§ 1. Організація кримінологічних досліджень

Наукове дослідження в кримінології — процес отримання нових знань про злочинність, її причини й умови, що їй сприяють, про особу злочинця з метою розробки та реалізації заходів, спрямованих на підвищення ефективності роботи по запобіганню злочинних вия­вів. Як і за будь-якого дослідження, при вивченні злочинності важ­лива роль відводиться визначенню мети і завдань дослідження.

Кримінологічні дослідження проводяться з метою отримання нових знань про стан, рівень, структуру та динаміку злочинності в регіоні за певний період часу, про кримінальний контингент, особ­ливості соціально-економічного життя, про тенденції розвитку зло­чинності, розробку її прогнозу і наукових рекомендацій з усунення або нейтралізації криміногенних чинників, підвищення ефективно­сті роботи по їх попередженню.

Дослідження у кримінології прийнято класифікувати за такими підставами: цільова спрямованість, обсяг початкової інформації, пі­знавальний інструментарій, принцип охоплення об'єкта вивченням, масштаб видів злочинів, що вивчаються.'

За цільовою спрямованістю кримінологічні дослідження поді­ляються на теоретичні та прикладні. Теоретичні спрямовані на роз­виток теорії кримінології, а прикладні — на вдосконалення боротьби зі злочинністю.

За обсягом початкової інформації дослідження діляться на су­цільні та вибіркові. Суцільні включають вивчення всіх одиниць ге­неральної сукупності (наприклад, всі злочини, вчинені на території обслуговуван ня).

Вибіркові дослідження — це вивчення певної частини генераль­ної сукупності (наприклад, вивчення крадіжок власності шляхом проникнення в житло). За пізнавальним інструментарієм розрізняють монодисциплі- нарні та комплексні кримінологічні дослідження. У першому ви­падку проблема, що вивчається, входить до предмету кримінології та вивчається за допомогою суто кримінологічних засобів і методів. У другому випадку використовуються не тільки методи кримінології, а й методи дослідження, взяті з інших наук (наприклад, психології, соціології, педагогіки тощо).

За принципом охоплення об'єктів вивчення кримінологічні до­слідження прийнято поділяти на територіальні та галузеві. За тери­торіальним принципом злочинність вивчається на певній території (район, область, регіон). При галузевому дослідженні злочинність вивчається в певних сферах економіки або певного міністерства чи відомства.

За масштабами кримінологічні дослідження підрозділяються на регіональні (область, район, край, економічний, адміністративний район), місцеві (місто, мікрорайон, адміністративна ділянка) та об'єктові (промислові підприємства, установи).

Кримінологічні дослідження класифікуються також за видами злочинів, що вивчаються (наприклад, первинна, рецидивна, міська, сільська, вулична, побутова, неповнолітніх, молоді, чоловіча, жі­ноча, групова, організована, професійна злочинність тощо).

Кожне кримінологічне дослідження має бути належним чином підготоване та організоване. Воно повинно починатись з розробки програми, яка визначає завдання і шляхи даного дослідження, а також напрями практичного використання його результатів.

Від ступеня наукової обґрунтованості та рівня органїзаційно- технічного оформлення документів значною мірою залежить ре­зультативність дослідження — збору, обробки та аналізу інформації, необхідної для отримання наукових результатів.

Структура програми кримінологічного дослідження — це викла­дення методів аналізу об'єкта відповідно до завдань, що вирішу­ються. Вона повинна містити у собі такі групи питань:

1. Обґрунтованість актуальності дослідження.

2. Проблема, що підлягає дослідженню, стан її наукової роз­робки.

3. Робочі гіпотези, що підлягають перевірці.

4. Мета, завдання, методика дослідження, репрезентативність вибірки.

5. Джерела інформації.

6. Основні етапи дослідження та строки їх виконання.

7. Календарний графік (план) роботи дослідницького колек­тиву. При цьому тіеобхідно, щоб усі її частини були пов'язані в єдине ціле.

Кримінологічне дослідження відбувається в три етапи:

1. Підготовний: вивчення літературних джерел і нормативно- правової бази, матеріалів раніше проведених досліджень з даної про­блеми, вирішення організаційно-фінансових питань відносно тема­тики дослідження, попереднє формулювання проблеми гіпотези (науково обґрунтованого припущення) і напрямів дослідження.

2. Робочий — розробка програми та робочого плану, інструмен­тарію (носіїв інформації, анкет, таблиць та інших форм узагаль­нення чи накопичення інформації), пробне обстеження (пілотажне дослідження), збирання інформації тощо. У процесі дослідження, в тому числі пілотажного, може виникнути необхідність внесення змін до раніше розробленого інструментарію, робочого плану чи програми дослідження. В таких випадках проводиться їх корегу­вання.

3. Заключний. Це найскладніший і найважливіший етап кримі­нологічного дослідження, який полягає в узагальненні та аналізі до­слідницького матеріалу, формулюванні висновків, складанні звітів, впровадженні результатів дослідження в практику.

За своїм змістом кримінологічне дослідження має відповідати певним вимогам . Як основні принципи кримінологічного дослідження виділяють такі: системність, оптимальність, реалізоваиість. Кожний з них тією чи іншою мірою пов'язаний з набором спеціальних ме­тодів, вибір і оцінка придатності яких проводиться за критерієм. їх вкладу в реалізацію одного чи всіх принципів, співвідношення із за­тратами ресурсів, необхідних для використання конкретного методу. При цьому слід мати на увазі, що:

1) обрані форми та методи кримінологічних досліджень визна­чаються насамперед предметом і проблемою, що виникає. Принци­пове значення в цьому випадку має досягнення відповідності між характером предмета, що вивчається, та засобами його вивчення.

Проблема обрання методів вивчення соціальної дійсності, з точки зору їх адекватності, є однією з ключових у будь-якій науці, в тому числі й кримінологічної;

2. жорстких методичних меж застосування того чи іншого ме­тоду в кримінологічних дослідженнях не існує. Правильно обрати найбільш доцільний метод чи обрати рішення про комплексне ви­користання кількох методів можна лише за наявності ретельно роз­робленої програми і чіткого уявлення, що конкретно можна отри­мати за допомогою того чи іншого методу;

3. численність і різноманітність існуючих методів неминуче по­роджує проблему застосування найбільш прийнятних і перспектив-¹ них. Вони мають найбільшою мірою задовольняти вимогам:

а) конкретності, в іншому випадку дослідження може перетво­ритися на непідтверджене теоретизування;

б) не менш важливо отримати результати в найбільш економній формі (за часом і матеріальними витратами);

в) застосовувані методи повинні доповнювати один одного, а не дублювати (останнє допустимо лише для перевірки достовірності отриманих результатів);

г) дослідження має проводитись не для фіксації фактів, а для визначення загальних закономірностей розвитку (тенденцій), виді­лення з усього розмаїття соціальних відносин і протиріч криміно­генно значимих.

Тому, поки не стане зрозумілим, як правильно організувати на­мічені дослідження, якими методами, формами, способами і при­йомами буде досягнуто поставлена мета, процес дослідження може бути довгим і не завжди виправданим.

Засоби збору кримінологічної і нформації готу ються з урахуван­ням обраних методів дослідження та повинні обов'язково пройти апробацію з метою визначення повноти відображення в них необ­хідної інформації. З цією метою проводиться, як відзначалось, так зване пілотажне дослідження (пробно-пошукове). Воно дає змогу уточнити зміст і кількість питань в анкетах, обсяг вибірки, вийти на нові ідеї, які не виникали при розробці програми. Щоб інформація була репрезентативною, поряд з контингентом, що вивчається, про­водиться за тією самою програмою дослідження так званої конт­рольної групи осіб. Порівняння результатів дослідження основної і контрольної груп дозволяє дійти висновку про типовість виявлених закономірностей для основної групи.

Уся зібрана інформація має бути перевірена з точки зору її по­вноти і достовірності.¹

Узагальнення результатів, розробка рекомендацій і пропозицій є завершальним етапом кримінологічного дослідження. При цьому відкриваються причинні зв'язки між різними факторами, переві­ряється достовірність гіпотез, що були висунуті на початковому етапі досліджень, і формулюються висновки. На основі зроблених науково обґрунтованих висновків розробляються рекомендації та пропозиції, спрямовані на усунення та нейтралізацію криміногенних факторів, підвищення ефективності попереджувальної діяльності. Використання (впровадження) результатів кримінологічних дослід­жень на практиці є кінцевою метою дослідження. Вони зазвичай оформлюються у вигляді звіту, в якому викладаються результати ви­конаної програми та робочого плану, дається змістовний аналіз от­риманої інформації, формулюється кінцевий висновок. На основі звіту розробляються накази, методичні рекомендації, видаються наукові роботи, вносяться пропозиції з удосконалення нормативно- правової бази, а також залежно від значимості — у відповідні міні­стерства та відомства для розгляду й прийняття рішень по їх реалізації.