M04025

61

кругообігу. Потік енергії в біосфері має один напрямок: від Сонця через рослини (автотрофи) до тварин (гетеротрофи), або від продуцентів до консументів.

В екології гетеротрофів поділяють на консументів та редуцентів. Консументи – споживачі готової органічної продукції. Редуценти – організми, які розкладають органічні речовини, це – мінералізатори органіки. Їх часто називають деструкторами. Перехід енергії від рівня продуцентів супроводжується перетворенням енергії та великими її витратами: від одного рівня до другого біомаса і кількість енергії зменшується приблизно в десятеро. Редуценти споживають частину поживних речовин, розкладають мертві тіла рослин і тварин до простих хімічних сполук ( води, вуглекислого газу та мінеральних солей), замикаючи таким чином кругообіг речовин у біосфері.

У циклі «Время – гончар» Омар Хайям говорив: «Время, ловкий гончар, уж хлопочет для нас», відзначав кругообіг речовин в біосфері так: «Тот кувшин, что сегодня поит бедняка, Гордым серцем царя был в иные века. Из рубиновых уст и ланит белоснежных, сделан кубок, что пьяницы держит рука».

Стосунки в біосфері - їжа-споживач. Ланцюги харчування, канали, якими постійно перетікає речовина та енергія і які об’єднують організми в єдиний комплекс. Ланцюги обмежуються 4-5 ланками, бо багато енергії уходить в оточуюче середовище.

Розрізнюють відносини у харчових ланцюжках за початковою ланкою. Початковою ланкою в ланцюгах живлення можуть бути рослини, мертві рослини, рештки чи послід тварин. Ланцюги живлення можна уявити у вигляді пірамід чисел, біомаси, енергії.

-Піраміда чисел показує численність окремих організмів;

-Піраміда біомаси характеризує загальну суху вагу, калорійність або іншу міру загальної кількості живої речовини;

-Піраміда енергії відповідає величині потоку енергії або «продуктивності» на послідовних трофічних рівнях.

Піраміди чисел і біомаси можуть бути оберненими (або частково оберненими), тобто основа може бути меншою, ніж один або кілька верхніх поверхів. Так буває, коли середні розміри продуцентів менші, ніж розміри консументів. Екологічна енергетична піраміда завжди

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

62

звужується догори за умов, якщо будуть враховані всі джерела енергії живлення в системі.

Сонячна енергія (100%)

Продуценти (10%)

Консументи (10%)

Редуцентии (0,1%)

Правило 10 % або закон піраміди енергій (сформульований Р.

Ліндеманом): з одного трофічного рівня екологічної піраміди на інший переходить у середньому 10 % енергії. Збитки енергії, що зменшується на кожному трофічному рівні, можна скоротити, скоротивши ланцюги харчування (рослинна їжа – перехід до вегетаріанства). 90% енергії витрачається на підтримку постійної температури тіла, необхідно підтримувати оптимальний температурний режим існування.

Е їжі = Е дих + Е приросту +Е виділення теплоти Людина в кругообіг включила елементи, яких у природі немає (

радіоактивні ізотопи, гормональні препарати, антибіотики, пестициди, гербіциди) і таким чином впливає на стосунки в біосфері.

2.3 Поняття ноосфери

Зараз біосфера вступила у кризовий стан свого розвитку. Серед можливих стійких станів, у який може перейти біосфера в результаті самоорганізації є і такі, котрі виключають існування людини на Землі. Сприятливий вихід із стану стрибка – утворення ноосфери, сфери розуму.

У 1944 році з’явилася робота В.І. Вернадського «Декілька слів про ноосферу», в якій у концентрованому вигляді викладено його бачення еволюційно-історичного процесу, перспектив майбутнього людства як космічного феномену. Він вважав, що під впливом розвитку науки і пізнання біосфера має стати ноосферою. В.І.Вернадський вважав, що ноосфера – це такий стан біосфери, в якому мають виявитися розум і спрямована праця людини, як нова,

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

63

небувала на планеті, геологічна сила. Біосфера поступово переходить у ноосферу – сферу розуму, вищу стадію розвитку біосфери, у якій розумна людська діяльність стане головним чинником розвитку.

В.І. Вернадський показав загальні умови, необхідні, на його думку, для побудови ноосфери:

-людство має стати єдиним в економічному та інформаційному відношенні;

-людство має прийти до цілковитої рівності рас і народів;

-ноосфера не може бути створена, доки тривають війни на

планеті.

Сьогодні людство ще не в змозі розв’язувати гострі соціальні проблеми, ефективно запобігати релігійним, політичним або соціально-економічним кризовим ситуаціям та конфліктам. Сучасні відомі екологи ( М. Реймерс, В. Хаскін, Т.Акімова) вважають, що людство не наближається до ноосфери, а віддаляється від неї. Вони наводять приклади того, що техносфера набула здатності до саморегулювання. У ній з’явилися не заплановані людиною ознаки. Одна з них – поява нових небезпечних хвороб, біологічних явищ (наприклад, виникнення нових мікроорганізмів). До таких явищ належить «чума XX століття» - СНІД. Перше описання СНІДу з’явилося у 1981 році. Відтоді ця хвороба забрала понад 20 млн. людських життів, а сьогодні понад 42 млн. осіб живуть з ВІЛ. З 1988 року Всесвітня організація охорони здоров’я (ВОЗ) оголосила 1 грудня Всесвітнім днем боротьби із СНІДом. В Україні на 2006 рік було зареєстровано 79 тисяч ВІЛ – позитивних людей. Вважалося, що на 2012 рік буде вже 1,5 млн. інфікованих і майже 100 тисяч людей помруть від СНІДу.

Не піддається керуванню процес збільшення прірви між високорозвиненими і слаборозвиненими країнами. В усіх країнах відбувається розшарування на невелику кількість багатих і дуже велику кількість бідних.

Спроби керувати окремими організмами в біосфері показали, що організми швидко пристосовуються до змін засобів впливу на них (комахи, бур’яни та ін.). Наприклад, малярія передається малярійними комарями, ця хвороба є екологічною та соціально – економічною проблемою. За даними ЮНЕП (1979 рік) у 1955 році на малярію хворіло від 200 до 235 млн. осіб, з 265 млн., що жили в той час у

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

64

малярійних зонах. З 1944 року почали застосовувати проти малярійних комарів ДДТ («дуст») – потужний пестицид. Особливо інтенсивно ДДТ почали використовувати з 1956 року. Але вже у 70-ті роки XX століття число популяцій комарів, стійких до ДДТ, зросло настільки, що в Індії в 1976 році, кількість хворих на малярію становила близько 6 млн., а у 1966 році їх було 40 тисяч. Вчені виявили, що 43 види комарів, на 1976 рік, стали резистентними до різних інсектицидів. Крім того,у малярійних паразитів з’явилася стійкість до лікувальних препаратів (хлохіну та ін.).

Негативні екологічні наслідки застосування ДДТ виявилися значно складнішими. Виявилося, що препарат здатний накопичуватися не тільки у шкідливих видах комах, а й у ґрунті, воді, живих тканинах. З’ясувалося, що він згубно діє на все живе. Навіть в Антарктиді у печінці пінгвінів виявлено ДДТ. Винахідник ДДТ швейцарський вчений Мюллер за цей препарат отримав Нобелевську премію (1947 рік).

На Борнео у 50-ті роки XX століття багато даяків, що жили у сільській місцевості, хворіли на малярію і Всесвітня організація охорони здоров’я прийняла просте і пряме рішення. Розпилювання ДДТ здавалося б принесло позитивні наслідки: москіти вимерли, малярія пішла на спад. Але після цього виникло багато побічних ефектів. Дахи будинків почали руйнуватися, бо ДДТ вбив крихітних ос, що контролювали чисельність гусені, яка їла солому. Колоніальний уряд замість соломи випустив залізні листи для крівлі, але люди не могли заснути, коли тропічні зливи перетворили жерстяну покрівлю на барабани. Тим часом, отруєні ДДТ комахи, що були їжею геконів,а ці, в свою чергу, їжею свійських кішок, непомітно втягли у харчовий ланцюжок ДДТ, що призвело до загибелі кішок. ВОЗ стривожився, що могла виникнути загроза спалахів сипного тифу та чуми, що розносилися мишовидними гризунами, і була змушена скинути на Борнео на парашутах у контейнерах 4000 живих кішок. Операція котячого десанту була однією з самих надзвичайних місій Британських Королівських військово-повітряних сил.

Перший антибіотик був винайдений у 1929 році, а з середини XX століття антибіотики в нашому житті міцно посіли чільне місце у боротьбі з хвороботворними мікроорганізмами. Але мікроорганізми мають різну внутрішню організацію - це бактерії, віруси, та найпростіші (амеби, лямблії та ін.). Бактерії та найпростіші мають

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

65

клітинну структуру, здатні до самостійного існування, а віруси не мають клітинної організації і можуть розмножуватися після проникнення до клітини «господаря» - рослини, тварини, людини, використовуючи її , як біохімічний «мінізавод». Зараз існують інфекції, стійкі до будь-яких відомих антибіотиків. Крім того, масштаби захворювань деякими бактеріальними хворобами, які ще кілька років тому успішно лікували антибіотиками зараз зросли. Наприкінці XX століття почала зростати летальність від пневмонії, хоча до глобального введення антибіотиків зустрічалися навіть випадки самолікування.

В.Зубков розглянув два альтернативні сценарії майбутнього людства. За першим людство не зможе стримати розвиток глобальної екологічної кризи і через 30-40 років почнеться активний наступ техносфери, вимирання людства. Відбудеться розвиток нової техносфери, але будувати її у надзвичайно забруднених умовах припаде кіборгам, причому на перших порах їм знадобиться звичайний людський мозок.

За другим сценарієм, за 20-30 наступних років, людство, можливо, зможе подолати глобальну екологічну кризу. Для цього необхідне політичне об’єднання людства, тобто знов прийшли до ідеї В.І. Вернадського. Потужний вплив суспільства на довкілля свідчить про вичавлювання біосфери техносферою. Щоб зменшити цей тиск, необхідно різко зменшити навантаження на біосферу, відмовитися від концепції необмеженого споживання «дарів природи», перейти до концепції екологізації людської діяльності . Цьому переходу мусить сприяти заклик світової комісії з навколишнього середовища про стійкий екологічно безпечний розвиток, «який забезпечує потреби нинішнього покоління без надання шкоди можливості майбутньому поколінню забезпечити свої власні потреби». Той чи інший шлях подолання глобальної екологічної кризи припаде людству, необхідно звернути увагу на паростки нового у сучасному людському суспільстві. Це – поява нових дітей. Друнвало Мельхісадек проводить багато досліджень стану людності світу, зустрічається з провідними вченими , обізнаними з цього питання і накопичив надзвичайний матеріал з приводу появи нових дітей. У 2004 році в Софії вийшли книжки американських психологів Лі Керол та Джен Тоубер, про дітей, які з’являються все більшою кількістю як в Америці так і в

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

66

інших країнах планети. Їх назвали діти - Індіго або нові діти, або діти світла.

Психологи виділили 4 типи таких дітей:

1.Гуманісти; 2. Концептуалісти; 3. Художники; 4. Діючі

увсіх напрямках, вони у майбутньому стануть у витоків нових філософій та релігій.

Друнвало Мельхісадек поділяє цих дітей, «дітей нової мрії», на три типи: перший – діти з Китаю, другий – діти Індіго, третій – «діти СНІДу».

I тиеп – вперше зареєстрована 1 дитина з надзвичайними телепатичними здібностями (1984 рік), потім - 100 (1984 рік). Ці діти з’явилися не тільки у Китаї, а й у всьому світі.

II тип – діти з надзвичайними психічними здібностями і саме їх Лі Керрол ( Lee Carol) називає Індіго .

III тип - близько 11 років тому у США народилася ВІЛінфікована дитина. Зразу після народження у шестимісячному віці їй було зроблено аналіз крові, що показав наявність вірусу СНІДу. Обстеження через рік дало ті ж самі результати коли дитині виповнилося 6 років, аналіз не показав і сліду від ВІЛ-інфекції.

Щоб розібратися і дізнатися, що відбувається з дитиною, її відвезли до каліфорнійського університету у Лос-Анджелесі. Дослідження, що там були проведені, показали, що її ДНК була не такою, як у звичайних людей. А ДНК людини містить 4 нуклеїнові кислоти, що утворюють з’єднання по три. Це призводить до утворення 64 різних комбінацій, які називають кодонами. У ДНК людей в усьому світі 20 з цих кодонів активовані, інші неактивовані, за винятком трьох , які являють собою коди початку та завершення, що дуже схоже на комп’ютер. Вчені завжди вважали, що неактивні кодони – це старі програми з нашого минулого. У дитини, яку досліджували, було активовано 24 кодони, на 4 більше, ніж у будь-якої людини. Потім вони протестували дитину, наскільки сильна її імунна система. Вони узяли смертельну дозу ВІЛ-інфікованих клітин і змішали її в чашці Петрі з деякою кількістю клітин дитини і її клітини залишилися зовсім неторканими. Вчені продовжували збільшення концентрації, перевищили у 7000 разів концентрацію, що знадобилася б для зараження людини. Клітини дитини залишилися абсолютно

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

67

недоторканими. Вчені продовжували збільшення концентрації смертоносних клітин, дійшовши до концентрації у 1000 разів вищу за ту, зо знадобилася б, щоб заразити людину. Клітини дитини залишалися абсолютно не інфікованими. Потім вчені почали тестування її крові на стійкість до інших хвороб, і виявили, що ця дитина має імунітет до всього. Потім знайшлася ще одна дитина, у котрої ці кодони були активовані, потім ще і ще і потім 10000, потім 100 000, потім 1000 000, а на 1999 рік за даними Каліфорнійського Університету, який слідкує за тестами ДНК у всьому світі, 1% людей у світі мають цю нову ДНК. Це складало близько 60 млн людей, котрі за старими критеріями не є такими.

Переважно це діти, але вже зараз знаходять і дорослих,таким чином, як у концепції 100 мавп. Тепер це явище розповсюджується на самих різних людей і дуже швидко розростається, схоже на епідемію, на спалах, але це-тільки початок.

Те, що на Землі народжується дуже багато людей з новою ДНК, означає, що народжується нова раса людей, представники якої мабуть не можуть хворіти. Друнвало наводить статистичні дані, які показують, що зміни ДНК відбуваються на всюди, а в окремих місцях («очагах») і вони є у США, в Росії. У китайських дітей з психічними зверх здібностями ще не знаходять нову ДНК. Шлях змін ДНК знайшла одна дитина і інформація потрапила у інформаційну мережу навколо Землі. Тепер ця інформація перебуває і доступна будь-кому.

Існування інформаційного поля, або як його називають, планетарної решітки, що оточує планету і тримає в собі свідомість будь-якої форми життя, має електромагнітну складову. Мельхісадек вважає, що для кожного виду в світі існує своя решітка свідомості. Він описує поведінку мавп, назвавши цей феномен концепцією сотої мавпи. Книжка «Сота мавпа» Кема Кайла молодшого, «Жизнепоток: биология бессознательного» Лайалла Уотсона, в яких описуються науково-дослідний 30-річний проект з японською мавпою Масаса fuscata. На острові Косіма в Японії мешкала колонія диких мавп і вчені давали їм батат, розкидаючи його в піску.

Мавпам подобався батат, але не подобався бруд на ньому. Вісімнадцятимісячна мавпа Імо виявила, що може позбавитися від бруду, миючи батат. Вона навчила цьому свою маму. Ті мавпи, що з нею гралися, теж дізналися про цей спосіб і навчили своїх мам. Скоро всі молоді мавпи і ті мами, що копіювали своїх дітей, мили свій батат,а

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

68

дорослі інші – ні. (1952-1958рр.). Потім раптом восени 1958 року число мавп, які робили це,на острові Косіма, досягло критичної маси, яку д-р Уотсон довільно визначив як 100 і майже всі мавпи на острові почали мити батат без будь-якого зовнішнього спонукання. Але це сталося не тільки на цьому острові,а й на окремих близько розташованих островах водночас мавпи стали мити батат. На головному острові Японії Такасакіямі, мавпи мили батат. У цих мавп не було ніякої можливості спілкуватися і вчені припустили, що мусить бути якесь поле, що охоплює всі острови, завдяки якому мавпи могли спілкуватися. Цей феномен назвали «концепцією сотої мавпи». Його сутність в наступному: коли знання стає знанням багатьох, воно стає знанням всіх.

Багато людей міркувало з приводу цього феномену. Через кілька років поспіль група дослідників з Австралії та Англії зацікавилася, а чи не має людина такої ж спільної кристалічної гратки, як і мавпи. Вчені провели експеримент. Вони зробили фотографію, де були сотні людських облич, маленьких і великих. Вся фотографія складалася з цих облич, але на перший погляд на неї можна було роздивитися лише 6 або 7 облич. Потрібно було тренування, щоб роздивитися інші обличчя. Треба було,щоб хтось спочатку показав, де ці обличчя розташовані. Цю фотографію відвезли до Австралії і провели там дослідження. Була відібрана якась кількість людей, яким показали цю фотографію і дано було деякий час, щоб її розглянути. На запитання: «Скільки облич ви тут бачите?», за цей час люди знаходили 6-10 облич. Коли число опитуваних досягло кількох сотень осіб і точно зафіксовано, що вони бачили, кілька дослідників поїхали до Англії, і там показали ту ж саму фотографію по внутрішньому кабельному телебаченню Бі-Бі-Сі, яке працювало тільки для Англії. Вони ретельно показали телеглядачам, де знаходяться ці обличчя на фотографії, всі до одного. Потім через кілька хвилин після цієї передачі, інші дослідники повторили експеримент, як і першого разу, в Австралії з новими піддослідними. І раптом люди почали легко знаходити більшість цих облич. На початку 1960 року було виявлено існування електромагнітного поля, або граток, що простягаються навколо всього світу. Їх назвали кристалічними гратками людської свідомості, вони знаходяться високо над Землею, вишина приблизно 60 миль (110 км) або й більше.

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

69

Ноосфера – це біосфера, розумно керована людиною. Ноосфера є вища стадія розвитку біосфери, пов’язана з виникненням і становленням в ній цивілізованого суспільства, з періодом, коли розумна діяльність людини стає головним чинником розвитку на Землі.

Термін і поняття «ноосфера» були введені в науку французькими вченим-математиком Е.Леруа, філософом П. Тейяром де Шарденом та В.І. Вернадським. В.І. Вернадський говорив: « в геологічній історії біосфери перед людиною відкривається величезне майбуття, якщо людина зрозуміє це і не буде використовувати свій розум і свій труд на самознищення».

Вернадський і Тейяр де Шарден вважали, що відбувається цефалізація – процес збільшення маси головного мозку і, як наслідок, еволюційний розвиток нервової системи людини. Відбувається стрибок – від інстинкту до думки, тобто еволюція біосфери йде у напрямку розвитку свідомості, формування ноосфери. Висновок: нематеріальна думка людини стає геологічним чинником, матеріально перетворюючим планету. Планета отримує деякий планетарний Мозок, котрий бере на себе відповідальність за її подальший розвиток. П.Тейяр де Шарден називав ноосферою «оболонку думок» над Землею. Він уявляв розум як полум’я, в котрому гріється земна куля і яке поступово охоплює планету, утворюючи її новий покрив. Він відслідив невимовно довгий шлях біологічної еволюції, вінцем якої стала людська свідомість.

Вернадський у поняття ноосфери вкладав принципово інший сенс. На його думку, ноосфера – матеріальна оболонка Землі, що змінюється під дією людей, які своєю діяльністю так перетворюють планету, що можуть бути «визнані» потужною геологічною силою. Ця сила своєю думкою і працею перебудовує біосферу в « интересах свободно мыслящего человечества как единого целого».

Ноосфера – це унікальна єдність людства, виробництва і природи, яка мусить перетворюватись і керуватися вищим людським розумом. Саме він є гарантом всебічного прогресивного розвитку людства на підґрунті нових соціальних законів та глибокого знання природно-історичних закономірностей. В.І. Вернадський підкреслював, що біосфера є явище природне, значно глибше і потужніше у своїй сутності, ніж історія людей. «Мощь его (человечества)связана не с его материей, но с его мозгом, разумом, и

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

70

направленьем этим разумом его трудом. Ноосфера есть геологическое явление на нашей планете».

Білявський наводить цікаві факти щодо природного виникнення біологічного виду, який потребує час близько 10 тисяч літ, а розвиток цивілізації йде у 1000 разів повільніше. Це не дозволить забезпечити стабільність довкілля.

2.4 Біорізноманіття біосфери як наслідки її еволюції.

Увідносно короткі проміжки розвитку екосистеми (сукцесії) та

удовготерміновій еволюції таких екосистем, як біосфера, на процеси, що в них відбуваються чинять вплив зовнішні чинники – геологічні та кліматичні, та внутрішні процеси, що зумовлюються тільки живими компонентами. Завдяки дії та взаємодії цих чинників сформувалося біологічне різноманіття на внутрішньовидовому, міжвидовому і біосферному рівнях. Основа стійкості біосфери – різноманітність складаючих її екосистем.

Найдавня біосфера виникла в гідросфері, існувала у її межах і мала гетеротрофний характер. Але закон «всюдності життя» ставив свої умови і організми, що розмножувалися, здійснювали експансію у різні області мешкання.

На початку кембрійського періоду, близько 600 млн років тому, вміст кисню в атмосфері досяг 0,6%, а потім відбувся новий еволюційний вибух – з’явилися нові форми життя – губки, корали, черви, молюски. Вже у середині палеозоя вміст кисню в атмосфері вперше наблизився до сучасного і на цю пору життя на Землі захопило усі моря і вийшло на сушу. Рослинний покрив, достатня кількість кисню та споживних речовин в подальшому призвели до появи таких крупних тварин як динозаври, ссавці, а далі врешті решт – людини.

Але, незважаючи на велику кількість автотрофів на кінець палеозоя (300 млн років тому) відбулося падіння вмісту кисню в атмосфері, до 5 % сучасного рівня і підвищення вмісту СО2. Це

призвело до змін клімату, зниженню інтенсивності процесів розмноження і, як наслідок, бурхливе накопичення маси відмерлих органічних речовин, які створили поклади викопного палива (кам’яне вугілля, нафта). Потім вміст кисню став знову підвищуватися і на середину крейдяного періоду (100 млн років тому), співвідношення

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com