5. Гарбузов виділив 3 типи неправильного виховання, що практикуються батьками дітей хворих на неврози:

1. (неприйняття, емоційне відторгнення.) неприйняття індивідуальних особливостей дитини та жорстокий контроль, регламентація життя дитини, нав’язування єдиного правильного типу поведінки, поряд з жорстоким рівнем контролю може поєднуватися з недостатнім рівнем контролю, байдужістю.

2. (гіперсоціалізація) тривожно – недовірлива концентрація батьків на стані здоров’я дитини її соціальному статусі, очікуванні успіху з недооцінюванням індивідуально – психологічних особливостей дитини.

3. (кумир сім’ї) центрація батьків на дитині, потурання примхам на шкоду іншим членам сім’ї.

Личко та Ейдеміллер виділили такі стилі виховання:

1. гіпопротекція – недостатність опіки і контролю за поведінку дитини, брак уваги, невключеність у життя.

2. домінуюча гіперпротекція – загострена увага та обмеження та заборони що ведуть до нерішучості , несамостійності.

3. підвищена моральна відповідальність – покладення відповідальності на дитину за життя та благополуччя близьких, що не відповідає віку і можливостям дитини.

4. змішаний стиль – неузгодженість і суперечливість установок батьків на виховання дитини.

Причини неадекватного ставлення до дитини:

1. психолого – педагогічна некомпетентність батьків

2. особистісні особливості батьків.

3. особливості взаємин подружжя що проектуються на дитині.

Дисгармонійні стосунки в сім’ї призводять до того, що окремі її члени використовують дитину для вирішення власних проблем.

Дослідники які вивчали це виокремили три форми негараздів що спостерігаються в цих родинах:

1. суперництво

2. уявне співробітництво.

3. ізоляція.

Лекція . Тема . Батьківське відношення до дитини та їх вплив на психічний розвиток.

План:

1. Поняття батьківського відношення.

2. Типові ролі відношення.

3. Типи виховання.

1. Поняття „батьківського відношення” (Б.В) вказує на взаємний зв’язок, взаємозалежність батьків від дитини.

Б.В. містить в собі суб’єктивно – оцінне, свідомо вибіркове представлення про дитину що визначає особливості батьківського сприйняття спілкування з дитиною.

У структурі батьківського відношення виділяють компоненти:

• Емоційний.

• Когнітивний

• поведінковий

Батьківська позиція і установка як синонім Б.В. але відрізняється ступенем усвідомленості.

Батьківська позиція пов’язується з свідомо виробленими прийнятими поглядами, намірами.

Позиції – шаблони що калічать сімейні дит-батьк. відносини:

• запобігливий „миротворець”.

• Обвинувач.

• Розважливий комп’ютер.

• Спантеличений.

• Відволікаючий.

Особистість батьків як суб’єкта взаємодії:

1. стать.

2. вік.

3. темперамент, особливості характеру.

4. релігійність.

5. національна приналежність.

6. соціальний стан.

7. професія.

8. рівень загальної та педагогічної культури.

2. Роль - набір шаблонів поведінки стосовно дитини в сім’ї, сполучення почуттів очікувань, дій, оцінок адресованих дитині дорослими.

Типові ролі:

1. „Козел відпущення”. (об’єкт для прояву взаємного невдоволення батьків.)

2. „мазунчик”. (заповнює емоційний вакуум у подружжі, турбота та любов надмірно перебільшені.)

3. „примиритель” (відіграє роль дорослого, регулює та усуває конфлікти у подружжі.)

4. „бебі” (дитина в житті подружжя залишається назавжди маленькою дитиною)

Ролі інші:

1. „дитина - тягар”

2. „дитина – раб”

3. „дитина - коханець”

4. „дитина - зброя” (у боротьбі із чоловіком)

5. „дитина – заступник чоловіка”

Порушення сімейного середовища можна класифікувати з погляду задоволення потреб в активному контакті із середовищем і контролі із зовнішнім світом.

1. ультрастійке емоційно - байдуже середовище формує соціальну гіпоактивність (пасивність, незацікавленість, затримку мовного і психічного розвитку)

2. мінливе емоційно – байдуже середовище провокує гіперактивність ( занепокоєння, не зосередження, запізнення психічного розвитку)

3. ультрастійке середовище та емоційна залежність призводить до вибіркової гіперактивності яка спрямована на одну людину у виді поведінки провокації.

4. мінливе середовище, емоційна залежність, загальна соціальна гіперактивність, поверховість контактів і почуттів дитини.

Три спектри відносин, що складають любов батьків до дитини:

1. Симпатія-антипатія.

2. Повага – зневага.

3. Близькість – дальність.

Типи батьківської любові:

1. Діюча любов (симпатія, повага, близькість. „хочу щоб моя дитина була щаслива і я буду допомагати їй в цьому”).

2. відсторонена (симпатія, повага, дистанція. „Дивіться яка у мене прекрасна дитина”)

3. Діюча жалість (симпатія близькість але відсутність поваги „моя дитина не таке як усі”)

4. Любов по типу поблажливого відсторонення. (симпатія, повага, велика міжособистісна дистанція. „неможна звинувачувати дитину в тому, що вона недостатньо розвинута як фізично так і розумово”)

5. Відкидання (антипатія, неповага, велика міжособистісна дистанція „ця дитина викликає в мене неприємні почуття і небажання мати з нею справу”)

6. Презирство (антипатія, неповага, мала міжособистісна дистанція „Я страждаю від того, що моя дитина така вперта, нерозумна”)

7. Переслідування (антипатія, неповага „Моя дитина негідниця і я доведу їй це”)

8. Відмовляння (антипатія та дистанція „Я не хочу мати справу з негідником”)

Оптимальна батьківська позиція повинна відповідати вимогам:

1. Адекватності (з позиції дорослого групуються на реальній точній оцінці особливостей дитини на умінні побачити, зрозуміти і поважати її індивідуальність)

2. Гнучкості (готовність та здатність зміни стилю спілкування, способів впливу на дитину в міру її дорослішання)

3. Прогностичності (виражається в орієнтації на зону ближчого розвитку дитини і задачі завтрашнього дня)

Стиль – це сукупність способів та прийомів спілкування з партнером. (Види: загальний, конкретний, характерний.)

Батьківський стиль – узагальнені, характерні, ситуаційно – неспецифічні способи спілкування в даного батька з даною дитиною, образ дій по відношенню до дитини.