§ 2. Кримінологічна характеристика наркоманії та наркобізнесу в Україні

9. Низька активність громадськості в роботі з профілактики наркотизму, а також руйнування багатьох елементів системи вітчиз­няного соціального контролю.

10. Недоліки в організації дозвілля дітей і молоді.

11. Недостатня ефективність роботи правоохоронних органів у боротьбі з вітчизняною і зарубіжною наркомафією, низький рівень їх матеріально-технічного забезпечення.

§ 3. Запобігання незаконному обігу наркотичних засобів

Глибокі перетворення, що відбуваються в незалежній Україні, загострили соціально-економічні проблеми, що, у свою чергу, ви­кликало зростання кримі нальної злочинності, зниження рівня сус­пільної моральності. У цих умовах гостро постає питання про вжи­вання рішучих заходів, спрямованих на боротьбу з наркоманією, токсикоманією та наркобізнесом.

Слід зауважити, що практика боротьби з незаконним обігом нар­котичних засобів виробила два принципово протилежних підходи до визначення стратегії протидії держав цим негативним проявам.

Перший — відображає ліберальний підхід до осіб, які вживають наркотики на Грунті гострих соціальних негараздів, без мети збуту. Таким шляхом пішла низка європейських країн: Голландія, Німеч­чина, Швейцарія, Польща. Другий підхід спрямований проти наркоділків, наркомафії, на конфіскацію їх прибутків, має за основу жорстке покарання, а також ув'язнення наркоманів, які порушують громадський спокій та пуб­лічну пристойність. Такий підхід демонструють США, Франція, більшість південноамериканських країн¹. Кожний із названих під­ходів має як позитивні, так і негативні сторони. На думку професора А.П. Закалюка, протидія незаконному обігу наркотиків в країні ви­магає диференційованого підходу до окремих видів наркотизму та наркозалежності. При цьому протидія наркотизму має бути спря­мована головним чином проти джерел поширення наркотиків, насамперед проти їх контрабанди, організованого злочинного нар­котичного промислу, а разом з тим — проти вирощування сировини, виготовлення та розповсюдження у масовому масштабі наркотиків кустарного виробництва. Тут дії державних органів мають бути ак­тивізовані, як і проти наркокорупції. Що стосується обігу наркоти­ків без мети збуту та їх особистого вживання, то А. П. Закалюк вважає, що варто, очевидно, відповідні діяння декриміналізувати, перегля­нути правоохоронну практику та посилити контроль за легальним споживанням наркотичних засобів¹, що, на нашу думку, потребує додаткового експериментального дослідження.

Запобігання злочинам у сфері обігу наркотичних засобів і нар- кобізнесу здійснюється на загальносоціальному, спеціальио-кримі- нальному та індивідуальному рівнях.

Під загальносоціальними профілактичними заходами боротьби з поширенням наркоманії, злочинного наркобізнесу розуміється ді­яльність, спрямована на виявлення причин, умов і обставин поши­рення наркоманії та злочинного наркобізнесу, а також вживання заходів з їх усунення. Вони повинні здійснюватися переважно на за­гальнодержавному рівні (частково на галузевому або регіональному) та міститися у відповідних державних або регіональних програмах, планах економічного та соціального розвитку, передбачати підви­щення добробуту населення, забезпечення робочих місць, оплати праці не нижчої від прожиткового мінімуму, заходах щодо підви­щення культурного рівня населення. Заходи проти наркоманії за- гальносоціального масштабу спрямовуют ься на скорочення незакон­ного обігу наркотиків, зловживання ними. Вони здійснюються зі спеціальною метою на тих самих рівнях стосовно всього населення або окремих категорій, зокрема неповнолітніх, молоді, раніше за­суджених після відбуття ними покарання, пацієнтів медико-ліку- вальних наркологічних установ.

Спеціальні антинаркотичні заходи індивідуального масштабу здійснюються стосовно окремих осіб, які допускають немедичне вживання наркотиків, зловживають ними, займаються їх незакон­ним обігом, замислюють, підготОвлюють і вчиняють злочини, пов'я­зані з наркотичними засобами. Індивідуально-профілактичні анти­наркотичні заходи здійснюють з використанням правових, куль­турно-освітніх, психологічних, контрольних заходів. Названі заходи і засоби застосовуються як безпосередньо, так і стосовно ближчого оточення, близьких людей, що мають вплив на людину.

Слід зазначити, що з моменту проголошення суверенної України постала необхідність створення національної нормативно-правової бази, яка б повною мірою реалізовувала міжнародні положення у сфері протидії розповсюдженню наркоманії та відповідала б зав­данню щодо інтеграції законодавчої бази України у європейський та світовий правовий простір. З цією метою Верховною Радою Укра­їни було прийняте цілісне антинаркотичне законодавство. У Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекур­сорів» від 22 грудня 2006 р.¹ максимально враховані положення від­повідних конвенцій ООН, рекомендації експертів і міжнародний передовий досвід. Вони є системою кримінально-правових та адмі­ністративно-правових норм, які передбачають відповідальність за діяння, що посягають на суспільні відносини, врегульовані зазначе­ними нормативними актами. Дуже важливою в антинаркотичному законодавстві України стала норма, яка визначає органи, що безпо­середньо ведуть боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, у тому числі із зловживанням ними. У ній зазначається, що таку протидію здійснюють у межах на­даних їм повноважень відповідні державні органи України, зокрема МВС, СБУ, Генпрокуратура, Державна прикордонна та Держмит- служба, а заходи щодо протидії зловживанню наркотиками та конт­ролю за їх обігом — МОЗ України та інші уповноважені органи і установи.

Профілактика цього виду злочинності правоохоронними орга­нами здійснюється на різних етапах. На основі діючого законодав­ства України вони здійснюють такі профілактичні заходи:

• виявляють і беруть на профілактичний облік осіб, що вжи­вають наркотики шляхом ін'єкцій;

• виявляють шляхи їх транспортування і місця збуту;

• на ранніх стадіях за наявності складу злочинів притягають до кримінальної відповідальності осіб, що вчинили протиправні ді­яння.

На органи внутрішніх справ та їх структурні підрозділи, насам­перед кримінальної міліції, карного розшуку, державної служби бо­ротьби з економічною злочинністю, експертно-криміналістичну службу, а також оперативні апарати підрозділів органів внутрішніх справ на транспорті та дорожню міліцію покладається завдання по боротьбі з наркоманією та організованим злочинним наркобізнесом.

До інших профілактичних заходів правового характеру слід від­нести, передусім, ті, що передбачені ст. 44 Кодексу України про ад­міністративні правопорушення. Ці заходи застосовуються щодо осіб, які займаються незаконним виробництвом, придбанням, зберіганням, перевезенням, пересиланням наркотичних засобів, психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах. У разі наявності нарко- захворювання або наркозалежності, зовнішньою ознакою яких може бути наркотичне сп'яніння, виразне збудження, особа підлягає до- правленню на медичний огляд. У разі ухилення особи від медичного огляду або призначеного медичного обстеження застосовуються за­ходи адміністративної відповідальності.

До спеціальних заходів правового характеру індивідуального масштабу належать також подання органів дізнання, слідчих, про­курорів, ухвали судів, які вони вносять у порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України з метою реагування на причини та умови, що сприяли вчиненню наркозлочину та які вони виявили в процесі розслідування та судового розгляду справи про такі злочини. Пленум Верховного Суду України у Постанові від 26 квітня 2002 р. № 4 «Про судову практику у справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх анало­гів або прекурсорів» зобов'язав суди при розгляді справ цієї категорії приділяти увагу з'ясуванню причин вчинення злочинів та умов, які цьому сприяли, і вжити належних заходів до їх усунення. Важливу роль у системі правоохоронних органів у боротьбі з не­законним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і пре­курсорів відіграє Міністерство внутрішніх справ України. Існуючий сьогодні в системі МВС України Департамент боротьби з незакон­ним обігом наркотиків не тільки керує діяльністю підпорядкованих підрозділів на місцях, а й відповідає за вироблення спільно з іншими органами центральної виконавчої влади єдиної стратегії боротьби з незаконним обігом наркотиків, планування та здійснення заходів протидії їх розповсюдженню, здійснює організаційно-методичне керівництво і координацію діяльності галузевих служб і підрозділів органів міліції з виявлення, попередження, припинення та розкриття злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також забезпечує виконання міжнародних зобов'язань стосовно контролю за обігом наркотиків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2003 року № 877 затверджено «Програму реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2003—2010 роки».¹

Слід зауважити, що наркоманія є глобальною причиною та пе­редумовою злочинності, а тому потребує комплексних, національ­них і міжнаціональних підходів до боротьби з нею, запобігання та постійного її викорінення.

У сучасних умовах функціонування українського суспільства слід враховувати багатий досвід ООН у боротьбі з наркоманією.

Перше зусилля щодо створення правових засад протидії нарко­тизму було зроблено на міжнародному рівні підписанням Гаазької конвенції 1912 р., яка передбачала застосування внутрішньодержав­них заходів для скорочення і ліквідації виробництва та вживання ку­рильного опію, а також заборону його експорту й імпорту.

За ініціативи України Генеральна Асамблея ООН у 1990 році прийняла Політичну декларацію і Всесвітню програму дій, оголо­сивши 90-і роки десятиліттям боротьби з незаконним виробницт­вом і поширенням наркотичних засобів і психотропних речовин.

Україна також приділяла і приділяє велику увагу роботі в між­народних організаціях та їх виконавчих органах з питань боротьби з незаконним обігом наркотиків і злочинністю. Так, у травні 2001 р. на засіданні Економічної та Соціальної Ради ООН (ЕКОСОР) Україну було обрано до складу Комісії ООН з наркотичних засобів на період 2002—2005 pp. Визнанням зусиль та досягнень України в протидії наркозлочинності та розповсюдженню наркоманії, стало призна­чення представника України віце-головуючим на 48-й сесії Комісії ООН з наркотичних засобів.

шштя

Україна активно співпрацює з Управлінням ООН з питань нар­котиків і злочинності (УНЗ) в галузі обміну інформацією на вико­ нання відповідних резолюцій ЕКОСОР та положень Конвенцій ООН про наркотичні засоби (1961 р.), про психотропні речовини (1971 р.), про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засо­бів та психотропних речовин (1988 p.).

Саме вони є базисом для адміністративно-правових і кримі­нально-правових заходів боротьби з правопорушеннями у цій сфері.

Одним із пріоритетних напрямів міжнародного співробітництва України є укладення дво- та багатосторонніх угод. До цього часу укладено понад 80 міжурядових і міжвідомчих угод, у більшості з яких передбачено співробітництво в боротьбі зі злочинністю та не­законним обігом наркотичних засобів. Підписані цільові угоди та протоколи у цій галузі з усіма країнами СНД, а також МВС Австрії, Польщі, Угорщини, ФРН, Румунії та Словаччини. Це дало змогу правоохоронним органам України брати активну участь у прове­денні оперативних операцій у цій сфері разом із спецслужбами інших держав. Зокрема, в рамках міжнародних операцій «Таврія- 2004» і «Ва-Банк» здійснювалися заходи, спрямовані на виявлення і знешкодження каналів контрабандного надходження в Україну ге­роїну афганського походження так званим Балканським шляхом та синтетичних наркотиків з країн Балтії. Так, СБ України взяла участь у спільній з митною службою Великої Британії операції, результатом якої стала затримка 26 червня 2003 року Королівськими ВМС Ве­ликої Британії судна «Ялта» (колишня назва — «Луїзітанія») з 3,3 т кокаїну на борту.

У рамках «Ініціативи зі співробітництва країн Південного Сходу Європи у боротьбі з транскордонною злочинністю» (SECI) у червні 2004 року проведено черговий етап міжнародної операції «Стриму- вания-3: Безпечне небо», метою якої була протидія використанню каналу повітряних (пасажирських і вантажних) перевезень для конт­рабанди наркотичних засобів і психотропних речовин.

Україна здійснює систематичну співпрацю з міжнародними ор­ганізаціями з питань боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.

ШШШЯЯЯШаШШШ⁵¹

Розділ 14.

КОРУПЦІЙНА ЗЛОЧИННІСТЬ