Поглинання пн Буковини, Бессарабії та Закарпаття іноземними державами

• Після розгрому Австро-Угорщини влада на Буковині перейшла до новоствореного Українського крайового комітету. З листопада 1919 р. за його ініціативою відбулося Народне віче, на якому депутати ухвалили рішення приєднати землі краю до ЗУНР. Президентом став Омелян Попович. Проте Румунія відразу відреагувала на ці події, і ввела свої війська у ПН Буковину. Згодом командування окупаційних військ ініціювало проведення так званого Генерального конгресу, який складався з румунів. Конгрес оголосив об’єднання Буковини з Румунією (заручилася підтримкою Антанти). За період румунської окупації було скасовано всі автономні права Буковини.

• У січні 1918 р. об’єктом румунської експансії стала Бессарабія. В листопаді 1918 – під тиском румунів бессарабський парламент проголосував за приєднання до Румунії. У січня 1919 р. у ПН Бессарабії (на Хотинщині) сталося повстання проти окупантів. Повстанці, спираючись на підтримку УНР, за кілька днів повністю звільнили свій край від румунських військ і встановили владу Хотинської директорії. Але згодом Румунія розгромила українські загони.

• Після розпаду Австро-Угорщини більшість населення Закарпаття висловилася за об’єднання з УНР. У травні 1919 року українська громадськість Закарпаття створили Центральну Руську Народну Раду. Але вона не змогла витримати тиску з боку США, яке вимагало об’єднання Закарпаття з Чехословаччиною.

Україна в др. Пол. 1919 року

Денікін

• Травень 1919 - початок наступу білогвардійців

• 27 травня 1919 – білогвардійці захопили Луганськ, а згодом і весь Донбас

• У червні 1919 здалися Харків та Катеринослав

• Денікін планував два напрями – на Київ та на Москву. На Україні: на ПН – на Київ, та на ПД – Одесу.

• Наприкінці липня денікінці володіли Кримом та майже всі Лівобережжям, окрім Чернігівщини.

• Наприкінці літа денікінці окупували майже всю Україну.

Контрнаступ об’єднаних українських армій

• У липні 1919 р. – УГА перейшла кордон Збруча й об’єдналася з армією УНР під керівництвом Петлюри.

• Але не було єдності в керуванні. Західні українці на чолі з командувачем УГА Тарнавським хотіли розпочати визволення України з походу на Одесу, там заручитися підтримкою Антанти і тоді вже йти на Київ. Керівництво УНР наполягало на наступі всіма силами на Київ. Крім того Петлюра не довіряв Антанті, оскільки та підтримувала білогвардійців. Зрештою українські сили одночасно наступали і на Київ, і на Одесу, що було найгіршим рішенням. Галичани мали брати Київ, а УНР – Одесу.

• Наприкінці липня 1919 р. – розпочався похід об’єднаних українських військ. Початок був досить вдалим. У серпні від більшовицьких військ було звільнено Вінницю, Житомир, Бердичів, Попільню.

• 30 серпня 1919 р. – більшовики залишили Київ, і до столиці вступили частини УГА (генерал Кравс). Але вже наступного дня в місто вдерлися білогвардійці (Бредов) і захопили значну його частину.

• УГА підписала угоду з денікінцями, за якою українські війська залишають столицю і відходять на лінію Ігнатівка – Васильків.

• Тим часом війська УНР, під командуванням Удовиченка, успішно розвивали наступ на Одесу. Але згодом їх поступ почав згасати через брак зброї і військового спорядження.

• На Одесу насувалися також денікінці.

• У цій ситуації, у вересні 1919 р. Петлюра уклав договір з Махном про спільну боротьбу проти Денікіна.

• При наступі Денікіна на УНР махновці здійснили блискавичний рейд по тилах білогвардійців і зірвали їхній наступ проти української армії.