- •Екзаменаційні питання з української літератури
- •Дайте характеристику історико-культурному розвитку української літератури другої половини XIX ст. Та з’ясуйте її роль у житті поневоленої нації.
- •Доведіть, що твір Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я» є зразком реалістичної соціально-побутової повісті.
- •Визначте, які актуальні проблеми досліджує Іван Карпенко-Карий у трагікомедії «Мартин Боруля». Поясніть, у чому полягає трагізм образу Мартина Борулі.
- •11.З’ясуйте причини, що спонукали до братовбивства у повісті «Земля» Ольги Кобилянської. Доведіть, що цей твір має ознаки символізму.
- •12.Розкрийте ідею єдності людини і природи в драмі-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки. Прочитайте напам’ять уривок із поеми.
- •13.Поясніть на прикладі поезії «Соntга sреm sрего» Лесі Українки, як поетеса утверджує незламність духу людини за будь-яких життєвих ситуацій. Прочитайте вірш напам'ять. Соnтrа sрем sреrо!
- •14.Доведіть, що «Камінний хрест» Василя Стефаника — це експресіоністична новела.
- •15.З’ясуйте особливості лірики м. Вороного («Блакитна панна», «Інфанта», «Палімсест», «Євшан-зілля», «Легенда»). Одну з поезій розкажіть напам'ять.
- •21. Проаналізуйте пейзажну лірику Павла Тичини зі збірки «Сонячні кларнети». Прочитайте напам'ять вірш «Ви знаєте, як липа шелестить...».
- •Ви знаєте, як липа шелестить...
- •22. Розкрийте проблему національного відродження українського народу в ранній творчості Павла Тичини. Прочитайте напам'ять вірш «Пам'яті тридцяти».
- •Пам'яті тридцяти
- •23. Охарактеризуйте основні риси поетичного стилю Максима Рильського як представника київської школи неокласиків на прикладі його філософської поезії «Молюсь і вірю». Прочитайте напам'ять поезію.
- •Молюсь і вірю
- •24. Проаналізуйте поезію Володимира Сосюри «Любіть Україну»: історія написання, ідейно-тематична спрямованість. Прочитайте вірш напам’ять.
- •Любіть україну
- •25. Охарактеризуйте творчість Євгена Плужника як одного із провідних поетів «розстріляного відродження» («Ніч...А човен - як срібний птах!..», «Річний пісок...»).
- •Ніч … а човен – як срібний птах
- •Питання № 31
- •Питання №32
- •Питання №33
- •Питання №34
- •Питання №35
- •37)Проаналізуйте творчість Олени Теліги та Олега Ольжича як яскравих представників «Празької поетичної школи».
- •43. Проаналізуйте патріотичну лірику Василя Симоненка. Прочитайте напам'ять вірш «Лебеді материнства».
- •44. Доведіть, що Іван Драч — невтомний шукач нового змісту і нової форми поезії («Балада про соняшник», «Балада про вузлики», «Крила»).
- •45. Проаналізуйте збірку м. Вінграновського інтимної лірики «Цю жінку я люблю». Прочитайте напам'ять вірш «Сеньйорито акаціє, добрий вечір!»
- •46. Розкрийте багатство і розмаїття лірики Дмитра Павличка. Назвіть твори поета, покладені на музику („Два кольори”, „Лелеченьки”, „Коли ми йшли удвох з тобою”). Прочитайте поезію напам'ять.
- •47. Проаналізуйте особливості сюжету та композиції історичного роману у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай». Прочитайте уривок з твору напам’ять.
- •48. Зробіть порівняльний аналіз образів Марусі Чурай та Мавки (за драмою-феєрією «Лісова пісня» Лесі Українки та романом «Маруся Чурай» л. Костенко).
- •49. Розкрийте світ людських почуттів і думок у поезії Ліни Костенко. Прочитайте напам'ять вірш поетеси (за вибором студента).
- •51. Обґрунтуйте думку, що твір Олеся Гончара «Залізний острів» («Тронка») називають новелою-застереженням.
- •Розкрийте тематику та особливості індивідуального стилю Григора Тютюнника-новеліста («Зав'язь», «Три зозулі з поклоном»).
Питання № 31
Найбільш відомий твір автора — роман "Місто", який він у 1928 році друкує в місті Харкові. В основі сюжету — історія людської душі (можливо, з автобіографічними елементами). Хоч сам письменник категорично заперечував ототожнення героя з автором.Головний герой — Степан Радченко. Виходець із села, він приходить до міста і вступає до вищого навчального закладу. Через певні обставини не закінчує вузу, влаштовується на роботу в журналі і одночасно починає займатись літературною творчістю. У Степана багато друзів. Їх об'єднує літературне життя.На перший погляд, це звичайний тип інтелігента перших пожовтневих років. Та то тільки так здається. В. Підмогильний, майстер психологічного аналізу людської душі, створив образ неоднозначний і, можна сказати, складний. Це людина, сповнена суперечностей: зовні він красивий, привабливий, користується певним авторитетом у літературних колах, та в нього темне нутро. Як говорить сам автор, залишилося в нього щось від дикого звіра. А місто, яке так гостинно зустріло його, він хоче підтоптати, покласти собі під ноги.У душі Степана постійний двобій добра і зла, правди і кривди, через свою безпринципність герой не може визначити, що ж головніше для нього в цьому двобої.В. Підмогильний добре володів французькою мовою, переклав багато з французької на українську. Парадоксально звучать про те, що в 30-ті, 50-ті роки переклади письменника друкувалися без автора перекладів.Літературна критика сьогодні, аналізуючи роман "Місто" и головного героя, приходить до думки, що він, Степан Радченко, нагадує Любого Друга з відомого роману Гі де Мопассана.Та, читаючи уважно роман, можна зробити й інший висновок. Ні, він не Любий Друг, він — людина-завойовник, яка розбазарює свій талант. Ось один з епізодів роману. Степана запросили на вечірку до інституту, де він читає своє оповідання "Битва". "Успіх, пише автор", — був великий, — "та Степан до цього успіху поставився дуже неприхильно і навіть не визнав за потрібне підняти квітку, кинуту йому на сцену, цей перший лавр із вінка своєї майбутньої слави".У розмові з Борисом, відвертим прихильником літератури, Степан говорить, що оповідання — це жарт, це розвага, а за ніч пише декілька творів у цьому ж жанрі.Іноді в голові Степана з'являються справді думки, не притаманні інтелігентній людині. Посварившись з Максимом, він пішов геть. А в голові вирій думок: ця наволоч ударила його в обличчя! Ач який лицар об'явився!З великим задоволенням він згадував, як душив Максима, бив його, "вивертав, колінчив і заразом жалкував, що так швидко урвав свою кару. Вбити б гадюку! На юшку потовкти!"Він любив літературу, вона стала йому близькою й найдорожчою. І літературу він розцінює як першу ознаку культурної людини.Степан вважав, що він людина насиченого розуму і тому не повинен спілкуватися "з людьми, тими далекими фігурами, що йому часом випадало з ними здибатись". Життя людей здавалося йому простим і жодної уваги не вартим.Він належав до тих людей, хто прагне крок за кроком наближатися до поставленої мети, але не вміє спочивати на зупинках досягнення. Бажання його були поривними, вони палили його, кликали навпростець через труднощі. Здавалося б, а що тут прикрого. Та справа в тому, що при вирішенні будь-яких проблем душа Степана була "жорном невпинним, що лиш разом з добірним зерном кукіль і вівсюг життя".Поступово Степан заволодівав містом. Спочатку нова квартира (простора, світла, у центральному районі), а потім люди, знайомі. Їх родичі... і так вглиб міста. "Його капелюх щораз частіше здіймався на вулиці..." Зосі, яку, здавалось, покохав, Степан доводив перевагу громадського над особистим, читав їй мораль, в яку й сам мало вірив. Хлопець часом відчував, що губить себе. Оті часточки свого "я" йому хотілося зібрати, повернути їх до себе, з'ясувати своє єство. Та на зміну цим думкам приходили зовсім інші, протилежні.Роман був сприйнятий офіційною критикою з роздратуванням. Проти Під-могильного було організовано цілу кампанію. Письменник тримався мужньо. Він йшов шляхом аналітичного митця. Він був мораліст. У його романі, крім основної проблеми, показані найрізноманітніші нашарування життя. Зі сторінок книги постає ціла галерея образів, анкету кожного з них заповнює автор.