2. Основні характеристики та різновиди кохання

На схемі 2 представлені основні характеристики та різновиди кохання.

Сучасна соціальна психологія в соціальній основі кохання ви­діляє три основних компоненти: емоційний, раціональний і діяль­ний (поведінка). Емоційний компонент - це симпатія, те, що з'яв­ляється з «першого погляду». Однак це ще не кохання, це швидше неусвідомлений, інстинктивний потяг до людини. Чому саме ця людина змушує червоніти, «зігрівати душу», випрямляє фігуру, змушує робити несподівані вчинки, а в декого, навпаки, все пара­лізується, навіть мова? Кохання - це одночасно і почуття-шозія, почуття-облшн, і тючупя-передбачення, почуття-прогноз. Справед­ливо підмічено, що кохання - це придуманий мудрою природою солодкий обман індивідів для продовження роду людського. Час­то незрозуміло, кого ми кохаємо - саму людину чи «обман зору», міраж. У коханні неминуча ідеалізація.

Раціональний (чисто людський) компонент - це повага, по­чуття, що грунтується вже на уявленні про «хорошу» чи «ідеаль­ну» людину і знанні того, що ця людина близька до створеного ідеалу. Повага є усвідомленням достоїнств людини. Це стійкіший компонент кохання. Але є у поваги одне слабке місце для сімей­ного життя: вона притупляє, приглушує, знижує статеву актив­ність чоловіка. Чим більше поважає чоловік дружину, тим менш статевий потяг відчуває до неї.

Діяльний компонент - це вміння, здатність не лише пережи­вати почуття кохання, але й проявляти його належним чином.

Як говорив Стендаль, кохання полягає в змаганні між чоловіком і жінкою в тому, щоб принести один одному якомога більше ра­дості. Специфічна дієвість кохання проявляється в різних фазах по-різному. Починається вона, зазвичай, з бажання зустрічатися, розмовляти, спілкуватися. Потім активність неминуче переходить на інтимнішу емоційну основу. Вона вимагає задоволення інших природних потреб закоханого - обіймів, поцілунків, статевого акту тощо. Це етапи дійової реалізації кохання. Тільки активність лю­дини може перетворити любовну мрію на повнокровну інтимну форму спілкування. Дієвість кохання зобов'язує не до споглядаль­ності, а до боротьби за людину, за її духовний розвиток, до бо­ротьби з вадами її характеру. Нарешті, дієвість кохання - це по­долання труднощів і перешкод, у тому числі внутрішніх, чисто психологічних перешкод - соромливості, іноді й страху, побою­вання бути ображеним у своїх почуттях тощо. Крім того, майже завжди існують менші чи більші об'єктивні труднощі зближення - застарілі вимоги пристойності, фізичні перешкоди до зустрічей тощо. Прийнято навіть говорити, що при відсутності в коханні перешкод, що створюють певну протидію, їх слід спеціально при­думати. Не випадково римський поет Овідій радив коханцеві вхо­дити до дому до коханої через вікно, навіть якщо відчинені двері. А спартанський законодавець Лікург ввів правило, згідно з яким закохані могли зустрічатись лише у віддалених потаємних місцях. Не випадково сьогодні кажуть: «Що легко дається - швидко зне­цінюється».

Кохання складається, якщо говорити про діяльну його сторо­ну, з гармонійного поєднання двох дій: «кохати іншого» і «бути коханим». Протягом життя людини співвідношення між даруван­ням і отриманням кохання постійно змінюється, переважаючи то в одну, то в іншу сторону. Ще Бальзак писав, що в «коханні обо­в'язково є той, хто цілує, і той, кого цілують». Той, хто вміє і хоче кохати, але не вміє бути коханим, порушує гармонію відносин. Нездатність бути коханим, невміння переживати радість чи праг­нення приховати її вбивають в іншому здатність кохати. Жінка, наприклад, хоче побачити радість в коханому - на його обличчі, в тембрі голосу, в його словах і робить спроби для цього. Але він сприймає все як належне, не відповідає на кохання, і його супер-спокійність, навіть якщо він цього і не бажає, мимоволі стає причи­ною страждань дружини.

Потреба «бути коханим» властива кожній людині з раннього дитинства. Однак нерідко ця потреба залишається спрямованою винятково на себе. Так одностороння потреба бути коханим і не­здатність кохати є психологічним захистом від почуттів підвище­ної тривожності, невпевненості, що йде з дитинства. Ці почуття викликані несприятливими умовами взаємин з дорослими: від­сутністю любові, підвищеною опікою, що супроводжується нега­тивними емоціями і тривогою, деспотизмом, душевними травма­ми тощо. Це бажання бути коханим проявляється в підвищеній вимогливості до себе, ревнощах, підозрілості, посиленому бажан­ні привернути до себе увагу, образливості, завищеному рівні пре­тензій, що не відповідає реальним можливостям людини.

Довічне прагнення «служити коханню» в декого трансфор­мується в бажання бути обслуговуваним коханням: споживати, не відтворюючи, експлуатуючи, нічого не віддаючи взамін. Ос­новна психологічна характеристика особистості з розвиненою здатністю кохати на відміну від особистості з домінуванням пот­реби «бути коханим» - відсутність егоцентризму, філософ Еріх Фромм говорив, що «давання завжди є доказом сили, свідченням продуктивності і розвитку, є найвищим виміром міцності» [11]. Кохання вимагає від обох партнерів психічної зрілості і психічної сили, що знаходить свій найкращий вияв в умінні віддавати (так званий альтруїстичний елемент).