3.3 Оформлення карт

Історичні, географічні та інші карти, які студент вмішує у свою роботу, мають бути складені в масштабі (на форматі А3 або А4). Карту слід розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадувалась вперше, або на наступній сторінці, або в додатках.

Карти позначають словом «Карта» і нумерують. Номер складається з номеру розділу та порядкового номеру карти, між якими ставиться крапка. Наприклад: Карта 2.5. – п’ята карта другого розділу.

Ті карти, що знаходяться в додатках нумерують у межах кожного додатку. Наприклад: Карта А.1 – перша карта додатку А.

Кожна карта повинна мати назву, яку розміщують під нижньою рамкою карти. У випадку коли студент є автором карти, після слова «Карта», номера та назви карти ставиться в дужках словосполучення («Виконано автором»). Якщо карта запозичена, студент обов’язково повинен посилатися на автора і джерело, з якого вона запозичена.

Карта обов’язково повинна включати: рамку, саму карту, легенду та масштаб:

- в легенді карти скорочень не допускається.

- при наявності картографічної сітки на карті надписи населених пунктів розташовують уздовж паралелей, при її відсутності – паралельно північний рамці карти.

- необхідно слідкувати за зміною географічних і адміністративно-політичних назв, щоб вони відповідали тому часу, якому вони присвячені, навпаки, щоб у сучасних географічних картах уникнути застарілих термінів.

3.4. Оформлення списку використаних джерел та літератури

Відомості про джерела і літературу, які включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць. Приклади оформлення бібліографічного опису подано у додатку В. Складання списку повинно йти в алфавітному порядку. У випадку, коли в роботі використовується кілька праць одного автора, враховується принцип хронології, тобто за роком видавництва.

Бібліографічний опис – це записана за певними правилами множина бібліографічних даних, що ідентифікують документ. Бібліографічні дані є конкретними відомостями про назву, автора твору, місце і рік видання та багато інших. Таким чином, бібліографічний опис дає уявлення про зміст, вид, читацьке призначення, актуальність документа, а також дає змогу його ідентифікувати — зіставити з іншими, відрізнити від інших.

Бібліографічний запис складається з заголовка та елементів, що об’єднані в області опису. Заголовок від опису відокремлюють крапкою. Області опису відокремлюють одна від одної крапкою і тире. Пунктуація в бібліографічному описі виконує дві функції: звичайних граматичних розділових знаків і знаків, які мають розпізнавальний характер для областей та елементів бібліографічного опису

Методика укладання бібліографічного опису

Заголовок опису містить в собі ім'я особи (заголовок індивідуального автора), або найменування організації, установи (заголовок колективного автора). Заголовок також може включати ідентифікуючі ознаки (відомості, які уточнюють поміщену в заголовку інформацію), дати, номери, географічні назви та інше.

Область назви і відомостей про відповідальність містить назву книги разом з відомостями, що належать до нього, а також відомості про осіб і установи, які брали участь в створенні і підготовці книги до публікації. Як основний заголовок приводиться заголовок книги на титульному аркуші.

Область видання містить відомості про відмінності даного видання від усіх інших видань цього твору.

Область вихідних даних містить відомості про те де, в який період і ким була опублікована книга.

Область кількісної характеристики містить відомості про обсяг, розмір книги, ілюстративний та інший матеріал, поданий в книзі.

Область серії містить відомості про серійне видання, випуском якого є книга.

Область приміток містить додаткову інформацію про книгу, яка не була надана в інших областях опису.

Наприклад:

1. Бібліотека і доступність інформації у сучасному світі : електронні ресурси в науці, культурі та освіті [Електронний ресурс] : (підсумки 10-ї Міжнар. конф. «Крим-2003») / Л. Й. Костенко, А. О. Чекмарьов, А. Г. Бровкін, І. А. Павлуша // Бібліотечний вісник.  — 2003. — № 4. — С. 43. — Режим доступу до журн. : http://www.nbuv.gov.ua/articles/2003/03klinko.htm.

2. CrossRef [Electronic Resource]. – Mode of access : URL : http://www. crossref.org./– Title from the screen.

3. Інформаційно-аналітична довідка про стан книговидання та книгорозповсюдження в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://www.kniga.gov.ua/index.php?7901200200000000010. – Назва з екрану.

4. Статистичні дані про друковані засоби масової інформації в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://comin.kmu.gov.ua/control/ uk/publish/article?art_id=33731&cat_id=33727. – Назва з екрана.

Якщо у списку є скорочення, перед списком літератури на окремому аркуші друкується список скорочень.

Насамперед записують літературу, яка видана кирилицею, потім – латинкою та мовами з особливою графікою (за алфавітом назв мов – арабською, грузинською, китайською тощо). Як правило, публікації мовами з особливою графікою подають в українській транслітерації або в перекладі запису українською мовою, тоді мову видання вказують через «.– Араб., .– Яп.».

Місце видання пишеться повністю: Запоріжжя, Донецьк, Львів, Відень тощо. Виключення: К. (Київ), М. (Москва), Л. або СПб. (Ленінград, або Санкт-Петербург), N.Y. (Нью-Йорк), L. (Лондон), Р. (Париж), В. (Берлін).

Обсяг видання, тобто дані про загальну кількість сторінок і аркушів записують цифрами зі словом сторінка, яке скорочують: с. – в укр. та рос. мовах; р. – англ.; S. – нім.; s. – франц.

Якщо у книзі нумерація сторінок вказана арабськими або (і) римськими цифрами, то в описі подають: 252 с. або CCLІІ с.

Отже, основна вимога до укладання списку використаних джерел – це однотипне оформлення та дотримання чинного стандарту на бібліографічний опис документів і друкованих творів (ГОСТ 7.1-84).

Порядок розміщення джерел та літератури:

Джерела

1.

2.

3.

4.

Література

Монографії та статті

4.

5.

6.

Періодичні видання

7.

8.

9.

Довідкові видання

11.

Ресурси мережі Інтернет

12.

Оформлення бібліографічних посилань

на електронні версії публікацій та електронні видання з Internet

На основі практики оформлення посилань на інформаційні джерела в Internet (World Wide Web), пропонуються тимчасові (до появи сучасної редакції відповідного державного стандарту) рекомендації щодо оформлення посилань на електронні версії документів та електронні видання. Практикуються різні способи оформлення посилань на електронні інформаційні джерела, зокрема MLA, APA та ISO. Стандарт ISO 690-2 прийнятий Міжнародною організацією стандартизації і передбачає опис джерела відповідно до вимог, що вище викладені.

Обов’язковими елементами бібліографічного опису посилань є:

• автор(и) електронного документу,

• назва документу,

• дата публікації версії документу,

• тип документа у квадратних дужках,

• URL – уніфікований локатор ресурсу (повна електронна адреса ресурсу в Internet),

• дата формування документа,

• інші дані.

Ці елементи друкуються у бібліографічному описі послідовно. Вимоги до кожного з елементів опису є такими.

Автор документу: на початку опису вказуються автори (перший, другий, третій та інші).

Замість імені автора можливе використання адреси електронної пошти, якщо немає іншої інформації, яка дозволила б ідентифікувати автора. При цьому не можна вносити ніяких змін в адресі (наприклад, замінювати прописні літери на строчні). Коли автор відомий під псевдонімом, то вказується адреса його електронної пошти у круглих дужках відразу після псевдоніма.

Дата публікації версії документу:

• друкується у форматі (рік, місяць, день) для англомовних посилань, у форматі (день, місяць, рік), наприклад (21 лютого 2001) – для російсько/україномовних посилань. Після дужок ставиться крапка,

• посилання на статті у періодичних виданнях, які не модифікуються, повинні мати рік та місяць публікації. Якщо періодичним виданням є журнал, то вказується рік, номер тому, номер журналу, як це робиться за ГОСТ 7.31-84,

• електронні документи, які не мають інформації щодо дати створення і модифікації, вважаються перевиданням робіт з невідомою датою публікації і посилання оформлюється як (n.d./рік), де рік – це рік отримання доступу до документу, а «n.d.» – «не має дати»,

• у посиланнях на документи, які модифікуються з часом, за роком вказується місяць та день (коли є).

Приклад № 2.

Wainright, M. (n.d./1995). Citation style for internet sources [WWW document]. URL http://www.cl.cam.ac.uk/users/maw13/citation.html (5 вересня 2000).

Рекомендації щодо опису документів, які одержані електронною поштою

Опис такого документу включає автора, його адресу, дату відправлення документу, тему, тип документа, дату отримання повідомлення. Адреса електронної пошти друкується у дужках < >.

Приклад № 6.

German, C. <[e-mail]> Our projects [Особисте листування]. (5 лютого 1999).

Рекомендації щодо опису документів, які одержані з телеконференцій (Usenet newsgroups)

Приклад № 7.

Розина И.Н. <[e-mail]> (7 января 1999). Вопросы для преподавателей. [e-mail] GROUP emissia offline, ART 629 (18 лютого 1999).

Примітка: ART 629 - це наскрізний номер статті або повідомлення на телеконференції.

Приклади оформлення бібліографічного опису джерел та літератури (Див. Додаток В)