1.4.2. Екологічне нормування

Екологічне нормування передбачає так зване допустиме наван-таження на екосистеми. Допустимим вважають таке навантаження, під впливом якого відхилення від нормального стану системи гарантовано і не перевищує природних змін середовища, а отже, не викликає небажаних наслідків у біоті і не призводить до погіршення якості оточуючого природного середовища. Таким чином, необхідність розробки ГДК не тільки за санітарно-гігієнічними, але і за екологічними ознаками шкідливості є очевидна. Природоохоронні заходи, орієнтовані тільки на діючі санітарно-гігієнічні ГДК, часто малоефективні або зовсім не потрібні.

Складається парадоксальна ситуація: норми стають більш жорсткими, оплата і витрати зростають, а стан об’єктів довкілля погіршується. Отже, потрібні інші нормативи, які захистили б інтереси екосистем і здоров’я людей. Таким цілям відповідають екологічні нормативи, які в ряді випадків і є більш економічними.

Екологічні нормативи принципово відрізняються від санітарно-гігієнічних, рибогосподарських та інших токсикологічних ГДК.

Мета санітарно-гігієнічних і токсикологічних норм – охорона здоров’я людей та окремих популяцій живих організмів. Завданням екологічного нормування є забезпечення нормального функціонування екологічних систем в цілому, в тому числі і здоров’я людини, тобто збереження встановленої рівноваги у природі в рамках можливої саморегуляції.

Збереження екологічної рівноваги визначається не індивідуаль-ною реакцією окремих особин, а розгорнутою в часі та просторі реакцією всієї спільноти екосистеми.

В цьому разі екологічні нормативи потрібно розробляти на локальному та регіональному рівнях, забезпечуючи тим самим екологічну рівновагу в глобальному масштабі.

Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин в екосистемах за аналогією з ГДК можна називати ЕДК – екологічно допустимі концентрації шкідливих речовин в екосистемах довкілля, які надходять з різних антропогенних джерел і не порушують гомеостатичні механізми саморегуляції екосистем. На основі ЕДК можна розрахувати екологічно допустимі навантаження ЕДН, які не повинні перевищувати екологічної ємності екосистем. Встановлення екологічно допустимих навантажень є тим заходом, який дозволить забезпечити баланс екологічних та соціально-економічних інтересів людини, а отже – інструментом стійкого розвитку суспільства.

Крім екологічно допустимого навантаження українськими фахівцями було запропоновано техногенне навантаження, яке характе-ризується модулем техногенного навантаження (МТН), під яким розуміється обсяг стічних вод та твердих відходів промислових та комунальних об’єктів, рознесених по адміністративних одиницях (областях), що вимірюються в тисячах тонн на квадратний кілометр за рік.

Для Київської області максимальний МНТ становить 1000 тис. т/км² за рік. До техногено напружених належить також Донецька, Дніпропетровська і Запоріжська області, які мають МНТ 100-1000 тис. т км² Середні показники МНТ (10-50 і 50-100 тис. т/км² за рік) мають Львівська, Івано-Франківська, Хмельницька, Вінницька, Одеська, Черкаська, Полтавська, Харківська, Луганська, Херсонська та Автономна Республіка Крим. Мінімальний показник МНТ (1-10 тис. т/км² за рік) спостерігається для Волинської, Ріненської, Житомирсь-кої, Чернівецької, Тернопільської, і Закарпатської областей.

Недоліком МНТ є те, що в ньому не враховується газоподібні викиди в атмосферне повітря, які спричиняють значні забрудення середовища. Тому МНТ доцільно визначати, як об’єм полюантів у газових викидах в атмосферне повітря, у стічних водах, та неутелізо-ваних твердих відходах антропогенної діяльності (А.К. Запольський).

Екологічне нормування повинно стати частиною загально-державної програми забезпечення екологічної безпеки природних ресурсів України. Без створення екологічних норм, правил та регламентів формування еколого-соціально-економічної системи неможливе, і Закон про охорону природи залишається тільки на папері.