36.Методики дослідження вмісту пилу в повітрі.

Методика дослідження вмісту пилу в повітрі

При дослідженні запиленості проби повітря забирають на робочому місці в зоні дихання робітника. За відсутності фіксованих робочих місць проби повітря забирають у місцях періодичного перебування працюючих з урахуванням маршрутів їх пересування. Проби слід забирати у момент найбільшого пилоутворення. З метою вивчення ефективності пилоочисників проби забирають у момент їх роботи та після вимкнення.

Гігієнічна оцінка включає кількісну оцінку ваговим методом та якісну оцінку дисперсного та хімічного складу.

Кількісний вміст пилу в повітрі:

1) ваговий метод - визначення ваги пилу в одиниці об’єму повітря (мг/м³)

2) розрахунковий метод - підрахунок кількості пилинок в 1 см³ повітря.

У випадку використання вагового методу вміст пилу в повітрі робочої зони визначають шляхом зважування фільтра до і після протягування через нього повітря. Перед відбором проб фільтр закріпляють в алонжі воронкоподібної форми та приєднують до електричного або пневматичного аспіратора Розрахунок концентрації пилу (мг/м³) проводиться за допомогою формули (1):)

(q₂–q₁) · 1000

П = ––––——––– ; (1)

V

де q1 – маса чистого фільтру (мг);

q2 – маса фільтру з пилом (мг);

V – об’єм повітря (л), що протягується, приведеного до нормальних умов з використанням формули (2):

Vt · 273 · P

V =— ––––––––– ; (2)

(273+t) · 760

де Vt – об’єм повітря (л), взятий для аналізу при температурі (t,°) та атмосферному тиску (P, мм рт.ст.) безпосередньо під час дослідження

У випадку використання розрахункового методу розрахунок кількості пилинок проводиться за допомогою:

а) приладу Оуенса (досліджуване повітря осаджується на поверхні скла за рахунок удару його направленого потоку по вологій скляній поверхні, або в результаті прилипання пилинок до конденсуючої пари);

б) термопреципітаторів (у нагрітому стані пилинки, що знаходяться в повітряному середовищі осідають на охолоджену поверхню);

в) седиментаторів (осідання пилу, що міститься в певному об’ємі досліджуваного повітря за допомогою седиментаторів різних конструкцій, наприклад, седиментатора Гріна). Після проведеного дослідження скло з прилиплими до нього пилинками розміщують під мікроскопом та підраховують число пилинок. Кількість пилинок, що виявлена, на склі, ділять на об’єм досліджуваного повітря, приведеного до стандартних умов і визначають загальний вміст пилу в повітрі робочої зони.

37.Прилади радіаційного контролю та основні принципи їх роботи. Коротка характеристика основних приладів, що використовуються для проведення радіаційного контролю

1. Радіометр-рентгенометр ДП-5А (польовий), що призначений для вимірювання рівня радіоактивного забруднення робочих поверхонь та потужності експозиційної дози -випромінювання (Р/год, мР/год) та складається з пошукового зонду з перемикачем (муфтою) для вимірювання - або -випромінювання та реєструвального пристрою, що має шкалу, блок підживлення та телефон (для індикації).

2. Комплект індивідуального дозиметричного контролю ДП-21-Б, що призначений для визначення індивідуальної сумарної дози -випромінювання. Комплект складається з малогабаритної іонізаційної камери (у вигляді авторучки) та зарядно-вимірювального пристрою (пульту). Камера установлюється в зарядний пристрій пульту, при цьому зовнішній електрод заряджається позитивно, а внутрішній – негативно. Величина заряду записується в журнал. Після роботи в зоні іонізуючого випромінювання заряд втрачається, про що свідчать результати вимірювання камери у вимірювальному пристрої пульту.

3. ІФКУ – дозиметр індивідуального фотоконтролю універсальний, що Призначений для вимірювання еквівалентних доз у діапазоні 0,05 – 2 Бер, а також теплових нейтронів. Являє собою поліетиленову касету, з світлонепроникаючим корпусом, з внутрішнього боку якого запресовані фільтри, що виключають певні види випромінювань. Всередині дозиметра знаходиться фотоплівка, яка розподілена на 4 поля:

Перше поле — доза -випромінювання, а також фонового випромінювання;

Друге поле — доза фонового -випромінювання;

Третє поле — доза -випромінювання;

Четверте поле — дози теплових нейтронів та -випромінювань.

4. Дозиметр ДРГЗ – 04, що являє собою широкодіапазонний цифровий дозиметр потужності експозиційної дози хвильового випромінювання та призначений для вимірювання потужності експозиційної дози на робочих місцях у суміжних приміщеннях, а також на території підприємств і закладів, які використовують радіоактивні речовини та інші джерела іонізуючого випромінювання. Крім того, прилад можна використовувати і для контролю ефективності біологічного захисту радіаційних установок та протягом періоду ліквідації наслідків аварійних ситуацій.

Дозиметр-радіометр побутовий “АНРІ-01-02-Сосна”, що – призначений для індивідуального використання з метою здійснення контролю радіаційної обстановки в робочих приміщеннях. Прилад дозволяє вимірювати потужність експозиційної (польової еквівалентної) дози -випромінювання, щільність потоку -випромінювання забруднених поверхонь, об’ємну активність радіонуклідів в речовині.