48. Зробіть порівняльний аналіз образів Марусі Чурай та Мавки (за драмою-феєрією «Лісова пісня» Лесі Українки та романом «Маруся Чурай» л. Костенко).

Маруся — тонка поетична натура, дитя любові, яка сформувалася в атмосфері гармонійних стосунків батька і матері, в умовах гармонійного розвитку духовних потреб особистості. Тому її душа не сприймає роздвоєності, зради. Саме з любові дівчина творила пісню, народжуючи її своїм прекрасним серцем. Навіть після зради й смерті Гриця, перед власною стратою,Марусярозуміє, що несе ще у своєму серці кохання, шо не зрадила коханого, навіть і мертвого. Значення образу Марусі Чурай не тільки в тому, що вона є втіленням душевної краси, духовності, чистоти й щирості, прекрасного людського кохання. Мабуть, найточніше значення легендарної постаті Марусі Чурай для українського народу.

Мавка – лісова дівчина, що живе серед дивної природи, серед своїх братів і сестер. Своїм серцем вона відчуває навколишню красу: відчуває її в шелесті дерев, щебетанні птахів. Іде із самої глибини душі Мавки той дивний мир, що змінює всі навколо, роблячи чарівним. Змінюється й Лукаш, що бачить у ній «королевну», і намагається стати подібним їй. Вона – дивна «королевна» лісу, що є власником серцевих кольорів, «що скарбу створює». Саме ці кольори дає їй відчуття прекрасного, не дає загинути її чистому серцю. Має вона в серце «те, що не вмирає». Це її духовна краса, це її чисті почуття, які не зміняться ніколи, як не зміниться й сама Мавка. Не вбивають її щедре серце ні докори Лукаша, ні злі слова його матері, ні сміх глузливий Килини. Вона – Мавка, а значить вільна, незалежна, хоча ніколи й не забуде своєї любові. Вона хоче вірити в щастя, навіть коли улюблений відвернувся від її. Не вмерло її живе серце, вона не вдалася у відчай; її душу хоче жити, хоче, здається, обійняти увесь світ. Мавка не може вмерти, адже вона, насамперед, лісова істота, що наділена безсмертям. І хоча, закохавшись, одержує душу, вона буде жити вічно, навіть перетворившись у вербу. Із цієї верби вийде сопілка, що буде говорити з людьми, намагаючись змінити їхнє життя. Заплямував свою душу Лукаш, хоча й мав у серце своєму «скарбі», але було воно, напевно, значно меншим, чим у Мавки.

Маруся, як і Мавка, живе в світі ідеального, у світі любові, творчості, пісні, вічних цінностей, а Гриць приземлений, земний: «Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі».

Однак надзвичайно сильний душевний біль немов виніс Марусю за межі звичайної реальності, вона перебуває в надреальному хронотопі (часопросторі). Маруся не хоче жити, однак лишається живою тричі (дуже символічне число!), оскільки її душевне воскресіння було неможливе без очищення. І в цьому слід провести паралель з образом Мавки, яка теж пройшла очищення через оніміння. І тільки дійшовши до всепрощення, Маруся змогла ожити серцем і заспівати. Пісня стає ознакою духовного життя, як музика стала для Мавки джерелом одухотворення.