Методологія і методика економічного аналізу

2.2. СПОСОБИ ВІДОБРАЖЕННЯ АНАЛІТИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

2.2.1. Спосіб групування

Широке застосування в АГД знаходить групування інформації —

розподіл маси досліджуваної сукупності об’єктів на якісно од) норідні групи за відповідними ознаками. Якщо статистика викори! стовує цей спосіб для узагальнення і типізації явищ, то в аналізі угруповання допомагає роз’яснити зміст середніх розмірів, показати роль окремих одиниць у цих середніх, виявити взаємозв’язок між досліджуваними показниками.

Узалежності від задач використовуються типологічні, структурні

іаналітичні угруповання.

Прикладом типологічних групувань можуть бути групи насе! лення за напрямом діяльності, групи підприємств за формами влас! ності і т.ін.

Структурні групування дозволяють вивчати внутрішню будову показників, співвідношення в ній окремих частин. За їхньою допо! могою вивчають склад робітників за професіями, стажем роботи, віком, виконанням норм виробітку; склад підприємств за рівнем виконання плану виробництва продукції, зниженням її собівартості і т.ін. Велике значення мають структурні угруповання при аналізі зве! деної звітності об’єднань, міністерств, тому що вони дозволяють ви! явити передові, середні і відстаючі підприємства, визначити напрям! ки пошуку передового досвіду, невикористаних резервів.

Аналітичні (причинно)наслідкові) групування використовують! ся для визначення наявності, напрямків і форм зв’язку між дослід! жуваними показниками. За характером ознак, на яких засновується аналітичне угруповання, воно може бути якісним (коли ознака не має кількісного вираження) або кількісним.

За складністю побудови розрізняють два типи угруповань: прості і комбіновані. За допомогою простих групувань вивчається взає! мозв’язок між явищами, згрупованими за однією ознакою. У комбі) нованих групуваннях такий розподіл досліджуваної сукупності ро! биться спочатку за однією ознакою, а далі усередині кожної групи — за іншою ознакою тощо. У такий спосіб можуть бути побудовані дво!, трьохрівневі угрупування. Вони дозволяють вивчати різно! манітні і складні взаємозв’язки. Проте слід відзначити також їхню

7 4

Розділ II. Методичні аспекти економічного аналізу

істотну хибу. Побудова таких угруповань вирізняється високою тру! домісткістю, а отримані результати складно сприймаються. Тому для вивчення таких взаємозв’язків краще таке угруповання замінити декількома простими.

При побудові групувань потрібно серйозно ставитися до розпо! ділу сукупності на групи, вибору кількості груп і інтервалів між ними, тому що в залежності від цього можуть істотно змінитися результа! ти аналізу.

Методика побудови угруповань коротко може бути визначена алгоритмом (схема 2.1).

У випадку побудови комбінованих угруповань цей алгоритм роз! ширюється за рахунок повтору (декілька разів) четвертого і п’ятого пунктів.

1. Визначення цілі аналізу

2. Збір необхідних даних за всією сукупністю об’єктів

3. Ранжуваннясукупності за обраною для угрупування ознакою

4. Вибір інтервалу розподілу сукупності та розподіл її на групи

5. Визначеннясередньогрупових показників за згрупованими і факторними ознаками

6.Аналіз отриманих середніх розмірів, визначення взаємозв’язку

інапрямки впливу факторних показників на досліджуваний

результат

Схема 2.1. Методика побудови групувань

7 5

Методологія і методика економічного аналізу

За даними табл. 2.8 зробимо угрупування підприємств за родю! чістю ґрунту і визначимо наявність, напрямок і форму зв’язку між даним чинником та врожайністю зернових культур.

Таблиця 2.8

Групування господарств району за родючістю ґрунту [42]

	Група госпоH	Кількість	Середній бал	Середня
	дарств за балом	господарств
			землі в групі	врожайність, ц/га
	землі	у групі
	До 36	3	33,3	19,7
	36–40	4	38,5	21,5
	41–45	4	43,0	24,0
	46–50	4	48,0	26,5
	51–55	3	53,7	29,4
	Понад 55	2	59,0	32,5

Згрупований матеріал наоч! но відбиває взаємозв’язок між досліджуваними явищами. При групуванні індивідуальні роз! міри показників замінюються середньогруповими. У резуль! таті цього взаємно погашають! ся різні випадкові відхилення, викликані неявним впливом інших чинників, тому взаємоз! в’язок виявляється більш чітко.

Таким чином, правильне групу) вання інформації дає можли) вість вивчати залежність між показниками, більш глибоко з’я) сувати сутність досліджува) них явищ, систематизувати матеріали аналізу, визначити головне, характерне і типове.

2.2.2.Балансовий спосіб

Ваналізі господарської діяльності балансовий спосіб служить головним чинником для визначення співвідношень, пропорцій двох груп взаємозалежних і урівноважених економічних показників, ре! зультати яких повинні бути тотожними. Цей метод широко пошире! ний у практиці бухгалтерського обліку та планування, певну роль він відіграє також в аналізі господарської діяльності.

Балансовий спосіб широко використовується при аналізі забез! печеності підприємства трудовими, фінансовими ресурсами, сирови!

7 6

Розділ II. Методичні аспекти економічного аналізу

ною, паливом, матеріалами, основними засобами виробництва тощо, а також під час аналізу ефективності їхнього використання.

Визначаючи, наприклад, забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, складають баланс, у якому, з одного боку, з’ясовується потреба у трудових ресурсах, а з іншого — фактична їхня наявність.

При аналізі використання трудових ресурсів порівнюють мож! ливий фонд робочого часу з фактичною кількістю відпрацьованих годин, визначають причини надпланових утрат робочого часу.

З метою визначення забезпеченості тварин кормами розробля! ють кормовий баланс, у якому, з одного боку, показують планову потребу у фуражі, а з іншого — його фактичну наявність.

Для визначення платоспроможності підприємства використо! вується платіжний баланс, у ньому співвідносяться платіжні засоби з платіжними зобов’язаннями.

Як допоміжний засіб балансовий метод використовується в АГД для перевірки вихідних даних, на основі яких проводиться аналіз, а також для перевірки достовірності власне аналітичних розрахунків. Зокрема, цей спосіб необхідний для визначення впливу різних чин! ників на приріст розміру результативного показника. У детерміно! ваному аналізі алгебраїчна сума розміру впливу окремих чинників повинна відповідати розміру загального приросту результативного показника. Якщо така тотожність відсутня, то це свідчить про не! повне врахування чинників або допущені помилки у розрахунках.

Балансовий спосіб може бути використаний при побудові детер! мінованих адитивних факторних моделей. У конкретному аналізі можна пригадати моделі, побудовані на основі товарного балансу.

Наприклад:

Зп + Н = Р + У + Зк,

звідси

Р = Зп + Н — У — Зк, де: Зп — залишок товарів на початок року;

Н — надходження товарів; Р — продаж товарів;

У — інші джерела витрати товарів; Зк — залишок товарів на кінець року.

У деяких випадках балансовий спосіб допомагає визначити розмір впливу окремих чинників на приріст результативного показника.

7 7