Методологія і методика економічного аналізу

2.11.6. Аналіз підприємницького ризику

Підприємницький ризик — це ризик діяльності компанії, зумовле! ний характером бізнесу. Бізнес неможливий без ризику. Під підпри! ємницьким ризиком також прийнято розуміти можливість (загрозу) втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоотримання доходів або появи додаткових витрат у результаті здійснення діяльності.

Деякі види ризику можна перенести на страхові компанії, уклав! ши відповідні договори. Проте значна частина ризику (помилки менеджерів, зміни цін, попиту, неправильно обраний проект тощо) цілком лягає на підприємців. Розширення діяльності також перед! бачає ризик. Досвід ринкової економіки свідчить про те, що підприє! мництво неможливе без ризику. До основних видів підприємниць! кого ризику можна віднести виробничий, комерційний і фінансовий (кредитний) ризики.

Виробничий ризик — це ризик, пов’язаний з виробництвом про! дукції. наданням послуг, із здійсненням будь!яких видів виробничої діяльності. Причини виникнення виробничого ризику: можливе зни! ження передбачених обсягів виробництва, зростання матеріальних витрат, невдоволення робітників, помилки менеджерів, сплата підви! щених відрахувань і податків та інше.

Комерційний ризик виникає в процесі реалізації товарів і послуг, вироблених або закуплених підприємцем. Причини комерційного ризику: зниження обсягу реалізації продукції, підвищення закупівель! ної ціни матеріальних ресурсів, непередбачене зниження обсягу за! купівель, підвищення витрат обігу, економічні коливання і зміни смаку клієнтів, дії конкурентів.

Фінансовий (кредитний) ризик виникає в сфері відносин підпри! ємства з банками та іншими фінансовими інститутами. Причини фінансового ризику: високий розмір співвідношення позикових і власних засобів, залежність від кредиторів, пасивність капіталів, од! ночасне розміщення великого капіталу в одному проекті.

В економічній літературі виділяють також інвестиційний ризик, що виникає через знецінювання інвестиційно!фінансового портфе! ля, і ринковий ризик, пов’язаний з можливим коливанням ринко! вих процентних ставок валют.

Аналіз ризиків можна поділити на такі два види, що доповню! ють один одного: якісний і кількісний.

37 0

Розділ II. Методичні аспекти економічного аналізу

Якісний аналіз ризику може бути порівняно простим. Його го! ловне завдання полягає у визначенні факторів ризику, етапів і робіт, при виконанні яких ризик виникає, тобто у необхідності встановити потенційні зони ризику, після чого визначаються всі можливі ризики.

Усі фактори, що впливають на ступінь ризику, можна розподіли! ти на об’єктивні і суб’єктивні. До об’єктивних належать фактори, що не залежать безпосередньо від самої фірми: інфляція, конкуренція, політичні й економічні кризи, екологія, мито тощо. Суб’єктивні фак! тори характеризують безпосередньо дану фірму: виробничий потен! ціал, кадровий склад, господарські зв’язки, фінансовий стан.

Кількісний аналіз ризику — це кількісне визначення розмірів окремих ризиків і ризику проекту в цілому, розрахованих різнома! нітними методами.

Найбільш поширеними методами аналізу ризику є:

—статистичний;

—аналіз доцільності витрат;

—метод експертних оцінок;

—використання аналогів.

Суть статистичного методу полягає в тому, що вивчається статистика втрат і прибутків, які мали місце на даному або анало! гічному виробництві, встановлюється розмір одержання тієї або іншої економічної віддачі і складається найбільш ймовірний прогноз на майбутнє. У ході аналізу роблять розрахунок варіації, дисперсії і стандартного відхилення.

Варіація — це зміна (коливання) кількісної оцінки ознаки при переході від одного випадку (варіанта, виходу) до іншого. Наприк! лад, зміну економічної рентабельності можна визначити, підсумову! ючи добуток фактичних значень економічної рентабельності (ЕРi) на відповідні ймовірності (Рi):

n

EP = ∑EPi Pi .

i=1

Оцінюється варіація дисперсією, тобто ступенем розкидів (розсі! ювання, відхилення) фактичного значення ознаки від його середнього значення. Середньозважену дисперсію розраховують за формулою:

n

Дисперсія = ∑(EPi −EP)2 Pi ,

i=1

37 1

Методологія і методика економічного аналізу

Стандартні відхилення = дисперсія .

Чим вищим буде результат, тим більш ризикованим є аналізова! ний проект або рішення чи навіть уся діяльність фірми, яка аналі! зується.

Статистичний спосіб розрахунку ступеня ризику потребує наяв! ності значного масиву не завжди наявних даних, що перешкоджає його застосуванню.

Аналіз доцільності витрат орієнтований на встановлення по! тенційних зон ризику. Перевищення витрат може бути викликане одним з чотирьох основних чинників або їхньою комбінацією: почат! ковою недооцінкою вартості; зміною меж проектування; відмінністю у продуктивності; збільшенням початкової вартості.

Ці основні фактори можуть бути деталізовані. Прикладом є по! казники фінансової стійкості, що розраховані з метою визначення ступеня ризику підприємства.

Метод експертних оцінок заснований на анкетуванні спеці! алістів!експертів. Для одержання найбільш якісної оцінки до участі в експертизі залучаються спеціалісти, що мають високий фаховий рівень і великий практичний досвід у галузі поставленої проблеми й здібність до адекватного відображення тенденцій розвитку, цікавлять! ся поставленою проблемою.

Метод використання аналогів полягає в знаходженні та вико! ристанні схожості, подібності явищ, предметів, систем, тобто нові ідеї і пропозиції виникають на основі зіставлення (іноді підсвідомого) з іншими більш!менш аналогічними об’єктами.

Застосування цього методу, а також методу експертних оцінок характеризується певним суб’єктивізмом, оскільки велике значення мають інтуїція, досвід і знання аналітика.

Значно зменшити ризик можна кваліфікованою роботою з ефек! тивного прогнозування і внутрішньофірмового планування, самостра! хування, а також передачею частини ризику іншим фірмам шляхом хеджування. Самострахування пов’язане з резервуванням засобів на покриття непередбачених витрат і збитків за рахунок частини влас! них засобів. Самострахування за допомогою внутрішніх заходів є доцільним при ризику знищення майна, вартість якого невелика порівняно з фінансовими показниками усієї фірми або ризику зни! щення великої кількості однотипного майна. За рубежем пошире!

37 2

Розділ II. Методичні аспекти економічного аналізу

ним способом зменшення ризику є хеджування (у перекладі — за! хист від втрат) — створення зустрічних валютних, комерційних, кре! дитних та інших вимог і зобов’язань.

2.11.7. Оцінка потенційного банкрутства підприємства

Одним з основних завдань аналізу є оцінка ступеня близькості підприємства до банкрутства. Існують критерії формального і нефор! мального характеру, за якими підприємство може бути визнано не! спроможним (банкрутом).

У 1968 р. відомим західним економістом Альтманом був запро! понований метод, що дозволяє в першому наближенні розділити об’єкти, які господарюють, на потенційних банкрутів і не банкрутів.

Індекс Альтмана — це функція від деяких показників, що харак! теризують економічний потенціал підприємства і результати його роботи за минулий період.

У загальному вигляді показник, який називається z!рахунком Альтмана, має такий вигляд:

z%рахунок = 1,2 × К1 +1,4 × К2 + 3,3 × К3 + 0,6 × К4 + 1,0 × К5,

де показники К1, К2, К3, К4, К5 розраховуються за такими форму! лами:

К

=

Власний оборотний капітал

;

К

=

Нерозподілений прибуток

;

1

Всього активів

2

Всього активів

К3

=

Прибуток до сплати відсотків

; К4 =

Власний капітал

;

Всього активів

Позичковий капітал

К5

=

Обсяг продажу

.

Всього активів

Залежно від значення z!рахунку встановлюється ступінь ймовір! ності банкрутства (табл. 2.105).

Метод Альтмана застосовується насамперед для великих акціо! нерних компаній, яких в Україні небагато. Тому для вітчизняних підприємств існує інший підхід до прогнозування можливого банк! рутства.

37 3

			Методологія і методика економічного аналізу
				Таблиця 2.105
		Ступінь ймовірності банкрутства
		Значення zHрахунку		Ймовірність банкрутства
	1,8	і менше		Дуже висока
	Від 1,81 до 2,7			Висока
	Від 2,71 до 2,9			Існує можливість
	3,0	і вище		Дуже низька

Показниками для оцінки задовільності структури балансу є:

—коефіцієнт поточної ліквідності (покриття), Кп;

—коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами, Кок;

—коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності, Кув. Вказані вище показники розраховуються за даними балансу за

такими формулами:

Кп = Оборотні засоби в запасах, витратах та інших активах ; Найбільш термінові зобов'язання

Кок =	Оборотні засоби	;
	Оборотні засоби в запасах, витратах та інших активах

	Кпр			Розрахований К	п		.
Кув = К		пв	=	Встановлений К		п

На відміну від показників Кп і Кок коефіцієнт Кув є достатньо штучною конструкцією, в чисельнику якої прогнозне значення кое! фіцієнта поточної ліквідності, розрахованого на перспективу, а в знаменнику — його нормативне, «нормальне» значення.

Дані показники мають такий економічний зміст:

—коефіцієнт Кп характеризує загальну забезпеченість підпри! ємства оборотними коштами для проведення господарської діяльності і своєчасного погашення термінових зобов’язань підприємства;

—коефіцієнт Кок характеризує частку власних оборотних коштів у загальній їхній сумі;

—коефіцієнт Кув показує наявність реальної можливості підпри! ємства відновити або втратити свою платоспроможність про! тягом визначеного періоду.

37 4