- •1.1. Ядерні сили та їх властивості. Ядерні реакції поділу і синтезу. Ланцюгова ядерна реакція. Ядерна енергетика та екологія.
- •1.2. Вивчення елементарних частинок та їх властивостей в школі.
- •1.3. Під яким кутом до поверхні Землі треба кинути тіло, щоб максимальна висота його підняття була рівна дальності польоту?
- •2.1. Радіоактивність, закон радіоактивного розподілу. Природа , , випромінювання. Правила зміщення.
- •2.2. Методика розв’язання задач з динаміки.
- •3.1. Перший принцип термодинаміки і його застосування. Оборотні ті необоротні процеси. Основні термодинамічні процеси.
- •3.2. Формування поняття про внутрішню енергію та способи її зміни.
- •4.1. Дослід Резерфорда і планетарна модель атома. Постулати Бора. Атом водню.
- •4.2. Методика введення поняття про електричний заряд в школі.
- •5.2.Методика введення фізичних величин в шкільному курсі фізики
- •5.3. До стелі ліфта, що рухається вертикально вгору з прискоренням 0,98 м/с2 , прикріплено пружний динамометр, на якому висить тягарець масою 1 кг. Яку силу показує стрілка динамометра?
- •7.1. Основні положення молекулярно-кінетичної теорії(мкт). Ідеальний газ. Основне рівняння мкт. Газові закони. Рівняння стану ідеального газу.
- •9.1. Методика формувань основних понять теми «Магнітне поле»
- •9.2. Стаціонарне магнітне поле у вакуумі, його вихровий характер. Закон Біо-Савара-Лапласа. Теорема про циркуляцію вектора напруженості магнітного поля.
- •9.3. Задача
- •12.1. Простір і час в нерелятив. Фізиці. Кінематика матеріальної точки. Системи відліку. Перетворення Галілея, їх кінематичні наслідки.
- •12.2. Формування основних понять кінематики в школі
- •2. Шлях і переміщення.
- •7. Рівномірний рух по колу.
- •Другий принцип термодинаміки. Теплові машини. Третій принцип термодинаміки. Ентропія: фіз. І стат. Зміст.
- •Методика вивчення теми: «Елементи теорії відносності»
- •14.2.Методика вивчення «Електричного струму в різних середовищах».
- •16.2 Вивчення теми «Світлові явища» в школі.
- •17.1 Поляризація світла. Поляризація при відбиванні та заломлені світла. Закон Брюстера та Малюса. Поляризаційні приклади та їх застосування.
- •17.3 Вісім однакових краплин, які мають однакові заряди, зливаються в одну велику краплину. Як зміниться її потенціал відносно потенціалу окремої краплини?
- •18.1 Робота, потужність, кінетична і потенціальна енергії. Збереження механічної енергії.
- •18.2. Лабораторна робота визначення теплоємності .
- •19.1. Геометрична оптика . Закони геометричної оптики. Тонкі лінзи . Фокусні лінзи.
- •19.2. Методика навчання явища електромагнітної індукції в 11 кл.
- •20.2.Формування основних понять обертального руху в школі.
- •22.2. Вивчення законів динаміки в школі.
- •23.1. Механічні коливання в ідеальних і реальних системах. Характеристики коливань і їх зв'язок з параметрами системи. Резонанс.
- •23.2. Методика формування основних понять коливального руху.
- •24.2. Вивчення алгебраїчних станів в шкф.
3.2. Формування поняття про внутрішню енергію та способи її зміни.
Мета уроку: Сформувати в учнів поняття про тепловий рух молекул. Ввести поняття внутрішньої енергії тіла як суми кінетичної енергії руху молекул та потенціальної енергії їх взаємодії.
Зміст нового матеріалу:
1) Тепловий рух молекул.
2) Внутрішня енергія.
3) Зв'язок температури і кінетичної енергії молекул.
Поняття внутрішньої енергії належить до одного з фундаментальних понять, на яких базується термодинаміка. Його застосування в навчальному процесі дозволяє не тільки об’єднати статистичний і термодинамічний підходи до опису теплових явищ, а й подати наукове тлумачення таких складних понять, як кількість теплоти, теплоємність та питома теплоємність.
Під внутрішньою енергією у фізиці розуміють суму енергій усіх зв’язків частинок, які складають речовину: кінетичну енергію руху молекул, потенціальну енергію їх взаємодій, енергію зв’язків між атомами в молекулах та зв’язків у самому атомі, енергію зв’язків в ядрі атома , енергію електромагнітних і ядерних полів тощо. Проте в рамках теми «Теплові явища», яка віддзеркалює основні положення термодинаміки, вивчаються процеси, під час яких змінюються лише міжмолекулярні зв’язки та швидкість руху молекул. За звичайних умов всі інші зв’язки не змінюються. Тому означення внутрішньої енергії обмежується лише кінетичною і потенціальною енергією молекул.
Першим кроком до введення поняття внутрішньої енергії є з’ясування спільного і відмінного в русі фізичних тіл і молекул. Акцентуючи на тому, що всі молекули рухаються, ми показуємо, що до кожної молекули можна застосовувати закони динаміки. Проте численні взаємодії між молекулами і їх величезна кількість спонукають до твердження, що застосувати закон механіки для розрахунку молекулярного руху неможливо. Це і є підставою для введення нового для учнів поняття теплового руху молекул. (Тепловий рух – це хаотичний рух мікрочастинок тіла), для опису якого найефективнішим є застосування методів статистики.
Після встановлення відмінностей між механічним рухом і тепловим рухом необхідно встановити й особливості дії закону збереження енергії в тепловому русі. З цією метою учням показують проблемний досвід зі сталевою кулькою. Якщо кульку опустити з деякої висоти на металеву пластину, то вона декілька разів підскочить і зупиниться на поверхні пластини. З цього виникає питання про «зникнення» потенціальної енергії піднятої кульки. Аналізуючи таку ситуацію, встановлюємо, що хоча потенціальна енергія кульки зменшилася, проте збільшилася кінетична енергія молекул. Такий перехід пов’язує поняття механічної енергії та внутрішньої енергії тіла. Спеціального визначення внутрішньої енергії давати не слід. Достатньо вказати, що сума потенціальної енергії взаємодії молекул і кінетична енергія їх руху становить внутрішню енергію тіла. Оскільки молекули перебувають в неперервному русі, то кожне тіло завжди має внутрішню енергію.
Закріплюючим етапом у вивченні внутрішньої енергії і розгляд співвідношення між кінетичною і потенціальною енергіями в різних агрегатних станах речовини.
Таким чином, наявність внутрішньої енергії у кожного тіла зумовлена тепловим рухом і взаємодією мікрочастинок, з яких воно складається. Залежно від агрегатного стану речовини внесок цих складових різний: внутрішня енергія газів головним чином зумовлена кінетичною енергією теплового руху його частинок, у твердих тілах вона фактично визначається потенціальною енергією їхньої взаємодії; у рідин їхні частки приблизно рівні.
Мета уроку: дати учням знання про те, що внутрішня енергія може змінюватися під час виконання механічної роботи і теплопередачі.
Зміст нового матеріалу:
1) Зміна внутрішньої енергії під час виконання механічної роботи.
2) Зміна внутрішньої енергії при теплопередачі.
3) Напрям перебігу теплових процесів.
Цей урок фактично присвячений ознайомленню учнів з 1законом термодинаміки, на якісному, описовому рівні. Для таких уроків велике значення має застосування фізичного експерименту.
Роздавши учням шматочки алюмінієвого чи мідного дроту, пропонують їм швидко згинати і розгинати ці дротини. Після 8-10 згинань дротини в місці згинання стають відчутно теплими. Аналіз такого експерименту і його результатів дозволяє встановити, що виконання механічної роботи(згинання, розгинання) привело до збільшення внутрішньої енергії (підвищення температури).
Підкріпленням зроблених висновків слугуватиме демонстрація вчителя з латунною гільзою, закріпленою на демонстраційному столі. В гільзу наливають на ¾ об’єму холодної води й опускають у неї термометр. Якщо гільзу обмотати 2 витками лляного шнурка і почати натирати ним гільзу, то досить швидко термометр покаже підвищення температури. Це і є доказом зробленого раніше висновку про зміну внутрішньої енергії тіла при виконанні мех. роботи. За наявності обладнання і належного сприймання учнями нового матеріалу корисно показати їм, що вн. енергія змінюється не тільки тоді, коли робота виконується над тілом, а й тоді, коли виконує роботу. Для цього в товстостінну скляну посудину потрібно капнути кілька крапель води і вкинути запалений сірник. Заткнувши вхідний отвір посудини гумовою пробкою, змащеною вазеліном, накачують повітря в посудину. За певного тиску пробка вилітає, а в посудині з’являється туман, що є свідченням того, що повітря виконало роботу і охолонуло.
Аналогічний підхід реалізуємо й під час розгляду другого способу зміни вн. енергії – теплопередачі. Хоча цей спосіб і знайомий учням із повсякденного життя, проте демонстрація нагрівання колби з водою на електричній плитці дозволить чіткіше сформулювати висновок. Підвищення температури води, відмічене термометром, свідчить про зростання її вн. енергії.
Розглядаючи явище теплопередачі, звертаємо увагу учнів на те, що в процесі теплопередачі гаряче тіло завжди стає холоднішим, а холодне – теплішим. Тобто енергія передається лише від тіла з вищою температурою до тіла з нижчою температурою. Якщо в учнів постане питання з приводу дії холодильника, то потрібно звернути увагу на те, що енергія з хол.камери передається назовні в середовище, де температура вища, завдяки дії спец.компресора, який разом з холодильною системою утворює тепловий смок, який споживає енергію від електричної мережі. На відміну від механічної роботи цю зміну вн.енергії називають кількістю теплоти.
Для закріпленням матеріалу потрібно запропонувати учням навести приклади зміни вн.енергії при виконанні механічної роботи і теплопередачі.
3.3. На залізничний колії стоїть платформа з піском, загальна маса якої кг. У платформу попадає снаряд масою 5 кг, що летить із швидкістю під кутом до горизонту. Визначити швидкість, яку дістала платформа після того, як снаряд застряв у піску.
Закон
збереження імпульсу:
-?