1) Загальнодержавна, або загальновійськова;

2) Індивідуальна (приватна);

3) Общинна (колективна, або спільна).

Названі форми власності не суперечили одна одній, а навпаки, мирно співіснували.

56. Українське зобов’язальне право другої половини XVII – XVIII ст.

Зобов'язальне право було найбільш розвиненим з усіх інституті цивільного права Гетьманщини (А. Яковлів, В. Кульчицький). Зобов'язання як правовий інститут у тогочасній Україні розумілись як право на майно особи, яка не виконала договору чи заподіяла якусь шкоду. Тому розрізняли зобов'язання, що випливали з договорів, і зобов'язання із заподіяння шкоди.

Під зобов'язанням розуміли право на майно особи, котра не виконала договір чи заподіяла шкоду. Інакше кажучи, зобов'язання - це такі правові відносини, згідно з якими одна особа мала право вимагати від іншої особи вчинення певних дій або утримання від них!!!

Сторона, що мала право вимагати, називалася кредитором або вірителем, а сторона, зобов'язана виконати вимогу кредитора, - боржником. Зміст вимоги кредитора був його правом на певну поведінку боржника, яка проявлялася в позитивній чи негативній дії. Тому предметом зобов'язання завжди була дія, що мала певне юридичне значення і певні правові наслідки. "Права" передбачали правовий захист порушених зобов'язальних прав.

Зобов’язання поділялися на:

• односторонні (зобов’язувалась одна сторона);

• двосторонні (зобов’язувались дві сторони - договір купівлі-продажу, за яким продавець мав право вимагати сплати ціни, але він також зобов'язаний був передати покупцеві продану річ);

• багатосторонні (зобов’язання покладалися на більше двох сторін).

Способи припинення зобов’язання:

• його виконання;

• наставання випадкової неспроможності його виконання.

Зобов'язання захищалася Гетьманською державою наступними правовими засобами: завдаток, застава, порука.

Основною підставою виникнення зобов’язань були договори.

Договором вважалася згода осіб під час здійснення будь-якої правової дії або утримання від її здійснення.

Договір набирав юридичної сили за певних умов:

• якщо сторони виявили волю, спрямовану на його укладення;

• якщо визнана законність договору і він оформлений відповідно до встановлених вимог;

• за умови подання та реєстрації до урядових (судових) книг письмових договорів;

• за наявності мети договору і спроможності його виконання.

Зобов’язальне право Гетьманщини було ефективним засобом регулювання інтенсивно зростаючих товарно-грошових відносин у першій половині XVIII ст. Передбачені у Кодексі договори забезпечували надійну правову основу для подальшого розвитку ділових відносин. Багато договорів були вдосконалені у наступні періоди розвитку цивільного права України і, пристосовані до нових умов, збереглися в сучасному цивільному праві.

57. Зміни у змісті договорів в українському праві др. Пол. 17-18 ст.

Зборівська угода 1649 р.

- укладена між Гетьманщиною та Річчю посполитою;

- реєстрове козацтво 40 тис.;

- під юрисдикцію козацької амністії входили Брацлавське Чернігівське та Київське воєводства;

- перебування польських військ на цих територіях заборонялося;

- Київському митрополитові обіцяно місце в сенаті;

- підтверджувалися права козаків на власний суд;

- угода була ратифікована польським сеймом;

Білоцерківський договір 1651 р.

- укладена Українською гетьманською державою та річчю посполитою;

- реєстрове козацтво 20 тис.;

- під юрисдикцію козацької амністії входить лише Київське воєводство;

- перебування польських військ на цій території заборонялося;

- гетьман підпорядкований польському королю;

Раднотський договір 1656 р.

- угода кладена між Б. Хмельницьким Швецією, Трансільванією, Бранденбургом;

- мета угоди була військовий союз роти Речі Посполитої;

- вперше на світовій арені визнавалася Українська гетьманська держава;

Гадяцька угода 1658 р.

- укладена між І. Виговським та Польщею;

- про утворення федеративного союзу Польщі Литви та князівства Руського яке б охоплювало Чернігівське Брацлавське та Київське воєводства;

- за угодою Руське князівство отримувало:

*власна державна скарбниця;

*власна грошова система;

* судочинство з діловодством українською мовою;

* 40-ка тисячна армія.

- угода передбачала відновлення адміністративно-територіального устрою який був у 1648 р.;

- угода ратифікована польським сеймом;

Шведсько-українська угода 1708 р.

- таємно укладена І. Мазепою та Калом ХІІ ;

Гетьманські статті

Березневі статті 1654 р.

- укладені між Б. Хмельницьким та Москвою;

- складені у формі питань української сторони до царя;

- більшість пунктів було затверджено;

- основний зміст статей полягав у тому щоб зберегти права і привілеї Війська Запорозького , українських козаків, шляхти та міщан;

- йшлася мова про 60-ти тисячний козацький реєстр;

- гетьманові заборонялося вступати в контакт з урядами Туреччини та Польщі;

- не були затверджені вищим органом Української гетьманської держави – Генеральною Радою;

- Хмельницький аж до своєї смерті не тільки не скликував Генеральної Ради для ратифікування угоди ай не оголосив точного змісту статей;

- статі не визначали політичного статусу Гетьманщини;

Переяславські статті від 17 жовтня 1659 р.

- укладені між Ю. Хмельницьким та царським урядом;

- його підписання проходило під значним тиском збоку московської влади;

- статі ґрунтувалися не на оригіналах статей Б. Хмельницького , а на сфабрикованих московською владою;

- Повноваження гетьмана та Війська Запорозького звужувалися;

- тепер обраний гетьман приймав символи влади від царя;

- зовнішня політика проводилася за згодою московського царя;

Московські статі 1665 р.

- договір укладений між лівобережним гетьманом І. Брюховецьким та царським урядом;

- посилювалася залежність від Москви;

- вибори гетьмана дозволялися тільки у присутності уповноваженої Москвою особи;

- Україна за винятком козацького стану передавалася під безпосередню владу московського царя. Цим пунктом вона фактично втрачала свою автономію;

- українська церква підпорядковувалася Москві, а її глава мав бути росіянином за походженням;

Глухівський договір 1669 р.

- угода між лівобережним гетьманом Многогрішним та царським урядом;

- права Війська Запорозького значно розширювалися;

- зменшувалася кількість міс у яких перебували московські воєводи;

- 30-ти тисячне реєстрове військо;

- створення компанійського полку з 1000 козаків який мав спостерігати такий порядок який потрібний царю;

Коломацькі статі 1687 р.

- двосторонній договір між гетьманом України І. Мазепою і старшиною з одного боку та московськими царями Іваном Петром та царівною Софією з іншого;

- надання дворянських титулів українській старшині;

- денонсувати даний договір можна було тільки за згодою двох сторін;

Конотопські статі 1672 р.

- угода між лівобережним гетьманом І. Самойловичем та московським урядом;

- договір складався з уточнених та доповнених Глухівських та 10 нових статей;

- обмежена влада гетьмана;

- заборона гетьману притягати до кримінальної відповідальності козацьких старшин без згоди старшинської ради;

- обмеження гетьмана у праві дипломатичних зносин не тільки з іншими державами а й з правобережним гетьманом;

- посилене втручання царя у внутрішні справи;

Другий Переяславський договір 1674 р.

- укладений між козацькою старшиною і царем;

- цілковито базуються на Глухівських та Конотопських статтях;

- кількість реєстрового козацтва 20 тис.;

Решетилівські статі 1709 р.

- проект конституції запропонований Скоропадським цареві;

- зміцнене втручання у внутрішні справи;

- обмеження в міжнародних відносинах;