- •Тема 1. Предмет і становлення фінансової науки як пізнання сутності фінансів
- •1.1. Предмет фінансової науки
- •1.2. Сутність фінансів
- •1.3. Історичні передумови виникнення фінансової науки та її роль у суспільстві.
- •1.4. Сутність та структура фінансової науки
- •1.5. Зміст системи фінансових наукових знань та інструментарій фінансової науки
- •Розвиток фінансової науки в різні історичні періоди.
- •Тема 2. Генезис і еволюція фінансів
- •2.1. Фінанси як економічна категорія
- •2.2. Історичний характер фінансів
- •Тема 3. Поняття та система фінансового права
- •Тема 4. Бюджетний дефіцит
- •4.1. Поняття стану бюджетного фонду та дефіциту бюджету
- •4.2. Соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту
- •4.3. Джерела фінансування дефіциту бюджету та їх класифікація
- •4.4. Методи обмеження та шляхи скорочення дефіциту бюджету
- •Базові терміни і поняття
- •Тема 5 управління фінансами. Фінансовий контроль
- •Тема 6 фінансове планування (прогнозування)
- •Тема 7 фінансовий менеджмент
- •Тема 8. Фінанси домогосподарств
- •1. Домогосподарство як інституційна економічна одиниця та суб'єкт фінансових відносин
- •2. Теоретичні основи фінансів домогосподарств
- •3. Бюджет домогосподарства, його структура.
- •4. Заощадження домогосподарств, їх класифікація, мотиви та чинники
- •5. Особисті фінанси, їх розвиток в умовах ринку
- •Тема 9 державне регулювання внутрішнього й зовнішнього ринку
- •Тема 10. Фінансова безпека держави
- •10.1. Економічна безпека як багаторівнева система: поняття та базові елементи
- •10.2. Фінансова безпека: сутність і місце в системі економічної безпеки
- •10.3. Механізм та системи забезпечення фінансової безпеки держави
- •Тема 11 фінанси країн 3 розвиненою ринковою економікою
- •11.1. Еволюція та сучасні риси фінансових систем країн з розвиненою ринковою економікою
- •11.2. Фінансова система Сполучених Штатів Америки
- •11.3. Фінансова система Федеративної Республіки Німеччини
- •11.4. Фінансова система Великої Британії
- •11.5. Фінансова система Франції
- •11.6. Фінансова система Японії
- •11.7. Загальна характеристика фінансів Скандинавських країн
Тема 9 державне регулювання внутрішнього й зовнішнього ринку
Незважаючи на догми класичної політичної економії про "невидиму руку" ринкового саморегулювання, життя й історичний розвиток переконливо довели необхідність державного регулювання економіки. Ринок є саморегулюючою системою лише до тієї межі, доки не починають діяти чинники, які зумовлюють ринкову нестабільність. Сучасній теорії відомі такі фактори нестабільності ринкового середовища:
Відсутність досконалої конкуренції. Дія цього фактора полягає в тому, що в багатьох галузях економіки існують переваги для великого виробництва, що в кінцевому результаті призводить до монополії.
Присутність зовнішніх ефектів (екстерналій), на які неможливо цілеспрямовано впливати.
Наявність ринків, де адаптація здійснюється повільно й досить складно порівняно з класичною моделлю саморегулювання. Прикладом може бути ринок робочої сили. У сучасному суспільстві, де відносини між роботодавцями й продавцями робочої сили визначаються трудовими договорами, рівень заробітної плати не може стрибати вверх і вниз, оскільки це визначається простими моделями попиту та пропозиції. Відлік робочої сили з однієї галузі в іншу потребує організації гнучкої системи освіти й перепідготовки кадрів.
Необхідність перерозподілу доходів, оскільки ринковий механізм саморегулювання може призвести до нерівномірного розподілу доходів, і зумовила соціальні й економічні протиріччя та конфлікти.
Безробіття, інфляція, економічна нерівновага.
Необхідність існування державних і міждержавних інститутів, які покликані зберегти такі цінності, як стабільність, гармонійність суспільства, збереження навколишнього середовища й культурного розвитку народу.
Неповнота інформації. Для ефективності необхідно, щоб інформація поширювалася за мінімальних витрат. Таким чином, дія цього фактора потребує, щоб держава регулювала й контролювала поширення життєво важливої інформації стосовно фінансових ринків, сфери міжнародних фінансових відносин, соціального страхування, охорони здоров'я.
Отже, державне регулювання в сучасних умовах переходу до ринкової системи господарювання є необхідним, оскільки компенсує недоліки ринкового саморегулювання й забезпечує розвиток соціальної сфери.
Державне регулювання внутрішнього ринку передбачає розроблення й реалізацію кон'юнктурної полі гики, яка полягає в цілеспрямованому вивченні та опрацюванні пропозицій щодо умов, які характеризують стан національної економіки та окремих ринків. Кон'юнктурна політика безпосередньо залежить від економічного циклу, тому в даному зв'язку доцільно розглянути питання економічних циклів.
Економічний розвиток має циклічний характер. Під економічними циклами розуміють періодичні коливання виробництва, зайнятості й цін, що характерні для економіки. Економісти по-різному пояснюють причини циклічних коливань:
а) великий обсяг інвестицій у певний період, які зумовлюють необхідність освоювати створені потужності, а це веде до зменшення подальших інвестицій;
б) технічні нововведення, які періодично стимулюють ділову активність;
в) зовнішні екстерналії (війни);
г) монетарні явища (збільшення або зменшення грошової маси).
На рівні внутрішнього ринку економічна кон'юнктура визначається:
динамікою виробництва;
станом внутрішньої й зовнішньої торгівлі;
відсотками за кредит;
рівнем безробіття;
рівнем споживання і заощадження;
товарними запасами;
рівнем заробітної плати.
Державне регулювання внутрішнього ринку передусім полягає в регулюванні співвідношення сукупного попиту й сукупної пропозиції. У господарській практиці виділяють певні методи впливу держави на ринкову кон'юнктуру.
1. Експансіоністські, суть яких полягає в активізації сукупного попиту:
фіскальна експансія або стимулююча фіскальна політика;
стимулювання інвестицій за допомогою зниження відсоткової ставки за кредит;
збільшення грошової маси;
купівля державою урядових цінних паперів.
2. Рестрикційні, суть яких полягає в стримуванні сукупного попиту:
фіскальна політика стримування (зменшення державних витрат і збільшення податків);
стримування інвестицій шляхом підвищення відсоткової ставки за кредит;
зменшення грошової маси шляхом припинення грошової й кредитної емісії, підвищення норм обов'язкових банківських резервів, збільшення облікової ставки;
активний продаж на фінансовому ринку урядових цінних паперів.
Регулювання внутрішнього ринку - складний і багатоаспектний процес, оскільки від його результативності залежить розвиток національної економіки, місце держави на зовнішніх ринках і ступінь інтеграції до світового співтовариства. У процесі вивчення державного регулювання зовнішнього ринку насамперед слід розглянути питання регулювання експорту й імпорту.
Інструменти державного регулювання зовнішнього ринку поділяються на тарифні й нетарифні. Тарифні інструменти ґрунтуються на використанні митних тарифів, тобто систематизованого переліку товарів, що обкладаються митним податком, та ставок митних податків. В Україні експортні податки, як правило, справляються за нульовою ставкою, а стягуються імпортні й транзитні податки. Отже, Україна веде політику стимулювання експорту і в окремих випадках обмеження імпорту з метою протекціювання національного товаровиробника. Митні податки класифікують за певними ознаками, що спрощує облік та контроль за їх надходженням до бюджету:
1. За способом нарахування виділяють:
адвалерні - нараховуються у відсотках до митної вартості товару;
специфічні - нараховуються у визначеному грошовому розмірі до одиниці виміру товару;
комбіновані - поєднують два попередні способи розрахунку.
2. За економічним змістом:
спеціальні - застосовуються для захисту вітчизняних товаровиробників від конкуренції імпортних товарів, для попередження недобросовісної конкуренції або у відповідь на дискримінаційні дії іноземних держав;
антидемпінгові - вводяться з мстою захисту від демпінгу, тобто у випадках імпорту на територію України товарів за ціною, істотно нижчою від цін на території країни-експортера;
компенсаційні - застосовуються у випадку ввезення на територію України товарів для виробництва й експорту (прямі субсидії).
До нетарифних методів регулювання зовнішнього ринку відносять:
Ліцензування - це видача державними органами спеціального дозволу на проведення експортно-імпортних операцій впродовж встановленого періоду часу.
Квотування - це встановлення граничного обсягу експорту або імпорту товарів у натуральних або вартісних одиницях, який дозволено експортувати чи імпортувати протягом встановленого періоду часу.