ющук 2004

180	ЛЕКСИКА

Є невелика кількість так званих абсолютних синонімів. Вони цілком ідентичні за значенням і належать здебільшого до стилістично нейтральної лексики: процент — відсоток, екземпляр — примірник, тираж — наклад, фотографія — світлина, аеродром — летовище, борошно — мука, площа — майдан, півники — іриси, нагідки — календула, воротар — голкіпер, мовознавство — лінгвістика. Проте такі синоніми часто різняться не тільки походженням, а й частотою і сферою вживання.

Якщо в мові з'являється два слова з цілком однаковим значенням, то або одне з них поступово виходить із вжитку (з-поміж двох синонімів літак і аероплан останнє тепер уже не вживається), або вони починають набувати різних відтінків значення {водій і шофер, наслідок і результат).

Синоніми об'єднуються в синонімічний ряд, у якому виділяється стрижневе слово — домінанта. Воно є носієм основного значення, спільного для всього синонімічного ряду, стилістично нейтральне, найуживаніше й у словниках синонімів ставиться першим: кричати, горлати, лементувати, галасувати, репетувати, верещати, волати.

Багатозначне слово залежно від його конкретних значень може бути домінантою різних синонімічних рядів: добрий (про людину), чуйний, співчутливий, доброзичливий, щирий, людяний, уважний, приязний, прихильний; добрий (про спеціаліста), кваліфікований,досвідчений,умілий,знаючий,компетентний;добрий (про врожай), багатий, високий, щедрий, рясний, великий. Відповідно й те саме слово в різному контексті може замінюватися різними синонімами. Наприклад, до слова примітивний, коли йдеться про організми, синонімом виступає слово одноклітинний; про культуру — первісний, нерозвинений; про смак — грубий, невибагливий, невитончений; про світогляд — обмежений; про жарт — дешевий; про твір — недосконалий, недовершений.

Домінантами різних рядів можуть виступати й синоніми, залежно від того яке значення є визначальним у тому чи іншому ряду. Наприклад, із трьох синонімів сміливий, хоробрий, відважний, якщо основним є значення «такий, шо не знає страху», то домінантою стає сміливий і далі відважний, хоробрий, мужній; якшо «такий, шо відзначається рішучістю» — то хоробрий і далі відважний, сміливий, безстрашний, мужній, доблесний; якшо «такий, що не боїться небезпеки» — то відважний і далі сміливий, безстрашний, хоробрий, відчайдушний.

Сим-""-" 'л

Синонімічні ряди незамкненічвони можуть постійно половнюватися новими словами, втрачати застарілі слова, перегруповуватися. Наприклад, синонімічний ряд велетенський,

грандіозний, гігантський, колосальний утворився нещодавно за рахунок запозичених слів. Колишня синонімічна пара гіркий і бридкий, що називала однаковий неприємний смак, розпалася: слово гіркий залишилося без синонімів, а слово бридкий стало домінантою синонімічного ряду бридкий, огидний, гидкий, потворний,осоружний,негарний.

До складу синонімічних рядів можуть входити й фразеологізми: рано, на світанні, ні світ ні зоря, ще й на зорю не займалося, ще й на світ не благословлялося, ще треті півні не співали, ще й чорти навкулачки не билися; здивуватися, зчудуватися, зробити великі очі, очі витріщити, скам'яніти від дива. Синонімічними бувають і нефразеологічні словосполучення: сумніватися — брати під сумнів, пообіцяти — дати обіцянку, помилитися — зробити помилку, допомогти — надати допомогу, скривдити — вчинити кривду, записувати — вести записи.

Крім загальномовних, є також контекстуальні синоніми. Наприклад, слово тиша може поєднуватися не лише з постійними синонімами безгомінна, беззвучна, безгучна, безшелесна, німа, а й зі словами мертва, глибока, повна, цілковита, абсолютна, які не є синонімами до названих вище слів. При слові настрій синонімічними означеннями можуть виступати як постійні синоніми (веселий, радісний), так і контекстуальні

(весняний,світлий).

Близькими до контекстуальних синонімів є перифрази. Перифраза — описовий мовний зворот, ужитий для називання предмета через якусь характерну його рису. Наприклад, щоб У тексті не повторювати раз у раз слово Київ вживають перифразу столиця України, місто Кия; лев — цар звірів; вугілля — чорне золото, тверде паливо; газ — блакитне паливо; засоби масової інформації — четверта влада; рибалка — лицар гачка і наживи. Перифраза часто несе в собі оцінку явища; вона може мати позитивне, схвальне або негативне, іронічне значення,

наслідок цього підвищується емоційність повідомлення, виявляється ставлення автора до повідомлюваної інформації.

и н о н * м и ' оскільки вони взаємозамінні, належать до тієї 3 і 4 0 1 ч а с тини мови або, якшо це фразеологізми, співвідносні

1 Є Ю самою частиною мови.

182

Синоніми бувають:

семантичні (поняттєві) — відрізняються лише відтінками значення; ця різниця може полягати в інтенсивності вияву якоїсь ознаки {товариш, приятель, друг, побратим; здібний обдарований, талановитий), у несуттєвих відмінностях між предметами, явищами {хата, дім, будинок), у здатності сполучатися з іншими словами {череда — про корів, табун — про коней, отара — про овець, зграя — про вовків; заплющувати — про очі, зачиняти — про двері, закривати — про інше). Семантичні синоніми в мові з'являються в процесі глибшого пізнання дійсності, появи нових предметів, явищ. Унаслідок цього стали вживатися порівняно недавно такі синонімічні ряди, як дорога, шлях, путь, битий шлях, путівець, тракт, шосе, автострада, магістраль, траса, бруківка, колія (шляхи сполучення); дотація, асигнування, субсидія (економіка); трансплантація, пересадка

(медицина) тощо;

конотативні (емоційно-оцінні) — відрізняються ставленням мовця до названого ним явища (з наростанням позитивних емоцій: дитина, дитя, маля, крихітка; з наростанням негативних емоцій: обличчя, лице, фізіономія, пика, морда, рило; нейтральне райдуга і поетичне веселка);

стилістичні (функціональні) — відрізняються сферою вживання, але називають той самий предмет, явище {електропоїзд, читальний зал — в офіційній мові, електричка, читалка — у просторіччі; рекомендувати — у науковій літературі, радити — у звичайній розмові; здібний, обдарований, талановитий — загальновживані, кмітливий, кебетний, метикуватий, тямущий — розмовні);

семантико-стилістичні — відрізняються водночас і відтінком значення, і емоційним забарвленням, і сферою вживання {іти, крокувати, шкандибати, чимчикувати, плентатися, чалапати, дріботіти).

Синоніми виникають:

а) за рахунок творення нових слів: перемогти, подолати, здолати, побороти, подужати; відрада, розрада, утіха, задоволення, приємність, насолода; нишком, нишкомтишком, крадькома, потай, потайки, потайці, потаємно,приховано;

лексикологія

183

б) внаслідок запозичень: невдача — фіаско; рідкісний — унікальний, раритетний; підробка — фальшивка, імітація; підмурівок, підвалина — фундамент; перевертень — ренегат,манкурт,яничар;

в) за рахунок розмовно-просторічних слів та діалектизмів:

садиба — обійстя, селитьба, ґражда; капці — патинки, човганці, виступці; віз — хура, фіра, підвода, теліга, каруца,мажа;

г) внаслідок розвитку багатозначності слів: зручний, відповідний, слушний, сприятливий (про час); попелястий, мишастий, олов'яний, сріблястий, сталевий (про колір); байдужий, холодний, офіційний, сухий (про стосунки між людьми).

Синонімами звичайно бувають різнокореневі слова, хоча є синоніми, які мають спільний корінь, але різняться між собою значеннєвими або стилістичними відтінками: славний, славетний, уславлений; братній, братський, братерський, побратимський; заклик, поклик, клич; темрява, темінь, темнота, тьма,пітьма;змовчати,промовчати,перемовчати,помовчати; єднатися, з'єднуватися, поєднуватися, об'єднуватися.

Збагаченню мови лексичними синонімами сприяють такі мовні явища, як табу та евфемізми.

Табу — слово, вживання якого заборонено з різних причин: через забобони, вірування, з цензурних і етичних міркувань. У такому разі той самий предмет починають називати іншим словом, з іншим конотативним відтінком: чорт — дідько, лихий, куций, люципер, нечиста сила; брехня — неправда, вигадка, плітка, дезінформація, інсинуація; смерть — кончина, летальнийкінець.

Евфемізми — слова або вислови, що вживаються замість слів із грубим чи неприємним змістом: брехати — говорити неправду,вигадувати,фантазувати;смердіти—поганопахну- ти, відгонити; старий — похилого віку, літній; дурний — недалекий, наївний.

За в ж и в а н н я м синоніми бувають:

загальновживані:зрозуміти,збагнути;захисник,оборонець;

пов'язані з певним видом спілкування: уторопати, розшолопати,втямити,розчовпати(знижено);поборник,спобор-

ч(урочисто).

184	ЛЕКСИКА

Синоніми в мові вживаються:

а) для точнішого вираження думки; наприклад, різні значення можна передати синонімами постанова, розпорядження,ухвала,рішення,резолюція, вирок, декрет;

б) для уникнення набридливого повторення тих самих або однокореневих слів; наприклад, у тексті можна поперемінно вживати (звичайно, з урахуванням їхніх значеннєвих відтінків) слова треба, потрібно, необхідно, слід, варто; випадок, подія, епізод, пригода, інцидент, приключка тощо.

Уміле вживання синонімів — свідчення про майстерне володіння мовою, про вимогливість до власного висловлювання.

Наприклад, у Т. Шевченка в первісному варіанті було таке речення: Ми просто йшли: у нас нема і йоти кривди за собою.

У процесі роботи над твором поет, використовуючи синоніми, виправив наведене речення на точніше, влучніше: Ми просто йшли: у нас нема й зерна неправди за собою. У вірші Лесі Українки «Велет» читаємо: Той велет сильним був колись не тілом лиш, а й духом. Всі людські пута й кайдани зривав єдиним рухом, його збороти не могла ніяка міць ворожа. У первісному варіанті цього вірша замість слова збороти спочатку стояло подужать, потім — зломити. У рукописі повісті М. Коцюбинського «Раїа тог£апа» було написано: Стережете панське добро?Ха-ха! Стережіть, стережіть, щоб не пропало. Потім виправлено на: Стережете панське добро?Ха-ха!Пильнуйте, пильнуйте,щобнепропало.

Як вдало майстри слова використовують синонімічне багатство мови, свідчить хоч би невеликий уривок з оповідання Марка Вовчка «Козачка»: Занедужала перше мати: таки вже старенькабула;пожиріланедільзодві, тайпереставилась. За ненькою й батько помер з нудьги та з жалю за вірним подружжям, що з нею молодий вік ізвікував. Щоб не повторювати ті самі слова й привернути увагу до певних явиш, тут вжито синоніми мати і ненька; занедужати і похиріти (синоніми до захворіти, прохворіти); померти і переставитися; подружжя (синонім до дружина); вік ізвікувати (синонім до прожити)-

Синоніміка широко використовується в народних піснях:

Найстаршийбратрече-промовляє...Ставсередульшийбрат--

плакатиіридати...Бідніневольникипрохалитаблагали...Поле

Лексикологія

185

килиїмськехвалить-вихваляє... Тоневовки-сіроманціквилять

0апроквиляють...

Якщо, підкреслюючи якусь думку, вживають поспіль кілька синонімів, то їх розташовують у порядку збільшення або зменшення якостей чи ознак, названих ними. Наприклад, У реченні / в'яне, сохне, гине, гине твоя єдиная дитина

ГГ. Шевченко) дії, які передають загибель, називаються в їхньому наростанні. Ще приклади: На обличчі його лежав вираз безнадії йрозпачу (В. Собко). Голос Івана Івановича стає

теплим, інтимним (М. Івченко). В далечині туманній, темній, димній злилися низина і вишина (Є. Маланюк). Я винен, браття. Всі ми винні. Наш гріх судитимуть віки за беріїв, за Соловки, за чорні, зганьблені, злочинні, переґвалтовані роки

(І. Світличний).

§52

Омоніми

ІОмоніми — це слова, які мають однакову звукову форму,

Іале зовсім різні значення.

їхні значення нічим не пов'язані між собою: коса1 «заплетене волосся», коса2 «знаряддя для косіння», коса3 «вузька смуга суходолу в морі, річці»; луг1 «угіддя для сінокосу», луг2 «хімічна речовина певного складу»; стигнути' «достигати», стигнути2«холонути».

Зовнішньо омонімія подібна до полісемії (багатозначності). Проте за своїм змістом і походженням це різні явища.

Кожне переносне значення багатозначного слова обов'язково так чи інакше пов'язане з його первинним значенням: вогнище — 1) «купа дров, що горить»; 2) «місце, де розкладали вогонь»; 3) «своя оселя, родина» (у давнину близькі люди збиРалися навколо вогнища); 4) «центр, зосередження чогось».

Омоніми семантичної спільності не мають: бал' «оцін- ^а>>, бал2 «вечір із танцями»; стан1 «корпус людини», стан2

' тановище», стан3 «стоянка», стан4 «машина» (прокатний стан).

186	ЛЕКСИКА

Лексичні омоніми поділяють на повні (абсолютні) і неповні

(часткові).

Повні омоніми збігаються в усіх граматичних формах: балка1 «дерев'яний чи металевий брус», балка2 «яр» (обидва іменники в усіх відмінках однини й множини мають однакові форми); точити1 «робити гострим», точити2 «цідити» (обидва дієслова змінюються абсолютно однаково); моторний1 «швидкий», моторний2 «пов'язаний із мотором» (обидва прикметники однаково змінюються за родами, відмінками та числами).

Неповні омоніми збігаються лише в частині граматичних форм: баранці1 «молоді барани» (має всі форми однини й множини), баранці2 «піна на гребенях хвиль» (має тільки форми множини); захід1 «одна з чотирьох сторін світу» (має форми лише однини), захід2 «дія для досягнення якоїсь мети», захід3 «спуск небесного світила за обрій» (мають форми однини й множини); злити1 «викликати злість», злити2 «полити» (у них усі інші форми різні, крім форм минулого часу й умовного способу).

Неповними омонімами є також збіги окремих форм різних частин мови:

а) іменників і відіменникових прислівників: кружка «довкола» і кружка «родовий відмінок іменника кружок»; боком «не прямо» і боком «орудний відмінок іменника

бік»;

б) іменників і звуконаслідувальних вигуків: рип' «рипіння» {рип дверей) і рип2 «різкий звук від тертя» (двері рип); стук1 «удар» (почувся стук) і стук2 «різкий звук удару»

(щось у вікно стук);

в) інші випадкові збіги: мати1 «рідна людина» і мати2 «володіти чимось»; коли «у який час» і коли «наказовий спосіб дієслова колоти»; їм «перша особа однини теперішнього часу дієслова їсти» і їм «давальний відмінок займенникавони».

До омонімічних явищ у мові належать також:

омофони — при однаковій вимові мають різне написання:

кленок — клинок, греби — гриби, мене — мине, Роман — Р°~ ман, Мороз — мороз; сюди слід віднести й синтаксичні омоніми — однакові звукові комплекси, один з яких є сло-

ЛЄКСИКОЛОГІЯ_

вом, другий — поєднанням слів: сонце — сон це, цеглина — це глина, доволі — до волі, потри — по три, згори — з гори;

омографи — при однаковому написанні мають різну вимову (різний наголос): замок і замок, дорога і дорога, обід і

обід;

омоформи — мають однаковий звуковий склад тільки в певній граматичній формі: шию (від шити) і шию (від шия); поле «лан» і поле (від полоти); варта «сторожа» і варта (від

вартий).

У мові омоніми найчастіше з'являються внаслідок запозичень. Є два випадки звукових збігів таких слів:

а) звуковий збіг запозиченого слова з українським: мул' «дрібні частинки у водоймах» і мул2 (назва тварини, запозичена з латинської мови); клуб1 «маса кулеподібної форми» і клуб2 (назва організації, запозичена з англійської); як1 (прислівник) і як2 (назва тварини, запозичена з тибетської);

б) звуковий збіг різних запозичених слів: гриф1 (міфічна істота, з грецької), гриф2 (частина струнного музичного інструмента, з німецької) і гриф3 (штемпель на документі, з французької); метр1 «міра довжини» (з грецької), метр2 «віршовий розмір» (з грецької) і метр3 «учитель» (з французької); кран1 «трубка із закривкою» (з голландської) і кран2 «механізм для піднімання вантажів» (з німецької).

Чимало омонімів виникло на грунті української мови: внаслідок словотвору; наприклад, розчинити' (споріднене з

розчин) і розчинити2 (споріднене з відчинити, зачинити); закувати1 (від кувати «бити молотом») і закувати2 (від

-•> ; --.,,,и2 ҐЯІП загинути); ро-

іспанською і т. д. - філологією»; внаслідок переходу в іншу

ни^І^^З

(предикативний прислівник),

внаслідок історичних фонетичних ^ £ % ^

і безгрішний2 (від гроші, звичайно - безгрошовий),

188	ЛЕКСИКд

(шлю) і слати2 (від стелити — випав приголосний т у приголосних стл); жати' (від прадавнього *жемти — , і жати2 (від прадавнього *женти — жну);

внаслідок розпаду багатозначності слова у зв'язку з диференціацією значень; колись ключ до дверей (пор. ключка «гак із довгим держаком») і журавлиний ключ були однакові за формою — і слово ключ було одне, але тепер, коли вже немає подібності між обома ключами, це слово перетворилося на два слова з різним значенням: ключ' «знаряддя для замикання замка» і ключ2 «ряд однорідних предметів, що рухаються один за одним, утворюючи кут»;

внаслідок залучення до словника діалектизмів, архаїзмів, історизмів: гостинець1 «подарунок» і гостинець2 «великий шлях» (діалектизм); чайка1 «птах» і чайка2 «козацький човен»; око' «орган зору» і око2 «давня міра ваги».

Існування омонімів звичайно не перешкоджає ефективному функціонуванню мови: вони рідко трапляються поруч, та й контекст, як правило, дає змогу уникнути сплутування їх. Якщо ж омоніми спричиняють двозначність, то мова позбувається одного з них або пересуває на периферію. Коли в українській мові виникли омоніми жати (жну) і жати (жму), то останній став рідше вживатися; натомість частіше використовується дієслово тиснути. У давньоукраїнській мові почали однаково звучати назва зброї лук (від лжкъ) і назва рослини лук (від давньогрецького Іоок); потім остання з них була витіснена запозиченим із німецької мови (точніше — з ідиш) іменником цибуля.

Омоніми в художній літературі, в усному мовленні використовуються для створення каламбурів, для словесної гри. Вони допомагають загострити думку, а часом надають мовленню гумористичного забарвлення, наприклад:

Через досвіду й сумління брак йде з фабрики суцільний брак, табракерутвердостібракує, і тому він браку не бракує.

(Є. Бандуренко)

У народному гуморі, наприклад, побутує такий гумористичний діалог: «Таж: їж». — «Я ж їм». — «А ти не їм, а собі»-

Крім внутрішньомовних омонімів, існують і міжмовні омоніми — слова, що в різних мовах (особливо в близьких за по-

189

одженням) звучать однаково або дуже подібно (відповідно до х о Н у звукових відповідностей), але мають неоднакове лексичне значення, як, наприклад, українські неділя «сьомий день тижня», луна «відбиття звуку» і російські неделя «тиждень», на «місяць»; українське правий і сербське прави «прямий»

тошо.

Зрештою, слова різних мов своїми значеннями ніколи не накладаються повністю одне на одного (виняток становлять хіба шо наукові терміни). Наприклад, російське слово сердце має значення: 1) «центральний орган кровообігу»; 2) «символ почуттів»; 3) «центр чого-небудь»; 4) рідко — «гнів». А українське слово серце, крім того, ще означає: 5) «ласкаве звертання до кого-небудь»; 6) «рухлива частина дзвона»; 7) «серединний стрижень у стовбурі дерева». Англійське слово §епіаі значення «геніальний» має лише як застаріле; звичайно ж воно означає «веселий», «добрий», «привітний»; «теплий», «м'який» (про клімат). Так само англійське та^агіпе — це «журнал як періодичне видання», «склад зброї», «пороховий погріб», але не «магазин» у нашому розумінні.

Міжмовні омоніми можуть стати причиною непорозумінь і помилок при сприйманні чужомовного тексту та при перекладі.

§53

Пароніми

1 Пароніми — це слова, дуже подібні за звучанням, нерід- I ко — й за значенням, але не тотожні.

їх можна легко сплутати. Наприклад, небагатьма звуками різняться пароніми адресат «той, кому посилається» і адресант «той, хто посилає»; мимохіть «нехотячи» і мимохідь «проходячи мимо»; виє (від вити) і віє (від віяти); знегоди «злигодні» і незгоди «відсутність згоди» тощо.

За з в у к о в и м с к л а д о м пароніми бувають:

однокореневі — відрізняються лише суфіксами або префіксами: земний «пов'язаний із землею, земною сушею» —

190	ЛЕКСИКА

земельний «пов'язаний із землекористуванням» — земляний «зроблений із землі» — землистий «з частками землі», «За кольором подібний до землі»; дільниця «адміністративнотериторіальна або виробнича одиниця» — ділянка «земельна площа», «сфера діяльності»; танк «бойова машина» — танкер «судно»; зв'язаний «з'єднаний вузлом», «скріплений за допомогою мотузка, ланцюга» — пов 'язаний «закріплений», «поєднаний чимось спільним»; ефектний «вражаючий» — ефективний «з позитивними наслідками» — дефектний «зіпсований, з дефектом» — дефективний «ненормальний», «із психічними або фізичними вадами»; сердечний «пов'язаний із серцем», «ширий» — сердешний «бідолашний»; вникати «намагатися зрозуміти суть чого-не- будь» — уникати «прагнути бути осторонь чого-небудь»; різнокореневі — відрізняються одним-двома звуками: компанія «товариство» — кампанія «сукупність заходів»; ступінь «міра інтенсивності», «вчене звання» — степінь «добуток однакових співмножників»; промінь «смужка світла» — пломінь «полум'я»; талан «доля» — талант «обдарування»; розпещений «зіпсований надмірною увагою» — розбещений «морально зіпсований»; гучний «голосний» — бучний «пишний», «галасливий»; веліти «наказати» — воліти «хотіти»; гамувати «заспокоювати, приборкувати» — тамувати «задовольняти потребу в чомусь», «стримувати».

За л е к с и ч н и м з н а ч е н н я м пароніми бувають:

синонімічні: повідь — повінь, крапля — капля, слимак — слизняк, привабливий — принадливий, хиткий — хибкий, плоский — плаский, барабанити — тарабанити, линути — ринути, притаїтися — причаїтися,рипіти — скрипіти, радити — раяти;

антонімічні: лепський — кепський, прогрес — регрес, експорт — імпорт, еміграція — імміграція, густо — пусто; семантично близькі: крикливий — кричущий, церемонний

«манірний, проханий» — церемоніальний «урочистий, за певним розпорядком», цегельний — цегляний, ніготь — кіготь, м'язи — в'язи, кіш «кошик» — ківш «черпак», кристал — кришталь;

семантично різні: газ — гас, глуз — глузд, орден — ордер, дипломат — дипломант, ефект — афект.

ЛЄКСИІ<ОЛОГІЯ_	191

Пароніми, як і омоніми, у художній літературі та в побуті використовуються для створення каламбурів — жартівливої г-пи слів: — Сумніваюсь, чи ти козак чи кізяк, — засміявся задоволений своїм жартом Варчук (М. Стельмах). Страшніш від огненних геен голодна хіть зажерливих гієн (Б. Олійник).

Прийомний син барона був баран (Л. Костенко). Нечесну приватизацію в народі називають приватизацією; донощиків, що на вухо доносять, іменують Навуходоносорами (за ім'ям вавилонского царя Навуходоносора). Використання омонімів і паронімів як художніх та стилістичних засобів називається

парономазією.

Разом із тим треба пам'ятати, що звукова, а іноді й значеннєва близькість паронімів може призвести до сплутування їх: незгоди («відсутність взаємопорозуміння, розбіжність у поглядах») і знегоди («нещастя, труднощі»); факт («подія, явище») і фактор («умова, причина»); уява («здатність уявляти») і уявлення («розуміння, поняття»); зумовити («спричинити») і обумовити («зробити застереження») тощо.

Поміркуйте

1.За якими різними ознаками можна класифікувати лексику?

2.Чому потрібні в мові і номінативні, і вказівні, і службові слова? Які їхні функції?

3.Чим зумовлена наявність у мові антонімів?

4.Яка властивість слів використовується при побудові оксиморонів на зразок живий труп, бідний багач?

5.Якими різними чинниками зумовлена наявність у мові синонімів?

6.Чому в різних словниках синоніми до того самого слова іноді визначаються по-різному?

7.Яка різниця між семантичними і конотативними, конотативними і стилістичними синонімами?

8.Чи з однаковим правом омонімами можна називати і омофони, і омографи, і омоформи?

9.Чим подібні і чим відрізняються омоніми і пароніми?

192

ЛЕКСИКА

Лексикаукраїнськоїмови за походженням

§ 54

;•;-,

Незапозиченалексика

Лексика української мови формувалася протягом тисячоліть. Сучасна лексика української мови складається з питомих, незапозичених слів, створених нашими предками, і слів, запозичених у різні періоди з інших мов.

Основну частину лексики української мови становлять незапозичені українські слова. їх у мові приблизно 90 відсотків. До них належать успадковані найдавніші індоєвропейські слова, спільні для багатьох індоєвропейських мов (санскриту, грецької, латинської, германських, романських, слов'янських та ін.); праслов'янські слова, спільні для всіх або більшості слов'янських мов; і власне українські слова, утворені безпосередньо тією частиною слов'янської людності, яка сформувала українську націю.

Спільноіцлоєвропейська мова, як

вважає більшість мовознавців, існувала в V—IV тисячоліттях до н. є. на півдні сучасної України. Звідси носії цієї мови, точніше — її діалектів, поступово розселялися по Європі, Кавказу, Індійському півострові, Середземномор'ї. Тепер, як уже зазначалося, індоєвропейськими мовами розмовляє майже половина людства. Індоєвропейська сім'я мов охоплює 10 мовних груп: германську (11 живих мов), романську (10 мов), слов'янську (13 мов), балтійську (литовська й латиська мови), індійську, іранську, кельтську, грецьку, албанську, вірменську.

З тих прадавніх часів українська мова успадкувала кілька сотень назв життєво важливих предметів і явищ, зокрема:

а) назви людей за спорідненістю та іншими ознаками: мати,батько,син,дочка,брат,сестра,зять,свекор,ятрівка, дівер, гість тощо; наприклад: мати (матері) — санскр. таіа (таїаг-), лат. таіег, грец. теіег, нім. Миііег, англ.тоіИег,вірм.таіг,лит.тоНпа;брат—санскр.ЬИгаіа,

Лексикологія

193

лат. /гаіег, грец. рНгаіег «член фратрії», нім. Вгиа'ег,

англ. ЬгоіНег, вірм. еіЬаіг, лит. ЬгаіагШз; сестра — санскр. зуазаг-, лат. зогог, нім. 8скм/езіег, англ. зізіег, лит. зезио (зезегз); гість (гостя) — лат. Иозіїз «чужоземець», нім. Сазі, англ. %иезґ,

б) назви частинтіла: око, брова, вухо, ніс, зуб, серце, череп, ясна, язик, груди, лікоть, коліно, волосся, кров тощо; наприклад: серце — санскр. ИагаЧ, лат. сог (согаЧз), грец. кагаЧа, нім. Неп, англ. Неагі, вірм. зігі, лит. Шеіз; око —

санскр. аШ, лат. осиїш, грец. оме, нім. Аще, англ. еуе,

вірм. акп, лит. акіз; ніс (носа) — санскр. пазе, лат. пазиз,

нім. УУо5е, англ. позе, лит. позіз, норв. поз «морда»;

в) назви тварин і продуктів тваринного походження: звір, вівця, корова, свиня, порося, вовк, вивірка, їжак, журавель, гуска, орел, оса, муха, мурашка, м 'ясо, молоко, яйце, вовна тощо; наприклад: вовк — санскр. угказ, грец. Іукоз,

нім. №оі/, англ. У/ОІ/, лит. уііказ, алб. иік; гуска (гуси) — санскр.Натзі,лат.апзег,нім.Сапз,англ.%оозе,лит.іапзіз,

ірл. &еіз; муха — лат. тизса, грец. туіа, вірм. тип «комар», лит. тизіа; молоко — лат. Іас, нім. МіісН, англ. тпк;

г) назви рослин та їхніх частин: дерево, береза, верба, ясен, осика, черемха, вишня, дуб, жолудь, кора, сук, зерно, солома, полова, мох, льон тощо; наприклад: дерево —

санскр. йаги, нім. Теег «живиця», англ. Ігее, лит. а'егуа

«живиця»; береза — санскр. Ьпщап, лат.Упвсіпш, нім. Бігке, англ. ЫгсИ, лит. Ьегіаз; льон — лат. Ііпит, грец. Нпоп, нім. Ьеіп, лит. Ііпаз, ірл. Ііп;

г) назви предметів і явиш природи: сонце, місяць, небо, день, ніч, вечір, зима, вогонь, вода, вітер, дим, роса, сніг, море тощо; наприклад: сонце — санскр. зиуаг, лат. зої,

нім. Зоппе, англ. зип, лит. заиіе; ніч (ночі) — санскр. пак, лат. пох, грец. пукз, нім. №спі, англ. пщкі, лит. пакііз; море — санскр. тагуайа «берег моря», лат. таге, нім. Меег, англ. тагзп «болото», лит. тагіоз, ірл. тиіг;

д) назви житла, господарських знарядь, продуктів: дім, двері, віз, колесо, вісь, двір, сільтощо; наприклад: двері—

санскр. йуагат «ворота», лат. /огез, грец. іНуга, нім. Тйг,

англ. йоог, лит. йигуз; вісь (осі) — санскр. акзаз, лат. ахіз,

Ігрец. акзоп, нім. Аскзе, англ. ахіз, лит. азіз; сіль — лат. заі,

грец. Иаіз, нім. 5ак, англ. заіі, лит. зоїутаз «розсіл»;

194

ЛЕКСИКА

є) назви дій, станів, процесів: іти, везти, текти, стояти, сидіти, спати, пекти, варити, місити, молоти, орати кувати, тесати, їсти, пити, знати, дати, жити, вмерти

тошо; наприклад: брати — санскр. ЬНгай «нести», лат./его «несу», нім. Ьгіщеп «приносити», англ. Ьгіщ «приносити», вірм.еіЬаіг,лит.ЬеПі«сипати»;їсти(їдять)—санскр.аа'ті,

лат. ейо, грен, еа'о, нім. еззеп, англ. еаі, вірм. иіещ\ лит.езіі;орати—лат.агаге,фец.ато,лит.агіі,гот.аг/ап; є) назви ознак, якостей: довгий, короткий, малий, вузький, гострий, білий, світлий, блідий, темний, сірий, сивий, рудий, жовтий, зелений, новий тошо; наприклад: короткий — лат. сигіиз «укорочений», нім. кип, англ. зпоп, лит.кігзіі«рубати»;гострий—санскр.асгіз«лезо»,лат.асег,

нім. зспаг/, англ. зпагр, вірм. азеїп, лит. азігиз; новий —

санскр. пауаз, лат. поуиз, грец. пеоз, нім. пей, англ. леи», вірм. пог, лит. паи/аз; рудий — санскр. гийпіга «червоний», лат. гиЬег «червоний», грец. егуіпгоз «червоний», нім. гоі «червоний», англ. гей «червоний», лит. гийаз;

ж) назви чисел: один, два, три, чотири, п 'ять, шість, сім, ~~^^ вісім, десять, сто, тисяча; наприклад: три — санскр. ігауаз, лат. ігез, грец. іщз, нім. сігеі, англ. ікгее, вірм. егек, лит. ігуз, ірл. Ігі; десять — санскр. йаза, лат. йесет, грец. п'єса, нім. гепп, англ. іеп, лит. йезіті; сто —

санскр. заіат, лат. сепіит, грец. Некаіоп, лит. зітіаз.

В українській мові, крім того, виділяється досить помітний прошарок давньої (приблизно з 111 тисячоліття до н. є.) лексики, спільної тільки з литовською та латиською мовами: голова, рука, нога, долоня, доля, дух, сморід, корова, теля, зозуля, озеро, лід, юний, солодкий, глухий, кривий, сердитий тощо; наприклад: голова — лит. %аіуа, латиськ. §аіуа; рука — лит. гапка, латиськ. гиока; озеро — лит. еіегаз, латиськ. ехегз; солодкий — лит.заШиз,латиськ.заШз.

Праслов'янський період розвитку української лексики тривав приблизно від початку 11 тисячоліття до н. є. і до VI ст. н. є. У той час виникло багато слів, які стали спільним надбанням усіх слов'янських мов. Для творення нових слів використовувалися переважно наявні вже індоєвропейські корені. Таких слів в українській мові налічується близько двох тисяч. Це зокрема:

195

а) назви людей за спорідненістю та іншими ознаками: чоловік, сват, невістка, вітчим, мачуха, пасерб, внук, вівчар, ткач,сторож;

б) назви частин тіла: тіло, чоло, губа, рот, гортань, стегно, шия, в 'язи, палець, пазур;

в) назви тварин: віл, ведмідь, кінь, пес, змія, птах, соловей, окунь, плітка, комар, жук;

г) назви рослин: пшениця, трава, будяк, лопух, кропива, лобода, ягода, малина, суниця, ожина, ліщина, гай, печериця,сморж;

г) назви предметів і явиш природи: іскра, буря, вихор, потік, струмінь,острів,рілля,долина;

д) назви будівель, господарських знарядь: кузня, кошара, обора, стайня, вікно, піч, пліт, борона, вила, відро, ніж, шило, клин, молот, мітла, невід, пряжа, кросна;

є) назви предметів харчування: страва, сало, пиріг, масло, лій, коровай, кисіль, каша, сир, сметана, пиво, мука, борошно,тісто;

є) назви абстрактних понять: диво, відвага, лад, ласка, правда, кривда, гнів, радість, користь, пам'ять, дума, честь, горе,блуд,гріх,стид,кара;

з) назви дій: блукати, варити, гнити, гоїти, киснути, молотити, молоти, писати, читати;

ж) назви різних ознак: розумний, мудрий, гідний, хитрий, сліпий, здоровий, гіркий, кислий, солодкий, дурний тощо.

Водночас відбувалися запозичення з інших індоєвропейських мов. Так, із германських мов у праслов'янську потрапили такі слова, як князь, король, церква, стодола, колодязь, якір, дошка, скло, віск, блюдо, короп, оселедець, гріш; із кельтських — ліки, тин, брага, лютий; із латинської — вино, котел, млин, лев, осел, капуста, поганий; із грецької — корабель, левада, вишня, мак.

Праслов'янські новотвори тепер сприймаються переважно Я К н е п охідні, хоча колись вони були утворені від індоєвропейських коренів за допомогою різних суфіксів та префіксів: сонце, серце (обидва слова утворені за допомогою суфікса -ц-), отець, швець (колись у цих словах виділявся суфікс -ець), куз- Ня (слово утворене за допомогою суфікса -зн'-), вікно (до ос-

196	ЛЕКСИКА

нови слова око було додано суфікс -н-), память (до цього слова було додано префікс па-), правда, кривда (обидва слова мають давній суфікс -д-).

Кількісно найбільший і найрізноманітніший шар питомої української лексики становлять слова, які почали виникати ще в процесі формування тих діалектів, що лягли в основу української мови, і творення яких не припиняється й досі, тобто власне українські слова. Більшість цих слів виникла й виникає на лексичному матеріалі, успадкованому від спільноіндоєвропейської та праслов'янської мов, а також давно засвоєних запозичень. Ці слова переважно похідні. Вони стосуються всіх сфер життя, наприклад:

а) суспільно-політична лексика: громада, громадянин, володар,власність,промовець,працівник,гурток,осередок, ланка, справочинство, самодіяльний;

б) назви будівель та "їхніх частин: будинок, приміщення, підлога, поміст, одвірок, віконниця, горниця, покуття, присінок, корівник, пташарня, садиба, хвіртка, причілок, підмурівок;

в) назви страв і напоїв: борщ, вареники, голубці, локшина, галушки, лемішка, холодець, затірка, мачанка, млинці, корж, бублик, пампушки, деруни, узвар, куліш, вергуни, січеники, крученики, завиванець;

г) назви одягу і взуття: штани, спідниця, сорочка, запаска, хустка, стрічка, намисто, капелюх, бриль, чобіт, черевик, сап'янці;

ґ) назви предметів побуту: рядно, скатерка, рушник, мішок, кошик, коромисло, коцюба, віжки, оброть;

д) сільськогосподарська лексика: урожай, скирта, ярина, озимина, сіножать, жниварка, молотарка, сівалка, віялка, олійниця, цукроварня, оранка, зажинки, обжинки, рільництво,тваринництво,хлібороб,сіяч,тваринник,пасічник, смородина, порічки, суниця, полуниця, гречка;

є) абстрактна й наукова лексика: мрія, поступ, довір 'я, освіта, виховання, промисловість, підприємство, кисень, водень, підручник, іспит.

Серед власне українських слів є чимало прислівників: зопалу,навпростець,осторонь,заздалегідь,навперейми,зрештою,

Лексикологія^	197	1

наодинці, вранці, влітку, взимку, праворуч, нашвидкуруч, обіруч, мимохідь, торік, споконвіку. Тільки в українській мові є прийменники біля, від, посеред, між:, задля, коло, щодо; сполучники бо, чи, аби, або, проте, зате, якщо, якби, наче, мов, ніби, ніж, дарма що, незважаючи на те що; частки хай, невже, хіба,

майже,навіть.

§55

Лексичні запозичення

Мова збагачується не лише завдяки розвиткові багатозначності слів і постійному творенню нових лексем, а й за рахунок запозичень.

Запозичення полягає в засвоєнні слів однієї мови іншою.

Відносно того, якими шляхами запозичуються слова, запозичення бувають:

прямі — з мови в мову: стьожка, хвороба, повидло, ковадло

запозичені безпосередньо з польської; башлик, сарай, карий — із татарської;

опосередковані — через інші мови: індійське заккИага — арабське шккаг — італійське гискего — німецьке Іискег — українське цукор; тюркське ходжа — російське хозяин — українське хазяїн.

Відносно того, яким способом запозичуються слова, запозичення бувають:

усні: левада, лиман, корабель, квасоля, огірок — із грецької; базар, гарбуз, казан, тютюн — із татарської;

книжні: аудиторія, олімпіада, пюпітр, бюро.

Усні запозичення завжди краще пристосовані до законів м °ви, ніж книжні.

За с т у п е н е м а д а п т а ц і ї розрізняють:

засвоєння — слова, що вже повністю фонетично й граматично пристосувалися до української мови; наприклад, у запозичених колись словах дріт, колір, папір, як і в незапозичених, відбувається чергування голосних; колишнє

198

ЛЕКСИКд

французьке слово пальто відмінюється, як і будь-яке українське: пальта, у пальті і т. д.; не відчуваємо іншомовного походження в запозичених словах левада, лиман, базар,кавун;

власне запозичення — слова, у яких процес фонетичного й граматичного пристосування ше не завершився; наприклад:

бюро, журі, ательє, тротуар— ізфранцузької мови; джентльмен, траулер — з англійської; бухгалтер, ландшафт —

із німецької; такі слова мають невластиві українській мові сполучення звуків, форми;

кальки — поморфемні переклади слів; наприклад, українське свідомість — це переклад морфем латинського сопзсіепііа, де соп- за значенням дорівнює українському префіксові з-, а зсіепііа означає «знання, відомість»; за англійським зразком Иаі/-Ьаск утворено українське півзахисник;

запозичення значень — українське слово набуває значення, яке має його іншомовний відповідник; наприклад, політичні поняття правий, лівий запозичено з французької мови — а'гоіі, %аиске: у часи французької буржуазної революції в Конвенті помірковані жирондисти сиділи праворуч, а прихильники радикальних дій монтаньяри — ліворуч;

словотвірні запозичення — використання іншомовних морфем; наприклад, грецький елемент теле- «далеко» увійшов до таких українських слів, як телебачення, телезв 'язок, телепередача,телеприймач,телеустановка,телеуправління;

варваризми — слова з особливо виразними ознаками іншомовності; наприклад: ол райт, о 'кей — з англійської; мерсі, тет-а-тет — із французької;

екзотизми — слова для позначення екзотичних, незвичайних реалій, для яких у мові немає назв: кімоно, чалма, сакля, аул, меджліс, хурал.

Коло значень запозиченого слова різко звужується. Наприклад, англійське словоіагг, крім «джаз», означає ше й «грубий», «гротескний», «кричущий»; французьке слово ргіх, від якого походить приз, означає «ціна», «вартість», «цінність», «нагорода», «премія»; німецьке слово Папке, крім «фланг», означає «бік у тварини», «сторона», «схил», «край поля», «бічна поверхня».

Лексикологія	199

Іноді значення запозичених слів може змінюватися. Наприклад, У давніх греків слово епіграф означало «напис на па- м'ятнику», в українській мові — «цитата перед твором»; англійське слово мазоп, яке через німецьке чи французьке посередництво потрапило в українську мову зі значенням «вагон», в англійській мові означає «фургон», «віз», «дитяча коляска», «товарний вагон», «вагон-платформа», «вагонетка», але не «вагон» у нашому розумінні (поняття «вагон» в англійській мові позначаєтьсясловомсаггіа%е).

Іншомовні слова в мові, яка запозичує їх, втрачають внутрішню форму, тобто стають немотивовані. Наприклад, англійське слово тагкеііщ, шо дослівно означає «торгівля» і вживається в нашій мові як маркетинг, складається з кореня тагк- (одне зі значень — «тавро», «фабрична марка»), суфікса -еі- (тагкеі означає «ринок», «збут», «купувати») та суфікса з узагальнювальним значенням -іп§. Значення цього слова в англійській мові випливає з його складових частин. В українській мові воно немотивоване, стоїть поза зв'язком з іншими словами й поняттями і є незрозумілим. Тому запозичення іншомовних слів без крайньої потреби — явище небажане.

Слова, запозичені з інших мов, не завжди пристосовані до фонетичних законів української мови. Вони навіть пишуться за іншими правилами, ніж українські. Тому для правопису важливо вміти розрізняти запозичені й незапозичені слова:

а) майже всі слова, які починаються на а, є, і більшість на і — іншомовного походження: абітурієнт, абстракція, автомобіль,адміністрація,аеродром,аукціон;евакуація, економіка,експеримент,електрика,ефективний;ідеологія,інтеграція,інфраструктура,історія;

б) іншомовного походження є слова, що мають звук ф:

фабрика,факультет,фарфор,феєрверк,фешенебельний, форма, фунікулер, футбол, графік, сифон, торф (винятки: Фастів і форкати);

в) в іншомовних словах бувають збіги голосних: біографія, ваучер, віртуозний, гіацинт, океан, поезія, радіо, сеанс; в

Українських — вони можливі лише на межі значущих частин слова, найчастіше префікса й кореня: виорати,

заозерний, наодинці, наосліп, зауважити, самоочисний, кароокий;