Тема 5. Криза класичного раціоналізму.

Зміст теми. Вчення про волю Артура Шопенгауера. Вчення Фрідріха Ніцше про волю до влади. Вільгельм фон Гумбольдт. Вчення про мову як про неперервний творчий процес. «Внутрішня форма мови» як вираження індивідуального світобачення народу. Фундаментальний принцип аналізу мови та концепції розуміння Вільгельма Гумбольдта. Форма й зміст мови. Гумбольдт про функції мови. Принцип діалогу. Значення та недоліки герменевтики Гумбольдта. Вчення про мову Фрідріха Шлейєрмахера. Герменевтика як самостійна дисципліна. Визначення герменевтики як мистецтва розуміння. Принципи інтерпретації текстів. Основна мета герменевтичного методу. Загальні методологічні правила тлумачення текстів. Вільгельм Дільтей. Обґрунтування гуманітарних наук. «Психофізіологічна життєва єдність». Проблема несвідомого у гуманітарному пізнанні. Три типи прояву життя. Форми розуміння. Життя як «живий потік». Дільтей про структуру стану життя. Георг Зіммель. «Трагедія культури». Вихід життям за свої межі як «трансценденція життя». Історія у філософії Зіммеля. Едуард фон Гартман про волю. Воля та уявлення. Воля, що уявляє. «Несвідоме» як «надсвідоме».

Терміни та поняття: воля, воля до життя, воля до влади, герменевтика, філософія життя, вітальний, номотетичний метод, історія, культура, критика, методологія, гуманітарне знання, вітальність, трансвітальність, суспільство, несвідоме, надсвідоме, творчість, уявлення, волюнтаризм, романтизм, суб'єктивізм, ірраціоналізм, інтуїтивізм, «надлюдина».

Семінарське заняття на тему: «Воля у вченні Шопенгауера та Ніцше».

План:

1. Шопенгауер та класичний раціоналізм.

2. Вчення про волю Шопенгауера.

3. Вчення Ніцше про волю до влади.

4. Ніцше та ніцшеанство.

Література:

Основна:

1. Антология мировой философии. В 4-х томах. Том 3. Буржуазная философия конца XVIII в. – первых двух третей XIX в. – М. : Мысль, 1971. – С. 673-703.

2. Ницше Ф. Антихристианин / Фридрих Ницше // Сумерки богов. – М. : Политиздат, 1990. – С. 17-93.

3. Ніцше Ф. Жадання влади / Фрідріх Ницше // Так казав Заратустра – К. : Основи, 1993. – С. 329-414.

4. Шопенгауэр А. Мир как воля и представление [Електронний ресурс] /Артур Шопенгауэр – режим доступу до тексту: http://psylib.org.ua/books/shope01/index.htm

5. Гулыга А.В. Немецкая классическая философия / Арсений Гулыга – М. : Рольф, 2001. – С. 333-363.

6. Коплстон Ф. От Фихте до Ницше / Фредерик Коплстон – М. : Республика, 2004. – С. 300-332, 436-468.

Додаткова: [2; 22; 38; 46; 47; 54; 57; 61; 63; 68; 69; 87]

Семінарське заняття на тему: «Розвиток герменевтики у Німеччині».

План:

1. Концепція мови В. фон Гумбольдта.

2. Спроба Ф. Шлейєрмахера перетворити герменевтику на універсальну методологію.

3. Обґрунтування гуманітарних наук В. Дільтеєм та герменевтика.

Література:

Основна:

1. Гумбольдт В. О влиянии различного характера языков на литературу и духовное развитие / В. фон Гумбольдт // Гумбольдт фон В. Избранные труды по языкознанию – М. : Прогресс, 1984. – С. 324-326.

2. Дільтей В. Виникнення герменевтики. Додатки з рукописів // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрямки : [хрестоматія]. – К. : Ваклер , 1996. – С. 33-60.

3. Шлейермахер Ф. Герменевтика / Ф. Шлейермахер – СПб. : Европейский Дом , 2004. – C. 41-72.

4. Вольский А. Л. Фридрих Шлейермахер и его герменевтическая теория / А. Л. Вольский // Шлейермахер Ф. Герменевтика – СПб. : «Европейский Дом», 2004. – С. 5-40.

5. Габитова Р. М. Универсальная герменевтика Ф. Шлейермахера // Габитова Р. М. Герменевтика: история и современность : (критические очерки) / Р. Габитова – М. : Мысль , 1985. – C. 61-96.

6. Гулыга А. В. Философская антропология Вильгельма фон Гумбольдта // Вопросы философии. – 1985. – № 4. – С. 120-128.

7. Коплстон Ф. От Фихте до Ницше / Фредерик Коплстон – М. : Республика, 2004. – С. 180-189.

8. Кузнецов В. Г. Герменевтика и гуманитарное познание / В. Г. Кузнецов – М. : Изд-во МГУ , 1991. – С. 41-64, 80-90.

9. Кузнецов В. Герменевтика и ее путь от конкретной методики до философского направления / В. Кузнецов // Логос. – 1999. – № 10. – С. 43-88.

10. Ляшенко І. Шляєрмахер в інтерпретації Дильтея / Ірина Ляшенко // Sententiae. – 2004. – № XI. – С. 29-34.

11. Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. Т.4. От романтизма до наших дней / Дж. Реале – СПб.: Петрополис, 1997. – С. 9-18, 22-28, 238-239.

Додаткова: [23; 24; 54]

Семінарське заняття на тему: «Філософія життя».

План:

1. Життя як потік культурно-історично обумовлених переживань людини. В. Дільтей.

2. «Трансценденція життя» Г. Зіммеля.

3. Воля та «несвідоме» у філософії Е. фон Гартмана.

Література:

Основна:

1. Дильтей В. Категории жизни / В. Дильтей // Вопросы философии. – 1995. – № 10. – С. 129-143.

2. Дильтей В. Наброски к критике исторического разума / В. Дильтей // Вопросы философии. – 1988. – № 4. – С. 135-152.

3. Дильтей В. Основная мысль моей философии / В. Дильтей // Вопросы философии. – 2001. – № 9. – С. 122-123.

4. Дильтей В. Предпосылки или условия сознания либо научного познания / В. Дильтей // Вопросы философии. – 2001. – № 9. – С. 124-125.

5. Зиммель Г. Конфликт современной культуры / Георг Зиммель // Зиммель Г. Избранные работы - К. : Ника-Центр, 2006. – С. 61-79.

6. Зиммель Г. Понятие и трагедия культуры / Георг Зиммель // Зиммель Г. Избранные работы - К. : Ника-Центр, 2006. – С. 80-104.

7. Коплстон Ф. От Фихте до Ницше / Фредерик Коплстон – М. : Республика, 2004. – С. 317-333.

8. Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. Т.4. От романтизма до наших дней / Дж. Реале – СПб.: Петрополис, 1997. – С. 288-290, 294-295.

Додаткова: [12; 28]

Самостійна робота:

1. Теорія історичного пізнання Гумбольдта.

2. Фр. Д. Е. Шлейєрмахер. Філософія релігії.

Література: [2; 12; 22; 23; 24; 28; 38; 46; 47; 54; 57; 61; 63; 68; 69; 87].

Індивідуальне навчально-дослідні завдання:

1. Доповідь: В. Дільтей про природниче та гуманітарне знання.

2. Есе: Розвиток герменевтики у контексті німецької думки Нового часу.

3. Аналітичне дослідження: Розвиток герменевтики у Німеччині Нового часу.

Індивідуальна робота: Диспут на тему: «Чи є аморальним ніцшеанство?».

Критерії оцінювання:

за участь в обговоренні теми – 5 балів;

доповідь – максимум 5 бал;

доповнення – максимум 5 балів;

за самостійну роботу – максимум 5 балів;

за індивідуальну роботу (навчально-дослідне завдання) – максимум – 5 балів.