Заступник головного лікаря по адміністративно-господарського частині

1. Забезпечує своєчасний ремонт будівель і споруд, обладнання; ефективну роботу систем водопостачання і каналізації, санітарно-технічного обладнання, вивозку сміття з утилізацією інфікованих відходів, дотримання необхідних протиепідемічних заходів при пранні білизни.

2. Забезпечує достатню кількість твердого та м’якого інвентаря, засобів для прибирання приміщень, стерилізації та дезинфекції.

3. Забезпечує своєчасний ремонт і ефективну роботу обладнання централізованого стерилізаційного відділення, пральних та дезкамер.

Додаток 5

Окремі нормативні показники для забудови та експлуатації споруд лікарняно-профілактичного закладу

№ п/п	Показники	Норма
	Розміри земельної ділянки для лікарень (на 1 ліжко) при потужності стаціонару: від 50 до 100 ліжок; від 100 до 200 ліжок; від 200 до 400 ліжок.	300-200 м^2 200-140 м^2 140-100 м^2
	Площа садово-паркової зони (на 1 ліжко)	25 м^2
	Озеленення території	Не менше 60%
	Розташування об’єктів (споруд, служб), що не мають відношення до ЛПЗ	Заборонено
	Розташування контейнерних майданчиків для сміття, споруд локальної каналізації, віварію	Окрема ділянка із окремим в’їздом (відстань від інших погоджується із СЕС)
	Розташування відділень: інфекційних, пологових, дерматовенерологічних, психосоматичних тощо	Окремі споруди, відстань між якими не менше 24 м
	Розташування дезкамер, автоклав них, пралень суміжно із палатами, лікувальними або процедурними кабінетами, а також над чи під ними	Заборонено
	Розташування ліжок за межами палат (коридори, холи), або збільшення їх чисельності понад проектну	Заборонено
	Вхід в операційний блок: для персоналу; для хворих.	Через сан пропускник; через шлюзи.
	Особливості штучної вентиляції операційної зали	Домінування припливу повітря над витяжкою на 20%
	Кількість санітарних приладів (унітазів, пісуарів, умивальників) для хворих	1 прилад для 15 чоловіків та 1 прилад на 10 жінок
	Кількість води питної та гарячої на 1 ліжко: лікарні багато профільні; інфекційних хвороб.	250 л/добу; 500 л/добу
	Кількість води на 1 відвідувача поліклініки (питної та гарячої)	15 л

ТЕМА 4 : ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА РОЗМІЩЕННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ ОКРЕМИХ СТРУКТУРНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ЛІКАРНІ ЗА МАТЕРІАЛАМИ ПРОЕКТУ

Становлення вітчизняної охорони здоров’я у значній мірі залежить від зміцнення її матеріально-технічної бази. Правильна забудова нових або реконструкція існуючих споруд лікувально-профілактичних закладів є основою для створення належних умов діагностики, лікування, перебування хворих та праці медичного персоналу.

За діючими вимогами будь-яке будівництво, реконструкція чи капітальний ремонт мають здійснюватись у відповідності із розробленим проектом.

Проект — це сукупність документів (розрахунків, креслень, будівельних рішень) для створення нової або ремонту чи реконструкції існуючої споруди. Як правило, проекти розробляють відповідні проектні інститути.

Початком роботи є: а) стадія замовлення. Це коли замовник (управління охорони здоров’я, головний лікар чи майбутній власник приватної медичної структури) викладає проектантам свої побажання (бачення) щодо нової забудови чи реконструкції існуючої споруди.

Продовженням роботи над наданим проектом є: б) стадія експертизи проекту.

Слід знати, що наданий проект має набути офіційної чинності лише після його експертизи та узгодження, а це має виняткове значення. Адже більш вигідно внести виправлення та зміни до проекту та досить складно щось перебудувати після завершення будівництва.

Зрозуміло, що лікарю важко сповна в деталях вивчити проект, але у його основі слід розібратись. Тут можуть допомогти знання щодо умовних позначок основних конструктивних елементів споруди та інженерно-технічного оснащення.

Занесення до протоколів умовних позначок основних конструктивних елементів проектів будівництва виконується студентами під час самопідготовки. Таких позначок в проектах безліч і вони зрозумілими залишаються тільки для фахівців інженерно-проектувально-будівельного профілю. Тому лікарю слід знати хоча б такі умовні позначки як: вікно, двері, опалювальний пристрій, туалет (унітаз, умивальник), ванна, душ, світильник і т.п. Такі позначки є у рекомендованих підручниках, а їх зменшену кількість слід дивитись у додатку І даної методичної розробки.

Проведення експертизи проекту будівництва слід здійснювати у послідовності, що базується на наявності обов’язкових складових елементів (альбомів):

1. Паспортна частина, надає інформацію про повну назву лікувально-профілактичного закладу, назву проектного інституту, перелік документів (альбомів), рік розробки проекту та ін. Стає зрозумілим, що кращим буде проект, який розроблено спеціалізованими проектними інститутами Міністерства охорони здоров’я (Гіпроздоровпроект і ін.). Має значення і рік розробки проекту (його давність). Сучасне проектування базується на нових тепло- та енергозберігаючих технологіях будівництва, впроваджені нові будівельні норми та правила, а тому до «старих» проектів слід відноситись критично.

2. Пояснювальна записка, є саме тією текстовою складовою частиною проекту, що відтінює ті особливості проекту, які не можна викласти графічно. Вона може бути або окремим (самостійним) документом або мати окреме пояснення до кожного із документів. Лікарю слід уважно вивчити цей документ, звернути увагу на пояснення щодо особливостей будівельних матеріалів, визначити, до якої кліматичної зони адаптується даний проект (адже будівля у Криму відрізняється від будівель Поділля) та ін.

3. Генеральний план земельної ділянки являє собою своєрідний вид на лікарняну територію зверху. В ході його експертизи слід звернути увагу на загальну площу та її відповідність потужності лікарні (див. додаток ІІ), наявність обов’язкового зонування, правильність розподілу території під забудову та озеленення, кількість в’їздів, функціональне розмежування та взаєморозташування зон та ін. (див. додаток ІІІ).

4. Генеральний план благоустрою лікарняної території — своєрідне продовження генерального плану, але з детальною викладкою особливостей озеленення, твердого покриття, використання малих архітектурних форм (арки, фонтани, альтанки) та ін. Можливо такий документ буде знаходитись не поруч з генеральним планом земельної ділянки, але він є обов’язковим і являє собою відчутне доповнення до задумів архітектора щодо лікарняної території.

5. Ситуаційний план, це своєрідний опис оточення земельної ділянки (лікарняної території). Під час його аналізу слід звернути увагу на відстань лікарні від об’єктів (магістралі, промислові та інші структури), які можуть негативно впливати на повітря, воду або грунт лікарні. Враховується відповідна відстань, роза вітрів місцевості та ін. Доцільно розташовувати лікарні у місцях з максимальним оточенням лісопарками та іншими природними краєвидами.

6. Фасади являють собою вид споруди зовні, тобто слід вивчити 4 зображення споруди: вид споруди з переду, з боків (причілків) та з тилу. Такі зображення дозволяють дізнатись, яка висота споруди, кількість та висота поверхів, особливості даху та інші архітектурні оздоблення споруди.

7. Розтини (розтини вертикальні через сходові марші) та плани поверхів (горизонтальні зрізи через вікна і двері). Такі документи надають змогу визначити висоту приміщень вікон, дверей, сходових маршів та ін. Плани поверхів містять інформацію про всі приміщення, їх площу, характер взаєморозташування, кількість вікон та дверей, їх розміри тощо. Кількість планів поверхів на проекті може відповідати кількості поверхів споруди, однак якщо планування на всіх поверхах однакове то можна обмежитись планами 1 та 2 поверхів. Саме на планах поверхів слід дізнатись, чи є передбаченим той перелік приміщень, який потрібний відповідному лікарняному відділенню або службі (додатки ІV—VIII).

8. Плани санітарно-технічного оснащення (штучне освітлення, водопостачання, водовідведення, опалення, санітарно-технічне обладнання вбиралень, душових, вентиляція та ін.).

9. Плани інженерно-технологічного та технічного оснащення споруди (ліфти, телефонізація, комп’ютеризація, пожежна та охоронна сигналізація, централізована подача кисню тощо) та окремих лікарняних структур (оснащення діагностичних центрів, рентгенкабінетів, стоматкабінетів, автоклавних, операційних, стерилізаційних, прозекторських тощо).

10. Кошторис (вартість) будови, її благоустрою, оздоблення та оснащення і, на кінець, узагальнена вартість.

Вивчаючи зміст кожного документу (альбому) проекта лікар має постійно звірятись із відповідними Державними будівельними нормами України (ДБН В.2.2.-10-2001) та із дотриманням проектантами санітарних норм і правил. Виявлені недоліки мають увійти до змісту варіантів узгоджень.

Навіть якщо наданий проект повністю задовольняє замовника, це ще не дає підстав вважати його офіційним документом та розпочинати будівництво, тому що слід здійснити: в) стадію узгоджень проекту із місцевою СЕС, інспекціями пожежного нагляду, охорони праці, охорони природи, енергопостачальними організаціями тощо. Лише після цього замовник викладає варіант узгоджень у слідуючій (можливій) редакції:

1. «Погоджено» — якщо проект відповідає всім побажанням замовника та гігієнічним нормам.

2. «Погоджено за умови» — якщо є можливість виправити недолік. В цьому випадку замовник викладає свої претензії (побажання) письмово, офіційно скріплює текст печаткою.

3. «Відмовлено у погоджені» — при цьому слід дати коротке викладення причин відмови.

Необхідно також знати, що проекти бувають:

а) типові — тобто такі, що використовуються багаторазово і це не є окрасою у нашому містобудуванні, коли всі споруди одинакові (одинакові мікрорайони, вулиці, села, лікарні тощо). Такий проект не завжди відповідає сучасним вимогам до лікарень і, особливо, сучасним медичним технологіям.

б) за індивідуальним замовленням, тобто індивідуальні. Вони сповна відтінюють вимоги до сучасних лікувально-профілактичних закладів, та й самі споруди мають своє обличчя та індивідуальність.

Після узгодження проекту та отримання дозволу (рішення місцевої влади) наступає г) стадія будівництва та контролю за його відповідністю до запроектованого та д) стадії контролю робочих комісій (від СЕС, пожежної інспекції, інспекції з охорони праці та ін.) та є) стадія роботи державної комісії з прийняття об’єкту до експлуатації. Якщо така послідовність буде дотримана, а замовник проявить відповідну принциповість та контроль, то можна вірити, що у такій лікарняній споруді будуть створені належні умови перебування хворих та праці лікарів і медперсоналу.

1. Між зонами лікарні повинні бути смуги зелених насаджень шириною 25-30 м.

2. Відстань між спорудами повинна становити 25-30 м.

3. Відстань від крайньої споруди до так званої «червоної лінії» повинна складати не менше, ніж 30 м.

4. Ширина захисних смуг по периметру повинна становити 15-30 м.

5. Слід мати окремі в’їзди:

— до лікувальних неінфекційних корпусів;

— до лікувальних інфекційних корпусів;

— до паталогоанатомічних корпусів;

— до господарчої зони;

— окремий вхід та під’їзд до поліклініки.