ІСТОРІЯ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ДУМКИ

1.Періодизація історії соціології.

2.Протосоціологія.

3.О. Конт — засновник соціології. Позитивізм та натуралізм.

4.Марксистська соціологія.

5.Соціологічний психологізм.

6.Соціологія Е. Дюркгейма.

7.Розуміюча соціологія М. Вебера.

8.Німецька формальна соціологія.

9.Соціологія другої половини ХХ ст.: характерні риси.

ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ СОЦІОЛОГІЇ

ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ СОЦІОЛОГІЇ

	(за Юрієм Давидовим)
0 ЕТАП	Протосоціологія — це прасоціологія, ретро-
ПРОТОСОЦІОЛОГІЯ	спективна соціологія — передісторія соціоло-
• Стародавній світ	гічного знання.
(до V ст.);	ПРОТОСОЦІОЛОГІЯ вивчає факти, здогадки,
• Епоха	гіпотези, ідеї, концепції, емпіричні соціальні
Середньовіччя	обстеження минулого, пов’язані з аналізом чи
(V ст. — сер. ХVІІст.);	описом соціальних явищ, процесів, тенденцій,
• Новий час	які безпосередньо належать до предметної сфе-
(сер. ХVІІ — поч.	ри сучасної соціології.
ХІХ ст.).

18

	Продовження табл.
ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ СОЦІОЛОГІЇ
	(за Юрієм Давидовим)
І ЕТАП	Поява контівської програми перебудови на-
ПОЧАТКОВИЙ	ук про суспільство на «позитивних», емпірично
(поч. ХІХ ст. —	обґрунтованих засадах.
до кінця ХІХ ст.)	Інтенсивно розвиваються емпіричні соціо-
	логічні дослідження, однак між ними і соціоло-
	гічними теоріями суспільства ще відсутній
	будь-який систематичний зв’язок.
	Домінуючим методологічним напрямом ви-
	ступає позитивізм, натуралізм (еволюціонізм,
	органіцизм, соціал-дарвінізм, географічна, ра-
	сово-антропологічна школи).
	Набуває поширення марксистська соціальна
	теорія та теорії соціологічного психологізму.
ІІ ЕТАП КЛАСИЧНА	Криза натуралістичної соціології.
СОЦІОЛОГІЯ	Інтерес допроблемсоціальноїдіїівзаємодії.
(кінець ХІХ ст. —	Розробка методів «розуміючої соціології» та
до кінця 20-х рр.	концепції соціології особистості.
ХХ ст.)	Поєднуються проблематика загальносоціо-
	логічної теорії та емпіричної соціології (Е. Дю-
	ркгейм, М. Вебер).
	Інституціоналізація соціології як академіч-
	ної дисципліни.
ІІІ ЕТАП	Формування основних сучасних теоретич-
СУЧАСНА	них напрямків.
СОЦІОЛОГІЯ	Інтенсивнагалузевадиференціація соціології.
(кінець 20-х —	Вдосконалення методів дослідження.
	Лідер-соціологія США.
70 рр. ХХ ст.)	З кінця 50-х рр. соціологічна думка євро-
	пейських країн відновлює свої позиції.
	Інтенсивне поширення соціології в Латин-
	ській Америці та в країнах Сходу.
ІV ЕТАП	Інтерналізація.
НОВІТНІЙ ПЕРІОД	Академізація.
(з 70 р. ХХ ст.	Експертизація.
до нашого часу)	Фактографізація.
	Соціологізація інших наук.
	Диференціація.

19

ПРОТОСОЦІОЛОГІЯ:

1.Стародавній світ (до V ст.);

2.Середньовіччя (V ст. — сер. ХVІІ ст.);

3.Новий час (ХVІІ — поч. ХІХ ст.).

Стародавній світ (до V ст.)

Міф та епос — найдавніші форми відображення дійсності родового та ранньокласового суспільства.

Міфологія та епос — позанаукові форми відображення дійсності, які не задовольняли вимоги нової системи організації суспільного життя — держави.

Виникають елементи наукового знання: філософія, математика, емпіричні соціальні обслідування (згадка про перший перепис населення у стародавніх євреїв пов’язана з іменем Мойсея (ХІІ ст. до н.е.).

Соціально-філософські проблеми суспільства і соціального пізнання (Демокріт, Платон, Аристотель).

не розглядали суспільство як особливе утворення, що розвивається за власними законами (суспільство — об’єкт, а не суб’єкт);

розглядали суспільство у контексті загального цілого відповідно до моделей космічного цілого;

протиставлення чуттєвого досвіду раціональному, «розумному».

Значення історичної науки

•Саме в ній виникають і усвідомлюються важливіші принципи соціального пізнання (об’єкт — людина, суспільство).

•На відміну від філософії, що розглядала буття в контексті всесвіту, логосу, історіографи мали конкретний об’єкт — суспільство, що сприяло розробці принципів і засобів пізнання соціальних явищ.

•Уперше географічні, природні, економічні, психологічні факти розглядалися як фактори, детермінанти історичних подій.

•Порівняно з міфом та епосом, вводяться нові елементи відтворення явищ та подій: їх хронологічна послідовність, простір, час, спроби розкриття причин, фіксація поодинокого й особливого без аналізу загального, оскільки останнє мислилось як аналог одиничного.

20

Слабкість — у споглядально-констатуючому характері.

Соціальне значення епохи Середньовіччя

Раннє середньовіччя (V—ХІ ст.)

Період розвинутого феодалізму (ХІ—ХV ст.)

Пізнє середньовіччя (кінець ХV ст. — сер. ХVІІ ст.)

Якщо соціальні парадигми рабовласницького суспільства від-

бивали залежність людини від природи і держави-поліса, що в сві-

тогляді виступало як фатум, доля, жорстокий детермінізм, то со-

ціальна парадигма середньовіччя поєднувала кілька нових

принципів:

•у світоглядному плані космологічний фаталізм змінюється християнським провіденціалізмом;

•у соціально-історичному та політичному аспектах відбувається переорієнтація із демосу, поліса як суб’єкта на особистість як творчу силу в системі соціальних відносин;

•поєднання християнського провіденціалізму із земним суб’єктивізмом втілилося в новому вченні про свободу індивідуа-

льного вибору і особистої відповідальності за нього перед неземним суддею.

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

суспільної думки епохи нової історії

.1 Інтенсивний розвиток наукової думки. Розкріпачення від теології (вчення про Бога).

.2 Соціальне пізнання стає на пошук природничих факторів розвитку

суспільства.

.3 Поступово розпадається середньовічна система цінностей світосприйняття.

.4 Ідея рівності людей перед Богом в ідеології молодої буржуазії трансформується в ідею рівності людей за своєю природою і пошук причин їх фактичної нерівності в суспільстві.

.5 Буржуазія стає домінуючим, провідним суб’єктом у системі суспі-

льних відносин, вона вже реально править державою, вірить у своє майбутнє і намагається якомога більше знати про суспільство і лю-

дину, про їх зв’язок з природою.

.6 Виникає нова соціальна парадигма, пов’язана з натуралістичним розумінням світу природи та людини. Натуралізм перетворюється в домінуючий принцип науки, в тому числі і науки про людину. Його панування в усіх галузях знання було пов’язане з виключенням надприродного і чудесного.

21