1.2 Коротка історія розвитку двз, основні її етапи

Перший поршневий ДВЗ був створений французьким інженером Ленуаром. Двигун працював по двотактному циклу, мав золотниковий газорозподіл, стороннє джерело запалювання і споживав в якості палива світильний газ. Двигун Ленуара являв собою вкрай недосконалу теплову установку, неконкурентоспроможну навіть з паровими машинами того часу.

У 1870 р. німецьким механіком Н.Отто був створений чотиритактний газовий двигун, що працював по запропонованому французьким інженером Бо-де-Роша циклу зі згорянням палива при постійному об'ємі. По показниках двигун Н.Отто значно перевершував парові машини, протягом ряду років успішно використовувався в стаціонарних умовах і з'явився прообразом сучасних карбюраторних двигунів.

Бензиновий двигун транспортного типу вперше в практиці світового двигунобудування був запропонований російським інженером І.С.Костовичем. Двигун Костовича для того часу мав високі показники і відрізнявся прогресивною конструкцією. У двигуні було використано електричне запалювання.

У 90-х роках минулого сторіччя почався розвиток двигунів із запаленням від стиску – дизелів. Німецьким інженером Р.Дизелем був розроблений робочий цикл двигуна, а в 1897 р. Р.Дизель побудував перший зразок працездатного стаціонарного компресорного двигуна. Однак внаслідок конструктивної недосконалості двигун не одержав широкого поширення. Значних успіхів у виробництві компресорних дизелів домоглися російські інженери. Додавши ряд оригінальних змін у конструкцію двигуна Р.Дизеля, вони створили нові зразки двигунів.

Перші зразки безкомпресорних дизелів (двигунів із запаленням від стиску, що працюють без компресора для розпилювання палива) були розроблені російським інженером Г.В.Трінклером і побудовані в Росії. Особливої уваги дістала конструкція безкомпресорного дизеля для трактора, що розроблена російським винахідником Я.В.Маміним.

Успіхи в розвитку конструкцій ДВЗ були настільки разючі, що вони швидко завоювали пріоритетні позиції в суднобудуванні (катери, підвідні човни і навіть лінкори), автомобільній техніці й авіації, що тоді зароджувалася.

Поряд з розвитком двигунобудування розвивалася і теорія ДВЗ. Професор МВТУ В.І.Гріневецький вперше розробив метод теплового розрахунку двигуна, який був розвитий і доповнений згодом професором Є.К.Мазінгом, членом-кореспондентом АН Н.Р.Брілінгом, академіком Б.С.Стєчкіним, В.Я.Климовим і іншими вченими. Цей метод широко використовується як у нас в країні, так і за кордоном. Паралельно удосконалювалися методи розрахунків на міцність, проводилися численні експериментальні дослідження.

На початку 30-х років вступили в лад великі тракторні й автомобільні заводи, у тому числі в Україні. Автотракторні двигуни, що випускаються ними, використовуються в різних галузях, у тому числі і на автомобільному транспорті.

Протягом першої половини ХХ століття ДВЗ стають основним типом двигунів на усіх видах транспорту. До початку і протягом Другої світової війни у Великобританії, Німеччині, США, Італії, СРСР були створені досить якісні нові типи дизелів і комбінованих двигунів, що з успіхом використовувались у військовій техніці. В даний час тенденції в розвитку конструкцій ДВЗ спрямовані на підвищення їхньої економічності, збільшення терміну служби, зниження токсичності, рівня шуму, розширення меж регулювання і поліпшення ряду інших параметрів.