Блювота у дітей раннього віку

Основні причини блювоти у новонароджених і дітей раннього віку:

• аліментарні

• анатомічні  вроджені аномалії розвитку  атрезії, стенози, мембрани

• інфекційні  сепсис, менінгіт, ентероколіт

• метаболічні  хвороби обміну  галактоземія, фруктоземія

• неврологічні  пологова травма, гіпоксія, набряк мозку, пухлини

• ендокринні  адреногенітальний синдром

• медикаментозні засоби можуть викликати блювоту у зв’язку з подразненням слизової шлунка, іноді блювота може бути ознакою передозування медикаментів (серцеві глікозиди, еуфілін)

• функціональна блювота

Синдром пілоростенозу

Прояви починаються між 2 і 4 тижнем життя:

0. блювота фонтаном

1. у блювотних масах ніколи немає домішку жовчі

2. ознаки зневоднення, втрата маси тіла

3. часто можна пропальпувати гіпертрофований пілорус

4. видима перистальтика (симптом “піскового годинника”)

Ураження шлунку і 12-палої кишки у дітей старшого віку (виразкова хвороба, гастродуоденіт) проявляється трьома основними синдромами  больовим, диспептичним та астено-вегетативним або астено-невротичним

Синдром ураження тонкої кишки

0. проноси

1. креаторея

2. стеаторея

3. амілорея

Для синдрому мальабсорбції характерні:

Ранні ознаки Пізні ознаки

частий стілець втрата апетиту

стеаторея м'язова гіпотонія

втрата маси роздутий живіт

збережений апетит вторинний імунодефіцит

ознаки мальабсорбції специфічних нутрієнтів:

віт. D  рахіт

віт. К  ознаки кровоточивості

віт. В₁₂, залізо  анемія

Са  судоми

Синдром ураження товстої кишки

Закрепи у дітей

Під закрепом розуміють надто рідке і/або неповне і/або надто тверді випорожнення (калові камені).

Основні причини закрепів можна розділити на 3 групи:

• анатомічні

• метаболічні і аліментарні

• функціональні і психогенні

Невідкладні стани, пов'язані з патологією органів черевної порожнини та позаочеревинного простору.

Синдром “гострого живота”  проявляється:

• болями у животі

• блювотою

• порушенням відходження стільця і газів

Апендикулярний перитоніт

Перитоніт (гнійне запалення очеревини) розвивається у 6,2 25% випадків гострого апендициту у дітей. Починається з болів у животі, значного напруження м'язів, блювоти, загальних симптомівнеспокою, тахікардії, підвищення температури. Наростають явища загальної інтоксикації: блідість, мармуровість шкірних покривів, загострені риси обличчя, млявість, адинамія, тахікардія, гіпотонія.

Синдром шлунково-кишкової кровотечі

Зустрічається у дітей значно рідше, ніж у дорослих, завжди є важким ускладненням захворювань органів травного тракту, рідше  інших органів і систем. За локалізацією джерела кровотечі можуть бути:

• гастродуоденальними

• кишковими

Клінічні прояви:

• кривава блювота (гематемезис)

• мелена  чорний дьогтеподібний стілець (сірчане залізо)

• ознаки крововтрати аж до геморагічного шоку

Основні захворювання, перебіг яких може ускладнитись кишковою кровотечею:

• поліпоз кишківника

• виразково-некротичний коліт

• дивертикул кишки

• інфекційні і паразитарні захворювання

• геморагічний васкуліт

Клінічні ознаки:

• ознаки крововтрати

• мелена, можлива наявність у калі згустків крові (при джерелі кровотечі у тонкій кишці) або незміненої крові (джерело у нижніх відділах товстої кишки)

• Догляд та невідкладна допомога:

• суворий постільний режим, спокій, дієта (лише холодна рідка їжа)

• “холод” на житіт

• промивання шлунка холодними розвинами (фзіологічним, амінокапронової кислоти)

• гемостатична, інфузійна терапія

• при виразковій кровотечі  противиразкова терапія

• оперативне лікування (покази наростання кровотечі у загрозливому темпі, неефективність консервативної терапії)

Вивчення функції печінки грунтується на діагностичних функціональних пробах, які можна об’єднати у патофізіологічні синдроми:

• синдром цитолізу відноситься до основних показників активності патологічного процесу у печінці. Цитоліз характеризується пошкодженням гепатоцитів, перш за все їх цитоплазми, органел, з вираженим порушеннями проникності мембран. З діагностичною метою використовують визначення ферментного спектру крові. Найбільш органоспецифічним є підвищення рівня фруктозо-1-фосфатальдолази, лактатдегідрогенази фракції 4 і 5, гама-глютамілтрансфераза, частково специфічними амінотрансферази  АЛТ і АСТ. Слід підкреслити, що гіперферментемія розвивається не лише при пошкодженні печінки, але й при патології м’язів, масивному гемолізі. Синдром цитолізу характерний для гострого і хронічного гепатиту, активної фази цирозу печінки.

• мезенхімально-запальний синдром пов’язаний з підвищенням активності мезенхімально-стромальних елементів печінки, а також з порушенням гуморального імунітету. Синдром характеризується підвищенням рівня грубодисперсних білків і діагностується за підвищенням тимолової і сулемової проб, змінюється співвідношення білкових фракцій диспротеїнемія)  з підвищенням рівня γ-глобулінів. Синдром характерний для гострого і хронічного гепатиту, активної фази цирозу печінки, найбільш виражений при аутоімуннму гепатиті.

• холестатичний синдром пов’язаний з порушенням виділення жовчі, всмоктуванням її компонентів в кров і діагностується за високими цифрами лужної фосфатази, 5-нуклеотидази, білірубіну.

• синдром гепато-целюлярної недостатності (або печінкової недостатності) оцінюється за рівнем ряду специфічних білків (протромбін, церулоплазмін, фібриноген, трансферин), синтез яких відбувається у печінці. Найбільш інформативні показники  зниження рівня альбуміну, протромбіну (геморагічний синдром), холінестерази