79. Прокурорський нагляд за додержанням законів при виконанні покарання у виді довічного позбавлення волі.

Спочатку хотілося зупинитися на такому виді покаранні як довічне позбавлення волі. З курсу загальної частини кримінального права Вам добре відомо, що це за покарання і за вчинення яких злочинів та кому воно може призначатися судом. У Кримінальному кодексі України 1960 року такого виду покарання не було, а ст. 24 кодексу передбачала виняткову міру покарання – смертну кару, яка взагалі не входила в систему покарань. 5 травня 1997 року Україна приєдналася і підписала Протокол №6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари із змінами, внесеними Протоколом №11, що був підписаний державами – членами Ради Європи 28 квітня 1983 року у Страсбурзі. З того часу був введений мораторій на виконання вироків щодо засуджених до смертної кари. Рішенням Конституційного Суду України від 29.12.99р. №11-рп/99 положення статті 24 КК України, яке передбачало смертну кару, визнано таким, що не відповідає Конституції України, а в подальшому Законом України від 22 лютого 2000 року №1483-ІІІ було скасовано смертну кару, як виняткову міру покарання і доповнено Кримінальний кодекс статтею 25-2, яка передбачала новий вид покарання – довічне позбавлення волі. Цей же вид покарання залишився в Кримінальному кодексі України в редакції 2001 року.

В Україні станом на 01.01.2010 відбувало покарання у виді довічного позбавлення волі 1,6 тис. засуджених, з них 17 жінок.

Відповідно до ст. 150 КВК України (у редакції Закону України від 21.01.2010) засуджені до довічного позбавлення волі відбувають покарання:

- чоловіки - у секторах максимального рівня безпеки виправних колоній середнього рівня безпеки та виправних колоніях максимального рівня безпеки;

- жінки - у секторах середнього рівня безпеки виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання та виправних колоніях середнього рівня безпеки. Ці особи тримаються окремо від інших засуджених.

Після набрання вироком законної сили, не пізніше десятиденного строку (ст.87 КВК України) засуджені до довічного позбавлення волі направляються в установи максимального рівня безпеки для відбування покарання, яких в Україні – 8 (Вінницька установа виконання покарань №1 та Ладижинська виправна колонія №39 цієї ж області, Єнакієвська виправна колонія №52 у Донецькій області, Житомирська установа виконання покарань №8 та Бердичівська виправна колонія №70, Словۥяносербська виправна колонія №60 у Луганській області, Сокальська виправна колонія №47 у Львівській області, Городищенська виправна колонія №96 у Рівненській області, Роменська виправна колонія №56 у Сумській області та Замкова виправна колонія №58 у Хмельницькій області). Також засуджених, до довічного позбавлення волі, чоловіків тримають у 13 секторах максимального рівня безпеки, виправних колоній середнього рівня безпеки для осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі (такі сектори створені у Дніпропетровській виправній колонії №89, Софіївській виправній колонії №55 у Запорізькій області та Темнівській виправній колонії №100 у Харківській області). Найбільше засуджених, до довічного позбавлення волі, чоловіків тримається у Вінницькій установі виконання покарань №1 – 320 осіб, Житомирській установі виконання покарань №8 – 180, Єнакіївській виправній колонії №52 – 150, а в інших виправних колоніях та секторах максимального рівня безпеки тримається по 50 – 70 засуджених.

Жінки засуджені, до довічного позбавлення волі, всі відбувають покарання у секторі середнього рівня безпеки Качанівської виправної колонії №54 у Харківській області. Відповідно до ч. 2 ст.151-2 КВК України для жінок, засуджених до довічного позбавлення волі, встановлюється режим, передбачений для тримання засуджених у виправній колонії середнього рівня безпеки.

Згідно ч. 1 ст. 151 КВК України засуджені, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, розміщуються в приміщеннях камерного типу, як правило, по дві особи і носять одяг спеціального зразка. За заявою засудженого та в інших необхідних випадках з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним злочину або при наявності медичного висновку за постановою начальника колонії його можуть тримати в одиночній камері. На осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов'язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу.

Засуджені до довічного позбавлення волі залучаються до праці тільки на території колонії з урахуванням вимог тримання їх у приміщеннях камерного типу. Самодіяльні організації серед них не створюються. Для засуджених, які не мають загальної середньої освіти, у виправних колоніях утворюються консультаційні пункти.

Засуджені до довічного позбавлення волі мають право:

- витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші, зароблені в колонії, в сумі до п'ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати;

- одержувати один раз на три місяці короткострокове побачення.

- на щоденну прогулянку тривалістю одна година.

При сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття десяти років строку покарання засудженому може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі двадцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати, а після відбуття п'ятнадцяти років строку покарання - брати участь у групових заходах освітнього, культурно-масового та фізкультурно-оздоровчого характеру.

Засудженим до довічного позбавлення волі може бути подано клопотання про його помилування після відбуття ним не менше двадцяти років призначеного покарання. При цьому відповідно до ч. 2 ст.87 КК України актом про помилування може бути здійснена заміна на позбавлення волі на строк не менше 25 років.

За заявою засудженого та в інших необхідних випадках з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним злочину або при наявності медичного висновку за постановою начальника установи його можуть тримати в одиночній камері.

При перевірці умов тримання засуджених до довічного позбавлення волі слід пам’ятати про додержання заходів безпеки при обході камер. Зокрема, суворе додержання режимних вимог при відкритті камер, обмеженого доступу на спеціальні пости, проведення прийому з особистих питань. Особливу увагу слід звертати на додержання законів щодо надання прогулянок таким засудженим.

80. Нагляд за додержанням законів при заміні невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням.

81. Прокурорський нагляд за додержанням законів при виконанні покарань у виді позбавлення волі на певний строк.

82. Нагляд за додержанням законів у діяльності спостережних комісій щодо забезпеченню прав засуджених і осіб, звільнених від покарання, їх участі в роботі органів і установ виконання покарань.

83. Нагляд за додержанням законів при застосуванні примусового лікування до осіб, засуджених до позбавлення або обмеження волі, які мають хворобу, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб.

84. Особливості прокурорського нагляду за додержанням законів при визначенні засудженим до позбавлення волі структурних дільниць виправних і виховних колоній.

85. Прокурорський нагляд за додержанням законів при проведенні соціально-виховної роботи із засудженими до позбавлення волі.

86. Нагляд за додержанням законів у колонії максимального рівня безпеки.

87. Нагляд за додержанням законів при виконанні покарання у виді обмеження волі.