- •Вінницький національний медичний університет
- •Заняття 2
- •Б. Хід заняття
- •ВстуПна частина
- •Навчальні питання
- •Анафілактичний шок, етіологія, патогенез, клініка, діагностика та надання невідкладної допомоги на догоспітальному етапі.
- •Етіологія:
- •Патогенез:
- •Клініка
- •Невідкладна допомога
- •Показання до штучної вентиляції легень (швл) при анафілактичному шоці:
- •Критерії ефективності надання невідкладної допомоги:
- •Токсикологічна класифікація отрут (за характером токсичної дії)
- •Принципи класифікацій отруєнь
- •II. Клінічний
- •Екстрена медична допомога на догоспітальному етапі Тактика лікаря при гострих отруєннях невідомою отрутою на догоспітальному етапі
- •2.2. Методи антидотної детоксикації.
- •1 Добу: 3 - 4 рази
- •2 Добу - 2-3 рази
- •Тіосульфат натрію, 30% розчин.
- •Налорфін (анторфін) 0,5% розчин
- •Гідрокарбонат (бікарбонат) натрію
- •Зондовий метод промивання шлунка проводять при всіх видах отруєнь, в тому числі і пацієнтам у глибокій комі після інтубації трахеї ендотрахеальної трубкою з роздувною манжеткою.
- •Методика зондового промивання шлунка.
- •1. Очищення шлунково-кишкового тракту
- •2. Форсований діурез
- •3. Гіпербарична оксигенація.
- •1. Очищення шлунково-кишкового тракту.
- •Виникнення блювотного рефлексу - захисна реакція при деяких видах отруєнь. Застосування блювотних засобів
- •Недоліки методу застосування блювотних засобів
- •Отруєння грибами.
- •Отруєння блідою поганкою.
- •Отруєння червоним мухомором.
- •Отруєння солями важких металів.
- •Отруєння препаратами ртуті.
- •Отруєння препаратами свинцю.
- •Отруєння розчинними солями барію (хлорид барію).
- •Отруєння ціанідами.
- •Отруєння медичними препаратами та наркотичними засобами. Отруєння морфіном.
- •Отруєння кофеїном.
- •Отруєння барбітуратами.
- •Отруєння нейролептиками.
- •Отруєння транквілізаторами.
- •Отруєння сульфатом магнію.
- •Отруєння дитиліном.
- •Отруєння стрихніном.
- •Отруєння аніліном.
- •Отруєння серцевими глікозидами.
- •Отруєння саліцилатами.
- •Отруєння етиловим спиртом
- •Отруєння сурогатами алкоголю
- •Отруєння метиловим спиртом
- •Отруєння етиленгліколем.
- •Отруєння дихлоретаном.
- •Отруєння (органічними кислотами) оцтовою есенцією.
- •Інтоксикації пестицидами
- •1. Патогенез
- •2. Лікування
- •3. Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим
- •1. Клінічні періоди захворювання.
- •3. Лікування:
- •Отруєння невідомим газом, етіологія, патогенез, клініка, діагностика та надання невідкладної допомоги на догоспітальному етапі.
- •3.1. Отруєння чадним газом
- •Невідкладна медична допомога на догоспітальному етапі.
- •3.2. Отруєння хлором.
- •3.3. Отруєння аміаком.
- •3.4. Отруєння фосфорорганічними сполуками.
- •А л е р г і ч н а р е а к ц і я
- •3. Перевірити наявність пульсу • Пульс
- •О т р у є н н я н е в і д о м и м г а з о м
- •3.Перевірити наявність пульсу
- •Екг – електрокардіограма
Отруєння (органічними кислотами) оцтовою есенцією.
Смертельна доза ентерально - 50мл.(40%); органічна кислота харчового призначення.
Клініка. Оцтова кислота потрапляючи в кишково-шлунковий тракт має місцеву дію, викликаючи опіки різної глибини і площі в залежності від концентрації і випитої кількості. За розповсюдженістю опіку (стравохід - 1-а, шлунка-2-а, за межами шлунка (явища перитоніту, медіастініту)-3-я ст.) визначають тяжкість отруєння. Крім того, оцтова кислота, всмоктуючись, має загальну резорбтивну дію - викликає гемоліз еритроцитів з ураженням нирок - від нефропатії до гострої ниркової недостатності. В залежності від концентрації вільного гемоглобіну в плазмі крові (до 5г/л - 1-а ст., 5-Ю г/л - 2-а ст., більше 10г/л — 3-я ст.) визначають тяжкість резорбтивної дії кислоти.Опіки стравоходу та шлунка мають гострий період (1 -6-а доба), період проліферативного запалення та відторгнення некротичних мас з утворенням виразок (7-10 доба), період регенерації (11-20 доба). В 40% випадків опіки супроводжуються екзотоксичним шоком. В майже 90% випадків розвивається гемоліз еритроцитів з токсичною коагулопатією та нефропатією різного ступеня вираженості, аж до гострої ниркової недостатності. Токсична дистрофія печінки спостерігається у 85% випадків, гостре легеневе пошкодження - у 51% випадків.
Лікування.
1. Промивання шлунка:
- перед постановкою товстого орогастрального зонду проводять протишокові заходи: в/м. вводиться 1.0 мл. 0,1% атропіну, 1,0 мл. 2% промедолу, 2.0 мл. 2% папаверіну (або еквіалентні за складом комбінації груп препаратів);
- зонд перед постановкою щедро змащують гідрокортизоновою маззю або іншим нейтральним маслом;
лише зондове , об'ємне (10-12л. водогінної води кімнатної температури) в перші 12 години отруєння;
після промивання шлунка в зонд вводиться альмагель 1-2ст.л.(або фосфальгель, маалокс або інше обволікаюче, емульсія олії) з анестезіном 0.2г (новокаїном 0,2г) та левоміцетин 0,5г (або інший антибіотик чи антисептик для ентерального використання).
2. Антидотна терапія. Направлена на залужнення крові (т.ч. профілактику гемоглобінурійного нефрозу ): натрію гідрокарбонат 3-8% довенно краплинно до залуження крові за даними нормограм КЛБ. При відсутності лабораторних
Інтоксикації пестицидами
Хімічний метод захисту рослин простий, доступний, надійний та ефективний. Однак, при його невмілому застосуванні, можна завдати значної шкоди не тільки навколишньому середовищу, а й здоров'ю людини.
Як свідчить досвід попередніх років основними причинами виникнення отруєнь в побуті є:
- використання препаратів, не дозволених до застосування населенням;
- проведення робіт з застосуванням хімічних засобів захисту рослин без дотримання затверджених регламентів їх безпечного застосування: дози препаратів, кратність обробок, умов застосування тощо (регламенти застосування обов'язково указуються на етикетці);
- проведення робіт з порушенням вимог техніки безпеки при використанні пестицидів і агрохімікатів.
1. Патогенез
Усі нітрофенольні пестициди є гарними метгемоглобіноутворювачами, що володіють здатністю уражати паренхіматозні органи і нервову систему.
Гостра інтоксикація
Основними симптомами інтоксикації є слабість, головний біль, підвищення температури тіла до 38—39°С, озноб, нудота, блювота, болі в животі, понос.
Виникають іктеричність шкірних покривів, різка адінамія, частішання пульсу, серцебиття, глухість тонів, гіпотонія. Надалі (при підвищенні в крові змісту метгемоглобіну) є синюшність шкірних покривів, іктеричність склер, виявляються симптоми враження печінки, нирок.
У важких випадках інтоксикації провідне місце займає пропасний стан, який супроводжується затемненням свідомості, судомами, комою.
Клінічна симптоматика в таких випадках нагадує клінічну картину теплового удару. Зміни крові нетипові, нерідко з'являються молочна кислота й ацетон. Можливі порушення функції нирок, печінки, неврити, шкірні висипки.
Хронічні інтоксикації.
На фоні вегетоастенічного синдрому спостерігається різне погіршення, зниження слуху, парестезії, іноді розвивається катаракта. Можливі алергійні дерматити. Може спостерігатися синдром гіпертермії у вигляді високої лихоманки, який супроводжується профузним потовиділенням і поганим самопочуттям.
У працюючих з нітрофенольними препаратами жовтіє шкіра, волосся, кон’юнктивіти. Надалі розвиваються клінічні симптоми хронічного гастриту, коліту, гепатозу.
У периферичній крові гіпохромна анемія, нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитопевія, збільшення СОЕ. Нерідко вдається визначити тільця Гейнца.