- •Міністерство охорони здоров’я україни
- •Глава 1. Предмет і завдання патологічної фізіології. Основні поняття
- •Глава 2. Патогенна дія факторів зовнішнього середовища…………………….........37
- •Глава 3. Роль спадковості в патологічній фізіології………………...…………65
- •Глава 4. Реактивність та її роль у патологічній фізіології.…………………….83
- •Глава 5. Патофізіологія імунної системи…………………………………...…..96
- •Глава 6. Патологічна фізіологія сполучної тканини…………………….……129
- •Глава 11. Патологічна фізіологія тканинного росту……………………..….214
- •Глава 12. Типові порушення обміну речовин…………………….…………229
- •Глава 13. Інфекційний процес. Гарячка…………………………………..…259
- •Глава 14. Голодування…………………………..……………………………276
- •Глава 15. Порушення обміну вітамінів……………………………………….291
- •Глава 16. Гіпоксія………………………………………………………………303
- •Глава 17. Патологічна фізіологія системи крові……………………….……..311
- •Глава 18. Патологічна фізіологія системного кровообігу……………..……339
- •Глава 19. Патологічна фізіологія системи зовнішнього дихання……………363
- •Глава 20. Патологічна фізіологія травлення……………………….…………379
- •Глава 21. Патологічна фізіологія печінки………………………..……………389
- •Глава 22. Патологічна фізіологія cечовидільної системи……………….……399
- •Глава 23. Патологічна фізіологія ендокринної системи………………...……411
- •Глава 24. Патологічна фізіологія нервової системи……………………..……428
- •Глава 25. Екстремальні стани...….………………………………………..……437
- •Перелік скорочень
- •Передмова
- •Глава 1. Предмет і завдання патологічної фізіології. Основні поняття загальної нозології. Вчення про хворобу
- •1.1. Основні поняття загальної нозології
- •1.2.2. Класифікація хвороб
- •1.2.3. Основні періоди розвитку хвороби
- •1.2.4. Реанімація
- •1.3. Вчення про загальну етіологію і патогенез
- •1.3.1. Роль причин і умов у виникненні хвороби
- •1.3.2. Принципи етіотропної профілактики і терапії.
- •1.3.3. Основні положення патогенезу
- •1.3.4. Генералізація і локалізація патологічного процесу.
- •Контрольні питання
- •Глава 2. Патогенна дія факторів зовнішнього середовища
- •2.1. Патогенна дія іонізуючого випромінювання
- •2.2. Патогенна дія на організм інфрачервоних і ультрафіолетових променів
- •2.3. Патогенна дія електричної енергії.
- •2.4. Вплив на організм факторів космічного польоту
- •2.5. Патогенна дія на організм зміненого атмосферного тиску
- •2.6. Патогенна дія біологічних факторів на організм
- •2.7. Патогенна дія хімічних факторів на організм
- •2.8. Патологічна фізіологія алкоголізму, наркоманії та токсикоманії
- •2.8.1. Патофізіологічна характеристика алкоголізму
- •2.8.2. Патофізіологічна характеристика наркоманій і токсикоманій
- •Контрольні питання
- •Глава 3. Роль спадковості в патологічній фізіології
- •3.1. Причини спадкової патології
- •3.2. Загальні закономірності патогенезу спадкових захворювань
- •3.3. Класифікація форм спадкової патології
- •3.4. Методи вивчення спадкової патології
- •3.5. Характеристика спадкових хвороб
- •3.5.1. Генні хвороби (молекулярно-генетичні)
- •3.5.2. Хромосомні хвороби
- •3.5.3. Хвороби зі спадковою схильністю
- •3.6. Важливість спадкових факторів у патології людини
- •3.7. Принципи лікування і профілактики спадкових хвороб та хвороб зі спадковою схильністю.
- •Контрольні питання
- •Глава 4. Реактивність та її роль у патологічній фізіології.
- •4.1. Види реактивності
- •4.2. Форми і показники реактивності
- •4.3. Механізми реактивності
- •4.4. Резистентність
- •4.4.1. Основні компоненти неспецифічної резистентності
- •Контрольні питання
- •Глава 5. Патологічна фізіологія імунної системи
- •5.1. Первинні імунодефіцити
- •5.2. Вторинні імунодефіцити
- •5.3. Алергія
- •5.3.1. Класифікація алергічних реакцій
- •5.3.2. Механізми формування алергічних реакцій
- •5.3.3. Анафілактичні алергічні реакції (гіперчутливість і типу)
- •5.3.4. Цитотоксичні алергічні реакції (гіперчутливість iі типу)
- •5.3.5. Імунокомплексні алергічні реакції (гіперчутливість iіі типу)
- •5.3.6. Сповільнені алергічні реакції (гіперчутливість IV типу)
- •5.3.7. Автоімунні захворювання
- •5.3.9. Основні методи лікування алергічних захворювань
- •Контрольні питання
- •Глава 6. Патологічна фізіологія сполучної тканини
- •6.1. Структура, особливості та функції сполучної тканини
- •Таблиця 6.1. Гістамінові рецептори: переважна локалізація та наслідки подразнень
- •Таблиця 6.2. Генетичні типи колагену
- •6.2. Системні хвороби сполучної тканини
- •Контрольні питання
- •Глава 7. Патологічна фізіологія клітини
- •7.3. Молекулярні механізми пошкодження клітин.
- •7.4. Ознаки пошкодження клітини.
- •7.5. Захисно-компенсаторні реакції клітини у відповідь на її пошкодження:
- •Контрольні питання
- •Глава 8. Старіння
- •8.1. Класифікація старіння
- •8.2. Теорії старіння
- •8.3. Зміни на молекулярному та клітинному рівнях
- •8.4. Профілактика старіння
- •Контрольні питання
- •Глава 9. Патологічна фізіологія периферичного кровообігу
- •9.1. Артеріальна гіперемія
- •9.2. Венозна гіперемія
- •9.3. Ішемія
- •9.4. Стаз
- •9.5. Тромбоз
- •9.6. Емболія
- •9.7. Порушення мікроциркуляції
- •Контрольні питання
- •Глава 10. Запалення
- •10.1. Етіологія і патогенез запалення
- •Біологічно активні речовини – медіатори (модулятори) запалення
- •10.2. Класифікація запалення
- •10.3. Основні фізико-хімічні зміни в осередку запалення
- •10.5. Загальні ознаки запалення
- •10.6. Види ексудатів
- •10.7. Фагоцитоз
- •10.8. Хронічне (гранульоматозне) запалення
- •10.9. Завершення запалення
- •10.10. Значення запалення для організму
- •Контрольні питання
- •Глава 11. Патологічна фізіологія тканинного росту
- •11.1. Класифікація порушень тканинного росту
- •11.2. Гіпербіотичні процеси
- •11.2.1. Гіпертрофія та гіперплазія
- •11.2.2. Регенерація
- •11.2.3. Пухлини
- •11.3. Гіпобіотичні процеси
- •11.3.1. Атрофія
- •11.3.2. Дистрофія
- •Контрольні питання
- •Глава 12. Типові порушення обміну речовин
- •12.1. Основний та енергетичний обміни
- •12.2. Патофiзiологiя водно-електролітного обміну
- •12.2.1. Порушення водно-електролітної рівноваги (дисгiдрiя)
- •12.2.2. Набряки
- •12.3. Патофiзiологiя мiнерального обмiну
- •12.4. Патофізіологія вуглеводного обміну
- •12.5. Патологія жирового обміну
- •12.6. Патофізіологія білкового обміну
- •Контрольні питання
- •Глава 13. Інфекційний процес. Гарячка
- •13.1. Інфекційний процес
- •13.2. Гарячка
- •13.2.1. Етіологія
- •13.2.2. Механізм розхвитку гарячки
- •13.2.3. Стадії гарячки
- •13.2.4. Зміни в органах та системах при гарячці
- •13.2.5. Біологічне значення гарячки
- •13.2.6. Покази і принципи жарознижуючої терапії.
- •13.2.7. Поняття про піротерапію
- •13.2.8. Гіпертермія.
- •13.2.9. Гарячки нез’ясованої етіології.
- •Контрольні питання
- •Глава 14. Голодування
- •14.1. Повне голодування.
- •14.2. Неповне голодування
- •14.3. Білково-калорійна недостатність.
- •14.3.1. Квашіоркор
- •14.3.2. Аліментарний маразм
- •Відмінні ознаки квашіоркору і аліментарного маразму
- •14.3.3. Спру
- •14.4. Часткове голодування
- •14.5. Лікувальне голодування
- •Контрольні питання
- •Глава 15. Порушення обміну вітамінів
- •15.1. Жиророзчинні вітаміни
- •15.1.1. Гіповітаміноз а
- •15.1.2. Гіпервітаміноз а
- •15.1.3. Авітаміноз d
- •15.1.4. Гіповітаміноз d
- •15.1.5. Гіпервітаміноз d
- •15.1.6. Гіповітаміноз к
- •15.1.7. Гіповітаміноз е
- •15.2. Водорозчинні вітаміни
- •15.2.2. Авітаміноз в1 (хвороба бері-бері)
- •15.2.3. Гіповітаміноз в2
- •15.2.4. Авітаміноз рр
- •15.2.5. Гіповітаміноз в6
- •15.2.6. Гіповітаміноз в12
- •15.2.7. Гіповітаміноз в9
- •15.2.8. Гіповітаміноз в3
- •15.2.9. Гіповітаміноз н
- •Контрольні питання
- •Глава 16. Гіпоксія
- •16.1. Класифікації гіпоксій.
- •16.2. Види гіпоксій
- •16.3. Компенсаторно-пристосувальні механізми при гіпоксії
- •16.5. Загальні принципи корекції і профілактики гіпоксії.
- •Контрольні питання
- •Глава 17. Патологічна фізіологія системи крові
- •17.3.4. Лейкози
- •17.3.5. Лейкемоїдні реакції
- •17.4. Порушення гемостазу
- •17.4.1. Тромботичний синдром
- •17.4.2. Геморагічні діатези
- •17.4.3.Синдром дисемінованого внутрісудинного згортання крові (двз-синдром, тромбогеморагічний)
- •Контрольні питання
- •Глава 18. Патологічна фізіологія системного кровообігу
- •18.1. Недостатність кровообігу
- •Недостатність кровообігу може бути зумовлена:
- •18.2. Патологічна фізіологія кровообігу, зумовлена порушенням функції серця.
- •18.2.1.Механізми виникнення недостатності серця
- •18.2.2.Механізми компенсації
- •18.2.3.Гостра серцева недостатність.
- •18.2.4. Хронічна серцева недостатність
- •18.2.5. Аритмії
- •18.3. Патологічна фізіологія кровообігу, зумовлена порушенням функції судин
- •18.3.1. Атеросклероз
- •18.3.2. Артеріальні гіпертензії. Гіпертонічна хвороба
- •18.3.3. Артеріальні гіпотензії. Гіпотонічні стани
- •Контрольні питання
- •Глава 19. Патологічна фізіологія зовнішнього дихання
- •19.1. Недостатність дихання
- •19.2. Порушення альвеолярної вентиляції
- •19.3. Паренхіматозна недостатність зовнішнього дихання.
- •19.4.Основні патологічні процеси і захворювання зовнішнього дихання.
- •19.5. Принципи і шляхи фармакотерапії дихальної недостатності.
- •19.6. Порушення нереспіраторних функцій легень.
- •1. Легеневі об’єми і ємкості:
- •20.2. Порушення секреції шлунка
- •20.3. Порушення моторики шлунка
- •20.4. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки
- •20.5. Гастрити
- •20.6. Панкреатит
- •20.7. Порушення травлення в кишках.
- •Контрольні питання
- •Глава 21. Патологічна фізіологія печінки
- •21.1. Класифікація хвороб печінки
- •21.2. Етіологія
- •21.3. Недостатність печінки
- •21.4. Порушення захисної функції печінки
- •21.5. Порушення жовчоутворювальної і жовчовидільної функції печінки
- •21.6. Жовтяниця
- •21.7. Жовчнокам’яна хвороба
- •21.8. Холецистит
- •21.9. Гепатити
- •21.10 Цироз печінки
- •Контрольні питання
- •Глава 22. Патологічна фізіологія сечовидільної системи
- •22.1. Порушення функції клубочків нефронів
- •22.2. Порушення функцій канальців
- •22.3. Патологічні прояви порушень складу сечі
- •22.4. Основні механізми порушення функції нирок
- •22.5. Недостатність нирок причини та механізм розвитку, клінічні прояви.
- •22.6. Загальна характеристика механізмів розвитку основних захворювань нирок
- •Контрольні питання
- •Глава 23. Патологічна фізіологія ендокринної системи
- •23.1. Механізми ендокринних порушень
- •23.2. Компенсаторно-пристосувальні механізми при ендокринній патології
- •23.3. Причини ендокринних порушень
- •23.4. Порушення функцій гіпофіза
- •23.5. Порушення функції щитоподібної залози
- •23.6. Порушення функцій паращитоподібних залоз
- •23.7. Порушення функцій надниркових залоз
- •23.8. Порушення функцій статевих залоз
- •Контрольні питання
- •Глава 24. Патологічна фізіологія нервової системи
- •24.1. Причини та умови виникнення порушень діяльності нервової системи
- •24.2. Розлади сенсорної функції нервової системи
- •24.3. Патофізіологія болю
- •24.4. Порушення рухової функції нервової системи
- •24.5. Порушення нейро-трофічної функції нервової системи
- •24.6. Розлади мозкового кровообігу
- •24.7. Загальні поняття про хвороби, викликані емоційно-психічною діяльністю
- •Контрольні питання
- •Глава 25. Екстремальні стани
- •25.1. Класифікація екстремальних факторів.
- •Контрольні питання
- •3.1. Тестові завдання для самоконтролю Частина перша. Нозологія
- •Глава 1. Предмет і завдання патологічної фізіології. Основні поняття загальної нозології. Вчення про хворобу
- •Глава 2. Патогенна дія факторів зовнішнього середовища
- •Глава 3. Роль спадковості в патологічній фізіології
- •Глава 4. Реактивність та її роль у патологічній фізіології.
- •Глава 5. Патофізіологія імунної системи
- •Глава 7. Патологічна фізіологія клітини
- •Глава 8. Старіння
- •Частина друга. Типові патофізіологічні процеси
- •Глава 9. Патологічна фізіологія периферичного кровообігу
- •Глава 10. Запалення
- •Глава 11. Патологічна фізіологія тканинного росту
- •Глава 12. Типові порушення обміну речовин
- •Глава 13. Інфекційний процес. Гарячка
- •Глава 14. Голодування
- •Глава 15. Порушення обміну вітамінів
- •Глава 16. Гіпоксія
- •Частина третя. Патологічна фізіологія органів та систем
- •Глава 17. Патологічна фізіологія системи крові
- •Глава 18. Патологічна фізіологія системного кровообігу
- •Глава 19. Патологічна фізіологія системи зовнішнього дихання
- •Глава 20. Патологічна фізіологія травлення
- •Глава 21. Патологічна фізіологія печінки
- •Глава 22. Патологічна фізіологія cечовидільної системи
- •Глава 23. Патологічна фізіологія ендокринної системи
- •Глава 24. Патологічна фізіологія нервової системи
- •Глава 25. Екстремальні стани
- •3.2. Відповіді до тестових завдань Частина перша. Нозологія
- •Частина друга. Типові патофізіологічні процеси
- •Частина третя. Патологічна фізіологія органів та систем
- •Список рекомендованої літератури
- •Предметний покажчик
18.3. Патологічна фізіологія кровообігу, зумовлена порушенням функції судин
Функція кровообігу виконується завдяки тісній взаємодії серця і судин. Головне завдання судин полягає в тому, щоб регулювати об’єм периферичного русла і забезпечити його відповідність об’єму крові, а також постійність і адекватність кровопостачання тканин і органів. Це досягається завдяки важливим і специфічним функціям, які виконують судини: 1) еластичність; 2) скоротливість; 3) тонус; 4) проникність стінки.
Такі функціональні особливості характерні для всіх судин організму, але в кожному виді переважає та або інша функція. Відповідно до цього судини поділяються на компенсуючі, резистивні, ємкісні і судини обміну.
Компенсуючі судини – аорта й артерії еластичного типу. Їх функція полягає передусім в тому, щоб перетворити поштовхоподібні викиди крові з серця у рівномірний кровотік. Підтримка постійного функціонального напруження за рахунок еластичних і колагенових структур даних судин не потребує енергії.
Резистивні судини, або судини опору – артеріоли і венули, розташовані в пре- і посткапілярних ділянках судинного русла. Вони мають товстішу стінку відносно величини просвіту, а також мають здатність знаходитися в стані постійного тонусу і активно змінюють просвіт під дією додаткових нейрогуморальних впливів.
Ці властивості резистивних судин забезпечують відповідність просвіту судин об’єму крові, яка в них знаходиться, а отже, постійність і адекватність кровопостачання органів і тканин.
На грунті короткої характеристики судин послідовно розглянемо патологію судин.
Так, атеросклероз, в основі якого лежать інфільтративно-проліферативні зміни артерій еластичного і еластично-м’язового типу (тобто судин компенсуючого типу), можна розглядати як хворобу, що характеризується у функціональному відношенні переважним порушенням еластичних властивостей вказаних судин, хоча відповідне значення можуть мати також порушення їх тонусу і проникності, крім того, в основі порушень артерій м’язового і м’язово-еластичного типу лежить порушення жирового і білкового обміну і, передусім, обміну холестерину.
18.3.1. Атеросклероз
Сучасне визначення атеросклерозу сформульоване ВООЗ.
Атеросклероз – це різні поєднання змін інтими артерій, які виявляються у вигляді осередкового відкладання ліпідів, складних сполук вуглеводів, елементів крові та циркулюючих у ній продуктів, утворення сполучної тканини і відкладання кальцію.
Склеротично змінені судини відрізняються підвищеною щільністю і крихкістю.
Атеросклероз можна викликати експериментально:
у кроликів шляхом внутрішнього введення їм усередину (через зонд або з їжею) холестерину (М.М.Анічков, С.С.Халатов, 1912);
у собак і щурів, резистентних до дії холестерину, атеросклероз можна викликати шляхом комбінованого впливу холестерину і метилурацилу, який пригнічує функцію щитовидної залози;
у курей експериментальний атеросклероз аорти розвивається після довготривалої дії естрогенів.
Етіологія і патогенез атеросклерозу. Розрізняють ендогенні фактори (спадковість, стать, вік) і екзогенні (інтоксикація, артеріальна гіпертензія, хвороби обміну, переїдання та ін.).
У патогенезі атеросклерозу провідна роль належить ендо- та екзогенному порушенням ліпідного обміну та його регуляції. Має значення не тільки аліментарний фактор (переїдання), але й механічний вплив на стінку судини, зміни артеріального тиску, дистрофічні зміни самої артеріальної стінки та ін. Звертають увагу і на якісний склад жиру, що надходить до організму. Зазвичай 2/3 холестерину, який потрапляє в організм, вступає в хімічний (ефірний) зв’язок з жирними кислотами (головним чином у печінці) з утворенням холестерин-естерів.
Етерифікація холестерину ненасиченими жирними кислотами (лінолевою, ліноленовою, арахідоновою), які містяться в оліях або риб’ячому жирі, сприяє утворенню полярних лабільних, легкорозчинних і катаболізованих ефірів холестерину. Навпаки, етерифікація холестерину насиченими жирними кислотами, головним чином тваринного походження (стеариновою, пальмітиновою), сприяє появі важкорозчинних, що легко випадають з розчину холестерин-естерів.
Крім того, відома властивість ненасичених жирних кислот зменшувати рівень холестерину в сироватці крові шляхом прискорення його екскреції і метаболічних перетворень, а насичених – збільшувати його. Наведені факти свідчать про те, що зменшення співвідношення ненасичених і насичених жирних кислот сприяє розвитку атеросклерозу.
Впродовж останніх років більше уваги приділяють вивченню плазмових і тканинних ферментів, які розщеплюють ліпіди. Встановлено, що ліполітична активність у тварин, резистентних до аліментарного холестеринового атеросклерозу (пацюків, собак), підвищена і, навпаки, у тварин, які легко піддаються цій хворобі (кролів, курей, голубів), – знижена.
У людини з віком, а також внаслідок розвитку атеросклерозу ліполітична активність стінки аорти знижується, це дає змогу припустити, що у складній системі механізмів, які сприяють розвитку ліпоїдозу судин при атеросклерозі, певну роль відіграє недостатність ліполітичних ферментів. Не виключається і роль спадкової неповноцінності тих або інших ферментних систем у патогенезі атеросклерозу.
Велике значення мають процеси порушення біосинтезу безпосередньо холестерину.
Останнім часом у розвитку атеросклерозу важливого значення надають зміні співвідношення різноманітних компонентів системи ліпопротеїнів, тобто жирових речовин, зв’язаних з білками (див. Патофізіологію жирового обміну). Відоме існування в плазмі крові трьох типів ліпопротеїнів, різних за своїм хімічним складом і фізико-хімічними властивостями: ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛПДНЩ), ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ) і ліпопротеїни високої щільності (ЛПВЩ). ЛПДНЩ і ЛПНЩ є атерогенними, тобто сприяють розвитку атеросклерозу, а ЛПВЩ – антиатерогенними, тобто перешкоджають розвиткові атеросклерозу. ЛПДНЩ і ЛПВЩ утворюються в печінці, а ЛПНЩ – при розщепленні ЛПДНЩ, які надходять в організм переважно з їжею. У клініці, враховуючи велике значення в механізмі розвитку атеросклерозу даних ліпопротеїнів, розроблений діагностичний тест на ступінь ризику розвитку ішемічної хвороби серця, головною ланкою патогенезу якої є атеросклероз коронарних артерій. Після біохімічного аналізу плазми крові на вміст холестерину обчислюють коефіцієнт, який базується на тому, що транспортує в клітини судинної стінки і виводить з них ЛПНЩ і ЛПВЩ власне холестерин.
У здорових людей цей коефіцієнт не перевищує 3,0. Чим більшим є абсолютне число коефіцієнта, тим ймовірніша можливість розвитку ішемічної хвороби серця, пов’язаної з атеросклерозом коронарних артерій.
Морфологічні стадії атеросклерозу. Жиробілкові комплекси, які виникають в інтимі судин, на ранніх стадіях хвороби можна побачити тільки під електронним мікроскопом. Їх не можливо побачити в світловій мікроскопії, тому початок хвороби отримав назву доліпідної стадії.
Накопичуючись, ці комплекси видно неозброєним оком в інтимі аорти і великих артерій у вигляді жирових плям і смуг. Під мікроскопом в інтимі видно осередки скупчення холестерино-білкових безструктурних мас, навколо них розміщуються макрофаги, які частково розсмоктують ці маси. Ця стадія хвороби отримала назву ліпоїдозу.
Поступово навколо ліпідно-білкових мас розростається сполучна тканина, інтима в ділянках бляшки стає твердішою, бляшка виступає над поверхнею інтими. Поява таких фіброзних бляшок характеризує наступну стадію атеросклерозу – ліпосклероз.
Нарешті, центр бляшки розпадається й утворюється аморфна маса (атероматозний детрит – кашка з жирів, білків, залишків колагенових і еластичних тканин, кристалів холестерину). До цього періоду інтима судин над бляжкою не тільки склерозується, а й гіалінізується, утворюючи покришку бляшки. Атероматозна бляшка значно виступає у просвіт судини і звужує його. Крім того, руйнуються шари судинної стінки під бляшкою, і вона проникає до м’язового шару, а іноді до адвентиції. Навколо бляшки формуються масивні розростання сполучної тканини. Ця стадія отримала назву атероматозу.
Надалі покришка бляшки відкривається і утворюється атероматозна виразка, поява якої характерна для стадії утворення виразки. Атероматозний детрит випадає в просвіт судинні може стати джерелом емболії. На вкритій виразками поверхні бляшки утворюються тромби. Вони можуть бути пристінкові та обтурувальні.
Завершальна стадія атеросклерозу – атерокальциноз – пов’язана з кальцинацією атероматозних мас, фіброзної тканини, яка знаходиться навколо них, у покришку бляшки. Бляшка стає твердою, крихкою і ще більше звужує просвіт судини. При атерокальцинозі просвіт судин, у тому числі й вінцевих, внутрішньомозкових і ниркових артерій, нерідко зменшуються до точкових (рис. XVIII).
Перебіг атеросклерозу хвилеподібний. При прогресуванні хвороби наростає ліпоїдоз інтими судин і збільшується кількість жирових плям і смужок, при втиханні хвороби навколо бляшок посилюються розростання сполучної тканини і відкладання в них солей кальцію.
Ознаки атеросклерозу. Поява атеросклерозу залежить від того, які артерії більше уражені. Для клінічної практики найбільше значення має атеросклеротичне ураження аорти, вінцевих артерій, артерій мозку і артерій кінцівок, переважно нижніх.
Атеросклероз артерій мозку – форма, характерна для хворих похилого і старечого віку. Ураження найбільш виражені в артеріях основи мозку. При значному стенозі просвіту артерій атеросклеротичними бляшками головний мозок постійно зазнає кисневого голодування і поступово атрофується. На початкових стадіях атеросклерозу артерій мозку хворі скаржаться на «шум у вухах і голові», зниження пам’яті та працедіяльності, швидку втомлюваність. Потім у таких хворих розвивається атеросклеротичне слабоумство. Якщо просвіт мозкової артерії повністю закривається тромбом, виникає осередковий ішемічний інфаркт мозку. Уражені атеросклерозом мозкові артерії стають ламкими, можуть розриватися і викликати геморагічні інсульти.
Атеросклероз судин нижніх кінцівок також уражає людей середнього та похилого віку. У випадку значного звуження просвіту артерій гомілок або стоп атеросклеротичними бляшками тканини нижніх кінцівок зазнають ішемії. При підвищенні навантаження на м’язи кінцівок, наприклад при ходьбі, в них з’являється біль, і хворі вимушені зупинятися. Цей симптом носить назву переміжної кульгавості.
Крім того, відзначається похолодіння і атрофія тканин кінцівок. Якщо просвіт стенозованих артерій повністю закривається бляшкою, тромбом або емболом, у хворих розвивається атеросклеротична гангрена.
У клінічній картині атеросклерозу найбільш яскраво може виступати ураження ниркових і кишкових артерій, однак ці форми хвороби зустрічаються рідше.
Загальні принципи лікування атеросклерозу:
Посилення катаболізму жирів за допомогою гормональних препаратів.
Стимуляція виділення холестерину із організму.
Гальмування синтезу холестерину в печінці.
Гальмування ліполізу в жирових депо.
Дієто- та вітамінотерапія.