Лекція 7. Соціологія освіти

Соціологія освіти — галузь соціології, яка вивчає освіту як соціальний інститут, її функції в суспільстві та взаємозв'язок з іншими інститутами, установи — школи, вищі навчальні заклади — як соціальні організації, а також соціальну політику в галузі освіти.

Система освіти — важливий компонент духовного життя суспільства, який пов'язаний з реалізацією процесу розповсюдження знання. Це соціальний інститут, тобто історично існуюча організація спільної діяльності людей.

Освіта є складним соціальним феноменом, котрий можна "аналізувати в різних планах: культурологічному, діяльнішому, технологічному, інституціональному та ін.

Мета освіти — навчання та виховання гармонійно розвинутої особистості.

Основне завдання освіти полягає в розвитку творчого потенціалу особистості, формуванні здатності сприйняття та реалізації новацій, здібності навчатися.

В структурі соціології освіти відокремлюють два основні напрямки:

І) внутрішньоінституїіійний — розглядає соціальні аспекти діяльності робітників освіти, педагогічних та учнівських колективів, соціальну структуру та функціонування установ системи освіти, проблеми планування установ управління, взаємодії педагогів та учнів, "закономірності соціалізації індивіда в учбовому процесі, соціальне становище та суспільну роль викладачів, вчителів, їх соціально-професійний статус;

2) зовшшньотституиійний — досліджує соціальні аспекти взаємодії освіти та інших інститутів суспільства: виробництва, науки, культури, політики, структури суспільства, тощо; взаємозв'язок освітнього процесу з іншими соціальними процесами, вплив освіти на зміни в соціальній (структурі та суспільних процесах в цілому, вплив освіти на ефективність трудової діяльності.

Освіта як соціальний інститут виконує ряд розвинутих функцій.

Загальними функціями освіти є:

1) практична, що забезпечує практично корисний результат :

відтворення різних категорій робітників, культуру виробництва;

2)загальногумонітарна. яка забезпечує формування та виховання всебічно розвинутої особистості, яка здатна забезпечити передачу знань, умінь, навичок, цінностей майбутньому поколінню.

Основні соціальні функції освіти:

1) трансляція культури, знань і навичок прийдешнім поколінням; ;

2) регуляція соціально-класового балансу суспільства;

3) інтеграція науки з виробництвом;

4) опосередкований вплив на політичні та національні процеси.

Система освіти в Україні має такі ступені: дошкільна, шкільна, професійно-технічна, вища. За формою розрізняють професійну і непрофесійну освіти.

Реформа освіти в Україні передбачає інноваційні процеси відносно різних сторін, граней функціонування школи. Зокрема, планується перехід від уніфікованого державного навчання до різноманітності форм. Уже з'явилися альтернативні вузи, коледжі, гімназії. Стали різноманітними і форми державної освіти. В галузі вищої школи здійснюється перехід до багатоступеневої освіти. Подібні інновації покликанні підвищити якість підготовки спеціалістів і забезпечити входження школи України до світової системи освіти. На підвищення ефективності вищої школи направлені введення акредитації вузів, договірна система взаємин зі споживачами, зміна прийому до навчальних закладів.

Разом з тим, фахівці фіксують наявність кризових явищ в системі освіти не тільки України, але й багатьох країн світу.

Основними ознаками кризових явищ загальноосвітнього процесу а різкий спад загальноосвітньої підготовки молоді; зростання функціональної неграмотності; зростання абсолютної кількості неписьменних; збільшення розриву в рівні освіти між розвинутими країнами та тими, що розвиваються.

Кризи в системі освіти України пов'язується із кризовими явищами в усіх сферах суспільного життя: економічного, політичного, духовного. За цих умов знижується престиж освіти й освіченості, відчувається формалізація навчального процесу.