18. Підстави та напрями державного регулювання інвестування.

Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики виходячи з цілей та показників економічного і соціального розвитку України, державних та регіональних програм розвитку економіки, державного і місцевих бюджетів, зокрема передбачених у них обсягів фінансування інвестиційної діяльності.

При цьому створюються пільгові умови інвесторам, що здійснюють інвестиційну діяльність у найбільш важливих для задоволення суспільних потреб напрямах, насамперед соціальній сфері, технічному і технологічному вдосконаленні виробництва, створенні нових робочих місць для громадян, які потребують соціального захисту, впровадженні відкриттів і винаходів, в агропромисловому комплексі, в реалізації програм ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, у виробництві будівельних матеріалів, в галузі освіти, культури, охорони культурної спадщини, охорони навколишнього середовища і здоров'я.

Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності.

Управління державними інвестиціями здійснюється органами державної влади та органами влади Автономної Республіки Крим та включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій по інвестуванню бюджетних і позабюджетних коштів.

Регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом: подання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв; державних норм та стандартів; заходів щодо розвитку та захисту економічної конкуренції; роздержавлення і приватизації власності; визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами; політики ціноутворення; проведення державної експертизи інвестиційних проектів; інших заходів.

19. Нормативно-правове забезпечення державного регулювання інвестиційної діяльності.

Положення щодо державного регулювання інвестиційної діяльності містяться в низці нормативно-правових актів різної юридичної сили. Насамперед слід назвати Конституцію України, ч. 4 ст. 13 якої передбачає забезпечення державою соціальної орієнтації економіки України, а, отже, - і цивілізовані засади організації та здійснення інвестиційної діяльності як необхідної складової господарської системи будь-якого рівня: загальнодержавного, регіонального, місцевого, локального.

Господарський кодекс України містить положення щодо інвестиційної політики як складової державної економічної політики та її спрямування на створення суб'єктам господарювання необхідних умов для залучення і концентрації коштів на потреби розширеного відтворення основних засобів виробництва переважно у пріоритетних галузях економіки, а також забезпечення ефективного і відповідального використання цих коштів та здійснення контролю над ними. Закон України від 18 вересня 1991 р. «Про інвестиційну діяльність»:

- закріплює форми державного регулювання інвестиційної діяльності;

- передбачає порядок прийняття рішень щодо республіканських державних інвестицій і порядок розміщення державного замовлення;

- визначає основні засади здійснення державної експертизи інвестицій ;

- передбачає регулювання інвестиційної діяльності не лише в масштабі країни, а й окремих регіонів шляхом надання відповідних повноважень Верховній Раді Автономної Республіки Крим та органам місцевого самоврядування;

- визначає основні засади ціноутворення у сфері інвестування.

Визначальні положення щодо нормативного регулювання відносин у сфері економіки (в т. ч. інвестиційної діяльності) містить Закон України від 11.09.2003 р. «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності

Закони України від 18.06.1991 р. «Про цінні папери та фондову біржу» та від ЗО жовтня 1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» закріплюють основні засади і форми державного регулювання інвестицій на ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних, визначають Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) як орган, уповноважений здійснювати державне регулювання на ринку цінних паперів, з відповідним обсягом повноважень. Правове становище ДКЦПФР та її компетенція визначається також Положенням про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, затвердженим Указом Президента України від 25.09.2002р. «Про додаткові заходи щодо вдосконалення діяльності Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку».

Закон України від 19.03.1996р. «Про режим іноземного інвестування» передбачає застосування низки засобів державного регулювання у сфері Іноземного інвестування: державну реєстрацію іноземних інвестицій та договорів про спільну Інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора; обов'язковість статистичної звітності про іноземні інвестиції з боку органів, що здійснюють державну реєстрацію таких інвестицій, іноземних інвесторів, підприємств з іноземними інвестиціями, податкових органів і установ банку (статті 15, 24); гарантії реалізації та захисту прав і законних інтересів іноземних інвесторів (статті 7—12, 18,24).

Особливості інвестування вітчизняними інвесторами за межами України, в т. ч. застосування в цій сфері таких засобів державного регулювання, як ліцензування, спеціальна звітність, контроль, визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.1996 р. № 229 «Про затвердження Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій за межами України і Положення про порядок контролю та звітності щодо використання майнових інвестицій, які інвестуються за межами України».

Основні засади державного регулювання в капітальному будівництві закріплюються в низці актів законодавства, а саме:

- Законі України від 16 листопада 1992 р. «Про основи містобудування», який: встановлює основні вимоги до містобудівної діяльності; визначає державні органи, що здійснюють державне регулювання у сфері містобудування; визначає зміст державного регулювання у сфері містобудування; встановлює компетенцію державних органів та регіонів у сфері містобудування (Кабінету Міністрів України, Автономної Республіки Крим, обласних рад народних депутатів, сільських, селищних, міських рад народних депутатів, місцевих державних адміністрацій, виконкомів місцевих (сільських, селищних, міських) рад народних депутатів та спеціально уповноважених органів у сфері містобудування;

Закон України від 19.02.1997 р. «Про приватизацію державного майна» передбачає основні засади та форми державного контролю за інвестиційною діяльністю в процесі приватизації, визначає систему державних органів приватизації (Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва, органи приватизації Автономної Республіки Крим), їх повноваження щодо контролю за приватизаційними процесами та дотриманням покупцями інвестиційних зобов'язань за договорами купівлі-продажу об'єктів приватизації у формі цілісних майнових комплексів підприємств (їх структурних підрозділів) чи значних за розмірами пакетів акцій (контрольного, блокуючого), а також встановлює відповідальність за порушення угод приватизації щодо вкладення інвестицій в об'єкти приватизації.

Перелік актів законодавства, що визначають засади державного регулювання інвестиційної діяльності, можна продовжити. Це: закони, підзаконні нормативно-правові акти, які визначають специфіку інвестування, що здійснюється в певних економіко-правових формах (інноваційній, концесійній, лізинговій, на територіях із спеціальними режимами інвестування чи господарювання - у спеціальних (вільних) економічних зонах, морській (виключній) економічній зоні, державному кордоні, охоронних зонах тощо)