Українські землі в складі Румунії

Входження земель	Вер. 1919 – Сен-Жерменський договір між Антантою і Австрією про передачу Буковини Румунії 1920 – в Парижі Англія, Франція, Японія та Італія – Бессарабський протокол (Антанта визнала захоплення Бессарабії)
Адміністративно-територіальний поділ	Бессарабія, Буковина, замість старост були примарі, на чолі повіту – префекти Адміністративна реформа, за якою самоврядування українських громад ліквідовано й замінено румунською адміністрацією.
Національна політика	Асиміляція Державна мова румунська, змінювалися назви населених пунктів. Румунізувалися навіть прізвища українців Утиски православ’я 1918 – 1928 – диктатура, румунізація, закриття всіх українських шкіл У 1924 р. у межах УСРР було створено Молдавську автономну соціалістичну радянську республіку. Згодом радянський уряд почав вимагати від Румунії передати МАСРР заселені молдаванами бессарабські землі. Але Румунію підтримали європейські держави. Лютий, 1919 – закон про прийняття на роботу лише тих, хто знає румунську 1928-1938 – лібералізація політичного життя 1938 – новий період реакції, партії заборонені
Промисловість	Джерело сировини та дешевої робочої сили Промисловість на низькому рівні Дрібне кустарне виробництво переважно з ручною працею На Буковині великими підприємствами вважалися текстильні та трикотажні фабрики у Чернівцях та деревообробні підприємства В Бессарабії діючою залишалася в основному харчова промисловість. Окупанти демонтували й вивезли до Румунії обладнання Ізмаїльського та Ренійського портів, Аккерманських трамвайних майстерень та інших промислових об’єктів Зростання цін на продукти майже в 50 разів. Робітники одержували заробітну плату в половинному розмірі Рівень життя найнижчий Безробіття (50%) Усі галузі у стані занепаду
Сільське господарство	1919 – початок аграрної реформи Значна кількість селян була малоземельними або безземельними 1921 – аграрне реформування. У Бессарабії аграрна реформа була спрямована на задоволення інтересів поміщиків, які втратили землі внаслідок аграрної революції 1918 р. Влада встановила селянам високі викупні платежі на земельні володіння, які перешли до них від поміщиків → майже половина селян відмовилася від поміщицької землі через брак коштів На Буковині – парцеляція земель поміщиків. Під парцеляцію припадало 16,8% поміщицьких земель, решта стали основою земельного фонду з якого селяни могли за викуп придбати собі землі. Влада сприяла наділенню землею румунських колоністів Економічна криза кін.20 – поч. 30-х р. → падіння попиту на с ∕ г продукцію → скорочення посівних площ та зменшення поголів’я худоби.
Татарбунарське повстання	Причини: важке соціально-економічне становище; національна політика румунського уряду; посуха 1924 р. 16 вересня 1924 – в Бессарабії Татарбунарське повстання, 6 тис. людей. Почалося у с. Татарбунари, невдовзі до нього приєдналися села Аккерманського, Ізмаїльського та частково Бендерського і Кагульського повітів. Проти повсталих були послані війська регулярної армії, які придушили виступ. Наслідки: послаблення адміністративного тиску влади
Громадсько-політичне життя	Умови 1918 – 1928 – стан облоги, під час якого легальна політична діяльність була неможлива 1928 – 1937 – відносна лібералізація 1937 – почався новий період реакції. Активізація профашистських сил, згортання демократичних тенденцій у громадському й політичному житті українського суспільства. Діяльність легальних об’єднаннь була повністю заборонена Партії У підпіллі – комуністична партія, Створена у 1918 р. Стала складовою комуністичної партії Румунії у 1926 р. Основне гасло – возз’єднання з радянською Україною. Українська національна партія, 1927 Чернівці, Залозецький. Єдина на ті роки легальна політична партія ПН Буковини. Виступала проти політики румунізації, за впровадження української мови в школах, церкві, а також перегляд аграрної реформи; за поступову легальну парламентську діяльність і компроміс із державною владою. Їй вдалось здобути кілька місць у румунському парламенті. «Визволення», 1929 Прокомуністична організація. Ідеї одержавлення економіки, аграрних перетворень і приєднання до Радянської України. У сер. 30-х р. – Радикальна націоналістична організація. Подібна до ОУН. Лідери – Зибачинський, Григорович, Квітковський. Опиралися на молодь, спортивні організації, Єдина організація, яка витримали репресії уряду під час реакції