27. Причини циклічних коливань в інтерпретації різних економічних шкіл;

Економіка кожної окремої країни і світова економіка в цілому розвивається не по прямій лінії, яка весь час плавно іде вгору; періоди економічного підйому, ділової активності змінюються на періоди спаду. Цикл ділової активності або економічний цикл – це регулярні коливання рівня ділової активності (звичайно представлені національним доходом), при яких за зростанням активності наступає її зниження, яке змінюється наступним зростанням. Тривалість циклу визначається проміжком часу від спаду (кризи) до нового спаду, або від підйому до підйому.

Економічні коливання є відхилення від стабільного стану найважливіших параметрів економіки: обсягу виробництва, рівня цін, зайнятості населення, норми прибутку.

Чисто монетарна теорія. Її поява та популярність пояснюється зростанням ролі грошей та кредитних відносин у сучасній економіці. Сутність монетаристських поглядів на циклічність розвитку полягає у такому: економічний цикл є наслідком зміни кількості грошей в суспільстві. Якщо банки будуть проводити м’яку кредитну політику ( доступність кредиту та невисока норма позичкового проценту), кількість грошей в економіці зросте, підприємці збільшать попит на інвестиційні товари (товари виробничого призначення), а населення – на предмети особистого споживання. Виробництво відповість на зростання попиту зростанням пропозиції, тобто почнеться підйом економіки. Ці твердження спростовують представники австрійської школи економічних циклів: «Ілюзія, ніби то за допомогою грошової накачки можна підтримувати поступовий рух економіки, розсипається, як тільки ресурсний фонд починає убувати. У подібній ситуації економіка відразу починає рух по скісній, тобто заглиблюється у стан депресії. Навіть найбільш енергійне пом’якшення грошової політики не в змозі припинити це (оскільки гроші не можуть замінити хліба)». Безумовно, гроші, кредитно-грошова політика держави мають значний вплив на економіку країни, але пояснення циклічних спадів й підйомів тільки коливаннями грошової маси суперечить дійсності. Теорія перенагромадження ( або концепція переінвестування). В цій теорії питання щодо причин циклічності переноситься з грошового, номінального сектору економіки в реальний, виробничий сектор. Ця теорія набирає все більше послідовників і виглядає найбільш обґрунтованою. Ще Туган-Барановський зробив висновок щодо того, що промислова циклічність пов’язана з періодичним нагромадженням і розширенням бази основного капіталу і коливанням розмірів інвестицій. Що ж таке перенагромадження капіталу або переінвестування, чому і як воно виникає? «Причиною будь-якої кризи є той факт, що нова порція інвестицій не приносить прибутку, який за своєю величиною перевищує, або дорівнює середньому прибутку. Це в економічній науці називається перенагромадження капіталу». Отже, перенагромадження капіталу визначається тим, що підприємці не отримують очікуваного прибутку від інвестицій, а тому починають скорочувати інвестиції. «Моделювання точних причин і визначення моменту, коли падіння прибутку призведе до стрімкого падіння інвестицій, як відомо, надзвичайно утруднене». Висловлюється думка, що перенагромадження капіталу виникає внаслідок формування диспропорцій в економіці: більш високими темпами розвиваються галузі, які виготовляють товари виробничого призначення у порівнянні з галузями, які виробляють споживчі товари. Причиною кризи є диспропорція в реальному секторі економіки, а не нестача грошей. Під час кризи попит на споживчі товари (особливо – на товари першого вжитку) скорочується повільно і не в такій мірі, як попит на товари виробничого призначення – падіння попиту на ці товари може бути обвальним. Різке скорочення попиту на інвестиційні товари пояснюють дією принципу акселерації. Сутність його полягає в слідуючому: існує зв’язок між попитом на споживчі товари й попитом на інвестиційні товари (товари виробничого призначення). Якщо зростає попит на споживчі товари, попит на інвестиційні товари зростає в значно більшій мірі й може перевищувати попит на споживчі товари в декілька разів, економіка переходить у фазу підйому. Але коли попит на споживчі товари починає скорочуватись, попит на товари виробничого призначення скорочується в рази у порівнянні із попитом на споживчі товари, в економіці починається спад. Так теорія перенагромадження пояснює причини циклічних коливань. Теорія недоспоживання. Сутність теорії недоспоживання в слідуючому:

- Населення прагне не витрачати весь свій доход на споживання, певну частину доходу спрямовують на заощадження. Якщо заощаджені кошти не ідуть на інвестування, це може привести до депресії.- Заощадження призводять до скорочення попиту на споживчі товари.

Внаслідок цього заощадження можуть перевищувати інвестиції, а попит на споживчі товари скоротиться. Прихильники теорії недоспоживання важливе значення надають ринку споживчих товарів, і вважають, що коли на цьому ринку попит стабільний, економіці не загрожує криза, зростання ж заощаджень призводить до спаду. Представники австрійської школи стверджують протилежне: до падіння призводить від’ємний зворотній зв’язок, заснований не на тому, що занадто заощаджують, а на тому, що заощадження недостатні. Якщо населення починає заощаджувати більше, (а заощадження здійснюється у двох формах: банківські вклади або купівля акцій), зростає пропозиція грошей, це призводить до зменшення норми позичкового процента. Внаслідок зменшення норми позичкового процента зростає попит на кредитні ресурси, які підприємці спрямовують на придбання товарів виробничого призначення. Теорія недоспоживання не дає відповіді на питання: що ж викликає поворот від підйому до спаду – нестача інвестицій чи недостатній попит на споживчі товари. «Психологічні» теорії. До авторів цих теорій належать Кейнс, Мітчел, Хайєк та інші. За їх думкою на ділову активність впливають окрім об’єктивних економічних факторів, таких як гроші, норма позичкового процента суто психологічні фактори - оптимістичні чи песимістичні очікування господарюючих суб’єктів. Деякі з них вважають, що оптимізм чи песимізм підприємців залежить від політики банків: вони налаштовані оптимістично весь час, коли розширяється кредит, внаслідок чого зростає попит і стають песимістами, коли кредит скорочується і попит падає.

28. Періодичність криз. Матеріальна основа періодичності криз.

Прихильники марксистської теорії циклічності стверджують, що циклічність обумовлена самою природою капіталістичного способу виробництва. Мова йде про матеріальну основу періодичності криз.⁷ Кризи – це явища, які закономірно повторюються через певні проміжки часу, тому кризи мають періодичний характер. Періодичність криз обумовлена характером відтворення основного капіталу. Під час кризи основний капітал, навіть якщо він фізично не зношений, піддається моральному зносу, знецінюється. Для того, щоб не допустити падіння прибутку, треба зменшити витрати виробництва на одиницю продукту шляхом оновлення основного капіталу і зменшення витрат на робочу силу. Криза породжує масовий стимул до оновлення основного капіталу. Оновлення основного капіталу робить можливим не тільки вихід з кризи, а й створює умови переходу економіки до підйому, до економічного зростання. Збільшення випуску продукції внаслідок оновлення основного капіталу створює передумови для майбутньої кризи. Таким чином, оновлення основного капіталу є матеріальною основою періодичності криз. Кризи – це ринковий спосіб і ринковий механізм регулювання економіки. Представники сучасної економічної думки поділяють марксистську концепцію щодо матеріальної основи періодичності криз.⁸

Висновки

- Економіка розвивається не по висхідній, а носить циклічний характер, тобто періоди економічного підйому змінюються періодами спаду.

- Циклічні коливання в економіці носять регулярний характер, тривалість економічного циклу вимірюється проміжком часу від спаду до спаду.

- Існують різні підходи до дослідження причин циклічності розвитку економіки.

- Матеріальною основою періодичності криз є оновлення основного капіталу.

- Наявність великої кількості теорій, пояснюючих причини циклічних коливань в економіці, свідчить про багатофакторність цього явища.