Методика роботи з люксметром

ЛюксметрЮ-116 чи Ю-16 складається з двох основних частин –фотоелемента та дзеркального гальванометра. Фотоелемент закритий матовим склом і приєднується до клем гальванометра, він спрацьовує під впливом світла, виробляючи електричний струм, силу якого вимірюють гальванометром. Стрілка його вказує число люксів, що відповідає досліджуваній освітленості.

На панелі вимірювального приладу типу Ю-116 встановлено кнопки перемикача і табличку зі схемою, яка зв’язує дію кнопок та насадки з різними діапазонами вимірювань. Прилад має дві шкали: 0–100 і 0–30. На кожній шкалі точками зазначено початок діапазону вимірювань: на шкалі 0–100 точка знаходиться над позначкою 20, на шкалі 0–30над позначкою 5. Також є коректор для встановлення стрілки на нульове положення, який регулюється викруткою.

Селеновий фотоелемент, що приєднується до приладу за допомогою вилки, знаходиться в пластмасовому корпусі. З метою зменшення похибки використовують сферичну насадку на фотоелемент, виготовлену з білої світлорозсіюючої пластмаси та непрозорого кільця. Ця насадка застосовується паралельно з однією із трьох інших насадок-фільтрів, які мають коефіцієнти ослаблення 10, 100, 1000, що розширює діапазони вимірювань.

У процесі вимірювання стрілку приладу встановлюють на нульовій поділці шкали, потім напроти натисненої кнопки визначають вибране за допомогою насадок найбільше значення діапазону вимірювання. При натискуванні кнопки, напроти якої написано найбільше значення діапазону вимірювань, кратне 10, слід користуватися для відліку показів шкалою 0–100, при натиснутій кнопці, проти якої нанесено значення діапазону, кратне 3, шкалою 0–30. Показання приладу в поділках за відповідною шкалою множать на коефіцієнт ослаблення, що позначений на відповідній насадці.

Прилад відградуйовано для вимірювання освітленості, яку створюють лампи розжарювання. Для природного світла вводять поправочний коефіцієнт 0,8; для люмінесцентних ламп денного світла (ЛД) – 0,9; для ламп білого кольору (ЛБ) – 1,1.

На гальванометрi люксметра Ю-16 знаходяться три шкали: верхня – вiд 0 до 25 лк, середня – від 0 до 100 лк та нижня – від 0 до 500 лк. Цiна подiлки верхньої шкали – 0,5 лк, середньої – 2 лк, нижньої – 10 лк. Для вимiрювання освiтленостi перемикач установлюють на певний дiапазон (25, 100, 500) таким чином, щоб стрiлка вiдхилялась вправо вiд нульової точки, і здійснюють розрахунки, які надають інформацію про характер освітленості робочої поверхні у люксах. Якщо вимiрювання проводиться зі свiтлопоглинаючою насадкою, показники множать на 100.

5. Методика розрахунку світлового коефіцієнту, оцінка результатів.

Світловий коефiцiєнт – це відношення площі поверхні всіх вікон, що засклена, до площі підлоги. Для навчальних приміщень світловий коефіцієнт повинен дорівнювати 1:4 – 1:5; для лікарняних палат – 1:5 – 1:6; для житлових приміщень – 1:6 – 1:8.

6. Методика розрахунку коефіцієнту заглиблення, оцінка результатів.

Коефiцiєнт заглиблення – це відношення вiдстані вiд вiкна до протилежної стiни до вiдстані вiд верхнього краю вiкна до пiдлоги. Величина коефіцієнта заглиблення повинна бути не більш ніж 2.

7. Методика розрахунку коефіцієнту природного освітлення, оцінка результатів. Коефіцієнт природної освітленості – це процентне відношення освiтленостi горизонтальної поверхні всерединi примiщення до освiтленості розсіяним світлом подібної горизонтальної поверхні пiд відкритим небом.

Освiтленiсть вимiрюється люксметром, а потім за допомогою формули (1) визначається коефіцієнт природної освітленості:

Е прим.

КПО = ––——–– · 100 % ; (1)

Е від.

де КПО – коефіцієнт природної освітленості (%);

Е прим. – освітленість всередині приміщення (лк);

Е від. – освітленість під відкритим небом (лк).

Для навчальних приміщень коефіцієнт природної освітленості повинен перевищувати,2,5%; для житлових i допоміжних приміщень – перевищувати 0,5-0,75%; для лікарняних палат – перевищувати 1,0-1,5%; для операційних – перевищувати 2,5%.

Основні вимоги до природного освітлення деяких приміщень різного призначення наведені у табл. 1

Таблиця 1