Тема 2. Основні напрямки еко-підприємництва

1. Основні риси еко-підприємництва

2. Практичні напрямки здійснення еко-підприємництва

3. Інтеграція екологічних аспектів у підприємницьку діяльність

1. Основні риси еко-підприємництва

Як зазначалося раніше, на сьогоднішній день немає єдиного чіткого трактування терміну еко-підприємництво. Стаття 42 Господарського кодексу України "Підприємництво як вид господарської діяльності" визначає лише загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва).

Європейська комісія ЄС визначає екологічне підприємництво як виробництво товарів та надання послуг по вимірюванню, попередженню, обмеженню або усуненню екологічної шкоди, ліквідації відходів та зниженню рівня шуму, а також екологічно чисті технології, застосування яких мінімізує використання сировини та забруднення довкілля.

Загалом, екологічне підприємництво характеризується такими рисами:

• цільова установка – гармонізація взаємовідносин людини і природи, охорона довкілля;

• основна діяльність – виробництво продукції, виконання робіт та надання послуг спеціального природоохоронного призначення;

• зв'язок діяльності з раціональним використанням, збереженням, відновленням та охороною природних ресурсів, екологічною безпекою;

• критерій діяльності – безвідходність виробничих процесів;

• основний напрям розвитку – екологічна якість продукції, робіт, послуг;

• розвинена наукова складова екологічної діяльності (використання результатів сучасних наукових досліджень, методик, інструментарію, технологій тощо);

• запровадження екологічного менеджменту з урахуванням специфіки та потреб екологічного виробництва;

• екологічні освіта та культура кадрів;

• функціонування ринку екологічної продукції, робіт, послуг;

• функціонування суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми власності та господарювання;

• діяльність в рамках діючого законодавства, у тому числі екологічного.

Суб'єктами еко-підприємництва є юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм власності, фізичні особи, які здійснюють підприємницьку (господарську) діяльність без створення юридичної особи та інші, передбачені законодавством України, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють виробництво продукції, виконання робіт та послуг природоохоронного призначення.

Сьогодні в Україні та у світі не визначено чітких критеріїв, складу та класифікації продукції, робіт та послуг, що відносяться до сфери екологічного підприємництва. Також у статистиці не ведеться окремий збір інформації для еко-підприємництва та екологічних видів діяльності.

В окремих країнах до продукції природоохоронного значення відносять різні види, побутових і споживчих товарів і послуг, зокрема: холодильники та аерозолі з пониженим вмістом хлорфторвуглеводів, продукти харчування, пральні порошки, які не містять хімічних добавок, а також біотехнології й нетрадиційні джерела енергії.

Відсутність чітких критеріїв віднесення продукції (робіт, послуг) до екологічно чистих, неможливість відслідкувати екологічний вплив технологій, промислового дизайну, реклами тощо, розроблених з урахуванням природоохоронних вимог, не дає змоги кількісно оцінити ємність екологічного ринку.

Серед основних секторів еко-підприємництва дослідники виділяють:

1. підприємництво, яке забезпечує природоохоронний ефект як побічний результат;

2. цільове екологічне виробництво (засоби захисту, екологічно чисті продукти тощо);

3. виробництво та збереження енергії;

4. експертні, консалтингові технології .

Крім того, діяльність у сфері еко-підприємництва можна розділити на дві форми: основне підприємництво та підприємництво, яке доповнює існуюче виробництво (неекологічних товарів, робіт та послуг).

До основного підприємництва відносять діяльність підприємств, що виготовляють екотехніку; діяльність організацій (в тому числі наукових, виробничих), що розробляють нову або маловідходну технологію (екологічну), нові речовини (реагенти, сорбенти тощо); підприємництво з урахуванням екологічних вимог та обмежень. До підприємництва, яке доповнює існуюче виробництво – діяльність з утилізації відходів (промислових, побутових); діяльність, що сприяє збільшенню відсотка вилучення корисних копалин, відсотка виходу продукції тощо.

Серед критеріїв віднесення підприємств до екологічних можна назвати:

• Закріплення у статуті підприємства виконання робіт та послуг, а також виробництво продукції природоохоронного призначення як основної мети;

• Випуск продукції, надання робіт та послуг, що відповідають потребам природоохоронної та ресурсовідновлюваної діяльності;

• Перевага питомої ваги виробленої продукції, робіт та послуг, що мають природоохоронне призначення, в загальному обсязі виробництва.

Екологічне підприємництво базується на так званому «правилі трьох R”: Reduce (зменшуй), reuse (повторно використовую), recycle (переробляй) [7].

Виходячи з існуючої практики дослідники виділяють такі блоки розвитку екологічного підприємництва (табл.).

Таблиця 3 - Напрямки розвитку екологічного підприємництва

Екологічне підприємництво
Сфера виробництва	Сфера послуг	Кредитно-фінансова сфера
Виробництво очисного обладнання, приладів контролю. Розробка ресурсозберігаючих технологій та виробництв. Утилізація відходів, санація територій. Діяльність з відновлення якостей природних об’єктів та навколишнього середовища.	Послуги правового та інформаційного характеру. Інженерно-консультаційні послуги. Екологічне навчання та перепідготовка кадрів. Послуги в області екологічної сертифікації, паспортизації, метрологічного забезпечення та розробки стандартів, екоаудиту.	Екологічні банки, фонди. Екологічне страхування. Біржова діяльність. Забезпечення реалізації кредитних ліній міжнародних фінансових організацій.

В національному масштабі інтенсивний розвиток еко-підприємництва повинен бути підтриманий з боку держави розвитком технічної та технологічної інфраструктури, посиленням вимог екологічної безпеки і стимулюванням раціонального використання природних ресурсів.