Стадії дослідження

1. Методологічна — розробка програми дослідження на підставі тих знань і методів, які маємо.

2. Емпірична — польове дослідження, статистичні дані, класифікації.

3. Теоретична — одержання нового теоретичного знання, будува­ння типологій, розвиток спеціальних соціологічних теорій.

Напрямки досліджень

І. Соціологія групи, соціологія політики, соціологія економіки, соціологія освіти, тощо.

Існують інші точки зору щодо структури соціологічного знання. Відомий російський соціолог Ж.Т. Тощенко вважає базою для визначення структури соціологічного знання розподіл суспільства на різні сфери життя: економічну, соціальну, політичну та духовну:

І — економічна соціологія;

II — соціологія соціальних процесів;

III—політична соціологія;

IV — соціологія духовного життя.

Це передбачає вивчення:

- інтересів, орієнтацій людей;

- взаємовідносин між людьми;

- взаємозв'язків між явищами;

- соціальних норм, засобів соц. контролю тощо.

Сучасні проблеми соціологічної науки в україні

1. Недостатнє вивчення історії становлення і розвитку соціологічної думки в Україні.

2. Недостатній розвиток спеціальних соціологічних теорій, зокрема:

— соціології структури суспільства;

— економічної соціології;

— соціологи міста;

— соціології громадської думки;

—політичної соціології.

3. Недостатній рівень викладання соціології в жузах, технікумах, школах.

4. Обмаль соціологічної літератури.

5. Непрофесійне використання соціологічних методів для вивчення громадської думки.

6. Недостатність розробок і використання "соціальних технологій", які, за визначенням К.Поппера, є "використанням теоретичних навичок соціології в практичних цілях".

7. Нехтування владними структурами соціального проектування, планування та прогнозування розвитку соціальних процесів в суспільстві та ін.

Лекція 3. Соціологічні закони: сутність та типологізація

В суспільстві існує необмежена кількість соціальних систем, елементи яких поєднані соціальними зв'язками. Вони вивчаються на рівні соціологічних законів та закономірностей.

Соціологічний закон (сз) — це відбиття суттєвого загального та необхідного зв'язку соціальних явищ та процесів, насамперед, зв'язків соціальної діяльності людей та їх власних соціальних дій.

Характеристика соціологічних законів (сз)

1. СЗ відбивають процес об'єктивної людської діяльності в певній структурі суспільних відносин. Вони визначають зв'язок цієї діяльності з умовами та результатами, які ЇЇ обумовлюють.

2. СЗ на відміну, наприклад, від економічних законів відбивають функціонування та розвиток не тільки усього суспільства, але й окремих соціальних утворень всередині суспільства як цілісних систем з їх системоутворюючими зв'язками.

3. СЗ відбивають взаємозв'язок економічних, політико-виховних, соціокультурних та інших сторін суспільного життя суспільства як компонентів конкретної соціальної системи суспільства.

4. СЗ мають статичну природу.

5. СЗ виконують функцію стабілізації як соціального організму (об'єкту), так і суспільства в цілому, забезпечення його цілісності.

6. СЗ діють в сукупності з іншими законами: економічними, психологічними, педагогічними та ін.

7. СЗ реалізуються та виявляються не взагалі, а в конкретній формі в процесі практичної діяльності.

За ступенем спільності та терміном дії соціологічні закони поділяються на:

• загальні (загально соціологічні) закони, які діють протягом усієї історії людства в усіх суспільних системах та характеризують функціонування всього суспільства;

• специфічні (або особливі) закони, дія яких обмежена однією або декількома суспільними системами.

• приватні (або приватно соціологічні) закони, які діють протягом буття будь-якої суспільної системи або соціально-економічної формації та характеризують функціонування окремих елементів соціальної сфери.

За способом прояву соціологічні закони розрізняють на динамічні та статистичні. Динамічні закони визначають напрямок, чинники та форми соціальних змін.

Динамічні закони поділяються на причинні та функціональні. Статистичні закони відбивають основні напрямки змін, їх тенденції при збереженні стабільності певного соціального цілого.

Соціологічні закони також класифікуються за такими критеріями, як:

Специфіка соціальних систем:

1) закони, які діють на рівні соціальній інститутів, наприклад, діалектична єдність людини і соціальної сфери;

2) закони, що відбивають розвиток компонентів соціальної структури суспільства, наприклад, постійне збільшення міського населення;

3) закони, які діють на рівні конкретних суспільних систем, наприклад, закон самовдосконалення соціальних системи, їх пропорційного та планомірного розвитку.

Керування соціальними процесами:

1) закон соціального порівняння, що відбиває зв'язки між індивідами (соціальними групами) на основі реального життєвого положення та його сприйняття, яке складається шляхом співставлення;

2) закон вільного часу, який полягає в тому, що для підвищення ефективності виробничої діяльності суспільство повинно виділити частину сукупного часу для відпочинку;

3) закон зростання потреб, який відбиває об'єктивний характер динаміки людських потреб відповідно до вдосконалення матеріального виробництва, зміни умов, якості та способу життя;

4) Закон великих чисел, що відбиває логіку кількісних змін в суспільних системах, зокрема, народжуваність, попит, смертність, міграцію, громадську думку тощо.

Форми зв'язків.

1) закони, що відбивають інваріантне існування соціальних явищ. Якщо є явище А, то є і явище В, і навпаки (тобто А —> В), наприклад, якщо є навчання, то є і виховання, і навпаки;

2) закони, які фіксують причинно-наслідкові зв'язки, наприклад:

зниження народжуваності призводить до зменшення кількості населення (А <-> В);

3) закони, що визначають функціональну залежність між соціальними явищами;

4) закони, що відбивають тенденції розвитку, скажімо, в системі освіти України простежуються стійкі орієнтації на приватну школу, платне навчання;

5) Закони, які визначають ймовірність зв'язків між соціальними явищами. Наприклад, ймовірність підняття престижу інтелектуальної праці пов'язується із збільшенням уваги з боку владних структур до системи освіти.

Механізм дії соціального закону — це принцип побудови системи соціальних зв'язків та відносин, в яких індивіди знаходяться один відносно іншого в конкретних умовах та певному часі.