Голодомор 1932 – 1933 рр.

Місцевість	Україна, ПН Кавказ, Кубань, Поволжя, ПН Казахстан
Причини	Скорочення кількості селянських господарств внаслідок розкуркулення Значні площі не були засіяні внаслідок нестачі посівного зерна. Частина посіяного загинула через неякісний обробіток земель. Великі втрати врожаю під час збору та перевезень внаслідок абсолютної незацікавленості колгоспників у результатах своєї праці. Крайні заходи державних чиновників, які почали вилучати у колгоспників не тільки продовольче зерно, а й посівний матеріал. Тотальна конфіскація продовольства взимку 1932-1933 рр.
Особливості	Людожерство. Заборона друкувати про голодомор в пресі 1932 р. – паспортна система ввелася лише в місті 1932 – репресії проти партійних діячів, які дозволили залишити зерно для сівби (Постишев) 7 серпня 1932 р. – постанова «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної (соціалістичної) власності = «закон про п’ять колосків» Восени 1932 р. – Сталін, внаслідок не виконання плану, послав на Україну комісію, на чолі з Молотовим. Вона перевела Україну в блокадне становище 6 грудня 1932 – «чорні дошки» Транспорт контролювався правоохоронними органами, спеціальні наряди здійснювали обшуки пасажирів і, в разі виявлення перевезення продуктів харчування, конфісковували їх. З жовтня 1932 по січень 1933 р. комісія забрала в селян останнє, але навіть за таких обставин Молотов так і не зміг виконати повністю хлібозаготівельного плану. На поч. 1933 р. Україна залишилася без хліба Аби запобігти втечі голодуючих з республіки, на кордонах виставлялися розміщені загороджувальні загони.
Наслідки голодомору	Не зміг забезпечити прискорення темпів хлібозаготівель та їх обсяги. Загинуло близько 3 – 3, 5 млн. Більше 50% були діти.

Колгоспи після голодомору:

• 1933 – політвідділи при МТС

• 1933 – погектарний принцип хлібозаготівлі

• Створені виробничі бригади – ланки, які мали постійний склад, отримували землю і реманент на весь виробничий сезон

• Селяни отримали техніку

• 1937 – Завершення колективізації Громадсько-політичне життя.

Зміни у складі населення та соціальні деформації	Індустріалізація → робітничий клас ↑( 1. Машинобудівники; 2. Шахтарі; 3. Металурги) Частка жінок і колишніх селян ↑ Майстерний і професійний рівень робітників ↓ Склад робітничого класу багатонаціональний Люмпенізація українського населення Пропали приватні власники, а серед них й інтелігенція (адвокати, лікарі), тобто зникли економічно незалежні від держави соціальні верстви. Зник селянин-власник, верства самодіяльного кустарно-ремісничого населення. Життєвий рівень робітників і селян був надзвичайно низьким. ↑ адміністративно-командний апарат та кількість чиновників-службовців Нова правляча верства - номенклатурна верхівка (партійний апарат), яка мала доступ до благ і привілеїв До категорій службовців зараховувалася інтелігенція, яка стала робітничо-селянською не тільки за назвою, але й за складом Урбанізація 1928 – 1935 рр. – карткова система 1932 – паспортна система, тільки в місті 1925 – 1928 – ЦК КП(б)У –Каганович, 1928 – 1938 – Косіор Грудень 1938 – трудова книжка
Конституція УРСР 30 січня 1937 р.	Назва була змінена з УСРР на УРСР (Українська радянська соціалістична республіка) Україна – як робітнича держава робітників і селян, де політичну владу становлять Ради депутатів трудящих. Економічна основа – соціалістична система господарства та соціалістична власність на засоби виробництва, яка мала форму державної і колгоспно-кооперативної власності Україна добровільно об’єдналася з СРСР, і має право добровільного виходу, проте республіки не мали механізму виходу. Вищий орган – Верховна Рада – 4 роки Верховна Рада утворювала уряд – РНК, якому належала вища виконавча влада. Місцеві органи влади - Ради депутатів трудящих, 2 роки Загальні, прямі, рівні вибори при таємному голосуванні Свободи слова, друку, зборів Недоторканість особи і житла, таємницю листування
Заходи держави	Формування тоталітарної держави Центральне місце в політичній системі радянського суспільства посідала Комуністична партія – єдина партія в СРСР Згортання українізації Влада почала переслідувати національно свідомих громадян, звинувативши їх у націоналізмі. У квітні 1938 р. – постанова, згідно з якою створення в Україні закладів національних меншин визнавалося насаджуванням осередків «буржуазно-націоналістичного» впливу. 1939 – було ліквідовано всі національні райони та Національні сільські ради