Цвіліховський_М.І.,_Костенко_В.М._та_ін

дозволяти, щоб тварини надмірно накопичували жирові запаси або худли. Оптимальна оцінка стану організму (за п’ятибальною шкалою) на різних стадіях виробничого циклу різна: отелення – 3,0–3,5; осіменіння – 2,5; пізня лактація – 3,5–4,0

Рис. 3.1. П’ятибальна шкала оцінки кондиції вгодованості корів. Вгодованість молочної корови має бути приблизно 3,5 бали.

Відкладення жиру в сухостійний період, брак енергії під час отелення та стреси підвищують небезпеку захворювань корів синдромом “жирової мобілізації”. Він характеризується інтенсивним розпадом жиру після отелення, що супроводжується ожирінням печінки, зростанням частки тварин із затримкою посліду, порушенням функції відтворення, маститами, захворюваннями ратиць та інфекціями. Навантаження на обмін енергії та ліпідів і його порушення зашкоджують здоров’ю тварин, особливо високопродуктивних. Тому здійснення постійного контролю за вгодованістю корів є важливим засобом оцінки їх стану. Ранню діагностику порушень обміну речовин проводять уже на третю добу після отелення.

Вміст білка в молоці. Дає відомості про можливе перенасичення або нестачу енергії в раціоні. Низький вміст білка в молоці корів пояснюється також недостатнім споживанням корму. Причиною цього може бути низька якість об’ємних кормів, порушення режиму годівлі тощо.

Вміст жиру в молоці. Низький вміст жиру свідчить про нестачу в раціоні клітковини, згодовування кормів низької якості, високі даванки концентрованих кормів, порушення рубцевого травлення.

Співвідношення “жир:білок” у молоці має наближатися до рівня 1,2:1. Якщо відношення наближається до 1:1, слід провести аналіз раціону, звернувши увагу на вміст клітковини, крохмалю, жиру та відповідність їх нормі.

Вміст сечовини в молоці. Високий вміст протеїну в раціоні корів підвищує вміст сечовини в молоці. Верхньою межею є вміст 30 мкг у 100 мл

61

молока. Менш ніж 15 мг вмісту сечовини в молоці свідчить про недостатнє забезпечення корів протеїном.

Активність пережовування корму. Висока активність жуйки в корів сприяє поліпшенню стійкості середовища рубця та його функціонального стану. Жуйка також залежить від складу раціону. Корові потрібно близько 5–7 годин для поїдання кормів і 10–13 годин – для їх жування. Необхідно провести спостереження за поведінкою корів при жуванні. У стані спокою 50–70% корів мають пережовувати корми. Якщо це не так, слід провести аналіз раціону.

Консистенція калових мас повинна мати форму яєшні. Дуже твердий кал свідчить про те, що корови їдять корм, багатий на клітковину і бідний на протеїн, а також про нестачу води для напування корів. Тварини, які з’їли багато концентрованого корму з підвищеним вмістом вологи, багатого на протеїн і бідного на клітковину, мають дуже м’які фекалії, близькі до проносу. При поганому перетравленні в калових масах знаходять цільне зерно, частинки неперетравленої клітковини та зерна крохмалю.

Стан ратиць. Помилки, допущені в годівлі корів, можна визначити і за станом їхніх ратиць. М’які ратиці або нариви можуть бути зумовлені тривалою годівлею корів кормами з недостатнім вмістом структурної клітковини, мінеральних речовин і підвищеним вмістом протеїну. Проблеми з ратицями в корів упродовж перших 100 діб лактації виникають не частіше, ніж у тих, які перебувають на пізнішій стадії після отелення. Оптимально, якщо у стаді проблеми з ратицями виникають не більш як у 5,0 % тварин.

Різкі зміни в надоях і вмісті жиру та білка в молоці є, як правило, наслідком змін кількості та якості кормів раціону або послідовності їх роздавання тваринам.

При виявленні впливу годівлі на стан обміну речовин і здоров’я тварин необхідно визначити рівень і тип годівлі, ступінь забезпечення потреби корів в основних елементах харчування і біологічно активних речовинах та можливі наслідки їх надлишку або недостатності. Рівень годівлі корів визначають співставленням загальної кількості обмінної енергії раціону із нормою. Структуру раціону визначають шляхом вираховування процентного вмісту кожного виду корму в загальній кількості обмінної енергії. Процентне співвідношення різних видів кормів за поживністю в загальній кількості згодованих за рік кормів характеризує тип годівлі корів.

Перехід від одного типу годівлі корів до іншого має проходити поступово, протягом 2 тижнів, щоб мікрофлора рубця адаптувалася до нового бродіння, особливо при переході на зелений корм і навпаки.

Для визначення ступеню забезпеченості потреби тварин в основних елементах харчування проводять зоотехнічний аналіз раціонів тварин різних фізіологічних груп. Контрольованими показниками є: суха речовина, обмінна енергія, перетравний протеїн, Кальцій, Фосфор, каротин, цукор, сіль (NaCl), співвідношення Кальцію до Фосфору, цукру до протеїну. В необхідних випадках підраховують вміст в кормах Магнію, Сульфуру, Kалію, мікроелементів, вітамінів A, D, Е. Під час аналізу раціонів слід звертати увагу на склад комбікормів, враховувати їх рецептуру, фактичний набір компонентів,

62

вказаних у паспорті заводу-виробника на кожну партію корму. Шляхом аналізу раціонів, співставлення норми поживних і інших речовин із їх вмістом у кормах роблять висновок щодо повноцінності і збалансованості годівлі. Оцінюють якість кормів на основі органолептичного аналізу, результатів хімічного, мікологічного, бактеріологічного і токсикологічного досліджень. Тваринам згодовують тільки доброякісні корми. В кормах необхідно враховувати вміст шкідливих і отруйних речовин, гранично допустимі концентрації пестицидів, нітритів, нітратів тощо.

Клінічні симптоми при білковому перегодовуванні характеризуються ожирінням, тахікардією, глухістю тонів серця, тахіпное, збільшенням меж печінки, артрозом, зниженням відтворювальної функції. Білкова недостатність у корів проявляється зниженням маси тіла, послабленням тонів серця, гіпотонією передшлунків, зниженням резистентності, гіпопротеїнемією.

Під час аналізу годівлі тварин в раціонах важливо визначити вміст клітковини, вираженої в процентах до сухої речовини. Нестача в раціонах клітковини призводить до порушення рубцевого травлення і обміну речовин, порушення життєдіяльності шлунково-кишкової мікрофлори, пригнічує моторну функцію органів травлення, знижує утворення в рубці оцтової кислоти, необхідної для синтезу молочного жиру, розвитку румініту, ацидозу рубця, кетозу та інших хвороб з проявом діареї, зниженням кислотності молока. При надлишку в раціонах клітковини знижується споживання кормів, перетравлюваність і використання поживних речовин корму.

Вуглеводи є основним джерелом енергії, утворення жиру тіла і молока. Надлишок легко перетравних вуглеводів, особливо цукрів, пригнічує життєдіяльність мікрофлори передшлунків, знижує перетравлюваність кормів, може порушити кислотно-лужну рівновагу в організмі в бік ацидозу. Нестача цукру та крохмалю в раціоні може порушити білково-жировий обмін, який виражається в підвищенні рівня кетонових тіл в організмі, що також призводить до ацидозу. Тому при оцінці вуглеводної поживності раціонів для жуйних необхідно контролювати цукрово-протеїнове співвідношення і співвідношення цукор+крохмаль до перетравного протеїну, які повинні складати 0,8–1,2 і 2–2,5 відповідно, тобто на 1 кг перетравного протеїну потрібно 0,8–1,2 кг цукрів і 2–2,5 кг суми цукрів і крохмалю.

Жир кормів є не тільки концентрованим джерелом енергії і утворення жиру в тілі тварини, але й незамінним фактором харчування, необхідним для нормального всмоктування і транспортування каротину та жиророзчинних вітамінів А, D, Е і К. В його склад входять незамінні поліненасичені жирні кислоти: лінолева, ліноленова й арахідонова, які не можуть синтезуватися в організмі тварин і є комплексом вітаміну F. Вони беруть активну участь в обміні ліпідів, холестеролу, вітамінів групи В, зокрема тіаміну, холіну, піридоксину.

Як при нестачі, так і за надлишку жиру в кормах раціону в тварин спостерігаються розлади травлення. При надлишку кормового жиру в організмі накопичуються кетонові тіла, які викликають стан кетозу. Діарея при недостатності жиру пояснюється кератинізацією слизової оболонки кишечнику

63

в результаті А- і F- гіповітамінозів, зниженням активності травних ферментів, створенням сприятливих умов для розвитку патогенної мікрофлори. При нестачі жиру в кормі в корів порушується всмоктування вітамінів А, Д, Е, К і їх транспортування в організмі. Дефіцит жирів є причиною виникнення дерматитів, порушення відтворення, гіпофункції щитоподібної залози, захворювань печінки і нирок. Надлишок жиру в кормах знижує статеву активність самців і самок, погіршує якість продукції.

Урослинному жирі кормів переважають ненасичені, а в тваринних жирах

–насичені жирні кислоти. Велика рогата худоба гарно засвоює насичені жирні кислоти молочного і твердого тваринного жиру і погано рослинних олій. Ненасичені жири під впливом рубцевих ферментів гідрогенізуються, пригнічуючи життєдіяльність мікрофлори, в результаті чого знижується перетравлюваність вуглеводів і біосинтез білка.

Поліненасичені жирні кислоти при зберіганні кормів окиснюються Оксигеном повітря, особливо в дроблених борошнистих кормах (соя, кукурудза, овес, висівки, макуха, комбікорм), з утворенням шкідливих для організму перекисів. Згодовування таких кормів викликає в тварин подразнення слизової оболонки травного каналу. Корми стають гіркими на смак і при тривалому згодовуванні викликають ентерит, некроз печінки, захворювання шкіри, випадіння шерсті і Е-гіповітаміноз.

При аналізі мінерального живлення необхідно звертати увагу не тільки на абсолютний вміст окремих макро- і мікроелементів у кормах раціону, але й співвідношення між ними, враховуючи їх синергізм або антагонізм, а також наявність у кормах факторів, які знижують їх доступність і засвоюваність. Так Ферум, Купрум, і Кобальт є синергістами в процесах утворення гемоглобіну, Кальцій і Фосфор – в процесах мінералізації кісток, але ця взаємодія Кальцію і Фосфору може бути тільки при оптимальному їх співвідношенні в раціоні: для великої рогатої худоби 1,5–2,0:1. Надлишок жирів і щавлевої кислоти в кормах переводить Кальцій у нерозчинні сполуки, які виділяються з калом.

Найважливішими мікроелементами, що входять до складу молока є Ca, Р, Mn, K, S.

Нестача Кальцію призводить до остеодистрофії, молочної лихоманки, дефіцит Фосфору – до крихкості кісток, низького вмісту Фосфору у молоці, погіршення репродуктивної функції корів, натомість його надлишок може призвести до появи каменів у сечовому міхурі. А дефіцит Калію посилює стреси та спрагу, особливо в жарку погоду. Ознакою нестачі Калію є зменшення апетиту, лизуха, втрата блиску шерсті. Сульфур у молоці знаходиться у вигляді амінокислот, метіоніну та цистину. Він необхідний для мікробного синтезу протеїну в рубці. Дефіцит Магнію в корів часто спостерігається весною на випасі. Нестача Магнію є однією з причин пасовищної тетанії і післяродового парезу.

Необхідність у мінеральних речовинах прямо пропорційно залежить від продуктивності тварин. Грубі корми та силос часто не містять необхідної кількості мікроелементів, тому їх нестача повинна бути компенсована за рахунок преміксів, особливо взимку.

64

Так само на якість молока впливає і дефіцит вітамінів в раціоні, крім вітамінів групи B, які синтезують мікроорганізми рубця. Раціон корів повинен містити жиророзчинні вітаміни А, Д, Е, особливо взимку та ранньою весною.

Сучасні технології передбачають для високопродуктивних корів протягом всього року використання великої кількості силосованих кормів. Тому, при згодовуванні тваринам великої кількості силосу необхідно звертати увагу на загальний вміст і співвідношення між окремими органічними кислотами в кормі. Жуйним на 1 кг маси тіла допускається згодовування до 1 г органічних кислот при вмісті молочної кислоти менше 50% суми всіх кислот.

Із приходом у молочне скотарство нових технологій для рентабельного ведення молочного тваринництва та повноцінного забезпечення поживними речовинами необхідно враховувати фізіологію тварин на всіх етапах – від отелення до отелення. Щоб оптимізувати надої молока, звести до мінімуму метаболічні розлади, збільшити тривалість лактації і збільшити прибутки необхідно складати раціон із врахуванням цих фаз.

Поділ дійного стада на фізіологічні групи здійснюють з врахуванням трьох критеріїв, вказаних у таблиці 3.1. Перший критерій Д – кількість діб після отелення, другий критерій Н – добова молочна продуктивність, третій К – оцінка вгодованості корови по п’ятибальній шкалі.

						Таблиця 3.1
	Критерії Д, Н, К для поділу дійного стада на групи
	Кількість діб від		Добовий надій (Н),		Кондиція
Група, №					вгодованості (К),
	отелення (Д), діб		кг/гол.
					бал
1	0...	100	більше 24		3,5...	2,5
2	101...	200	24...	16	2,5...	3,0
3	201...	305	16...	8	3,0...	3,75
4	306...	345	–		3,5...	3,75
5	346...	365	–		3,5...	3,75

Сьогодні годівля тільних сухостійних корів є однією з важливих ланок у забезпеченні народження міцного, здорового приплоду, доброго стану здоров’я корів після отелення й відтворної здатності та одержання високої молочної продуктивності. За науково обґрунтованими рекомендаціями, годівлю корів здійснюють відповідно до двох періодів: перший – від запуску впродовж 40 діб; другий – 20–25 діб до очікуваного отелення. Годівля корів за двох зазначених періодів має свої особливості, обумовлені постійною динамікою фізіологічного стану корів. У перший період застосовують низькоенергетичну годівлю так, щоб забезпечити потребу життєдіяльності корови і нормального розвитку плоду. Зайва годівля спричинить надлишковий ріст плоду, тяжкі роди, післяродові ускладнення і можливі родові травми теляти.

За два тижні до отелення завдання інакше. Для виходу на максимум продукції молока, необхідно годувати корову однотипово не менше двох тижнів. Тільки тоді в рубці утворюється необхідна для мікробного травлення

65

мікрофлора. Тому за два тижні до родів слід перевести корову на поїдання тої кормової суміші, яку вона буде отримувати після отелення. Перед отеленням корова не зможе з’їсти корму більше ніж 1,4% від маси тіла, тому важливим є склад кормової суміші. Якщо корова навіть і отримає дещо більше обмінної енергії і білка, ніж це необхідно згідно норми – значно вирости теля все рівно вже не встигне.

Концентровані корми згодовують лише в кількості, яка необхідна для забезпечення потреб в енергії та протеїні. Споживання сухої речовини тільними коровами й нетелями становить 2,2–2,4 кг на 100 кг маси тіла, а за 25–14 діб – 1,6–1,8 кг. У раціоні має бути не менше 1 кг на 100 кг маси тіла тварин доброякісних грубих кормів (злаково-бобове, трав’яне сіно тощо). Оптимальний рівень у раціоні на добу: сирого протеїну – 13,5–15 %, сухої речовини, Кальцію – 80–100 г, Фосфору – 40–60 г, Магнію – 37–40 г; вітаміну А

– 75–100 тис. МО, Д – 25–30 тис. МО, Е – 600–1000 МО. Співвідношення Са:Р має перебувати в межах 1,5–1:1, оскільки за співвідношення нижче 1:1 і більше 2,5:1 спостерігається підвищена схильність до захворювань родильним парезом. Вміст у раціоні сирої клітковини в перший період становить 26–30%, у другий період – 22–25%. Кукурудзяний силос у раціоні має становити менше 50% сухої речовини раціону. За 20–25 діб до отелення поступово здійснюють адаптацію рубця до підвищеного вмісту енергії в лактаційний період, запобігають різким змінам у складі раціонів корів взагалі та особливо за тиждень до і після отелення. Оптимальна структура раціонів для сухостійних корів і нетелей становить (у % за поживністю): сіно – 25–30, силос – 25–30, сінаж – 30–35, коренеплоди – 5–10, концентрати – 0–10 протягом 40 діб і 25–35 (за 20 діб до отелення). За 2–3 доби до отелення основними кормами є сіно й сінаж. Оптимальна вгодованість тварин перед отеленням – 3,5–4,0 бали за п’ятибальною шкалою. Від запуску й до отелення тварин утримують безприв’язно, окремо від дійного стада. Організація годівлі корів у сухостійний період та нетелей має забезпечувати збільшення маси тіла не менше, ніж на 10–

12 %.

Перед отеленням корова споживає 1,4–2,0 % сухої речовини корму від маси тіла. По мірі роздою, апетит у корови підвищується і поступово досягає 4,0–4,5 % за вмістом сухої речовини в кормі від маси тіла корови. Поряд з цим, як би добре корову не годували, споживання корму відстає від росту добової продуктивності.

За період лактації корови найбільша потреба в поживних речовинах спостерігається у перші місяці після отелення. У цей період надходження поживних речовин з кормами не покриває потреби тварин на синтез молока. Якщо чогось бракує, це береться з резерву організму. Інтенсивний розклад жиру в тілі тварини за нестачі вуглеводів призводить до інтоксикації організму та появи кетозу.

Після продуктивних перших 100 діб лактації першочерговим завданням для організму корови стає приріст маси тіла до 3,5 балів, недопущення зниження молочної продуктивності більше, ніж за 9% на місяць.

66

Для синтезу 1 л молока через молочну залозу корови повинно пройти близько 500 л крові.

У період роздою в раціон корови додають 500 г концентратів на 1 л молока. Разом з цим не слід підвищувати кількість задавання концентратів корові. Це призведе до надмірного перевантаження печінки, закиснення вмісту рубця та розвитку ацидозу і кетозу.

Однотипна годівля силосом, кормами низької якості, незбалансованість раціону за вітамінами й мінеральними речовинами виснажує буферну здатність організму та знижує вміст імуноглобулінів у крові тварин.

Орієнтовний раціон корови на базі кукурудзяного силосу (надій – 34 кг) такий: сінаж – 10 кг, силос кукурудзяний – 25, силос із пресованого жому – 10, зерно – 3, кукурудза зернова – 1,5, шрот соєвий – 3,4, макуха ріпакова – 2,0 кг. Раціон містить 22,6 кг сухої речовини.

3.7. Оцінка якості води і аналіз напування корів і нетелей

Близько 85–90% молока становить вода. Для отримання якісного молока напувати тварин слід якісною водою без сторонніх запахів, присмаків. Поїлки слід тримати в чистоті, а не посипати кормом щодня. У разі забезпечення якісною водою тварини будуть більше пити, даючи більші надої молока. Це просто і одночасно дуже важливо. Для засвоєння одного кілограма сухого корму корові потрібно випити до 5 л води. Для продукування одного літра молока корові необхідно випити не менше 3 л води. Кількість води, яку п’є корова щодня, коливається залежно від продуктивності і температури навколишнього середовища. Тобто високопродуктивній корові щодня необхідно близько 150 л, а спекотного літнього дня – до 180 л чистої води. Фізіологічно корови п'ють воду швидко – до 20 л/хв. У разі меншої швидкості подачі води корова змушена буде пити менше і довше, що призведе до зменшення надоїв. Корови віддають перевагу воді, що має температуру тіла або наближається до неї. Значення рН води має становити 6,0–8,0. Ознаками недостатнього споживання води є тверда консистенція калу, мала кількість сечі, зміна поведінки тварини під час напування, низька продуктивність, споживання сечі (останнє може бути також зумовлено нестачею в раціоні солей, Калію або білка). Для поїння корів найкраще користуватися напувалками у формі корита, встановленими на висоті 80 см від підлоги. Вони мають бути чистими завжди.

3.8. Аналіз отриманих даних

При аналізі результатів клінічного дослідження в процентах вказують кількість тварин із хворобами серця, тахікардією (вище 80 ударів/хв.), частим поверхневим диханням (більше 30 дих. рухів/хв.), гіпотонією і атонією передшлунків (менше 3 скорочень рубця/2 хв.), збільшенням і болючістю печінки, стоншенням і остеолізисом останніх ребер і хвостових хребців, маститами, бурситами, враженнями копитець і іншими хворобами.

67

Результати дослідження сечі представляють так, щоб було видно, який процент досліджених проб в кожній із трьох груп тварин містить білок, надлишок кетонових тіл, низький рН тощо.

Результати дослідження крові зводять у таблиці з виділенням трьох груп тварин, вираховують процент проб із відхиленнями досліджуваних показників від норми.

За результатами вивчення вказаних комплексних досліджень тварин розділяють на три групи:

1)клінічно здорові корови без порушення обміну речовин;

2)клінічно здорові тварини із показниками, які вказують на наявність порушень обміну речовин;

3)клінічно хворі тварини.

Терапевтичний етап диспансеризації включає проведення лікувально-

профілактичних заходів для тварин 2-ї і 3-ї груп з метою усунення виявлених при дослідженні порушень обміну білків, вуглеводів, ліпідів, вітамінів і мінеральних речовин.

Профілактичний етап диспансеризації. Використовуються розроблені наукою і практикою відповідні рекомендації з профілактики окремих хвороб або їх комплексу. До загально профілактичних заходів відносять моціон, інсоляцію тварин на свіжому повітрі.

Моціон. З метою профілактики захворювань копитець доцільно здійснювати прогін тварин доріжками із твердим покриттям (асфальт, бетон) на відстань 1–2 км, з наступним перебуванням на ґрунті. Для знешкодження біогенних амінів (гістамінів) внаслідок згодовування коровам великої кількості концентрованих кормів потрібен також активний моціон. Відстань прогону тварин має бути не меншою 2–3 км по м’якому ґрунту. Активний кровообіг у тканинах копитець супроводжується зв’язуванням та евакуацією біогенних амінів – гістамінів. Активний моціон забезпечує також зношування надлишкового копитцевого рогу.

68

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.Ветеринарна клінічна біохімія / [Лeвченко В.І., Влізло В.В., Кондрахін І.П. та ін.]; за ред. В.І. Левченка і В.Л. Галяса – Біла Церква, 2002. – 400 c.

2.Ветеринарная диспансеризация сельськохозяйственных животных: Справочник / [Левченко В.И., Судаков Н.А., Харута Г.Г. и др.]; под ред. В.И. Левченко. – К.: Урожай, 1991. – 304 с.

3.Внутренние болезни животных / [Щербаков Г.Г., Коробов А.В., Анохин Б.М. и др.]; под общей ред. Г.Г. Щербакова, А.В. Коробова. – СПб: Лань, 2005.

–736 с.

4.Внутрішні хвороби тварин / [Цвіліховський М.І., Береза В.І., Січкар В.С. та ін.]; за ред. М.І. Цвіліховського. – [3-є вид.]. – К., Аграрна освіта, 2011. – 445 с.

5.Георгиевский В.И. Физиология сельськохозяйственных животных / Георгиевский В.И. – М.: Агропромиздат, 1990. – 511 с.

6.Энсмингер М.Е. Корма и питание. Краткое изложение / Энсмингер М.Е., Олдфилд Дж.Е., Хейнеманн В.В.; пер. с англ. второго издания 1990 года под. ред. проф. Богданова Г.А. – Кловис, Калифорния, 1997. – 974 с.

7.Клінічна ветеринарна фармакологія: Навчальний посібник / [О.І. Канюка, В. М. Гунчак, Д.Ф. Гуфрій та ін.]; за ред. проф. О.І. Канюки. – Львів:

ФОП Корпан Б.І., 2008. – 241 с.

8.Петров Е.Б. Основные технологические параметры современной технологии производства молока на животноводческих комплексах (фермах): Рекомендации / Е.Б. Петров, В.М. Тараторкин. – М.: ФГУНУ «Росинформагротех», 2007. – 176 с.

9.Шарабрин И.Г. Профилактика нарушений обмена веществ у крупного рогатого скота / И.Г. Шарабрин. – М., «Колос», 1975. –304 с.

69

ДОДАТОК

НОРМАТИВНІ ПОКАЗНИКИ КОРІВ

Показник		Одиниці	Референтні
		вимірювання	величини
1		2	3
Температура		оС	37,5–39,5
Частота серцевих скорочень		скорочень/хв.	50–80
Частота дихання		дих. рухів/хв.	12–25
Частота скорочень рубця		скорочень/2 хв.	3–5
Показники крові корів
	Цільна кров
Гемоглобін		г/л	95–125
Еритроцити		Т/л	5–7,5
Лейкоцити		Г/л	6–12
Гематокрит		л/л	0,35–0,45
Глюкоза		ммоль/л	2,2–3,3
Кетонові тіла (сума)		мг/100 мл	2,5–6,0
		ммоль/л	0,4–1,03
Кобальт		мг/100 мл	3,0–5,0
		мкмоль/л	0,5–0,85
	Плазма крові
Натрій		ммоль/л	139–150
Калій		ммоль/л	4,0–5,5
Лужний резерв		об % С02	46–66
		ммоль/л	19–27
	Сироватка крові
Аскорбінова кислота		мг/100 мл	0,6–1,5
Загальний білок		г/л	72–86
Альбуміни		%	38–50
α–глобуліни		%	12–20
β–глобуліни		%	10–16
γ–глобуліни		%	25–35
Білірубін загальний		мкмоль/л	1,7–10,3
Креатинін		мкмоль/л	80–180
Сечовина		ммоль/л	3,5–6,0
Молочна кислота		ммоль/л	1,0–1,44
Піровиноградна кислота		мкмоль/л	114–193
Триацилгліцероли		ммоль/л	0,18–0,64
Холестерол загальний		ммоль/л	2,3–4
Амілаза		Од/л	800–1200
	70