Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МУ стр.мат. 3 часть.pdf
Скачиваний:
14
Добавлен:
21.02.2016
Размер:
765.37 Кб
Скачать

 

Результати визначення міцності асфальтового бетону на стиск

Таблиця 4.2

 

 

 

 

 

 

 

πD2

 

 

Rст(20),

 

 

 

ст(20) ,

№ п.п.

D, см

S =

2

F, кгс

Rст(20), МПа

R

4

, см

 

кгс/см2

 

МПа

1

2

 

3

 

 

4

5

6

7

1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Міцність асфальтобетону при температурах +20 і +50°С повинна бути не менш як 2,4 і 1,0 МПа, а також не повинна перевищувати 12 МПа при температурі 0°С.

Аналогічно визначають міцність при стиску при температурах 0°С і 50°С.

За здобутими даними будують графік залежності міцності при стиску від температури.

5. ПОКРІВЕЛЬНІ І ГІДРОІЗОЛЯЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ

Фізико-механічні властивості основних рулонних покрівельних матеріалів: зовнішній вигляд, лінійні розміри і площа, маса рулону, повнота просочування, величина руйнівної сили при розтягу, водопроникність, водовбирання та ін.

5.1. Зовнішній вигляд

Перевірку зовнішнього вигляду здійснюють візуально. Перевіряють правильність упаковки і маркірування рулонів, а також рівність їх торців. Потім рулони розгортають на всю довжину і встановлюють кількість полотен у рулоні, рівномірність розподілу посипки, наявність або відсутність злипання, дірок, проколів, тріщин, розривів, складок і надривів.

5.2. Водопоглинання

Апаратура і матеріали. Лабораторні терези технічні з гирками, посудина для води, ванночка для бітуму, термометр, зразки покрівельного (гідроізоляційного) матеріалу розміром 100х100 мм, бітум, бавовняна тканина або фільтрувальний папір.

Випробування. Торці зразків безпокривних матеріалів попередньо вкривають тонким шаром розплавленого бітуму. Для цього у бітум, розігрітий до температури 170°С, занурюють усі зразки на глибину 3-5 мм, потім зразки охолоджують і зважують з точністю до 0,01 г.

Зразки занурюють на 1 хв у посудину з водою при t=20±2°C, потім витягають з води, зважують з точністю до 0,01 г.

Знов занурюють зразки у воду так, щоб висота водяного стовпчика над ними була не менш як 50 мм і витримують протягом 24 годин. Після цього їх витирають м’якою тканиною і зважують з точністю до 0,01 г. Водопоглинання масове, %, обчисляють за формулою:

Вm =100

(m2

m1 )

,

(5.1)

 

m

 

 

 

 

де m – маса зразка до витримування, г; m1 – маса зразка після видержування у воді протягом однієї хвилини, г; m2 - маса зразка після видержування у воді протягом доби, г.

Результати випробування наведено в табл. 5.1.

 

 

 

 

 

 

Таблиця 5.1

Результати визначення водопоглинання покрівельних і гідроізоляційних матеріалів

Наймену-

 

 

 

 

 

 

 

 

вання мате-

№ п.п.

m, г

m1, г

m2, г

Wm, %

 

W

m , %

ріалу

 

 

 

 

6

 

 

 

1

2

3

4

5

7

1.

 

 

 

 

 

 

 

 

2.

 

 

 

 

 

 

 

 

3.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

16

 

 

 

 

 

Водовбирання повинно бути не більш як: для руберойду – 18%, пергаміну 20%.

5.3. Розривне навантаження при розтягу

Апаратура і матеріали. Розривна машина, посудина для води, термометр, лінійка, годинник, зразки розміром 50х220 мм.

Випробування. Зразки розміщують у затискачах розривної машини. Відстань між затискачами має відповідати стандартам або технічним умовам, але бути не менше 175 мм. Випробування проводять при постійній швидкості 50 мм/хв. На шкалі розривної машини фіксують величину руйнівної сили.

У випадку розриву зразка на відстані менш за 20 мм від затискачів результати випробування до розрахунку не беруться і визначення величини розривного навантаження повторюють на іншому зразку.

При визначенні зниження розривного навантаження водонасичених зразків частину зразків випробують у сухому стані, а частину – після водонасичення, для чого зразки занурюють у воду з температурою (20±2°С) і витримують 24 год. Випробування проводять не пізніше 20 хв після витягання зразків із води.

За величину розривного навантаження приймають середнє арифметичне випробувань шести зразків. Розривне навантаження для пергаміну має бути не менше 270 Н (кгс), для руберойду залежно від марки не менше 216 … 333 Н, для склоруберойду не менше 300 Н.

5.4. Гнучкість

Апаратура і матеріали. Шкала гнучкості, посудина для води, термометр, годинник, зразки розміром 20х150 мм.

Випробування. Зразки випробуваного матеріалу занурюють у посудину з водою, де витримують їх 10-15 хвилин. Температура термостатування зразків повинна відповідати встановленій нормативно-технічними документами на матеріал. Так, для пергаміну і руберойду вона дорівнює 16-20°С.

Після термостатування зразки повільно протягом 5с згинають по півколу стержня лицьовою поверхнею догори. Час із моменту витягання зразка з води і гнуття його по півколу стержня не повинен перевищувати 15 с. Матеріал вважають таким, що витримав випробування, якщо на поверхні зразка не утворюються тріщини і не буде розшарування мінеральної посипки.

Для пергаміну таким вважають стержень діаметром 10 мм, для руберойду залежно від марки 20 або 30 мм.

6. Полімери

Полімери (смоли) є основним компонентом пластмас. Властивості, які характеризують якість полімеру (смоли), є: густина, в’язкість, кількість сухого залишку, вміст твердої фази, життєздатність, розчинність, показники адгезійних властивостей тощо.

6.1. В’язкість

Для смоли визначають умовну в’язкість, яка характеризується часом витікання визначеного об’єму її при стандартних умовах – температурі +20±0,5°С і діаметрі стічного отвору приладу 5 мм.

Апаратура і матеріали. Віскозиметр ВЗ-1 (рис. 6.1), мензурка або мірний скляний циліндр місткістю100 мл, термометр, секундомір, смола (полімер) 150-200 мм.

Випробування. В оболонку приладу наливають воду, за допомогою якої встановлюють температуру смоли. В отвір сопла вставляють голку, у резервуар наливають смолу доверху. Прилад ставлять горизонтально, під отвір установлюють мензурку або мірний циліндр. Як тільки температура смоли буде +20±0,5°С, голку із сопла швидко виймають і у той час, коли

17