8.6. Відповідальність міжнародних організацій

Відповідальність міжнародних організацій ґрунтується на їхній правосуб'єктності й безпосередньо випливає з неї при систем­ному тлумаченні цього міжнародно-правового феномена.

179

Варто враховувати, що відповідальність міжнародних орга­нізацій не тотожна відповідальності держав і має ряд своїх особливостей.

Питання про відповідальність міжнародних організацій одержало відображення й закріплення в низці міжнародних договорів. Так, наприклад, у договорах про дослідження й використання космічного простору встановлюється відповідальність міжнародних організацій, що здійснюють космічну діяльність, за збиток, заподіяний цією ді­яльністю (Договір про принципи діяльності держав по дослідженню й використанню космічного простору, включаючи Місяць і інші не­бесні тіла (1967рік); Конвенція про міжнародну відповідальність за збиток, заподіяний космічними об'єктами (1972рік)).

Питання про відповідальність міжнародних організацій також регулюється рядом статутних документів таких організацій. Наприклад, Статут Міжнародного агентства з атомної енергії перед­бачає відповідальність МАГАТЕ за здійснення гарантій МАРАТЕ,тобто системи спостереження й контролю за використанням держа­вами ядерних матеріалів, ядерних установок і технічної інформації винятково в мирних цілях.

Відповідальність міжнародних організацій встановлюється та­кож у конвенціях про відповідальність за ядерний збиток. Така відповідальність настає в тих випадках, коли міжнародні організації виступають як оператор ядерних установок або оператор ядерних суден (Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядер­ний збиток (1963рік); Брюссельська конвенція про відповідальність операторів ядерних суден (1962рік)).

У теоретичному й практичному аспектах можна стверджувати, що відповідальність міжнародних організацій об'єктивно виникає при порушенні ними міжнародних зобов'язань, що випливають із договорів і інших джерел міжнародного права.

Слід зазначити, що в юридичній літературі наводиться достатньо конкретних прикладів правопорушень, що викликають відповідаль­ність міжнародних організацій, які в узагальненому вигляді можуть трактуватися як підстави настання такої відповідальності. Напри­клад: а) порушення міжнародною організацією і її посадовими особами положень установчих (статутних) актів (вихід за межі встановленої компетенції); б) збиток, заподіяний діями міжнародної організації державам, іншим міжнародним організаціям, юридичним іфізичним особам, включаючи власних службовців; в) порушення посадовими особами або службовцями міжнародної організації внутрішніх законів держави, де вона розміщається або здійснюється її діяльність і ін.

Отже, відповідальність міжнародної організації настає при будь-якому правопорушенні незалежно від того, чи порушені нею (її органами або посадовими особами):

180

а) норми міжнародного права;

б) норми внутрішнього права міжнародних організацій; або

в) норми внутрішньодержавного права.

Міжнародні організації можуть нести як матеріальну, так і політичну відповідальність.

При застосуванні до міжнародних організацій матеріальної від­повідальності варто виходити з того, що їхні кошти складаються із внесків держав-членів. У практиці склалася алгоритмічна тенден­ція, відповідно до якої повинне мати місце сполучення матеріальної відповідальності міжнародної організації й держав. Тут можливі два варіанти:

1) встановлення солідарної відповідальності організації й дер­ жав —членів цієї міжнародної організації;

2) встановлення відповідальності самої організації.

У першому випадку претензії про відповідальність можуть бути пред'явлені як державам-членам, такі міжнародній організації в цілому. У другому випадку претензії пред'являються тільки між­народній організації, що сама вирішує питання про розподіл тягаря відповідальності між своїми державами-членами.

Наприклад, у Конвенції про міжнародну відповідальність за збиток, заподіяний космічними об'єктами, була встановлена со­лідарна відповідальність, що однак наставала при дотриманні на­ступних умов:

а) будь-яка претензія про компенсацію за збиток пред'являється в першу чергу міжнародній організації, що здійснює запуск об'єкта;

б) якщо організація протягом шістьох місяців не компенсувала суми заподіяного збитку, то держава-позивач може порушити пи­ тання про відповідальність держав —членів цієї організації.

Питання про політичні форми відповідальності міжнародних організацій у доктрині міжнародного права поки що розроблені недостатньо. Разом з тим, існує точка зору, відповідно до якої при застосуванні політичної відповідальності до міжнародних органі­зацій припустимі будь-які форми такої відповідальності, які не є суперечними специфіці міжнародних організацій, починаючи від позбавлення їх деяких прав і обов'язків і закінчуючи їхньою ліквідацією.

Міжнародна організація відповідає за протиправні дії своїх ви­конавчих органів і персоналу. Так, у практиці здійснення операцій по підтримці миру, ООНукладала угоди з державами, на території яких проводилися такі операції, про відшкодування збитку, запо­діяного громадянам цих держав і їхньому майну діями військового персоналу й збройних сил ООН.

У проблемі відповідальності міжнародних організацій досить актуальними є питання, що ставляться до відшкодування збит-

181

ку особам, що перебувають на службі в міжнародній організації. Міжнародні організації відповідають за забезпечення умов праці й побуту, які застережені в контрактах і визначені в рішеннях, що стосується положення персоналу. У міжнародних організаціях створюються адміністративні трибунали (наприклад, Адміністра­тивний трибунал ООН;Адміністративний трибунал МОП,який має юрисдикцією відносно більшості спеціалізованих установ ООН),які є судовою інстанцією, що встановлює ступінь відповідальності організацій у випадку порушення ними контрактів, умов найму, положень і правил для персоналу й визначального розмірів ком­пенсації за заподіяний збиток.

Рішення зазначених адміністративних трибуналів мають обо­в'язкову силу для сторін, що сперечаються, тобто для службовця міжнародної організації й самої організації. Організація не вправі відмовитися привести рішення трибуналу у виконання. На це була звернена увага Міжнародним Судом ООН удвох його консультатив­них висновках від 13липня 1954року й від 23жовтня 1956року щодо законної сили рішень Адміністративного трибуналу ООНі Адміністративного трибуналу МОП.

Міжнародні організації в контексті загальної відповідальності можуть виступати як суб'єкт міжнародних претензій. Це випливає з Консультативного висновку Міжнародного Суду ООНвід 11квіт­ня 1949року з питання про відшкодування збитку, понесеного на службі в ООН. Уньому вказувалося, що міжнародна організація може виступати із претензією про відповідальність за заподіяний їй збиток. ООНнеодноразово пред'являла позови про відшкодування заподіяного їй збитку. Наприклад, у 1949році ООНпозивалася проти Ізраїлю у зв'язку з убивством радикальними угрупованнями посередника ООН наБлизькому Сході графа Бернадотта й військо­вого спостерігача ООНполковника Серо.

Міжнародна організація виступає суб'єктом відповідальності не тільки по міжнародному публічному праву, але може нести від­повідальність і по міжнародному приватному праву, а також по внутрішньому праву держав. У цьому випадку відповідальність міжнародної організації залежить від визнання її правоздатності на території держави на підставі установчого акту або угоди з державою перебування про її штаб-квартиру або представництво.

Комісія міжнародного права, починаючи з 2000року, розглядає питання про відповідальність міжнародних організацій з метою їх кодифікації.

182