- •Екзаменаційні питання з української літератури
- •Дайте характеристику історико-культурному розвитку української літератури другої половини XIX ст. Та з’ясуйте її роль у житті поневоленої нації.
- •Доведіть, що твір Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я» є зразком реалістичної соціально-побутової повісті.
- •Визначте, які актуальні проблеми досліджує Іван Карпенко-Карий у трагікомедії «Мартин Боруля». Поясніть, у чому полягає трагізм образу Мартина Борулі.
- •11.З’ясуйте причини, що спонукали до братовбивства у повісті «Земля» Ольги Кобилянської. Доведіть, що цей твір має ознаки символізму.
- •12.Розкрийте ідею єдності людини і природи в драмі-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки. Прочитайте напам’ять уривок із поеми.
- •13.Поясніть на прикладі поезії «Соntга sреm sрего» Лесі Українки, як поетеса утверджує незламність духу людини за будь-яких життєвих ситуацій. Прочитайте вірш напам'ять. Соnтrа sрем sреrо!
- •14.Доведіть, що «Камінний хрест» Василя Стефаника — це експресіоністична новела.
- •15.З’ясуйте особливості лірики м. Вороного («Блакитна панна», «Інфанта», «Палімсест», «Євшан-зілля», «Легенда»). Одну з поезій розкажіть напам'ять.
- •21. Проаналізуйте пейзажну лірику Павла Тичини зі збірки «Сонячні кларнети». Прочитайте напам'ять вірш «Ви знаєте, як липа шелестить...».
- •Ви знаєте, як липа шелестить...
- •22. Розкрийте проблему національного відродження українського народу в ранній творчості Павла Тичини. Прочитайте напам'ять вірш «Пам'яті тридцяти».
- •Пам'яті тридцяти
- •23. Охарактеризуйте основні риси поетичного стилю Максима Рильського як представника київської школи неокласиків на прикладі його філософської поезії «Молюсь і вірю». Прочитайте напам'ять поезію.
- •Молюсь і вірю
- •24. Проаналізуйте поезію Володимира Сосюри «Любіть Україну»: історія написання, ідейно-тематична спрямованість. Прочитайте вірш напам’ять.
- •Любіть україну
- •25. Охарактеризуйте творчість Євгена Плужника як одного із провідних поетів «розстріляного відродження» («Ніч...А човен - як срібний птах!..», «Річний пісок...»).
- •Ніч … а човен – як срібний птах
- •Питання № 31
- •Питання №32
- •Питання №33
- •Питання №34
- •Питання №35
- •37)Проаналізуйте творчість Олени Теліги та Олега Ольжича як яскравих представників «Празької поетичної школи».
- •43. Проаналізуйте патріотичну лірику Василя Симоненка. Прочитайте напам'ять вірш «Лебеді материнства».
- •44. Доведіть, що Іван Драч — невтомний шукач нового змісту і нової форми поезії («Балада про соняшник», «Балада про вузлики», «Крила»).
- •45. Проаналізуйте збірку м. Вінграновського інтимної лірики «Цю жінку я люблю». Прочитайте напам'ять вірш «Сеньйорито акаціє, добрий вечір!»
- •46. Розкрийте багатство і розмаїття лірики Дмитра Павличка. Назвіть твори поета, покладені на музику („Два кольори”, „Лелеченьки”, „Коли ми йшли удвох з тобою”). Прочитайте поезію напам'ять.
- •47. Проаналізуйте особливості сюжету та композиції історичного роману у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай». Прочитайте уривок з твору напам’ять.
- •48. Зробіть порівняльний аналіз образів Марусі Чурай та Мавки (за драмою-феєрією «Лісова пісня» Лесі Українки та романом «Маруся Чурай» л. Костенко).
- •49. Розкрийте світ людських почуттів і думок у поезії Ліни Костенко. Прочитайте напам'ять вірш поетеси (за вибором студента).
- •51. Обґрунтуйте думку, що твір Олеся Гончара «Залізний острів» («Тронка») називають новелою-застереженням.
- •Розкрийте тематику та особливості індивідуального стилю Григора Тютюнника-новеліста («Зав'язь», «Три зозулі з поклоном»).
12.Розкрийте ідею єдності людини і природи в драмі-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки. Прочитайте напам’ять уривок із поеми.
Драма-феєрія "Лісова пісня" створена на основі фольклорних українських джерел. Крім того, твір написаний у руслі романтичних традицій, пошуків зв'язку між природним і людським началом. Саме цей конфлікт стає провідним у "Лісовій пісні", визначаючи художні особливості, специфіку образів та ідейне наповнення твору.
Конфлікт між природним і людським, між лісом і селом уяскравлений у творі міфологічними сюжетами, взятими з українського фольклору. З іншого боку, поетеса не могла не бути знайома і з тими Творами загальноєвропейської літератури, у яких так само піднімається проблема протистояння природного й цивілізаційного. М. Зеров так писав про творчість Лесі Українки: "Справжнім "пафосом" її творчості було розв'язання загальнолюдських проблем та вічних колізій, найулюбленішою сферою був світ ідей. Мандрівні образи через те й були її постійними супутниками, що більше простору давали її думці, гострій, сильній, вразливій, мимо якої не проходило без відгуку ні одно значне ідейне зворушення сучасності. В неї справді була еолова арфа, що підхоплювала своїми струнами всі повіви ідейних вітрів та бур".
Образи твору немовби утворюють два табори, що протистоять один одному. Одні — природні (Мавка, Лісовик, дядько Лев), інші протистоять природі (мати Лукашева, Килина). Але до якого ж табору віднести Лукаша? І чи є Мавка тільки втіленням природного начала? Саме ці питання нам слід розв'язати протягом нашого твору.
Коли ми спостерігаємо першу зустріч Мавки та Лукаша, то помічаємо, що, незважаючи на таку схожість їхніх натур, у Лукашеві спостерігається все-таки певна заземленість, побутовість інтересів. Так, він є поетичною натурою, та в ньому ніби поєднуються обидві стихії — природна (у цьому випадку музична) і цивілізаційна (побутова). Мавка ж цілком закорінена в світ поетичної природи, що є втіленням "справжнього", чистого світу:
Ясне намисто
з кришталю грає і ряхтить усюди…
Я спала. Дихали так вільно груди.
По білих снах рожевії гадки
легенькі гаптували мережки,
і мрії ткались золото-блакитні,
спокійні, тихі, не такі, як літні...
Мавка прагне кохання і сприймає його знову ж таки як річ природну, не пов'язану з якимись інтересами, вигодами. Вона не уявляє, що коханого можна зрадити, полишити його. Але почуття кохання до цього часу було невідоме лісовій дівчині, оскільки вона кожної весни немов народжувалася заново, не знаючи зупину, як і світ природи. Для підтвердження нерозривного зв'язку Мавки з природою можемо згадати, як виглядає героїня навесні, влітку і восени. Кожного разу її вигляд відображає стан природи. Восени вона юна й розквітла, немов пуп'янок, влітку уквітчана й стигла, як колос. А восени краса її в'яне, немов трави й дерева. Так і її кохання немов переживає фази розвитку природи. Навесні воно розквітає і пишається собою, даруючи сили й поетичне натхнення, влітку стає зрілим, врівноваженим і спокійним. Адже саме в цей час Мавка наважується одягтися у селянську одежу і стати до роботи в господарстві, восени кохання починає в'янути разом з почуттями Лукаша.
...До кого ти подібна? До служебки,
зарібниці, що працею гіркою
окрайчик щастя хтіла заробити
і не змогла, та ще останній сором
їй не дає жебрачкою зробитись.
Згадай, якою ти була в ту ніч,
коли твоє кохання розцвілося...
У Лукашеві прагнення жити - звичайним селянським життям перемагають порив до чистого справжнього кохання. Під впливом матері, що постійно гризе його і лає Мавку, хлопець починає задумуватися, чи не є господарські інтереси важливішими за кохання. Його натура двоїться, він стає грубим до Мавки, принижуючи її гідність:
Так, отже, слухай: якщо я тут маю
тебе питати, хто до мене сміє
ходити, а хто ні, то ліпше сам я
знов з лісу заберуся на село.
Вже якось там не пропаду між людьми.
Недарма Лукаш згадує саме село, протиставляючи його лісові, намагаючися продемонструвати Мавці, що цей світ закритий для неї, там вона чужа. Мавка вже й сама почуває це, стикаючися з Лукашевою матір'ю та Килиною, заглибленими тільки у пошук вигоди. Бачить вона і те, що люди — чужі рідному для неї світу, сповненому щирих почуттів, справжніх, а не удаваних поривів, правдивості й щастя бути самим собою. Однак Мавка вже "отруїлася" коханням до людського сина, вона вже не може повернутися у світ природи. Так само, як і Лукаш, що пізнав щире кохання, не може тепер задовольнятися його сурогатом. Дві людини зробили крок одна до одної, два світи на деякий час зблизились, та до чого це призвело? До трагедії, до зламу обох особистостей. Мавка іде до Того, що в скалі сидить, а Лукаш перетворюється на вовкулаку.
Але невже надії на поєднання людського й природного немає, невже немає надії для людства вийти зі світу штучного і повернути собі справжнє, чисте почуття? Ні, надія є, і звучить вона наприкінці твору, у монолозі Мавки — своєрідному апофеозі романтичного струменя твору, наповненому силою віри у духовність, у добро, у вічне почуття, у вірність собі і коханому.
О, НЕ ЖУРИСЯ ЗА ТІЛО!» ЛЕСЯ УКРАЇНКА. ОСТАННІЙ МОНОЛОГ МАВКИ
ІЗ ДРАМИ-ВЕЄРІЇ «ЛІСОВА ПІСНЯ»
О, не журися за тіло!
Ясним, вогнем засвітилось воно,
чистим, палючим, як добре вино,
вільними іскрами вгору злетіло.
Легкий, пухкий попілець
ляже, вернувшися, в рідну землицю, —
стане початком тоді мій кінець.
Будуть приходити люди,
вбогі й багаті, веселі й сумні,
радощі й тугу нестимуть мені,
їм промовляти душа моя буде.
Я обізвуся до них
шелестом тихим вербової гілки,
голосом ніжним тонкої сопілки,
смутними росами з вітів моїх.
Я їм тоді проспіваю
все, що колись ти для мене співав,
ще як напровесні тут вигравав,
мрії збираючи в гаю..
Грай же, коханий, благаю!