M04025

71

О2/СО2 стало близьким до сучасного, хоча й в певних межах відбувалися коливання.

Біорізноманіття біосфери удосконалюється за рахунок великого резерву у еволюції спільнот. На цьому рівні провідна роль належить еволюції та груповому відбору. Груповий відбір теж збільшує різноманіття та стійкість спільнот.

Еволюція біосфери свідчить про те, що будь-який вплив на біосферу – природний чи антропогенний – її гомеостаз забезпечується за рахунок збереження біологічного різноманіття.

2.5 Біорізноманітність як найважливіша умова стійкості природних систем.

Багато численність та різноманітність природних біологічних форм вже добре відома. Розрізнюють різноманітність в межах одного виду (генетична різноманітність), між різними видами (видова різноманітність), та екосистемами.

Універсальної класифікації не існує, але Дж.Олсон (Olson,1994) виділив 94 класи наземних екосистем, вирізнюваних за характером земельного покриву, рослинності та клімату. На сьогодні на підставі морфологічних та біохімічних відзнак ідентифіковано і описано 1,75 млн організмів, в тому числі близько 50 тис. видів одноклітинних форм, понад 70 тис грибів, понад 300 тисяч різноманітних рослин та 1 млн 325 тис видів тварин. Однак фактично загальну кількість видів інколи оцінюють як 107. Існує явний географічний градієнт біорізноманітності – від максимуму рівнинних тропіків до мінімуму високих гір та полярних областей.

Надзвичайно великий спектр розмірів тіла земних істот. Від мікроскопічної мікоплазми , до гігантської каліфорнійської секвойї (>1000т.). Навіть в межах класу савців землерійка – карликова білозубка – 1-1,5г, а синій кит – 100-150 тон. Те, що в природі існують такі різні за величиною істоти, свідчить про різноманітність екологічних переваг, що пов’язані з розмірами тіла.

В природі надзвичайно велике різноманіття форм виникає на підґрунті сукупності небагатьох елементів та відносно небагатьох життєвих процесів, спільних для різних організмів. Це відповідає закону фізико – хімічної єдності живої речовини (В.І. Вернадський,1964). До складу живих організмів входять ті ж самі хімічні елементи, що й у складі неживої природи, але їх кількісне

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

72

співвідношення різне. Тільки з двома оксидами – Н2О та СО2 і молекулярним О2 пов’язана переважна більшість сумарних реакцій обміну речовин між організмами і середовищем. Тільки на 7 елементів

– C, O2, N2, P, S, Ca – припадає понад 99,5% хімічного складу всіх живих істот – від вірусів до людини. C, H, P, N, S, що складають всю органіку, називають біогенними елементами. Їх сполуки утворюють кілька десятків низькомолекулярних біоматеріалів – амінокислот, азотистих основ, нуклеотидів, спиртів, жирних кислот, цукрів та інше. Їх різноманітні композиції створюють гігантське число високомолекулярних біополімерів – нуклеї нових кислот, білків, ліпідів, полісахаридів та інше. На всіх рівнях біологічної організації реалізована лише мінімальна частина можливих комбінацій. Для побудови нуклеїнових кислот з безлічі можливих нуклеотидів живі організми обрали лише п’ять, з багато численних амінокислот на побудову білків використовується лише близько двадцяти. Примірно таким чином відбувається і в створенні цукрів та жирних кислот. Все живе не байдуже до асиметрії біомолекул і в обміні речовин беруть участь лише L-форми амінокислот та білків і D – форми цукрів, в тому числі у складі нуклеїнових кислот.

Висока хімічна і структурна індивідуальність тісно пов’язані з функціональністю речовин. Тому кожна відібрана еволюцією жива істота у високому ступені унікальна.

Екологічна різноманітність організмів відносно до фундаментальних функцій в екосистемах і біосфері в цілому відповідає або визначається різноманітністю умов мешкання на планеті.

Живі організми відповідають за здійснення широкого спектру екологічних функцій, підтримуючих екологічну рівновагу в природі.

2.6 Резюме

Біосфера – оболонка Землі, населена живими організмами. Обіймає нижню частину атмосфери, гідросферу та верхню частину літосфери. Започаткував учення про біосферу В.І. Вернадський. Він підкреслював, що біосфера – результат найскладнішого механізму геологічного та біологічного розвитку і взаємодії косної та біокосної речовини. Жива речовина біосфери – сукупність всіх її живих організмів. Вищу стадію розвитку біосфери Вернадський назвав

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

73

ноосферою – період, коли розумна діяльність людини стане визначаючим чинником розвитку життя. Основа стабільності біосфери

– біологічна різноманітність всього живого на Землі. Ноосфера, як нова стадія еволюції біосфери.

Ноосфера (сфера розуму) – вища стадія розвитку біосфери. Це сфера взаємодії природи і суспільства,в межах якої розумна людська діяльність стає головним, визначаючим чинником розвитку.

Особенность биосферы – биогенная миграция атомов химических элементов, вызванная энергией Солнца и энергией участвующей в процессах обмена веществ, росте, размножении организмов.

Солнечная постоянная. Поток солнечной энергии 250 ккал/см2 в

год.

2.6 Контрольні запитання

1.Дайте визначення поняття біосфери.

2.Які структурні частини нашої планети входять до складу біосфери?

3.Хто започаткував вчення про біосферу?

4.Що таке ноосфера? Яка її сутність?

5.Які с особливості живої речовини?

6.Визначте основні функції живої речовини.

2.7 Тести

1.Редуценти – це…

А). організми, які остаточно руйнують органічні сполуки до мінеральних;

Б). це зелені рослини, які створюють з біогенних елементів органічну речовину;

В). споживачі органічної речовини, перетворювачі його на інші форми.

2. До космічних ресурсів належать:

А). сонячна радіація, енергія припливів та відпливів; Б). енергія сонця та енергія вітру; В). енергія зірок та енергія комет.

3. Які розміри біосфери по вертикалі: А). приблизно 30-32 км;

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

74

Б). приблизно 10 км; В). близько 17-21 км; Г). трохи більше 40 км.

4.Як давно виникла біосфера: А). 7 млрд. років тому; Б). 25 млн. років тому;

В). 3,5 – 4,5 млрд. років тому; Г). 180 – 200 млн. років тому.

5.Яку область мешкання живих організмів охоплює біосфера: А). верхні шари атмосфери, вся гідросфера та верхня частина

літосфери, населені живими організмами; Б). нижня частина атмосфери, верхні шари гідросфери та верхня

частина літосфери, населені живими організмами; В). нижня частина атмосфери, вся гідросфера і верхня частина

літосфери, населені живими організмами; Г). верхні шари атмосфери, нижні шари гідросфери та нижня

частина літосфери, населена живими організмами. 6. Виберіть вірну відповідь:

А). організми мешкають на земною поверхнею не вище 6 км над рівнем моря, опускаються не нижче 11 км в глибини океану, та до 15 км в надра Землі.

Б). організми мешкають над поверхнею суші не вище 8 км над рівнем моря, опускаються не нижче 11 км в глиб океану і до 1 км в надра Землі.

В). організми мешкають на поверхнею суші не вище 3 км над рівнем моря, опускаються не нижче 5 км в глибини океану і до 0,5 км в товщу Землі.

7.можна сказати, що сучасна біосфера – продукт діяльності… А). продуцентів; Б). живої речовини;

В). антропогенного впливу; Г). мертвої речовини.

8.Назвіть невірну функцію живої речовини біосфери:

А). енергетична; Б). газова;

В). перерозподіляюча; Г). деструкційна; Д). концентраційна;

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

75

Е). окислювально – відновлювальна.

9.Для якої функції живої речовини є характерним процес мінералізації (тобто розкладання до вуглекислого газу, аміаку і води), після загибелі організмів мертвих органічних речовин:

А). енергетична; Б). газова;

В). перерозподіляюча; Г). деструкційна; Д). концентраційна;

Е). окислювально – відновлювальна.

10.Назвіть синоніми біосфери:

А). едасфера; Б). екосфера; В). жила зона; Г). тропосфера;

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

76

3Лекція 3. Люди та їхні потреби. Природні ресурси.

3.1 Людина як вид.

Значення терміну «людина» багатогранне, про що свідчить понятійний апарат наук, які вивчають людину.

Філософію цікавить людина з точки зору її становища у світі передусім як суб’єкта пізнання і творчості.

Психологія аналізує людину як цілісність психологічних процесів, властивостей і відносин: темпераменту, характеру, здібностей, вольових властивостей тощо, тобто психологія шукає стабільні характеристики психіки, які забезпечують незмінність людської природи.

Якщо економічна наука припускає, що людина здатна на раціональний вибір, то психологія виходить з того, що мотиви людської поведінки здебільшого ірраціональні і незбагненні.

Історики, навпаки, проявляють інтерес до того, як під впливом культурноісторичних факторів змінюється людська істота.

Соціологія досліджує людину насамперед як особистість, як елемент соціального життя, розкриває механізми її становлення під впливом соціальних факторів, а також шляхи і канали зворотного впливу особистості на соціальний стан.

У найзагальнішому розумінні термін «людина» вказує на належність до людського роду – вищої сходинки живої природи на нашій планеті.

Людина (за Н.Ф. Реймерсом) один з видів тваринного царства зі складною соціальною організацією і трудовою діяльністю, що значною мірою робить мало помітними біологічні, в тому числі етологічні (первісно-поведінкові) властивості організму. Фролов І.Т. визначає людину як «суб’єкт історичного процесу розвитку матеріальної і духовної культури на Землі, біосоціальна істота, генетично пов’язана з іншими формами життя, але відокремлена від них завдяки здатності виготовляти знаряддя праці, має членороздільну мову і свідомість». Як складова частина живого, людина не може існувати поза біосферою і живою речовиною певного еволюційного типу. Місцем виникнення родини гомінід екваторіальна смуга Землі, а роду Людина – Африка (головним чином східна) і можливо Південна Азія. Слід звернути увагу на те, що в ранні епохи водночас на Землі

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

77

існувало декілька видів або дві підродини гомінід – австралопітекові і власне, люди, з котрих в наші дні зберігся лише один вид – Людина розумна (homo sapiens). На думку багатьох вчених homo sapiens ділиться на два підвиди – неандерталець і сучасна людина. Зараз вже багато вчених говорять про те, що відбувається формування нового виду людей – Людина нова (Homo innovalus).

За остані 30 років картина походження людини, що спиралася на семіальну (тобто зв’язувала людину з приматами) теорію Ч. Дарвіна, суттєво поповнилася. Харитонов та інші відзначають, що цьому сприяли численні нові палеонтологічні знахідки, удосконалення методів визначення їх віку та застосування молекулярно-генетичних засобів встановлення ступеню спорідненості.

Основні чинники антропогенезу, що спричинили вплив на екологію людини, можна уявити таким чином. Біля 8-9 млн років тому клімат тропічного поясу в Африці помітно змінився і на великих територіях ліс замінила саванна. Це обумовило перехід наших пращурів до наземного способу життя.

Примірно 3-3,5 млн років тому від австралопітеків (вимерли близько 1 млн років тому) відгалужуються перші представники роду homo. Вони мали більш граціальну конституцію і здатність займати різні, менш спеціалізовані екотопи, де збирання доповнювалося мисливством та риболовлею. Почалося виготовлення знарядь і з’явилися перші кам’яні знаряддя. Зростання споживання рослинної їжі викликало зміну травлення, обміну речовин, збільшення розмірів тіла і посилення агресивності. Це, в свою чергу, призвело до розвитку та закріплення здатності вбивати подібних до себе та канібалізму.

Разом з виготовленням і використанням все досконаліших знарядь, розпочалося використання вогню, кісток та шкір тварин.

Засвоєння екотопів відкритих просторів і збільшення кормових територій змінили соціальну організацію груп архантропів. Важливе місце у антропогенезі посіла зміна репродуктивної функції та статевих стосунків. На якомусь з етапів було втрачено сезонність та короткочасність статевої збуджуваності самиць та пов’язаної з неї сезонності розмноження. Скоротився статевий цикл. Разом з переходом до переважно одноплідного приплоду подовжилася вагітність і термін вигодовування малюка, а також загальна тривалість піклування про нащадків. Поза сезонність лібідо і можливість безперервного статевого життя призвели до збільшення обсягів

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

78

сексуальної поведінки та підпорядкуванню цьому динаміки статевозрілого складу родових груп. Зменшення нетерпимості самців один до одного призвело до укрупнення сімейних груп та стад. У груповій поведінці на засадах здатності ділитися здобиччю виникає її розподілення. Значна роль припадає поєднанню групового та індивідуального відбору на технологічні навички та здатність навчатися.

Різноманітність мотивів поведінки та форм діяльності надзвичайно ускладнило життєві обставини первісної людини порівняно з тваринами. Необхідність переробляти і використовувати різноманітну інформацію, інструментальна діяльність, розширення емоціональної сфери та надінстинктивність сфери поведінки призвели до швидкого розвитку головного мозку, розвитку інтелекту, пам’яті, асоціативного мислення.

Виникла і отримала розвиток членороздільна мова. Це суттєво збільшило обсяг інформації, що оброблялася мозком і стимулювало прискорення його розвитку. Мова та здатність до створення символів, рисунків і скульптур (мистецтву) та знаковому кодуванню інформації стали базою культурної спадщини.

Розселення людини супроводжувалося виникненням расового та етнічного поліморфізму., зародженням етносу. Висока адаптивність ранніх представників homo sapiens суттєво доповнилася надзвичайно зростаючими можливостями адаптивної поведінки. Навички оптимізації мікросередовища, вогонь, одяг, житло, виготовлення і застосування все досконаліших знарядь тобто зародки техногенезу, сприяли освоєнню різних природних зон та різних стереотипів використання різних ресурсів. Етноси, що виникли, стали по сутності еколого-географічними життєвими формами існування виду homo sapiens.

Еволюція людини мала низку особливостей:

1.у предків людини не було далеко проникнутої морфологічної, фізіологічної та екологічної спеціалізації. Це означало гнучке пристосування і займання різних екотопів та екологічних ніш.

2.еволюція людини не тільки підтверджує правило прискорення еволюції, але й безпрецедентна за швидкістю для крупних тварин, особливо на останніх етапах антропогенезу. Людинаодна з самих молодих видів ссавців. У книзі В.Р Дальника «Непослушное дитя

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

79

биосферы» еволюційна молодість людини відзначається таким чином: «Біда в тому, що люди рано стали людьми».

3. висока адаптивність в поєднанні з незавершеністю набору консервативних інстинктів, інформаційна насиченість екологічної ніші, складність внутрішньо популяційних стосунків та різноманітна інструментальна діяльність обумовили у предків людини та архантропів надзвичайний розвиток надінстинктивної сфери пристосовуваної поведінки, вищої нервової діяльності та інтелекту.

4. завершальні етапи антропогенезу характеризуються виникненням культури – сукупності засобів створення матеріальних цінностей, мовної та знакової передачі інформації та навчання. Культура стає домінуючим чинником еволюції людини, послаблюючи тиск чинників природного відбору.

5. засвоєння культурної інформації у суспільстві відбувається надзвичайно швидко, швидше, ніж передача у спадок генетичної інформації. Антропогенез якісно відрізняється від біогенезу перш за все через господарчу діяльність неонтропів, що впливає різною мірою на довкілля.

Зміна екологічних ніш тісно пов’язана з переломними етапами екологічної та енергетичної історії людства. Застосування до людини поняття екологічної ніші дуже умовне, відрізняється від екологічних ніш тварин. Екологічні ніші людини весь час змінювалися, зростаючи з наростаючою швидкістю разом з етапами історичного розвитку людства.

Зміна екологічних ніш змінювала спосіб життя людини.

Розповсюдження землеробства та скотарства призвело до освоєння значних територій субтропіків та помірного поясу. Зросла чисельність та щільність населення, однак це ще не приховувало загрози саморуйнування.

Починаючи з VIII-XI ст. широко застосовуються винаходи: вітрила, водяні колеса, вітряки. Настає епоха механоенергетики на відновлюваних ресурсах. Але кінець цього періоду відзначився знищенням лісів у Європі та Передній Азії. Епоха великих географічних відкриттів завершилася заселенням європейцями Америки, Австралії, де створилися екологічні ніші великих популяцій людей. Поява перших перетворювачів хімічної енергії на теплову на

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

80

не відновлюваних ресурсах остаточно підняла владу людини над природою.

На ХХ ст. остаточно сформувалася універсальна техногенна цивілізація, адаптована до всіх етапів середовищ і у колосальних масштабах реалізуючи ідеологію споживацького відношення до природи. Швидке зростання населення і світової економіки, їх взаємна ескалація створили ефект взаємозв’язку, що веде до глобальної еколого-економічної кризи.

3.2 Потреби людини.

Якщо тварина живе в природі, то людина — в соціумі. Соціум

— це особливий спосіб життя особливих істот — людей.

Отже, найголовніша відмінність між людиною і тваринним світом полягає у способі життя. Тваринне життя здійснюється природним чином, тобто як існування, людське — суспільним, соціальним, як життєдіяльність. Все що є в суспільстві, як і саме суспільство, — результат людської діяльності.

Діяльність людини, потреби людини. Діяльність — це специфічний спосіб ставлення людини до світу. Вона поєднує біологічну, соціальну та духовно-культурну сутність людини. Діяльність постає як засіб перетворення природи на предмети споживання, творіння культури.

Характерні ознаки діяльності людини:

§вона діє під впливом тих чи інших мотивів для задоволення певної потреби;

§вона існує завдяки взаємодії з навколишнім середовищем (інші люди, предмети; природа тощо);

§обмінюється інформацією з іншими людьми, тобто бере участь

успілкуванні;

§з самого початку життя людина грається, вчиться, а далі працює;

§саме завдяки діям, взаємодіям набуває певного досвіду;

§відчуває вплив умов життя як на рівні оточення (мікросередовище), так і на рівні суспільства (макросередовище);

§діяльність має цілеусвідомлений і цілеспрямований характер. На підставі того, що людська діяльність являє собою систему

усвідомлених цілеспрямованих дій, що передбачає зміну або

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com