Крок «а»

Забезпечте прохідність дихальних шляхів (фельдшер 1):

• оцініть, чи потрібно проводити ревізію ротової порожнини. При наявних виділеннях (кров, блювотні маси, сторонні предмети) в залежності від механізму ураження, слід розкрити ротову порожнину (між кутніми зубами варто поставити розпорку для попередження випадкового стискання пальців), вийняти сторонні тіла затискачем з тампоном чи відсмоктувачем забезпечити туалет ротової порожнини і глотки, звільнити їх від виділень (якщо є декілька уражених, то пріоритетом є розташування їх за рельєфом місцевості головою вниз);

-закиньте голову і підніміть підборіддя;

- при підозрі на черепно-мозкову травму голову закидати заборонено, слід підняти підборіддя.

…щоб підтвердити або заперечити зупинку кровообігу

• Реакція пацієнта

• Забезпеч прохідність дихальних шляхів:

• очистіть пальцем або відсмоктувачем ротову порожнину;

• закиньте голову і підніміть підборіддя;

• витягніть та фіксуйте язик.

Оцінка і, в разі необхідності, підтримка прохідності дихальних шляхів потерпілого у непритомному стані та особливо з пошкодженням шийного відділу хребта проводиться дуже уважно і з обережністю.

• Оціни дихання і пульс (не більше 10секунд)

Крок «в»

Оціни чи пацієнт дихає. Підрахуй частоту дихання за 10 с.

Підтримання прохідності дихальних шляхів:

а) орофарингеальна інтубація трахеї;

б) назофарингеальна інтубація трахеї;

в) застосування ларингеальної маски

Показання до проведення інтубації трахеї:

• апное;

• ризик аспірації;

• загроза або присутність порушення дихання (пошкодження дихальних шляхів, щелепно - лицева травма);

• закрита черепно-мозкова травма;

• гіпоксемія, не дивлячись на проведення кисневої терапії;

• частота дихання менше 10, або більше 30 за 1 хвилину (у дорослих);

• загроза зупинки дихання та серцевої діяльності (сепсис, тяжкі опіки).

Якщо дихання є патологічним, але не агональним (глибоке і шумне), а також поверхневим – постраждалому показана киснева терапія (10-15 л/хв).

Об’єктивним критерієм є дані пульсоксиметрії: насичення <92 % – показання до оксигенотерапії; насичення <90 % – показання до інтубації.

У разі порушення свідомості, відсутності очевидних ознак ушкоджень шийного відділу хребта, ротової порожнини, глотки проводиться орофарингеальна інтубація. Дорослим вводиться трубка великого діаметра (7,0—8,0 мм).

У разі пошкодження шийного відділу хребта, травми ротової порожнини, глотки і збереженої свідомості краще проводити назофарингеальну інтубацію.

3. Створення штучного дихального шляху: на догоспітальному етапі для створення допоміжного дихального шляху в основному застосовують крикотиреоїдеотомію або конікостомію.

Крикотиреоїдеотомія (конікотомія) - розріз крикотиреоїдної зв'язки (приблизно 2 см), введення і фіксація трубки з канюлею. Виконується у хворих після 12-річного віку у таких випадках:

• значна травма обличчя, що не дає змоги провести ларингоскопію;

• обструкція верхніх дихальних шляхів унаслідок набряку, кровотечі, або присутності стороннього тіла;

• невдала ендотрахеальна інтубація.

Голкова крикотиреоїдеотомія (конікостомія) вважається тимчасовим заходом, який може забезпечити адекватну вентиляцію тільки протягом 30 хв. Проте у дітей, молодших 12 років, має перевагу над крикотиреоїдеотомією.

Виконується шляхом пункції крикотиреоїдної зв'язки 5 мл шприцом з ангіокатетером 12-14 калібру та приєднанням до канюлі катетера адаптера 3 мм педіатричної ендотрахеальної трубки. За допомогою У-подібного перехідника можна подавати кисень через трубку й адаптер зі швидкістю 15 л/хв.

Одночасно з вирішенням питання про необхідність штучної вентиляції легень і подачі кисню накладіть шийний комірець (накладає лікар і фельдшер 2 або водій) і продовжуйте первинний огляд.

Під час проведення первинного огляду постраждалих з політравмою особливу увагу слід приділяти ушкодженням хребта, особливо його шийного відділу (С′). Це зумовлено тим, що травму хребта з ушкодженням спинного мозку відносять до найбільш важких травм, при деяких формах якої смертність сягає 60-70% або призводить до важкої інвалідизації. Для того щоб не погіршити стан хворого під час його транспортування до стаціонару всім постраждалим з політравмою слід накладати шийний або Філадельфійський шийний комір (мал. 12, 13) та використовувати довгу транспортувальну дошку.

Абсолютні показання для застосування шийного коміру:

1. Політравма.

2. Закрита травма вище рівня ключиць.

3. Порушення свідомості внаслідок травми чи гострого отруєння.

4. Щелепно-лицьова травма.

5. Зміни конфігурації хребта або відчуття постраждалим болю у спині.

Пошкодження шийного відділу хребта

1. Дані анамнезу про насильницькі або некоординовані рухи голови і шиї з наступною появою больових відчуттів у шийному відділі хребта з можливою іррадіацією в потиличну область, надпліччя, верхні кінцівки.

2. Симптом напруження м'язів шиї в гострому періоді травми реєструється у всіх хворих в спокої або при русі головою.

3. Обмеження рухливості (у нормі шия згинається приблизно на 90^о, при цьому підборіддя приводиться до грудей, межа розгинання шиї становить приблизно 70^о від вертикальної площини, бічні нахили складають до 45^о в кожну сторону, межі ротації до 50^о).

4. Вимушене положення голови і шиї.

5. Нестійкість голови за ступенем тяжкості:

- важкий ступінь нестійкості: «симптом гільотинування» - в положенні лежачи при підйомі голови потерпілого вона не утримується і падає;

- середній ступінь : позитивний симптом Томсена - потерпілий підтримує голову руками у вертикальному положенні при спробі встати або лягти, при нахилі тулуба вперед або назад;

- легка ступінь нестійкості: позитивний симптом Вагнера-Столпера («голова статуї») - напруга м'язів шиї, що утримують голову нерухомою у вимушеному положенні, при зміні положення тіла положення голови по відношенню до тулуба залишається постійним.

6. Зсув остистого відростка при пальпації і локальна болючість на рівні ушкодження.

7. Хрускіт, крепітація, клацання в шиї при рухах голови (симптом не можна викликати штучно, тому що можливе різке посилення травматичних ушкоджень).