63. Нагляд за додержанням законів при звільненні засуджених від відбування покарання за хворобою.

Однією з підстав дострокового звільнення засуджених від відбування покарання, встановленою ст.152 КВК України, є хвороба. Закон розрізнює поняття – психічна хвороба та інша тяжка хвороба. Відповідно до ч. 1 ст. 84 КК України звільняється (безумовно) від покарання особа, яка під час його відбування захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, відповідно до ст.ст. 92–95 КК України. Також безумовно звільняються від покарання військовослужбовці, засуджені до службового обмеження, арешту або тримання в дисциплінарному батальйоні, в разі визнання їх непридатними до військової служби за станом здоров’я.

Статтею 92 КК України встановлено, що примусовими заходами медичного характеру є, зокрема, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, передбаченого Особливою частиною КК, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов’язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Залежно від характеру і тяжкості захворювання та вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд на підставі ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» та ст. 94 КК України може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:

1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;

2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом;

3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;

4) госпіталізація до психіатричного закладу з суворим наглядом.

Частина 2 ст. 84 КК України передбачає можливість звільнення від покарання або від подальшого його відбування особи, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

Із змісту цієї норми вбачається, що не може розглядатися питання про звільнення від покарання особи, яка захворіла на тяжку хворобу до вчинення злочину. Зазначена норма не зобов’язує суд безумовно приймати рішення про звільнення таких хворих, незважаючи на те, що хвороба передбачена Переліком захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від дальшого відбування покарання, затвердженим спільним наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року № 3/6 (наприклад, тяжкі форми туберкульозу, ВІЛ\СНІД, лепра, променева хвороба).

Обстеження хворих засуджених, діагностіка та рекомендації щодо стану здоров'я засудженого і можливості його звільнення від відбування покарання здійснюють лікарсько-трудові комісії (ЛТК), які утворюються при лікарнях для засуджених і діють на підставі Положення про лікарсько-трудову комісію (наказ № 3/6-2000). Пункт 2.2. положення, зокрема, покладає на ЛТК функцію виявлення осіб, які за станом здоров'я підлягають звільненню від відбування покарання. З урахуванням висновків ЛТК начальник установи (органу) виконання покарань готує та надсилає до суду подання про звільнення від відбування покарання. Разом з поданням до суду надсилаються висновок ЛТК і особова справа засудженого. У поданні також вказуються дані, які характеризують поведінку засудженого під час відбування покарання.

Якщо особу, засуджену до громадських робіт або обмеження волі, визнано інвалідом першої або другої групи, орган чи установа виконання покарань вносить подання до суду про її дострокове звільнення від відбування покарання. Разом з поданням до суду надсилається висновок медико-соціальної експертної та лікарської комісі. Якщо на психічну чи іншу тяжку хворобу захворів засуджений до виправних робіт або штрафу, суддя у всіх випадках виносить постанову про звільнення його від подальшого відбування покарання. Порядок розгляду цього питання судом встановлено ст. 408 КПК України.

Після винесення судом постанови про звільнення засудженого від відбування покарання за хворобою відповідні документи надсилаються до установи (органу) виконання покарань. Адміністрація установи (органу) проводить звільнення засудженого в день надходження документів або, якщо документи надійшли після закінчення робочого дня, в наступний за цим день.

Відповідно до ч. 4 ст. 84 КК України у разі одужання осіб, зазначених у частинах 1–2 цієї статті, вони повинні бути направлені для відбування покарання, якщо не закінчилися строки давності, передбачені ст.ст. 49 або 80 КК України, або відсутні інші підстави для звільнення від покарання. При цьому час, протягом якого до осіб застосовувалися примусові заходи медичного характеру, зараховується в строк покарання за правилами, передбаченими ч. 5 ст. 72 Кодексу, а один день позбавлення волі дорівнює одному дню застосування примусових заходів медичного характеру.