50.Архітектура Росії 18 ст.

Епоха 18 - першої третини 19 ст. в Росії - час пізнього феодалізму, пов'язаного з утворенням абсолютистської монархії і розвитком дворянського кріпосницької держави. Це період розвитку капіталістичних мануфактур і формування в надрах феодалізму буржуазних відносин. Відставання економічного розвитку Росії за порівняння з передовими західними країнами гальмувало загальний соціальний і культурний прогрес, у зв'язку з чим з початку 18 століття пішли корінні перетворення, спрямовані на прискорення розвитку дивні.

В архітектурі, як і у всій культурі країни, петровські перетворення позначилися насамперед у різкому зближенні національного зодчества з характерними для Заходу стилістичними напрямками в будівництві з 1703 р . нової столиці - Петербурга, куди перемістився центр архітектурної діяльності. Комплексний містобудівний підхід до забудови нової столиці та інших міст став характерною рисою архітектури, вищим досягненням якої з'явилися всесвітньо відомі ансамблі Петербурга, Москви та інших міст Росії.

При найбільш великих майстрів створювалися архітектурні школи - «команди». Крім придбання будівельно-технічних, композиційних і графічних знань і навичок архітектури отримували солідну на той час підготовку в суміжних науках: математики, фізики, механіки, гідравліки, землемірному справі, садово-парковому мистецтві і т. п. Велика увага приділялася питанням містобудування. У школах вивчали відомі теоретичні трактати європейських архітекторів Вітрувія, Віньоли, Палладіо, Жака-Франсуа і ін Вивчалися перспектива і різні способи виконання креслень. Особлива увага приділялася класичним ордерами, які стали основним засобом архітектурної композиції. У петровський час починають видаватися книги з архітектури. Зокрема, в першій чверті 18 ст. випускається трактат Віньоли про ордерах, доповнений практичними вказівками стосовно до умов Росії.

В архітектурі 18 - першої третини 19 ст. значно підвищується суспільне значення архітектора і поряд з цим істотно змінюються порівняно з 18 ст. методи його роботи. Якщо раніше графічне зображення проектованого об'єкта тільки ще зароджувалося і було умовним, то з 18 ст. точне креслення, затверджуваний замовником, став необхідною стадією, що передує здійснення задуму в натурі. Креслення стають обов'язковим документом і в містобудуванні. Проектування видань і комплексів ув'язується з планом, який розробляється для міста.

Комплексний містобудівний підхід до архітектури зумовив нові організаційні форми: проектування найбільш великих міст - Петербурга і Москви, а також інших країн, що розвиваються міст Росії, зосереджувалася у спеціальних комісіях чи комітетах, де розроблялися генеральні плани і «зразкові» проекти масових типів будівель та споруд.

Архітектура Росії 18 - першої третини 19 ст. ділиться на два основних етапи. Перший етап - перша половина та середина 18 ст. - Характеризується становленням і розквітом в середині століття архітектури російського бароко. Другий етап - остання третина 18 і перша третина 19 ст. - Час розвитку класицизму.

Яскрава та самобутня архітектура обох періодів, що розвивала на російській національній основі принципи загальноєвропейських стилів, виходить на передові рубежі світового зодчества. У розвитку конструктивних форм Росія також піднімається на рівень загальноєвропейських досягнень.