§ 2. Загальні причини та умови економічної злочинності

Обставини, що впливають на корисливу злочинність, досить численні та різноманітні. Розглядаючи причини та криміногенні умови злочинності у сфері економіки загальносоціального рівня, їх можна поділити на основі критерію однорідності сфери соціального виливу на: а) економічні; б) політичні; в) правові; г) психологічні; д) організаційні фактори.

Серед економічних причин і умов економічної злочинності слід виділити:

1. Економічну кризу як основу безперервної нестабільності всіх основних потреб населення, а також соціальних цінностей.

2. Ступінь поляризації населення за рівнем доходу. Чим далі від­стоять один від одного «полюси» бідності й багатства, тим вище соціальна напруженість і прагнення бідних до найбільш примітив­них протизаконних засобів перерозподілу майна, з одного боку, і гос­тріша боротьба між особами, які зосередили найбільші за розмірами статки — з іншого.

3. Рівень зубожіння населення, що визначається на основі вар­тості фізіологічно необхідного мінімуму забезпеченості.

4. Інфляція як процес або результат знецінювання грошей.

5. Безробіття або стан трудової незайнятості населення, який створює об'єктивну основу масового одержання засобів існування незаконним, у тому числі злочинним шляхом, оскільки рівень со­ціальної захищеності безробітних фактично відповідає межі абсо­лютної бідності.

6. Галопуюче зростання цін на продукти харчування і предмети першої необхідності, комунальні послуги тощо.

До політичних причин і умов злочинності у сфері економіки слід віднести:

1. Загальну політичну нестабільність, що нерідко виступає фак­тором циклічного посилення економічної кризи та безупинно ство­рює загрозу втрати державою статусу гаранта економічної стабільно­сті. Політична нестабільність викликає також низький рівень поваги до влади, у тому числі до системи юстиції, правоохоронних органів.

2. Низький рівень особистої участі населення в боротьбі зі зло­чинами в сфері економіки.

3. Корумпованість, тобто продажність і підкупність державного і муніципального апарату, що перешкоджає прийняттю ефективних антикризових заходів і справедливих заходів відповідальності від­носно осіб, які вчинили корисливі злочини. У цьому зв'язку особи, що незаконно заволоділи чужим майном у великих розмірах, мають гарантії захищеності від кримінального переслідування.

Відсутність політичної волі у формі справжньої зацікавлено­сті значної частини представників державного апарату в ефективній боротьбі з такими базовими видами корисливих злочинів, як лега­лізація (відмивання) коштів або іншого майна, придбаного незакон­ним шляхом, монополістичні дії й обмеження конкуренції тощо.¹ Правові фактори злочинності у сфері економіки:

1. Наявність численних прогалин і протиріч у законодавстві ци- вілісшчного комплексу, у фінансовому (у тому числі податковому), бюджетному та валютному законодавстві.

2. Дефіцит офіційного тлумачення кримінально-правових норм про відповідальність за заподіяння майнового збитку шляхом об­ману або зловживання довірою, а також за всі злочини сфери еко­номічної діяльності, що визначає низьку інтенсивність застосування відповідних норм.

3. Технічні недоліки кримінально-правових норм, що передба­чають відповідальність за найнебезпечніші види злочинів у сфері економіки, у тому числі: а) вчинені організованими групами (у КК. України дано надмірно загальне визначення поняття організованої групи, що не дозволяє однозначно інтерпретувати на практиці її ос­новні ознаки); б) деякі види злочинів, вчинені у великих розмірах або що заподіяли великої шкоди незаконного одержання кредиту, великі розміри легалізації (відмивання) коштів або іншого майна, придбаного незаконним шляхом, виготовлення або збуту підробле­них грошей чи цінних паперів тощо.

4. Термінологічна непогодженість карного, цивільного та гос­подарського законодавства в частині, що ставиться до визначення бланкетних ознак окремих видів злочинів.

5. Відсутність закону про попередження злочинності, що ство­рює нормативні, передумови для поступового переходу від пере­важно каральної моделі боротьби з корисливою злочинністю, за якої остання здатна відтворювати сама себе, до профілактичної — засно­ваної на фінансових гарантіях пріоритету заходів з обмеження при­чин і умов здійснення злочинів (у тому числі корисливих) перед заходами кримінального переслідування.

6. Відсутність ефективного правового регулювання криміналь­ної відповідальності за злочини у сфері економіки, вчинені юридич­ними особами.¹

Соціально-психологічні фактори корисливої злочинності:

1. Низький рівень правосвідомості, відсутність солідарності на­селення із кримінально-правовими заборонами за переважну біль­шість злочинів у сфері економічної діяльності.

2. Правовий нігілізм, зневажання ймовірністю притягнення до відповідальності за корисливий злочин.

3. Критично низький рівень знання кримінально дієздатним населенням меж відповідальності за злочини у сфері економічної діяльності.

4. Втрата населенням довіри та готовності надавати підтримку правоохоронним органам, що займаються розкриттям і розсліду­ванням корисливих злочинів.¹

Організаційні чинники злочинності у сфері економіки:

1. Відсутність державної системи кримінологічного моніто­рингу економіки — процесу безперервного спостереження, оцінки й прогнозування явищ, що виникають в економіці для своєчасного реагування на нові тенденції та процеси в ній.

2. Дефіцит ефективних способів розслідування шахрайства, за­подіяння майнового збитку шляхом обману або зловживання дові­рою, а також податкових, митних, валютних і кредитних злочинів, які вчиняються з використанням новітніх (насамперед комп'ютер­них) технологій. Розслідування названих категорій злочинів звичай­ними методами вже не забезпечує виявлення та закріплення необ­хідних доказів винності осіб, що вчинили такі злочини.

3. Низький рівень координації діяльності правоохоронних ор­ганів по боротьбі з корисливими злочинами.

4. Відсутність високоефективного механізму пошуку за кордо­ном (насамперед в офшорних зонах) і повернення незаконно над­баного і (або) вивезеного майна.