Конституційно-правовий статус іноземців, осіб без громадянства, біженців, закордонних українців та іммігрантів в Україні. Право притулку в Україні

Поняття «іноземець» у нормативних актах і правовій літе­ратурі вживається у двох значеннях.

У широкому значенні до іноземців відносять як осіб, котрі не перебувають у громадянстві України і є громадянами (підда­ними) іншої держави або держав, так і осіб, яких жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадяни­ном (тобто осіб без громадянства, або апатридів (аполідів).

Однак за законодавством України поняття «іноземець» вжи­вається у вузькому значенні, відповідно до якого іноземець — це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадя­нином (підданим) іншої держави або держав.

Статус іноземців регулюється ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»

Особа без громадянства – особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Категоріїї іноземців та осіб без громадянства:

1. Іноземці та особи без гр.-ва, які в Україні на законних підставах.

2. Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні

1.2. Вони мають мати посвідку на постійне проживання.

3. Іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають в Україні протягом строку дії їх візи або на період, встановлений зак-вом або договором.

4. Іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають на території України, тобто такі, які отримали посвідку на тимчасове проживання в Україні.

Розрізняють такі види правових режимів статусу іноземців:

1. Національний режим означає надання іноземним громадя­нам того самого обсягу прав та обовязків, що й громадянам держави, що випливає зі змісту ч. 1 ст. 26 Конституції України, цитовано вище. Застереження щодо реалізації іноземцями окремих прав (здебільшого політичних) не вважаються дискримінаційними, оскільки спрямовані на забезпечення національної безпеки дер­жави.

Обмеження щодо реалізації окремих прав в цьому випадку обумовлені інтересами національними інтересами

2. Режим реторсій. Як­що іноземною державою встановлено обмеження щодо реалі­зації прав і свобод громадянами однієї держави, її уряд може прийняти рішення про встановлення відповідно­го порядку реалізації прав і свобод громадянами цієї держави на її території.

3. Спеціальний (специфічний) режим, який означає допущен­ня деяких переваг у певній сфері діяльності стосовно інозем­них громадян окремих держав. Як правило, він установлюється двосторонніми договорами між зацікавленими державами і сто­сується питань спрощеного перетинання кордону, безвізового порядку в'їзду в країну, освіти, соціальної політики тощо.

В'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

1. в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;

2. якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

3. якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

4. якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

5. якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

6. якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну.

Примусове повернення іноземців та осіб без громадянства

1. Іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

2. Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

Особа без громадянства, яка постійно проживає в Україні і вчинила злочин поза межами України, не може бути видана іншій державі для притягнення до кримінальної відповідальності чи для виконання вироку суду.

2. Питання стосовно видачі іноземців, які перебувають в Україні і вчинили злочин поза межами України, регулюється законодавчими актами України та міжнародними договорами України.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Статус біженців в Україні регулюється ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»

Біженець — це особа, яка не є громадянином Украї­ни і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національнос­ті, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захи­стом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом уна­слідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (піддан­ства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього по­стійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Міжнародні НПА

1. Конвенція про статус біженців 1955 року

2. Протокол, щодо статусу біженців 1967 року

Особи, які потребують додаткового захисту – особи, які не є біженцями, однак, які потребують захисту у зв’язку із тим, що їх життю, безпеці чи свободі у країні їх походження є загрози застосування смертної кари, тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність поводження або покарання.

Особи які потребують тимчасового захисту – іноземці, або особи без громадянства, які постійно проживають на території країни, що має спільний кордон, які масово вимушені шукати захисту в Україні через зовнішню агресію, іноземну окупацію, громадянську війну, природні чи техногенні катастрофи або через інші події, що порушують громадський порядок у певній частині або на всій території такої країни.

Статус біженцям або особи, яка потребує додаткового статусу надається особі індивідуально, тоді як статус осіб, які потребують тимчасового статусу надається за постановою уряду щодо всіх осіб, які прибувають із такої країни.

Питання про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового статусу розглядається державною міграційною службою.

Особи, яких визнано біженцями користуються тими ж правами та обов’язками як і громадяни України за винятком передбаченими законами та міжнародними договорами. Якщо біженець досяг 16 років, їм надається посвідчення біженця на 5 років, яке підлягає щорічній перереєстрації.