троє тощо.

Прислівники, утворені від числівників, треба відрізляти віл поєднання прийменника з числівником: подались удвох і у дво вікнах, розділив начетверо і на четверо хлопців.

§ 145

Прислівники, похідні від займенників, дієслів і прислівників

Кілька прислівників виникло від займенників той, весь, що, скільки, стільки.

Більшість із них утворилася внаслідок злиття прийменників із займенниками: потім, затим, занадто, притому; зовсім,передусім; нащо,навіщо,нізащо,причому,почому;наскільки, настільки. Два мають форму непрямих відмінків без прийменників: тому, чому.

Нечисленні прислівники, утворені від дієслівних основ, мають такі форми:

а) форму з префіксом нав- і суфіксом -ки: навсидячки, навстоячки,навприсядки,наввипередки;

б) форму колишніх дієприслівників: нехотя, перегодя, загодя;

в) форму сучасних дієприслівників: нехотячи, сидячи, стоячи,лежачи.

г) форму активних дієприкметників середнього роду в називному відмінку: захоплююче, хвилююче, вражаюче, інтригуюче.

Деякі прислівники творяться від прислівників. Прислівники, утворені поєднанням прийменника з лр*1'

слівником, звичайно пишуться разом: відколи, відтепер, віднин, відтоді, забагато, занадто, назавжди, назавтра (те саме, Ш° завтра), післязавтра, позавчора, позаторік, звідусюди, повсюО •

415

Але окремо пишуться прислівники на коли, на потім на метра (У значенні «на завтрашній день»), до завтра, на відмінно, У стократ.

Первинні (займенникові) прислівники, як і неозначені та заперечні займенники, мають властивість поєднуватися з різними словотвірними частками.

Прислівники, утворені від прислівників за допомогою словотвірних часток, пишуться:

а) з частками аби-, де-, -сь, ні-, ані-, чи-, що-, як-, чим-
разом: абияк, абикуди, деколи, деінде, дедалі, якось, ніку-
ди, нітрохи, аніде, аніколи, чимало, щодалі, щонайдужче
якраз, чимдалі, чимскоріш, чимдуж;	'

б) з частками хтозна-, казна-, будь-, -небудь, -то через дефіс: хтозна-як, хтозна-звідки, казна-де, будь-коли ку- ди-небудь, як-небудь, десь-то, так-то.

Через два дефіси пишуться прислівники з часткою -не-

посередині: як-не-як, коли-не-коли, де-не-де, хоч-не-хоч а також: будь-що-будь. '

§ 146

Складні і складені прислівники

Складні і складені прислівники виникли на основі:

а) складних прикметників: власноручний — власноручно, самостійний — самостійно, одностайний — одностайно;

б) лексикалізованих словосполучень, у яких слова злилися в одне слово: босими ногами — босоніж, обома руками — обіруч, спаси бог — спасибі, по всякий час — повсякчас, на самий перед — насамперед, з початку віку -—

споконвіку, плече об плече — пліч-о-пліч, всього на всього — всь°го-на-всього;

) лексикалізованих словосполучень, у яких слова ще зберігають своє окреме значення: день у день, нога в ногу, раз

Ураз, раз по раз, раз заразом, з дня на день, з боку нй бік;

вторенням тих самих, синонімічних або антонімічних

•далеко-далеко,дуже-дуже,рано-рано,рано-вранці,

416 МОРФОЛОГІЯ 11

мало-помалу, давним-давно, врешті-решт, часто-гуСг~ неждано-негадано, тишком-нишком, видимо-невидим'

більш-менш.

0>

Прислівники, утворені від підрядних словосполуче ь (в однієї до другої частини можна поставити питання), пищу^111

разом: в різні боки — врізнобіч, обома руками — обіруч, на щвЦ(і ку руку — нашвидкуруч, на самий перед — насамперед, Ма бути — мабуть, мимо хотіння — мимохіть, в один час — в0^ ночас, з початку віку — споконвіку.

Але в прислівникових сполученнях тим часом (хоч сполучник тимчасом як), все одно, все рівно всі частини пишуться окремо.

Складні прислівники, утворені повторенням тих самих синонімічних або антонімічних незмшних слів (прислівників) пишуться через дефіс: ген-ген, ледве-ледве, вранці-рано, давнимдавно, повік-віків, зроду-віку, врешті-решт, тишком-нишком, геть-чисто, більш-менш, видимо-невидимо.

Службове слово пишеться окремо, а два наступні — через дефіс у таких прислівниках: не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен (але: з усіхусюд).

417

більшістю прислівників не звичайно пишеться окремо:

не тут, не треба, не слід, не можна, не варто, не дуже,

нЄ тиі\'^ Н2 30всім, неі досить, не жаль, не вперше, не спросон- нЄ ^ по-нашому, не по-товариському, не мимохідь, не право-

нЯ' "І*іе шодня, не вдень, не вчора, не сьогодні.

руч, > "^

Під ч а с написання не з прислівниками, утвореними від икметників за допомогою суфіксів -о, -є, треба орієнтува-

тися на зміст висловлювання:

а) якшо в певному контексті слово з не можна замінити іншим словом чи словосполученням, то не пишемо разом: нелегко (важко), недоброзичливо (вороже), недобре (погано);

б) якшо в певному контексті не відкидає щось, заперечує, то не пишемо окремо: іти на гору не легко, нітрохи не холодно, аж ніяк не страшно.

148

У прислівникових сполученнях, утворених повторенням

Наголос у прислівниках

того самого змінюваного слова в різних відмінках, усі частини

пишуться окремо: кінець кінцем (називний + орудний відмін-

У багатьох прислівниках, утворених від прикметників за

ки), один одинцем, одним одно, раз у раз (називний + знахід-

допомогою суфіксів -о, -є, наголос з останнього складу пере-

ний відмінки), день у день, нога в ногу, час від часу, обин є

носиться на другий від кінця: близько, важко, вузько, гладко,

один, сам на сам, з роду в рід, з дня на день, з кінця в кінець.

глухо, гнучко, м'яко, низько, струнко, тонко,

чітко, швидко,

Але три прислівники пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всьо-

забарно,мовчазно,чарівно.

го, у яких слово повторюється в тому самому (родовому) від-

А в деяких трискладових прислівниках наголос з остан-

мінку, пишуться через два дефіси.

нього або передостаннього складу пересувається на перший:

весело, високо, боязко, гаряче, голосно, глибоко, дёшево, дорого,

запашно,порожньо,солодко,хороше,холодно,чепурно,широко.

кою

/ 1 р и с л ' в н и к а х ' утворених злиттям прийменника з корот-

ший

- П р И К М Є Т Н И к а ' н а г о л о с ч а с т 0 переходить на пер-

еклад: заново, засвітла, зозла, зосліпу, наглухо, наголо, на-

Написання не з прислівниками

Щзно, насухо, начисто, начорно, попросту, порізно; але:

допізна, досита, потиху,завидна.

ІЛЬКИ

я

,

и

к без нЄ

но з6рпь^ Ш Н И К а ?' Уморених від іменників, наголос переваж-

Тільки

разом нне пишеться

тоді,

коли прислівник без не--

но з б е Р і г а є т ь с я 7 о й ' я З

^ н н и к ш , ншчлосі

'язно, невпинно, невсипуче, неква

той самий: валом,

гамузом,М

разом, часом, догори,

додому,

?

М

* '

т3

°

М

'

" ^

вживається: невдовзі,невідв 'язно,

невпинно, невсипуче, неква***

допш зїппдТ^"™™'

ненароком,

неподалеку, несамовито, неспроста,

нехотя, ней**»

«Л

спозаранку'

щ^рТ*^™™™'

НавКруги>

ШгОрі , нагдло-

щоразу і

418

Але в частині прислівників, утворених злиттям прийме ника з іменником, наголос пересувається на перший склад-

безвісти, зокола, зопалу, навзнак, навіч, навхрест, надвечір, ^бік обіч, опліч, осторонь, побіч, поруч, потайки, поночі, пошепки '

У прислівниках, утворених від числівників, наголос зберігаєтьсятойсамий:заодно,удвох,учотирьох,вчетверо,вдесятеро, нап 'ятеро, нашестеро; тільки два прислівники мають подвійний наголос: надвоє і натроє.

Від наголосу залежить значення прислівників із часткою ні--

а) якщо наголос падає на частку ні-, то ця частка набуває значення «немає»: ніде «немає де», ніколи «немає коли» ніяк «немає як», нізвідки «немає звідки»; такий прислівник (разом із неозначеною формою дієслова) виступає присудком у безособовому реченні: Старенька Миша горювала: їй ніде, бідній, було жить (Л. Глібов);

б) якщо частка ні- не наголошена, то прислівник просто заперечує щось: ніде, ніколи, ніяк, нізвідки; такий прислівник виступає обставиною в реченні: Ще треті півні не співали, ніхто ніде не гомонів (Т. Шевченко).

Поміркуйте

1.Що спільне і що відмінне в обставинних і предикативних, обставинних та модальних прислівників?

2.Чи від усіх прикметників можна утворити прислівники?

3.Чи можливе написання слів навіки і на віки, догори і до гори?

4.Скільки прислівників, що пишуться одним словом і без дефіса, утворено від числівників?

5.Як утворилися прислівники потім, зовсім, зусібіч1?

6.Чи багато прислівників пишеться через два дефіси-

7.Чи однакове значення мають прислівники нелєгхо

не легко?

8.Що є спільного в написанні не з прикметниками прислівниками?

9.До яких розрядів за значенням належать прислі ки ніде і ніде? З якими формами дієслів вони єднуються?

419

ПРИЙМЕННИК

Значення і склад прийменників

Прийменник — службова частина мови, яка разом із відмінковими закінченнями іменників (або займенників) слугує для вираження підрядних зв'язків між словами в реченні.

Наприклад, у реченні Там тополі у полі на волі (захід сонце за обрій поніс) з буйним вітром свавольним і диким струнко рвуться кудись в далечінь (П. Тичина) без слів у, на, за, з, в

обійтися не можна: вони хоч і не мають самостійного значення, проте вказують на зв'язки між явищами дійсності.

В українськіймові використовується близько сотні прийменників.

За походженням усі прийменники поділяються на такі групи:

а) первинні: без, в, від, для, до, з, за, на, над, під, по, при, про, ради, через;

б) вторинні (утворені від первинних): попід, понад, побіля, поміж, попри, поза, задля, заради, з-під, з-понад, з-про- між, щодо;

Щ вщприслівникові: близько, внаслідок, всупереч, вслід, довкола, замість, кругом, насеред, навкруги, навпроти, напередодні, навколо, назустріч, осторонь, обабіч, поперек, позад, після, поруч, поряд, упродовж, відповідно до, залежно від, згідно з тощо;

> відіменникові: край, кінець, коло, перед, протягом, шляхом, за допомогою, під час, у напрямі до, на шляху до, у звязку з, в силу, в результаті, внаслідок; іддієслівні: завдяки, виключаючи, незважаючи на.

^ми) у М е н н и к и	поєднуються з іменниками (або займенни-
С я а бо л и ш 1 Р Я М И Х	в і д м і н к а х - Причому вони можуть вживати-

е з одним відмінком, або з двома та більше.

420 МОРФОЛОГІЯ І ПРАВПП|1

Наприклад, тільки з родовим відмінком поєднуюче

прийменники без, біля, близько, від, для, до, під, з-за, з-щл коло, проти, серед; тільки із знахідним — про, через, кр,- ' Прийменники над, під, перед, поза сполучаються із знахідним і орудним відмінками; прийменники з, за, між — із родоьим знахідним і орудним відмінками; в (у) — із родовим, знахідним і місцевим відмінками тощо.

Прийменники стоять перед іменниками і можуть віддідя. тися від них означеннями: до хати — до рідної хати, до своєї хати. Лише кілька прийменників можуть стояти й після іменника: порядку ради, підступам наперекір, йому навздогін.

Ц51

Особливості вживання деяких прийменників

Прийменник по в літературній мові вживається досить рідко.

Із знахідним відмінком він найчастіше вказує на мету або межу дії: піти по воду, загруз по кісточки, пальто по коліна, по цей день.

Із місцевим відмінком прийменник по переважно вир жає:

а) місце або час дії: пливти по Дніпру, їхати по дорозі (краще: дорогою), ходити по лікарях, не спати по ночах (краще: ночами), заняття по середах (краще: в середи);

б) відношення до іншого предмета: різьба по дереву, наказ по управлінню, черговий по школі, брат по духу;

в) спосіб дії: чинити по правді, обслуговувати по черзі, читати по складах.

Часом прийменник по вживають недоречно, наприклад:« прийшов по справі» — треба: Я прийшов у справі; «відправи по пошті» — треба: відправити поштою; «по закону» — тРе ___

згідно з законом, відповідно до закону, за законом, «по імені» треба: на ім 'я; «по хворобі» — треба: через хворобу; «заходи поліпшенню» — треба: заходи щодо поліпшення; «комісія ^ складанню» — треба: комісія для складання; «по поводу чоі треба: з приводу чого.

421

оді прийменник по неправильно вживають із давальним «зв'язати по рукам і ногам», «видно по очам» — з місцевим відмінком: зв 'язати по руках і ногах,

прийменник з (із, зі, зо) передає дуже широке коло зна-

нь	Наведемо лише деякі з них.
ЧЄ з роД° в и м відмінком він, крім іншого, вказує:
а)	на підставу якоїсь дії чи стану: з моєї вини,	з власної
	волі, з дозволу, з примусу;
б)	на ознаку за галуззю: посібник з менеджменту,	фахівець
	з біології, змагання з бігу.

Із знахідним відмінком — виражає приблизну кількість чогось: осіб з двадцять, днів з десять, кілограмів зо три.

Прийменник за, крім багатьох інших, має такі значення. З родовим відмінком він може вказувати на час або умову:

за життя, за часів Богдана Хмельницького, за всякої погоди, за такої умови.

Із знахідним відмінком прийменник за вказує, крім іншого, на призначення особи чи речі: бути за начальника, правити за молоток.

Іноді цей прийменник помилково вживають із знахідним відмінком після дієслів думати, говорити, турбуватися і подібних: «думати за навчання», «говорити за справи». Треба

тільки: думати про навчання,			говорити про справи, турбувати-
ся про людей,		піклуватися про	батьків.
З орудним відмінком прийменник за, попри інше:
а)	вказує	на те, згідно з чим відбувається дія: за вашою
	згодою, за власним вибором, за всіма правилами, за моїми
	відомостями, за останньою модою, за прикладом, пра-
	цювати	за спеціальністю;
)	позначає напрямок руху: за течією, за вітром.
Риименник на із знахідним відмінком може означати:
	ч а с дії:	на кінець року, на ранок, на цю пору, стільки
	грошей на місяць;
	^егу, призначення чогось: на знак дружби, йому на втіху,
	на свято, на честь, на захист, на пам 'ять, на адресу;
	Г	4 И М в і д б У в а є т ь с я Д і я : н а		запрошення, на ви-
		замовлення, на	заклик, на	мою думку.

422	МОРФОЛОГІЯ І ПРАВОПИС
	Прийменник на із знахідним відмінком вживається	к

після слів перетворюватися, хворіти, хворий, багатий: вода перетворюється на пару, хворіти (хворий) на грип, багатий на

корисні копалини.

Часом неправильно кажуть: «розмовляти на українській мові». Треба тільки: розмовляти, писати, читати українською мовою.

Прийменник через із знахідним відмінком, крім іншого, вказує на причину: через необережність, через непорозуміння, через брак часу (або: за браком часу).

Іноді помилково кажуть: «відпустка по хворобі», «аварія із-за халатності». Треба тільки: відпустка через хворобу, аварія черезнедбальство.

Прийменник до з родовим відмінком може вказувати:

а) на напрямок руху: іти до школи, поїхати до Львова, вступати до інституту;

б) на предмет зацікавлення: ласий до меду, швидкий до роботи, беручкий до науки, привітатися до знайомого.

Іноді сплутують значення прийменників біля та близько. Прийменник біля з родовим відмінком позначає місце: біля

Дніпра, біля будинків, біля станціїметро. На місце можуть вказувати ще прийменники близько та коло: близько Києва, коло

хати.

Але для позначення приблизної кількості вживаються тільки прийменники близько та коло: близько (коло) десятої години, близько (коло) тридцяти днів, близько одного кілометра.

Вислови на зразок «біля п'ятої години», «біля двох кілограмів» не відповідають літературній нормі.

§ 151

Синоніміка прийменників

Нерідко ті самі відношення між явищами дійсності можна передавати за допомогою різних мовних засобів, зокрема Й прийменників.

423

На місце в певних випадках можуть однаково вказувати оийменники в і на: в полі і на полі, в селі і на селі; але тільки: в парку, в саду, на майдані, на городі.

На розташування чогось відносно якогось предмета вказують прийменники біля, коло, близько, при, край, над, під, поряд поруч з. Перші три біля, коло, близько просторову близькість виражають у найзагальнішому вигляді: біля вікна, коло вікна, близько вікна; біля берега, коло берега, близько берега. Тіснішу близькість передають прийменники при, край: при березі, край берега. Прийменник над, крім вивищення, може виражати також близькість: над водою, над дорогою. Так само прийменник під, крім нижчого розташування, часто вказує й на близькість: під горою, під лісом. Прийменники поряд з, поруч з (останній стосується переважно осіб) указують, крім близькості, ше й на рівнозначність предметів: поряд зі школою, поруч із

товаришем.

На зосередження дії чи розташування чогось навколо якогось предмета однаково, без певних відтінків значення вказують прийменники круг, довкола, навколо, навкруг, навкруги, кругом: Забіліли сніги навколо Києва, загуляли хуртовини (О. Довженко). В лісах довкола села паслися корови і воли (І. Франко). У козацькому таборі, навкруг фортеці, копали шанці (Н. Рибак). У деяких випадках таке розташування може позначати й прийменник побіля, вказуючи водночас і на близькість: Птиці оселяться побіля ставу (М. Стельмах).

Для позначення місця, простору, всередину якого спрямована дія, використовуються прийменники до і в (у): Увійшли вони у хатку — мати й Галя вже спали (Марко Вовчок). Хима вийшла з хати, він шуснув за нею до сіней (М. Коцюбинський). Але коли мовиться про межу дії, вживається лише прийменник до (замінити його прийменником в (у) не можна): Коваль

а*с до греблі провів його (А. Головко).

Для позначення часу, від якого починається дія, вживається прийменники від (од) і з: / почав Саул підозрівати Давида від того дня (Леся Українка). З того часу в Україні

ито зеленіє (Т. Шевченко). Але при вказівці на певний ^Дрізок часу використовується тільки прийменник від (од):

(ГіК а^ св'твння до пізньої ночі бігає, носиться білка маленька \ІІ- Воронько).

вик	в к а з івці на час дії відносно якоїсь попередньої події
	Ристовуються прийменники після і по: після обіду і по